Сьогодні стало відомо, що всі структурні підрозділи, установи та організації ЗСУ зобов’язані узгоджувати коментарі, інтерв’ю, блоги, брифінги через триста вісімдесят пять додаткових процедур. Медіа просить вас про коментар? Зберіть комісію, складіть протокол (!), передайте протокол з прикладом вашого коментаря в Стратком ЗСУ. Очікуйте на відповідь. Увага, протокол має бути прислано не пізніше ніж за три дні до публікації.

Чому це несучасно, дивно і неефективно? Тому що в сучасних умовах війни та, нагадаю, інформаційної війни, оперативність є ключовою. Ти мовчиш — замість тебе говорить ворог. Вимога узгодження _кожного_коментаря однозначно створить дуже значні затримки в комунікації. Три дні узгоджувати щось в умовах війни означає що замість гнучких, швидких і адаптивних комунікацій у нас буде дерев'яний істукан. З чого ми, медіаексперти, завжди сміялись у росіян, то це з їхніх дерев’яних вертикальних конструкцій в комунікаціях. Затримка також означатиме втрату актуальності і контексту. Бо може бути що ви пришлете суперузгоджений, тричі заколочений дошками і розфарбований коментар — а він уже не треба. А замість вас уже спитали очевидицю, громадянку Пупко. А іноземні медіа можуть з розпачу і підсвітити когось із того боку. Бо хто рано встав, той і штани взяв.

Я також вангую що Стратком ЗСУ буде перевантажений великою кількістю запитів на узгодження. Ну це якщо, звісно, хтось взагалі візьметься цю краказябру реалізовувати на практиці. А ще керівникам і командирам створюється додатковий головняк, бо замість зосереджуватись на основних обов'язках, вони будуть змушені витрачати свій час на узгодження комунікаційних матеріалів. Результатом буде збільшення часу на обробку кожного наступного запиту. Неефективність. Імідж совків-бюрократів і відповідно удар по авторитету командирів та керівників підрозділів в очах медіа та громадськості. Удар по авторитету — демотивація, якось так. А як планується вирішувати конфлікти у баченні, ось командир вважає що треба коментувати так, а стратком сяк. Ну я не експертка в військовій субординації, але просто мені здається що це чудове поле для внутрішніх срачів та підсрачників.

Надмірний контроль за інформацією — це злий мікроменеджмент. Делегуйте, будьте прозорі, бо для всіх нас є надзвичайно важливою довіра громадськості та міжнародної спільноти до наших найкращих у світі ЗСУ.

Оксана Романюк, директорка Інституту масової інформації (ІМІ) 

Текст публікується з дозволу авторки, оригінал за посиланням

Ілюстративне фото: Getty Images