Маленькі кроки привели до здійснення великої мрії. Вчора в ефірі національного відбору «Євробачення-2024» я виконувала пісні жестовою мовою.

Ще два роки тому ця мрія здавалась абсолютно космічною, майже нездійсненною. Нацвідбір тоді ніхто не перекладав, це було відсутнє як опція, а у світі жестової мови я — самоучка.

У 16 років я дуже надихнулася світом жестової мови і почала вивчати її по відеоуроках. Перші рухи були дуже невпевненими, руки були зовсім не підготовлені до цього, але пристрасть до жестової мови настільки мотивувала, що я дійшла до виконання пісень, перших відео, перших концертів. Пройшло майже 10 років. І ось вчора на студії, де відбувалася трансляція нацвідбору, я дивилась на маленький екранчик на режисерському моніторі і бачила себе. І зрозуміла, що та маленька дівчинка, яка дивилась відеоуроки жестової мови в кімнаті і тренувалася перед дзеркалом щодня, дійшла до великої сцени українського «Євробачення».

Виконання пісень національного відбору — для мене величезна честь. Роками українську культуру знищували — її забороняли, за неї карали, прищеплювали комплекс меншовартості, робили все, щоб ми не могли змоги оцінити, наскільки неймовірна наша українська творчість. Зараз в Україні велика кількість надзвичайних і талановитих артистів, які пишуть українську музику в абсолютно різних стилях. Знайомити нечуючих людей із цією частиною нашої культури — музикою — надважливо. Як і бути всім разом у прийнятті цих всеукраїнських творчих рішень щодо вибору кандидата.

Я дякую вам за цю шалену підтримку й увагу до важливої соціальної місії. Коли ввечері я вийшла зі студії і в мене почав працювати звʼязок, я була просто шокована її кількістю! Дякую всім, хто підтримав репостами, коментарями та публікаціями популяризацію жестової мови. І мемами:)

Я дякую талановитій колезі Олі, з якою разом були у студії нацвідбору. Оля наживо перекладала усі розмовні студії — усі репліки та діалоги суддів, журі, учасників — сходу, тільки на слух. Це фантастично!

Дякую «Євробачення Україна» за можливість здійснити свою мрію і популяризувати жестову мову. За можливість показувати власний погляд на пісні.

Турбота у жестах. Памʼятайте.

Катерина Заботкіна, перекладачка жестовою мовою 

Текст публікується з дозволу авторки, оригінал за посиланням.

Колаж:  Суспільне Кропивницький