Увечері у четвер, 11 жовтня, у центрі Києва колеги вбитої в російському полоні журналістки Вікторії Рощиної організували акцію в пам’ять про неї. Медійники прийшли на майдан Незалежності з фотографіями Вікторії, поділилися спогадами про неї та ще раз нагадали про її роботи. І всі як один казали про її неймовірну працьовитість і жагу до складних тем.

Колишня головна режисерка «Громадського» Анна Цигима порівняла Вікторію Рощину з бульдозером. Сказала, що такої невтомної та закоханої в журналістику людини ще не зустрічала.

«Віка така маленька, але так вгризалась у теми. Перед нею двері зачиняють — вона вибиває. І ми весь час за неї переживали, боялися, тому що вона не те що рвалася — вона пробивала все. І зараз згадую такі смішні історії… Хто б не йшов останній із роботи — Віка ще там сиділа, хто б не приходив першим на роботу — Віка там сиділа. Тобто це такий фанатичний трудоголізм. Зйомка в одному суді — Віка: “Я!”. Зйомка в іншому суді — “Я!”. “А як ти встигнеш?” — “Я все встигну”. В неї були складні стосунки з операторами, тому що вони не витягали її, й вона почала сама знімати. Знімала, фотографувала — її перестали витягати режмонти, й вона сама монтувала. Вона зробила прекрасний фільм “Керченські бранці” — просто фантастичний», — поділилася спогадами Анна Цигима.

Анна Цигима

«Ми не були друзями, просто колегами, бо з нею не можна було дружити — вона дружила з роботою. Вона віддавала всю себе людям, своїм героям... Вона жила своїми героями, вона з ними комунікувала, з сім’ями. Дуже крута людина, і вона вартує того, щоб її пам’ятала вся країна, 100%», — сказала про Вікторію Рощину ще одна її колега Олександра Чернова.

За словами Христини Коціри, головної редакторки Hromadske, де Рощина працювала понад п'ять років, про цю працелюбність навіть створювали меми.

Христина Коціра

«Коли ми описували вакансію, то жартували, що напишемо в умовах “шукаємо людину, яка любить жити в суді, як Віка Рощина”. Бо вона це любила, годинами сиділа в судах. А ще Віку згадують як людину, яка ховалася за кримінальними кодексами, — в неї весь стіл був завалений різними законами й паперами, вона в усе це заривалася і копала, — розповіла Христина Коціра.

• Читайте також: Пам’яті Вікторії Рощиної

Христина Коціра також згадала про перший репортаж Вікторії Рощиної з окупованого Енергодара: «Якраз тоді туди вже зайшли росіяни, вони стояли біля атомної станції. Віка з надривом питала: “Чого ви сюди прийшли? Це — територія України! Що ви від нас хочете?”. Вона зробила їхні фотографії, прислала матеріал, а потім пише: “Все нормально, я в безпеці, я виїхала звідти”. Ми ставимо текст на сайт, а вранці вона мені телефонує і каже: “Ти знаєш, я тут ходжу по Енергодару, тут ще можна один матеріал зробити”. Я кажу: “Віко, ти нормальна? Ти ж мені вчора сказала, що виїхала”. А вона відповіла, що це її життя і вона робить свою роботу».

У березні 2022 року Вікторія Рощина вперше потрапила до російського полону, але навіть там росіяни не могли її залякати, згадував колишній колега Богдан Кутєпов: «Я сьогодні ще раз перечитував, як вона вперше потрапила в полон у Бердянську, де вона казала росіянину: “Ты кто вообще такой?”, а він їй: “Я — мужчина, а ты — девушка и я могу отдать тебя кадыровцам”. А вона питала, що він має на увазі, щоб записати це на диктофон. Тобто навіть там вона все одно дотискала, щоб він це проговорив словами та щоб був синхрон як доказ».

Севгіль Мусаєва і Богдан Кутєпов

Тоді Вікторію вдалося швидко звільнити. Та полон її не зупинив, і вона все одно намагалася робити матеріали з окупованих територій і хотіла знову туди потрапити. Жодні відмовки, вмовляння батька та колег, заборони редакторів не діяли, розповіла головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва.

«Вікторія дуже несподівано з’явилася в житті “Української правди”. Вже під час повномасштабного вторгнення вона написала одному з редакторів, що в неї є текст з окупованого Маріуполя. У мене вже тоді було питання, як вона це робить і чому вона це робить. Потім зрозуміла, що для Вікторії дуже важливо було розповідати історії людей, які перебувають на територіях, непідконтрольних Україні. Вона завжди намагалася підтримувати зв’язок з українцями там, — розповіла Севгіль Мусаєва. — Один із репортажів, який мене вразив, — це репортаж із Василівки Запорізької області, коли Віка 14 днів разом з іншими українцями вибиралася з окупації на підконтрольну Україні територію, спала в машині, спілкувалася з цими людьми, які проходили цей коридор, і описала всі свої враження. Друге, пам’ятаю, як Віка вже в Києві написала комусь із редакторів наших, що в Бердянську загинули двоє хлопців, їх убили росіяни, і вона хоче неодмінно написати їхню історію. Вона змогла знайти їхніх родичів на окупованій території, поговорити з ними, а потім ще довгий час для неї дуже було важливо дізнатися, що відбувається з їхніми тілами. Це, мені здається, про абсолютну небайдужість і людяність».

Ангеліна Карякіна 

За словами Севгіль Мусаєвої, ми втратили, напевно, найсміливішу журналістку в нашій країні. Вона сказала: ця трагедія є черговим приводом для того, щоб і нам, і світовій спільноті зробити все, аби прискорити процес звільнення інших цивільних бранців, зокрема журналістів.

• Читайте також: «Міжнародні інституції повинні діяти рішуче і негайно»: заява українських медійників щодо вбивства журналістки Вікторії Рощиної

Нагадаємо, 10 жовтня стало відомо про смерть журналістки Вікторії Рощиної в російському ув’язненні. Обставини її смерті поки невідомі. За інформацією ГУР, Рощина мала бути включена в один із найближчих обмінів полоненими. Її мали етапувати у в’язницю «Лефортово» у Москві, щоб підготувати повернення до України.

У зв’язку з інформацією про смерть української журналістки в російському ув’язненні кримінальне провадження, відкрите за фактом її зникнення, докваліфікували. Тепер Служба безпеки розслідуватиме воєнний злочин, поєднаний з умисним убивством.

Медіарух закликав міжнародні організації відреагувати на загибель Рощиної рішучими діями та домогтися звільнення інших українських журналістів, які перебувають в полоні. 

Міжнародна організація «Репортери без кордонів» заявила, що вимагає розслідування обставин смерті Вікторії Рощиної.

Журналістка-фрилансерка та позаштатна авторка «Української правди» Вікторія Рощина зникла на окупованій росіянами території України в серпні 2023 року. Про це стало відомо в жовтні 2023-го. 27 травня 2024 року росіяни визнали, що утримують українську журналістку Вікторію Рощину на своїй території. 

За інформацією Медійної ініціативи за права людини, Росія могла утримувати Вікторію Рощину в слідчому ізоляторі №2 Таганрогу й у виправній колонії №77 в окупованому Бердянську, де до полонених застосовують тортури. Зокрема, Таганрог відомий як одне з найбільш жорстоких для українців місць утримання на території Росії.

У пам'ять про Вікторію Рощину «Громадське» зробило добірку її матеріалів та присвячене їй відео.

Фото Максима Поліщука