Оригінал публікації на сайті «Інституту масової інформації» за посиланням

Журналісти, акредитовані Збройними силами України, часто стикаються з труднощами через плутанину навколо їхнього права пересуватися під час комендантської години для виконання редакційних завдань. Хоча дозвіл на пересування вказано на їхньому акредитаційному посвідченні, пресслужба Генштабу роз’яснила, що прескарта ЗСУ дозволяє журналістам вільно пересуватися в комендантську годину в зоні бойових дій, але не в тилу. На блокпостах у різних регіонах України це трактують по-різному, і військові та поліція мають неоднакові підходи до пересування журналістів. Проблема залишається нерозв'язаною на законодавчому рівні й потребує втручання Верховної Ради. Про це експерти Інституту масової інформації поговорили з воєнними журналістами.

Акредитовані ЗСУ журналісти, нібито ж уже перевірені СБУ, отримують можливість потрапити до Курської області, практично на “нуль” на інших напрямках фронту, іноді навіть у штаб підрозділу, де на стінах висять секретні мапи. Водночас такому представнику медіа значно складніше потрапити до мирного міста після початку комендантської години. Про це ІМІ розповідає воєнний репортер, засновник і головний редактор видання Frontliner Андрій Дубчак.

“Близько місяця тому, коли я повертався до Києва з фронту, десь близько першої ночі приїхав на блокпост із боку Обухова. Мені відмовили у в’їзді до міста, хоч я і показував посвідчення. На ньому чітко написано, що ми маємо право пересуватися під час виконання редакційних завдань під час комендантської години. Військові на блокпосту казали, що 73-й наказ головнокомандувача стосується лише прифронтової території. Стали вимагати в мене якісь додаткові посвідчення. Так і не пустили. Вони дозволили розвернутись і поїхати назад. Я так і зробив, а потім об'їхав блокпост і польовими дорогами заїхав до Києва”, – згадує журналіст.

Андрій Дубчак далеко не єдиний, хто потрапив у таку ситуацію. Про подібне розповідають і інші колеги. Частина з них поділилися своїми історіями з Інститутом масової інформації на умовах анонімності, оскільки переймаються, що їм стане ще складніше долати блокпости. 

“Я їхав наприкінці липня до Києва з французьким колегою, який був за кермом. Ми їхали приблизно о третій годині ночі, щоб заїхати та встигнути хоч трохи поспати. Ми приїхали на блокпост із боку Львова. Ми робили частину проєкту на заході України та якраз їхали працювати на схід України, в Києві хотіли переночувати. За прескартами ЗСУ на блокпості нас не пустили. Я сказав, що прескарта дозволяє працювати в комендантську годину. Показав цей пункт на прескарті. Отримав відповідь, що якийсь там указ (я не памʼятаю номера) це забороняє. Мені сказали, що Київ – це не зона бойових дій. Це було різке “ні”. Нам довелося чекати дві години перед тим, як заїхати до міста”, – розповів ІМІ співробітник іноземного медіа.

Журналіст вважає, що такі ситуації заважають роботі та загрожують виконанню редакційного завдання:

“Вночі потрібно нормально поспати, а не спати в автівці. Що швидше журналісти потраплятимуть додому, то швидше вони зможуть їхати з більшою кількістю енергії далі. Ми тоді на наступний день їхали на схід. І для водія дуже некомфортно їхати зі Львова, спати в автівці, декілька годин у ліжку поспати в Києві та одразу їхати далі на схід”, – наголосив співрозмовник ІМІ.

Для іноземних журналістів непорозуміння на блокпостах є особливо небезпечними, зауважує в розмові з ІМІ воєнний журналіст, продюсер Sky News Азад Сафаров.

“Це потребує врегулювання також тому, що в нас працюють іноземні акредитовані журналісти. Вони навіть просто, приїхавши до України, можуть не встигати дістатися місця призначення, можуть не потрапити в безпечне місце. Тобто така ситуація для них створює додаткові небезпеки.

Так само після зйомок чи іншої роботи журналісти часто не встигають доїхати додому і знову можуть потрапляти в складні й незрозумілі ситуації. Адже в самій акредитації ніби й указано, що журналіст має право працювати під час комендантської години, але там не уточнюється, в яких саме містах чи регіонах. 

Тому питання переміщення акредитованих журналістів слід урегулювати, щоб відповідні норми були зрозумілі й однозначні. Вочевидь, має бути роз’яснення цієї норми. Треба уточнити це право журналістів. Бо на цей момент ситуація не дуже нормальна”, – каже Сафаров.

Перевірки в прифронтовій зоні

Тим часом у прифронтовій зоні представникам медіа ані військові, ані поліція пересуватися в комендантську годину не заважають, розповідає журналіст литовського телеканалу TV3 Televizija Артем Листопад.
“Я працюю на сході – тут із цим проблем немає. Принаймні я не чув від колег, і в мене не виникало. У Харкові та області поліція в тісних комунікаціях із пресою, за що їм окремий респект. Тому в регіоні взагалі можна не хвилюватися з цього приводу. Але й на Донеччині в мене проблем не виникало, хоча кілька разів пересувався в комендантську”, – запевняє журналіст.

