У листопаді минулого року я жартував і сміявся з новин на багатьох сайтах, що на Сонці «виявили величезну тріщину», а червоне полярне сяйво в атмосфері над Україною — то «згоряння кисню в повітрі, яким ми дихаємо». А цього квітня вже було не смішно: Київський міжнародний інститут соціології оприлюднив результати дослідження, згідно з яким 35% українців вірять в астрологію, 25% — в екстрасенсорні здібності, 15% — у тарологію.

КМІСу переважно можна довіряти. Це дослідження, як ідеться на їхньому сайті, вони провели методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (із випадковою генерацією телефонних номерів і подальшим статистичним зважуванням), опитавши 2008 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим і окупованих територій), із похибкою до 2,4%.

Не знаю, як вас, а мене б лякала перспектива опинитися в одній команді, в одній спільноті, в одному навіть підрозділі серед людей, де третина вірить у те, що зірки й планети впливають на наше життя, а чверть — що екстрасенси допоможуть розв'язати проблеми. Це забагато! Як із ними жити, працювати, воювати, розвиватися, якщо в них сьогодні — Овен в Раку, а все, що трапляється поганого — не через криві руки чи тупі голови, а через ретроградний Меркурій чи через вроки?

Я проконсультувався зі спеціалістом-психологом. Магічне мислення — нормальне для маленької дитини, яка вірить у Діда Мороза або те, що вона зараз заплющить очі — й не існуватиме чогось поганого або страшного. Дитині можна багато чого «навішати» сумнівного й неправдивого. Так само й астрологія, езотерика, тарологія — це спроба пояснити навколишній світ максимально простими, «дитячими» підходами. Тобто пустити туману, надурити. Мовляв, так говорять карти чи так зорі віщують — і все тут, і це не перевіриш. Чи екстрасенси, тобто якісь «авторитетні» незбагненні для нас персонажі, на кшталт жерців у первісних племенах.

У дорослих людей у часи потрясінь, у сильних стресових ситуаціях теж проявляється ця регресія, «скочування» до дитячого способу мислення й «дитячих» вчинків. Таким чином ми захищаємося від сильної тривоги, невпевненості та створюємо ілюзію контролю, якого так потребуємо. Згадайте прикмети — традиційні й побутові, згадайте наше прагнення сховатися під ковдру й поплакати, коли погано. Це нормально. Будь-яка реакція на ненормальні події є нормальною.

Простіше кажучи, нам хочеться — ні, нам навіть треба — у щось вірити, на щось спиратися, щоб почуватися спокійно. І у кожного ця віра відповідає його рівню розвитку, освіти й цінностей. Хтось вірить у себе, що в екстремальній ситуації з усім упорається, бо готовий і тренований. Хтось вірить у Бога, у вищу добру силу, яка допоможе. Хтось вірить у цінності, що дає йому змогу чинити так, як «правильно». Хтось — у допомогу інших, у науку, у свою родину.

А хтось почав вірити, що якась жінка в кокошнику, як на заглавному фото, — не потенційна пацієнтка психіатрів і не пройдисвітка, яка заробляє на чужих проблемах, а носійка якихось невідомих «знань». Чи що кам'яна або газова куля в космосі за сотні мільйонів і мільярдів кілометрів від нас впливає на наше життя. Або що за шматком кольорового паперу з картинками можна визначити майбутнє.

Хіба це нормально? Але я не напишу про астрологію краще, ніж це зробив наш автор Ярослав Зубченко за цим посиланням. Почитайте про це там, дуже рекомендую. Я ж хотів наголосити на іншому. Хтось же цим зляканим, нещасним людям у стресі, часто у біді (а це зараз майже всі ми) підсунув цих божевільних або пройдисвітів із «картами», «астрограмами», цих «екстрасенсів» і «мольфарів». Хтось же зробив це регресування настільки тривалим і настільки глибоким, не даючи нам із нього повернутися в «звичайний» високофункціональний стан. Це не проживання цієї тимчасової регресії як реакції на стрес, а якась постійна регресія, постійний туман, постійна «дитячість».

Тут дуже проста відповідь — хто це робить. Це медіа, які публікують астропрогнози й гороскопи, тягнуть в ефіри віщунів і ворожок, ставлячи їхні фантазії чи маячню поряд зі справжніми фаховими коментарями. Це медіа, які публікують оці всі новини про «тріщини на Сонці», «сяйво, яке спалює кисень» та іншу антинаукову єресь. Таким чином вони не допомагають людям пояснити світ і події навколо, а уводять їх усе далі й далі в оцю колективну регресію. Виходить тривале колективне задурення, а не повноцінне проживання емоцій. Це якби дитина серйозно вірила в Діда Мороза або в те, що заплющивши очі, можна позбутися всього поганого, до 40 років чи все своє життя.

Не можна засуджувати людей за їхню реакцію на екстремальні події. Магічне мислення складне, його вивчають науковці. Будь-яка реакція на ненормальні події є нормальною. Але не факт, що поряд із цими людьми в такому стані буде комфортно перебувати (зрештою, допомога в подоланні стресу — це робота психологів), однак мені видається справжнім неподобством штучно продовжувати перебування людини в такому стані. Це як постійно колоти морфій, щоб заглушити біль. Або, не знаю, постійно бухати з тією ж метою. Людина ж проситиме саме це, ніби наркотик. Так, у такого контенту буде багато переглядів (бо потреба пояснити світ і події надзвичайно висока) — але ж ми виростимо «наркомана».

І от уже я чую, що війну почав якийсь світовий уряд, а не Росія. І що вакцинація — це зло (я не лише про корону, за рівнем вакцинації від деяких хвороб Україна перебуває на рівні певних африканських країн, що закономірно періодично викликає в нас епідемії). А є ж ще невинні «тріщини на Сонці», астропрогнози стрижок і фінансові гороскопи на сторінках медіа. Це просто колективне задурення людей. І в ситуації, коли наша країна і суспільство воює, коли нам усім потрібна допомога від усіх і єдність усіх — мати в підрозділі, в колективі, в команді людину з таким світоглядом — це просто небезпечно. Тож сіяти магічне мислення й віру в астрологію у нашому суспільстві з боку деяких медіа — це стріляти собі в ногу, «вирощувати» суспільство з «дитячим» рівнем інтелекту. Колись це відгукнеться нашим нащадкам і в нашому майбутньому. І хай рятують нас вищі сили (справжні вищі сили, якщо вони є, а не зорі, карти таро чи гадання) від того, щоб це сталося не під час війни й не призвело до непоправних колективних рішень і дій усього суспільства.

Ілюстрація: Getty Images