Видання «Український тиждень» повідомило, що доля їхнього колишнього працівника, воїна полку «Азов» Олександра Жилінського, який вважається зниклим на «Азовсталі» в Маріуполі з травня 2022 року, досі невідома. 

Як ідеться в матеріалі видання, рідні отримували різні версії щодо Олександра: що він загинув, що в полоні. Проте досі достеменно не відомо, де він.

Олександр Жилінський працював в «Українському тижні» 11 років, звільнився звідти в лютому 2021 року. За освітою — юрист, працював маркетологом видання.

На початку 2022 року Олександр (позивний Киян) у складі полку «Азов» опинився в Маріуполі. У березні місто оточили російські війська.

Як розповіла Олександрова сестра Наталія, під час оборони Маріуполя Олександр 14 травня погодився йти на бойове завдання. Він попередив її, що буде на позиціях без зв’язку. То був останній раз, коли вона з ним спілкувалася.

16 травня командування в Києві віддало наказ командирам на «Азовсталі»: зберегти життя особового складу. Того ж дня ввечері розпочалась евакуація гарнізону із заводу та російський полон. 

Рідні Олександра встановили частину інформації щодо нього завдяки побратимам, яких пізніше звільнили з полону. Відомо, що Жилінський отримав поранення під час того останнього бойового виходу 14 травня. Лікарі з «Азовсталі» розповіли, що одна з останніх операцій була тяжкою. Вони не знають ані імен, ані позивних тих, кого оперували. Але деталі поранення пам’ятають: уламок влучив під бронежилет та вразив печінку й селезінку. 

Живого Жилінського після операції перенесли в «залізяку» — імпровізований госпіталь під землею. Наступного ранку, 15 травня, один з бійців повідомив командиру, що серце Кияна зупинилося. Боєць, який засвідчив це, уже не зможе підтвердити сказане — він загинув пізніше, під час масового вбивства полонених в Оленівці на Донеччині, де росіяни утримували частину маріупольського гарнізону.

Сестрі Олександра Наталі двічі повідомили, що він загинув, — у військовій частині та в патронатній службі «Азову». Проте в Національному інформаційному бюро повідомили, що Олександр живий і вийшов з «Азовсталі».

У червні Наталія з матір’ю заявили в поліцію, а також здали зразки ДНК. Жилінський мав два татуювання. Слідчий сказав, що людини з такими прикметами немає серед загиблих.

Згодом Наталія почала отримувати багато повідомлень від невідомого абонента в месенджері, який надіслав фото татуювань та запитував, чи це татуювання її брата. Проте це не були татуювання Олександра.

Під час розмови співрозмовник сказав Наталі, що на загиблому бійці була бирка з іменем Жилінського. Датою смерті вказали 15 травня.

«Ця бирка завдала ще більшого болю. Ми розуміли, що могли статися помилки. Але якщо бирка є, значить, було й тіло. З іншого боку, могли переплутати з іншим загиблим бійцем. Усі в травні вже були виснажені», — розповіла Наталія.

Відтоді родина так і не отримала точної відповіді, живий Олександр чи загинув. Станом на середину серпня 2023 року Олександр мав офіційний статус полоненого. «І дай боже, щоб так і було», — додала Наталія.

• Читайте також: «Просто сидіти сил не було». Матері зниклих безвісти на війні — про дев’ять років боротьби, а не очікування

Фото: Олександр до військової служби й під час оборони Маріуполя / «Український тиждень»