Я не знаю, що сказати. Не знаю. Кривцов Максим ніс стільки світла й тепла. Завжди вивертав душу своїми текстами. Мріяв про збірку, видав її, не встиг презентувати як слід. Любив рудих котів і цукерки червоний мак.

«Всміхався частіше

ніж говорив

загинув...»

Хочеться, щоб хтось подзвонив і сказав, що це все — неправда, але за цей вечір три дзвінки завершилися тишею після фрази «Маріє, Макс… загинув».

Хочеться, щоб завтра Макс написав швидко «Дякую», бо я нарешті пошерила його збірку на сторінці Babylon'13. Як і обіцяла. Бо я декілька днів відкладала, а він... Він так хотів, аби його збірку читали.

Макс переживав, що йому — не відповідають блогери, що люди не купують його збірку. І просив усіх включитися і поширити про неї інформацію.

Я свій примірник отримала в пʼятницю. Ще жартувала, що треба встигнути підписати. Не встигла.

Ми втратили дуже сильну людину, сильного громадянина. Ми втратили дуже сильного поета. І понад усе мені б хотілося, аби памʼять про Макса жила, аби вірші «Далі» читали й далі.

Зараз у стрічці багато його текстів. Купіть Максову збірку або розкажіть про неї друзям: https://bit.ly/3tLl1GG

Вона справді чудова, повірте.

Тихо спи, друже. Тихо спи...

Марія Кравченко, журналістка

Текст публікується з дозволу авторки, оригінал публікації за посиланням.