Які тематики документального кіно мають потенціал залучити фінансову підтримку міжнародних фондів і що є пріоритетним у відборі для кожного з них? Чи може грантодавець сприяти подальшій дистрибуції проєкту? Як творцям контенту співпрацювати з установами, метою котрих не є підтримка креативних індустрій? На що звернути увагу тим, хто робить перші кроки у фандрайзингу?

Дискусію про можливості підтримки документального кіно в Україні ініціювали організатори кінофестивалю Doc Kyiv Fest, а на всі важливі питання відповіли національний представник України в Eurimages Сергій Зленко, керівник Бюро програми ЄС «Креативна Європа» в Україні Микола Ульянов, керівниця програми UNFPA з протидії та запобігання гендерно зумовленому насильству Альона Зубченко та керівник проєкту USAID «Трансформація комунікацій» (ТСА) Спенсер Нордвік (Spencer Nordwick). Модератором виступила директорка департаменту з комунікацій і сталого розвитку Starlight Media Яна Гончаренко.

Eurimages: 25% та інші преференції для документалістів

За словами Сергія Зленка, європейський фонд підтримки спільного кіновиробництва і прокату кінематографічних та аудіовізуальних робіт Eurimages — це багато в чому про бюрократію, тому аплікантам важливо дотримуватися вимог, аби дійти до творчого оцінювання проєкту. Серед цих вимог — тривалість стрічки щонайменше 70 хвилин; наявність оформленої копродукції зі щонайменше однією країною — членкинею Eurimages; відповідність проєкту Європейській конвенції про спільне кіновиробництво та відображення європейських цінностей. «Фонд відкритий до будь-яких тем і готовий підтримувати будь-які фільми, що проговорюють і поглиблюють розуміння цінностей Ради Європи та водночас є самодостатнім мистецьким твором. Eurimages — це насамперед про мистецтво, тож пріоритетними для фонду є проєкти, що мають певну культурну цінність і потенціал залишитися в історії кіно», — пояснив представник.

Частка підтримки Eurimages у загальному бюджеті документального фільму може складати до 25% (водночас для ігрових та анімаційних проєктів — до 17%), максимальна сума підтримки, на яку можна розраховувати, — 500 тис. євро. Утім, на момент подачі документів продюсери з кожної країни, що бере участь у копродукції, мають підтвердити щонайменше 50% фінансування з будь-якого джерела: публічні фонди, держпідтримка, приватні інвестиції, попередні продажі телеканалам чи дистрибуторам, продюсерські внески тощо. Eurimages надає гроші пропорційно внеску кожної країни. «Припустимо, Україна з Польщею працює у співвідношенні 70 на 30, а підтримка фонду складає 200 тис. євро. Відповідно, український співпродюсер отримає на свій рахунок 140 тис., а польський — 60 тис.», — коментує Зленко.

На момент оголошення рішення про підтримку Eurimages творцям документальних проєктів дозволяється зняти до 80% матеріалу (на відміну від художніх та анімаційних, яким не можна розпочинати виробництво), і це є особливо цінним в Україні, де більшість документалістів сьогодні фіксує воєнні події. Ще один виняток стосується показів: загалом фільми, підтримані Eurimages, мають на меті кінотеатральний прокат, але у випадку документальних стрічок прокату може дорівнювати участь в авторитетних кінофестивалях. Оминути останню умову не вийде, позаяк фінансування від фонду розділене на дві частини: 70% суми — передоплата, ще 30% — після прокату в кожній країні, котра брала участь у копродукції.

«За час повноцінного членства України в Eurimages три із семи фільмів, що отримали підтримку, були документальними. Це достатньо гарний показник, — каже Сергій Зленко. — Найменша сума підтримки українського документального проєкту складала 49 тис. євро, а торік стрічка Єгора Трояновського “Куба й Аляска” (копродукція французького TAG Film, бельгійського Clin d'oeil films та українського 2Brave Productions, де Україна — міноритарний учасник. — "ДМ") отримала вже 150 тис. євро. Тож якщо маєте проєкт — вільно звертайтеся: розберемо, чи він підходить, як його підсилити, які документи додати. Цьогоріч попереду ще дві сесії з підтримки фільмів спільного виробництва, у яких можна взяти участь».

Варто зауважити, що логотип Eurimages у титрах гарантує потрапляння фільму на стіл відбірникам — із високою ймовірністю подальшої селекції на найбільші фестивалі (наприклад, усі українські художні стрічки, підтримані фондом, мали прем’єри на Венеційському, Каннському або Берлінському кінофестивалях).

Ще однією передумовою успішної дистрибуції таких фільмів є участь України у програмі Europa Cinemas: європейські кінотеатри, котрі входять до цієї мережі, зобовʼязані брати у прокат створені за підтримки Eurimages проєкти та заохочувати аудиторію приходити на них (за кожного залученого глядача кінотеатр отримує субсидію). Крім того, Eurimages співпрацює з програмою Українського інституту Promotion, що допомагає промотувати готові фільми на кінофестивалях.

