Дмитро Хилюк: Єдиним реальним джерелом інформації про Україну в російських тюрмах були новоприбулі полонені
Дмитро Хилюк: Єдиним реальним джерелом інформації про Україну в російських тюрмах були новоприбулі полонені
Звільнений з російського полону журналіст Дмитро Хилюк розповів в інтерв’ю УНІАН, що українці в російській неволі могли дізнатися якісь новини про Україну лише від новоприбулих полонених.
«Щось доходить, але обмаль. Насамперед, джерело такої інформації — це люди, які потрапили в полон пізніше. Ми по своїх камерах мріяли, щоб "новенького" заселили саме до нас. Останні "джерела новин" у нас були — це люди, які потрапили в полон наприкінці 2024 року.
Наприкінці квітня до нас поселили хлопчину з Нацгвардії, він сказав, що потрапив у полон в листопаді 2024-го. Ми його ледь не "розірвали на частини", допитувались у нього, що там, що там, що там в Україні, що вдома, що на війні. Він, що знав, розповів. Наприклад, що наші пішли на Курськ», — розказав журналіст.
За його словами, полонені майже не отримували листів з України.
«Я отримав єдиний лист від родини та моїх колег з УНІАН, датований 10 чи 12 червня 2023 року. І його я отримав майже через два роки після відправлення — у березні 2025-го. Дуже рідкісні випадки, коли хтось отримав один-два листи. Майже всі, 90% не отримали жодного», — сказав він.
Він припустив, що ці листи могли просто викидати в сміття.
Дмитро Хилюк також зауважив, що був упевнений, що його лист від 14 квітня 2022 року рідним не дійде, однак вони таки його отримали. За час ув’язнення журналіст також двічі писав великі листи — 2 серпня 2024 року і 26 лютого 2025 року, а одне повідомлення передавав через Червоний Хрест.
Журналіст також поділився, що єдиною розрадою у в’язниці для нього були книги.
«Десь половина з них — радянський непотріб, прославляння соціалізму. Але траплялися і нормальні — зарубіжна класика — Ромен Ролан, Бальзак. Книжку не давали на скільки хочеш. Давали по 4-5 книг на камеру, а в ній могло бути і шестеро, і десятеро…
За увесь час у тюрмі я прочитав десь чотири десятки книг. Але бачив цікаві історії. Зустрів людей, які у в’язниці, у полоні, вперше взяли книжку до рук. І таких було не один і не два. Був один чоловік, який взагалі читав по складах. Але в полоні взяв книжку, бо вона була єдиним варіантом відволіктися від того, що тебе оточує», — розповів Хилюк.
Водночас росіяни намагалися поширювати серед полонених власну агітацію. У камерах вивішували роздруківки з радянськими гаслами та фотографіями. Зокрема, у березні цього року в камері вивісили чорно-білу роздруківку на сторінку А4 з радянським льотчиком Кожедубом і написом «Это — Иван Кожедуб — украинец и герой, а ты — бандеровец и запроданец Запада».
«Мені так смішно сталося з цього плаката. Хлопці молоді на мене дивляться, вони ж не розуміють ту радянську пропаганду, очима кліпають, питають: "Хто цей дядько?". Кажу: "Це радянський герой, льотчик, з німцями воював." — "А чого ти смієшся?" — "Ну, ви текст прочитайте. Вони цим лайном хочуть нас переконати, щоб ми увірували в Радянський Союз". Така була у росіян агітація», — розповів журналіст.
24 серпня 2025 року, в День Незалежності, у межах чергового обміну Україна повернула з російського полону 146 людей, серед яких — кореспондент інформаційного агентства УНІАН Дмитро Хилюк. Дмитро розповів журналістам про тотальний інформаційний вакуум у неволі, для орієнтування в датах полонені вели власний календар у камері, запам’ятовуючи дати, згадуючи дні народження.
Нагадаємо, російські окупанти викрали Дмитра Хилюка разом із його батьком 3 березня 2022 року в Козаровичах на Київщині з подвір’я його власного будинку. Після звільнення Київщини Силами оборони України з’ясувалося, що батька Дмитра — літнього чоловіка — окупанти відпустили. А журналіста, разом з іншими в’язнями, вивезли на територію Білорусі, а звідти — в Росію.
Генпрокуратура України відкрила кримінальне провадження щодо викрадення цивільних на території Димерської ОТГ. У межах провадження журналіст Дмитро Хилюк та його батько проходять як потерпілі. Кримінальне провадження відкрито за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу (порушення законів та звичаїв війни).
У серпні 2022 року через Міжнародний комітет Червоного Хреста батьки Дмитра Хилюка отримали від нього лист, датований 14 квітня, який містив одне речення: «Дорогі мої мамо, тату, я живий, здоровий, у мене все добре».
У липні 2023-го «Репортери без кордонів» встановили, що Дмитро живий і утримувався в СІЗО №2 у Новозибкові Брянської області Росії, перебуває в одній із в’язниць Владимирської області.
Наприкінці травня 2024-го Дмитро Хилюк передав із полону вітання своїм рідним. Звістку привіз один з українських військових, якого в межах обміну полоненими повернули на підконтрольну Україні територію.
Журналістка й колега Дмитра Наталія Богута розповіла, що в російському полоні окупанти нацьковують на Дмитра Хилюка службових собак, ламають йому ребра та відмовляють у наданні медичної допомоги. Улітку 2024 року міжнародна організація «Репортери без кордонів» повідомила, що Дмитро сильно схуд і важить не більш ніж 45 кілограмів.
На світлині — звільнений з російського полону журналіст Дмитро Хилюк
Фото: Стас Козлюк
