Ідеться про конструкцію, коли спочатку йде факт, потім тире і джерело.

«Український наступ може зайти у глухий кут — WSJ»

Я пам’ятаю часи, коли цього формату не було. Напевно, тому, що в редакціях ще працювали грамотні редактори і коректори, які розуміли, що з погляду українського синтаксису писати джерело через тире в кінці речення — безглузда помилка.

Речення «У Васі нова дружина — Коля» значить, що Коля є новою дружиною Васі, а не «Коля повідомив про появу у Васі нової дружини», як хотіли б автори подібних заголовків.

Потім цей формат поширився, як пошесть; це не дивно, адже це нагода видати за перевірену новину щось, що просто повідомило інше медіа або джерело. І самим, відповідно, цю інфу не перевіряти. Зараз новинарі зазвичай пишуть так просто тому, що (цитую ексколегу) «купа видань так роблять».

Цей формат заголовка — ще не клікбейт, але вже не дуже чесна гра з читачем, який сприймає тезу на початку заголовка як перевірений факт, і лише за мілісекунду бачить запізніле дистанціювання.

Чи важливо це? Просто порівняйте ці заголовки:

• Україна залишиться без орних земель

• Україна залишиться без орних земель — нардеп

• Україна залишиться без орних земель — Тимошенко

• Юлія Тимошенко: Україна залишиться без орних земель

Відчуваєте, як рівень вашої читацької стривоженості знижується від «йой, що сталося?» до «а, ну ясно»? Угу.

Новина, заголовок якої ви бачите на скриншоті — це переказ матеріалу Financial Times. Рішення редактора написати в заголовку «ЗМІ» (що, в принципі, може значити все, що завгодно, від «Єдіот Ахронот» до «Клименко Таймс») я не розумію навіть у системі координат цього хитрого напівклікбейту, але Бог з ним. Отже:

«ЗСУ використовують на фронті боєприпаси з КНДР — ЗМІ»

FT — поважне видання. Але в країні, де воно зареєстроване і працює, війни немає. Тому воно може дозволити собі приїхати в чужу країну, де війна є; розпитати якихось артилеристів; запитати щось побіжно в Міністерства оборони й видати таку скандальну (ну, скандал же ж — українці користуються боєприпасами, виробленими в оселі зла!) новину. Яка залишається, в принципі, твердженням якихось артилеристів, які навряд чи вповноважені своїм командуванням розповідати подібні речі журналістам. Публікуючи це, FT особливо нічим не ризикує, навіть акредитації в разі чого позбавлять не видання, а конкретного кореспондента — пришлють іншого.

Чи правильно робить українське видання, повідомляючи як факт, що українська армія використовує на фронті боєприпаси з Північної Кореї? І що «українські артилеристи розповіли виданню, що снаряди були "вилучені з корабля" дружньою державою»? Не зробивши жодного навіть мінімального кроку для перевірки і доповнення цієї інформації і отримання пояснення, що за держава, в кого вона ті снаряди вилучила, чому віддала нам і чи це все правда, а не вкид? (Антиукраїнських вкидів у західних медіа, на жаль, зараз не бракує.)

Це на совісті редакції. Але, як мінімум, варто вже у заголовку давати читачеві зрозуміти, що це — не перевірена вашою редакцією інформація, до якої слід ставитися обережно. Це не врятує ситуацію, але хоч трохи пом’якшить.

P.S. Ви спитаєте, як подавати заголовки таких новин, якщо не «Вася зовсім довбанувся — джерело»? Є два варіанти:

1. Перевіряємо факт і пишемо просто «Вася зовсім довбанувся» — бо тепер це перевірений вами факт.

2. Якщо не можемо перевірити факт — пишемо «[Конкретне] Джерело: Вася зовсім довбанувся».

P.P.S. Перепрошую всіх Вась і Коль

Отар Довженко, медіаексперт 

Текст публікується з дозволу автора, оригінал публікації за посиланням.

Ілюстрація: Pexels