«Креативна Європа»: в очікуванні підпрограми «Медіа»

«Креативна Європа» — найбільша програма Європейського Союзу з підтримки культурного та креативного секторів — є одним з інструментів впровадження гуманітарної політики Європейської комісії, пріоритетами якої є інклюзія та різноманіття, гендерний баланс, збереження довкілля і транскордонний (у межах ЄС) характер співпраці. Тож саме ці пріоритети визначають критерії проєктів, що підтримуються шляхом конкурсів. Найбільша кількість конкурсів «Креативної Європи» відбувається в межах підпрограми «Медіа», що покриває весь аудіовізуальний сектор, зокрема й кіновиробництво.

З 2021 року українські організації мають можливість брати обмежену участь у підпрограмі «Медіа» — конкурсах «Європейські кінофестивалі», «Розвиток талантів та навичок» і «Розвиток аудиторії та кіноосвіта». Проте, прийнявши Закон «Про медіа», Україна виконала умови для долучення до всієї підпрограми: зокрема, вже цієї осені нашим кінематографістам стануть доступні конкурси «Європейська спільна розробка» та «Спільний девелопмент», що передбачають створення аудіовізуальної продукції у транскордонній співпраці (від трьох країн-учасниць).

«Також є цікаві конкурси "Європейський девелопмент пакета проєктів" і "Європейський девелопмент мініпакета проєктів", що передбачають створення кількох художніх або документальних фільмів одним консорціумом [продакшенів], — говорив Микола Ульянов. — Бюджет великого пакета зазвичай утричі більший, але в маленькому пакеті можуть брати участь лише країни з невеликою потужністю виробництва аудіовізуального контенту. Тож для виробників контенту з України це відкриває виняткові можливості співпраці з країнами зі схожими потенціалами».

Керівник Бюро програми «Креативна Європа» в Україні рекомендує співпрацювати з невеликими країнами — такими як Словенія або Хорватія, — кіноспільноти яких дуже згуртовані та перебувають у тісному контакті з аналогічними місцевими бюро: «Часто це буває легше, ніж співпраця з великими кіновиробниками, наприклад, із Німеччини», — пояснює Микола. За його словами, усі конкурси підпрограми «Медіа» передбачають співфінансування, але частка українських виробників документального кіно може бути меншою, ніж у партнерів із консорціуму.

Умовами великих конкурсів, які мають відкритися для України в межах підпрограми «Медіа», також передбачена співпраця з європейськими сейлз-агенціями. А поки творцям документальних фільмів можна звертатися до українського Бюро «Креативної Європи» з питань дистрибуції: його співробітники своїми каналами можуть пропонувати стрічки колегам із бюро в інших країнах, сприяючи таким чином їхньому поширенню.

ТСА від USAID: соціальний діалог, фокус-групи та докторинг

Програма «Трансформація комунікацій» (TCA) працює з комунікаціями (від стратегічних до аудіовізуальних), які сприяють діалогу із соціально важливих питань. І оскільки запит української аудиторії на документальний контент, зокрема пов’язаний із війною, зростає, проєкти цього жанру наразі перебувають в особливому фокусі.

«Документальні фільми дають багато можливостей говорити на соціально значущі теми, і це також дієвий спосіб розповісти свою історію іноземній аудиторії, — констатує Спенсер Нордвік. — Тому TCA інвестує не лише у виробництво документальних фільмів: наприклад, зараз ми співпрацюємо з кінофестивалем Docudays UA, щоб провести по всій Україні тисячу показів стрічок про права людини зі структурованою дискусією після перегляду. Документальне кіно — це важливий контакт з українською аудиторією. Наша основна мета — посилити українців, посилити діалог навколо важливих соціальних тем. І саме документальні стрічки дають цю можливість — показати свої історії іншим. Так, щоб навіть за кордоном друзі після роботи, десь у ресторані зустрічались і обговорювали документальні картини про Україну, які дивились і які їх вразили».

За даними Спенсера, на рахунку двох програм USAID — UCBI та TCA — вже понад 60 проєктів різних жанрів і форматів, загалом підтриманих на $6 млн. Конкурси проводять щороку, кожен має свою тему та критерії оцінювання переможців: так, у межах торішнього конкурсу PitchUA+ на тему «Історії української сили» були підтримані повнометражні документальні фільми «Журналіст» (розповідає історію Олександра Махова та його нареченої) і «Сталеві» (про ветерана, що пристосовується до цивільного життя, маючи кілька ампутацій). У березні TCA завершила прийом заявок на конкурс комунікаційних активностей із питань соціальної інтеграції та гендерної рівності, а зараз відкрито конкурс проєктів, зосереджених на темах «об’єднання України», «стійкість і реінтеграція», «трансформація та відновлення». «Сподіваюся побачити там заявки документальних проєктів», — зізнається Спенсер. Дізнатися про всі конкурсні можливості програми TCA можна у спеціальному розділі видання «Детектор медіа».

