27 березня в Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки розпочав вже третій річний Kyiv Stratcom Forum для державних комунікаційників, експертів, медіа, міжнародних партнерів. Я промодерувала розмову про міжнародні комунікації. Вдячна усім своїм панелістам за відповіді на відверто непрості питання.

Поділюсь власними спостереженнями за останній час:

• за рік, що минув, ситуація з державними комунікаціями суттєво погіршилась;
• координації між комунікаційними службами стало менше, конкуренції більше;
• співпраця з громадянським суспільством слабшає. Якщо на початку повномасштабного вторгнення ГО, що займаються комунікацією, мали величезний попит, то зараз від них дистанціюються. Хоча вони, насправді, могли б стати потужним голосом України, якби їх задіювали більше.

Натомість пропонуються безглузді законодавчі ініціативи про покарання довічним «за невповноважене представництво держави». Потім виявляється, що це нібито «ініціювати дискусію». Дякуємо, нам і так є про що говорити.

Наприклад, про те, що цілісної системи страткому нема і поки не планується. Що деякі інституції витрачають зусилля не на боротьбу з ворогам, а боротьбу одне з одним, з ГО і з медіа. Що зʼявляються центри впливу у цій сфері, в яких люди не мають офіційних повноважень керувати інформаційною політикою, проте мають велику владу. Зрештою, що державні комунікації капсулюються, зачиняючи двері для громадських експертів. Що часто знову новачки хочуть вигадати велосипед і пропонують те, що вже давно зроблено. Що рабська лояльність одній особі перетворює державні комунікації на безжальний політичний піар. А це вже різні речі.

Щоб отримати коментар іноземною мовою, медіа доводиться пройти шалений квест. Питання про «Єдиний марафон» у посадовців викликає роздратування.

Тому дивуватись, що України стає менше щодня в міжнародному інфополі не варто. Сам дизайн державних комунікацій нині не передбачає відкритості.

В англійській є такий вираз «pull up the ladder people». Тобто ті, хто, вибравшись нагору, забирають після себе драбину, аби за ними ніхто не поліз. Ось це те, що я спостерігаю протягом останнього року. Коли люди, займаючи високі посади, не можуть стягнути нестерпної легкості демократії. Не зносять критики та вільної конкуренції. Ну, вибачайте, але в тому числі і за це ми усі боремось. Це війна на виживання. І тільки разом ми можемо встояти. Нас врятувало потужне мережування, ініціативність та відкритість у 2014-му і в 2022-му. Вони ж мають довести нас до поразки Росії.

Головна порада державним інституціям — шукайте союзників, а не конкурентів. І побачите, наскільки легше вам буде працювати.

Вдячна команді Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки за можливість поставити складні та болючі питання. Саме так ми задумували Центр три роки тому — для діалогу між державою та громадянським сектором. Бо без цього, роблячи собі «теплу ванну», нам буде дуже важко протистояти ворогу.

Любов Цибульська, експертка зі стратегічних комунікацій 

Текст публікується з дозволу авторки, оригінал за посиланням.