З тим, що в прифронтовій зоні проблеми з проїздом уночі через блокпости виникають у виняткових випадках, погоджується і воєнний репортер Андрій Дубчак. За його словами, іноді військові додатково перевіряють дані, фотографують документи та авто, але найчастіше після цього пропускають.

“Здебільшого через необізнаність людей на блокпостах. Вночі часто на блокпости ставлять не найбільш кваліфікованих та відповідальних військовослужбовців. Доводиться іноді сперечатися, що ми можемо вночі пересуватися. Але найчастіше після перевірки документів питання щодо проїзду вирішується”, – розповідає воєнний репортер.

Такі ситуації можуть бути напруженими, змушувати нервувати і військових, і журналістів, що лише примножує небезпеки прифронтової зони. На цей аспект увагу звертає воєнний журналіст Азад Сафаров.

“Я обома руками за вирішення цієї проблеми, це треба врегульовувати. Адже журналісти часто потрапляють у незрозумілі ситуації, коли мають переміщатися після початку комендантської години. І це буває часто. Переміщаючись у прифронтовій зоні від міста до міста, журналісти можуть не встигнути до початку комендантської години. Кожного разу в такій ситуації доводиться гадати, чи вдасться проїхати, чи будуть додатково перевіряти, а може, й затримають. І це ускладнює роботу”, – наголошує Сафаров.

Блокпости в тилових містах 

Водночас у Києві, де на блокпостах стоять наряди поліції, у комендантську годину пересуватися значно легше, ніж потрапити до міста, розповідає Андрій Дубчак. Поліціянти здебільшого не сперечаються з тим, що акредитація ЗСУ дає журналістам таке право. Водночас цілком можливе виникнення неоднозначних ситуацій, проведення додаткових перевірок чи просто затримок під час виконання редакційного завдання, вважає головний редактор Frontliner.

Він зауважує: питання не лише в тому, що іноді не вдається вчасно повернутися з фронтового відрядження і доводиться ночувати в авто на блокпосту. Треба враховувати й те, що під російські атаки може потрапити будь-яке місто України, а фіксація злочинів агресора – це також робота журналістів, яка в разі затримки може втратити сенс.

“Навколо переміщення журналістів під час комендантської години все ж є певна проблема. Вона заважає працювати, втрачається оперативність, Наприклад, коли йдеться про обстріли, прильоти, то питання у хвилинах. А якщо це вночі? Тому це питання все ж варто було б чіткіше врегулювати. Якщо держава має час і натхнення, то можна було б додати уточнення до законодавства”, – наголошує Андрій Дубчак.

Тож головною проблемою видається можливість різних трактувань права журналістів пересуватися під час комендантської години. Найоднозначнішим її розв'язанням було б регулювання на рівні законодавства, адже його вимоги поширюються і на військових, і на цивільних в усіх регіонах України.

У березні 2024 року Інститут масової інформації закликав військово-цивільні адміністрації дозволити журналістам, які мають акредитацію Збройних сил України, вільно переміщатися в тилових містах під час комендантської години. Тоді ж один з журналістів великого українського телеканалу, який їздить з репортажами Україною, розповів ІМІ, що він змушений переміщуватися Києвом і областю з окремим пропуском, який діє в цьому регіоні.

“Система побудована на наявності різних документів. Наприклад, по Києву та області ви маєте пересуватися за пропуском, який дійсний для Києва та області, в інших областях недійсний. До того ж не всі (на блокпостах. – Ред.) розуміють документи. Наприклад, на блокпостах у віддалених регіонах, на півночі, нас часто просили показати паспорт замість акредитації ЗСУ”, – розповів медійник на умовах анонімності. 

За словами журналіста, пропуск дають саме на авто, на якому пересуваються медійники. 

“Те, що треба купа всього для роботи, – це факт. З іншого боку, це логічно, бо журналіст може використати свою акредитацію для власних потреб, таке теж треба застерегти. А коли є додатковий дозвіл на службовий автомобіль – сам уже не погасаєш”, – зазначив журналіст. 

Інші медійники розповіли ІМІ, що від них вимагали додаткові дозволи від місцевої влади на пересування  під час комендантської години в Києві та в Харкові.

16 липня 2024 року Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроєкт №11321, який надає акредитованим ЗСУ журналістам можливість вільно пересуватися під час комендантської години. Цю норму запропонували та сформулювали експерти Інституту масової інформації. Нагадаємо, у лютому 2024 року почав діяти оновлений наказ №73 Головнокомандувача ЗСУ “Про організацію взаємодії між Збройними Силами України, іншими складовими сил оборони та представниками засобів масової інформації на час дії правового режиму воєнного стану”. Ще в березні 2022 року КМВА роз'яснила, що комендантська година в Києві діє також для представників медіа: навіть за наявної акредитації ЗСУ заборонено пересуватися містом. 

Поки існує правова невизначеність, журналісти ризикують не тільки своїм життям, намагаючись висвітлювати події в реальному часі, але й стикаються з перешкодами, які заважають виконанню їхніх професійних обов’язків. Верховна Рада має можливість розв'язати цю проблему шляхом ухвалення чітких норм, що дозволять акредитованим журналістам пересуватися під час комендантської години безпечно та ефективно. Від цього залежить не лише якісне інформування громадськості, але й оперативність у висвітленні воєнних подій, які мають вирішальне значення для міжнародного розуміння та підтримки України.

Ілюстрація ІМІ