Це, зокрема, далося взнаки у відсутності українських кінотеатральних прем’єр — що, звісно, прикро на тлі насиченого національними імпрезами травня.

Однак усе не так кепсько. По-перше, майже весь перший тиждень місяця займе 21-й міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA, який «Детектор медіа» висвітлює в щоденному режимі — а там лік українських фільмів іде на десятки.

По-друге, наступного ж дня після завершення Docudays UA за підтримки ЮНІСЕФ розпочнеться 11-й Чілдрен Кінофест — наймасштабніший український кінофестиваль для дітей і підлітків. Кіноогляд триватиме до 16 червня і традиційно відбуватиметься в гібридному форматі: фестивальні покази триватимуть одночасно в кінотеатрах Києва, Львова, Вінниці, Житомира, Дніпра, Луцька, Одеси, Полтави, Хмельницького, Чернігова та Запоріжжя.

Чілдрен Кінофест

Нарешті, з 15 по 23 червня в Чернівцях пройде Третій фестиваль глядацького кіно «Миколайчук Open», який із року в рік набирає авторитет. Цьогоріч у позаконкурсній програмі можна подивитися нові фільми з такими зірками як Майкл Фассбендер, Дакота Джонсон і Шон Пенн.

Що ж до прокату, то чи не найяскравішим релізом місяця стане «Кріпачка» (Польща — Сербія — Литва) — екранізація класичного польського роману «Селяни». Це історія Ягни — молодої красуні в польському селі наприкінці ХІХ століття. Багатих і бідних односельців серед постійних пліток і класової ворожнечі тримає разом лише гордість за свою землю, відданість колоритним традиціям і глибоко вкорінений патріархат. Обравши власний життєвий шлях, жінка опиняється між бажаннями найбагатшого фермера села, його старшого сина та можновладних чоловіків. Спротив Янги приводить її на шлях трагічного зіткнення із сільською громадою.

«Кріпачка»

Власне, цю картину вирізняє унікальна техніка створення. Вона повністю написана олійними фарбами на полотні. Це колосальна робота понад 100 художників, серед яких помітну частину складають українці. Загалом, у режисерського дуету Дороти Кобелі та Г’ю Велчмана це вже другий подібний проєкт: у 2017-му їхній дебют «З любов’ю, Вінсент», створений за аналогічним методом на основі полотен Ван Гога, став справжньою сенсацією світового артхаузу та здобув номінацію на «Оскар».

Інша цікавинка авторського кіно — «Про траву, що засихає» (Франція — Німеччина — Швеція — Туреччина) живого класика турецького кіно Нурі Більге Джейлана. Сюжет картини — улюблена тема Джейлана про самотнього міського інтелігента, що губиться в Анатолійській глушині. Головний герой на ім’я Самет (Деніз Джелілоґлу) — молодий учитель мистецтва, який на четвертому році обов’язкової роботи у віддаленому селі поблизу військової бази переживає життєву кризу. Втративши перспективу, він зустрічає вчительку Нурай (Мерве Діздар), але ця зустріч може й не допомогти вийти з глухого кута.

Світова прем’єра фільму відбулася в Каннах, де Мерве Діздар отримала приз як найкраща акторка.

«Про траву, що засихає»

Ну а любителі полоскотати собі нерви мають дочекатися релізу «Екзорцизм» (США). Співрежисери М. А. Фортін і Джошуа Джон Міллер вдалися до старого як світ, але інколи ефективного прийому змішування гри з реальністю. Актор Ентоні Міллер поступово втрачає адекватність прямо на зйомках фільму жахів. Його дочка не знає, в чому причина дивної поведінки батька. Чи це його минулі алконаркотичні залежності, чи просто божевілля, чи в справі замішане щось дійсно інфернальне? Роль заблудлої лицедійської душі виконує цілий Рассел Кроу, який здатен врятувати навіть геть посереднє кіно.

«Екзорцизм»

Колаж: Микола Шиманський, «Детектор медіа»