Українські медіа мають довгу історію боротьби за свободу слова, і незважаючи на численні виклики, з якими ми стикались за останні пів року, такі як укрінформівські темники, тиск на розслідувачів, атаки на Суспільне мовлення чи обмеження з боку військових структур, ми зуміли відстояти свої позиції. Прикладом цього є навіть ситуація з Наталею Гуменюк, щодо якої журналістська спільнота таки добилась того, щоб її було звільнено.

Наступні кроки на порядку денному — внесення змін в законодавство щодо покращення умов роботи журналістів, реформа Укрінформу, покращення доступу до ВР та місцевих органів влади, робота з військовими та обласними військовими адміністраціями (ОВА) для забезпечення безперешкодної роботи журналістів на основі здорового глузду і українського законодавства, розслідування порушень і боротьба проти безкарності, і загальне покращення відкритості і підзвітності влади.

Українська медіаспільнота має чіткий план дій, відкрита до змін і діалогу і не є млявою петрушкою на орбітальній станції, яка лише сумно й марно констатує якісь факти. Звісно, проблеми існують, але існуємо і ми усі, і нам є чим пишатися.

Впевнена, що спільними зусиллями зможемо досягти значних змін і створити більш прозору та відповідальну медіасферу в Україні.

Оксана Романюк, директорка Інституту масової інформації (ІМІ), текст публікується з дозволу авторки, оригінал за посиланням

Блог написаний у зв'язку з публікацією статті NYT про «все більший політичний тиск на медіа в Україні»

Ілюстративне фото: Getty Images