«Зазвичай перший етап конкурсу — це подача заявки та п’ятихвилинне пітчинг-відео. Потім ми відбираємо пул ідей, і кожна проходить процес докторингу голлівудського або британського експерта. Наприклад, цього року з документальними фільмами, що потрапили до шортлиста PitchUA+, працювали лауреатка BAFTA Іззі Чарман (Izzy Charman) і документаліст BBC Пол Коупленд (Paul Copeland). На нашому ютуб-каналі зібрано багато освітніх заходів і тренінгів: зокрема там можна знайти відео про подолання бюрократичних перепон або воркшоп із найкращими порадами щодо створення документальних фільмів, які базуються на досвіді роботи наших експертів з українським сектором, — каже керівник програми. — Крім того, ми в TCA проводимо регулярні тренінги з гендерної та соціальної інтеграції (деякі з них доступні на ютубі), а безпосередньо з грантоотримувачами та їхніми сценаріями працюють радниці з гендерних питань і соціальної інтеграції. Ми також проводимо багато тестувань і фокус-груп, аби переконатися, що контент, створений за підтримки програми, є інклюзивним, чутливим і не завдає шкоди».

UNFPA: довіра та спільні цінності

Діяльність Фонду ООН у галузі народонаселення (UNFPA) в Україні зосереджена на попередженні гендерно зумовленого насилля, наданні сервісної допомоги постраждалим, підтримці сексуального та репродуктивного здоров’я, розвитку культури відповідального батьківства. Створюючи комунікаційні кампанії з цих питань, UNFPA працює і з документальним жанром: зокрема під час повномасштабної війни разом зі Starlight Doc організація створила фільми «Коли життя сильніше» та «Поруш тишу». За словами Альони Зубченко, обидві стрічки — про жінок, які народжували в окупації, та про домашнє насильство під час повномасштабного вторгнення — тематично лягали в питання, що ними опікується Фонд ООН у галузі народонаселення, тому співпраця була органічною.

«Фонд UNFPA робить багато для цільової допомоги людям, і фінансування документального кіно не є ключовим напрямом нашої діяльності. Проте з цим форматом ми почали працювати ще до повномасштабного вторгнення (2021 року вийшов наш перший документальний фільм про домашнє насильство) та продовжуватимемо працювати з командами, яким довіряємо та з якими маємо спільні цінності», — каже Альона. Для міжнародної організації, що не має прямого відношення до створення контенту, побудова довіри з командою, яка створюватиме фільм і нестиме за нього відповідальність, є ключовою умовою. «Документальні фільми не пишуться заздалегідь, і ми знаємо, що початкова ідея та готовий фільм можуть бути геть різними. Тому для нас важливо побудувати довіру, аби мати чітке уявлення, про що цей фільм говоритиме людям, які цінності транслюватиме», — пояснює керівниця програми UNFPA.

Для творців документальних проєктів існує два формати співпраці з Фондом: класичний тендер або створення стрічки за ідеєю виробника. Перший оголошується у випадку, коли UNFPA чітко знає, який продукт хоче отримати: конкурс проводиться за детально прописаними вимогами, взяти участь може будь-яка зареєстрована в Україні юридична чи фізична особа, а всю інформацію в такому випадку можна знайти в соцмережах Фонду. Другий формат передбачає метч кінотворців, які мають певну ідею, з організацією, що може надати їм фінансову підтримку.

«Наша агенція працює з трьома темами: гендерно зумовлене та домашнє насильство, сексуальне та репродуктивне здоров’я, а також розвиток молодіжного потенціалу в дуже широкому сенсі: статеве виховання, психічне здоров’я, гендерна рівність, здорові стосунки тощо, — окреслює коло можливостей Альона Зубченко. — На жаль, ми не можемо розглядати теми, що не є частиною нашого мандату. Утім, в Україні працюють щонайменше 25 агентств ООН – ви можете звернутися до тих, що відповідають за теми, які ви досліджуєте».

Якщо йдеться не про тендер, то конкретних критеріїв у Фонду немає — потрібно надіслати опис проєкту за адресою, вказаною на офіційному сайті. «Усі листи, написані на офіційну пошту, будуть спрямовані на відповідальних колег — особисто я читаю та відповідаю на все, повʼязане з домашнім насиллям. Тож не соромтеся контактувати з нами, але не пишіть надто розгорнуті листи — достатньо окреслити вашу ідею або запропонувати зустріч», — рекомендує Альона.

Титульне фото: Doc Kyiv Fest / фейсбук