Читаю, що колишній радник офісу президента вишиває десь у США й дістає американців лендлізом. Та ще й надсилає відповідні повідомлення для українців, мовляв, кляті американці не дають нам зброї по лендлізу.  Це той самий, який колись розповідав, що Путін напав на Україну через те, що у Конституції записаний курс на НАТО.

Не він перший  пустопорожній балакун і не він останній. Спекуляції навколо лендлізу почалися ледь не з перших днів після його ухвалення. Мені думається, що він перетворився на такий собі аналог Будапештського меморандуму. Політичні спекулянти доводили, що треба застосовувати меморандум — і тоді на Україну чекає перемога. Відповідно, опоненти теж гуртувалися з критикою. 

Та в ньому прописаний лише єдиний інструмент — скликання Ради безпеки ООН у випадку загрози ядерної атаки на Україну. Рада Безпеки ООН скликається без усяких Будапештських меморандумів. Нам це не дуже допомогло.

Ухвалений Конгресом закон про лендліз був підписаний президентом Джо Байденом 9 травня 2022 року. Стосовно передачі Україні зброї в ньому вживаються три терміни: loan — кредит, lease — лізинг, lend — позика або позичати. Всі вони передбачають фінансові зобов’язання з боку отримувача зброї.

Нині зброя передається Україні безплатно у форматі «Рамштайн». Наші західні союзники пішли іншим шляхом.

Критики незастосування лендлізу розповідають про те, що завдяки йому значно виросли б обсяги зброї, вона надавалася б значно швидше тощо. Та можна просто відкрити закон, який є дуже коротким, і переконатися, що там не сказано, скільки зброї надавати і в які терміни. Все залежить від волі президента або уповноваженої ним особи.

Зараз ситуація така сама. Все залежить від волі Білого Дому. Хоч лендліз, хоч «Рамштайн» — у цих рамках вирішує Байден. Його можна і, мабуть, треба критикувати за те, що зброя надається не в таких обсягах і темпах, як би нам цього хотілося. Але сам по собі лендліз ніяк цю процедуру не прискорив би. Як вирішить Байден — так і буде.

Мабуть, цю проблему перетворили на фетиш, який використовують для гуртування політичних союзників — якщо ти, умовно кажучи, проти Байдена, то ти за використання лендлізу, якщо ти за — то ти схвалюєш його дії без лендлізу. Але майже ніхто не розбирається у суті проблеми.

Раніше прихильники демократів писали чимало нісенітниць про Трампа, хоча він сам давав чимало підстав для критики, але далеко не завжди вона ґрунтувалася на фактах. Тепер вони помінялися місцями і прихильники республіканців  пишуть нісенітниці про Байдена. Зокрема, щодо лендлізу.

Я пам’ятаю, що ще до початку війни в 2014 році якийсь журналіст у Криму зробив імпровізоване опитування. Він запитував перехожих: «Куди краще Україні вступати — до НАТО чи до Північно-атлантичного альянсу?». Лише один студент сказав, що це одне і те саме. Решта була проти НАТО, але не проти Північно-атлантичного альянсу. Це був яскравий приклад того, що у суті справи ніхто не розбирався, а проблема НАТО була фетишем, який визначав приналежність до політичних сил.

З того часу нічого не змінилося. Лише неясно, для чого журналістам брати участь у політичних спекуляціях? А вони часто цим хибують. Це замість того, щоб відділяти зерна від полови.

Юрій Луканов, вільний журналіст

Головне фото: Президент США Джо Байден підписує закон про ленд-ліз для України, 9 травня 2022 року (Getty Images)