Королева Єлизавета Друга пішла з цього світу наживо. 19 вересня церемонію прощання завдяки прямому телевізійному ефіру бачив увесь світ, включно з Україною. Тут небіжчиця першою не була. Варто хоча би згадати живу телевізійну трансляцію похоронів радянських очільників, починаючи навіть не з Леоніда Брежнєва, а з голови Ради Міністрів, по суті — прем'єра СРСР Олексія Косигіна. Він помер за два роки до Брежнєва, і вже тоді радянські люди мали можливість дивитися, як труну урочисто кладуть на лафет гармати.

Проте Єлизавета була першою монархинею, що стала королевою на очах 27 мільйонів людей: до неї ніхто в світі не був коронований у прямому телеефірі. Ще 11 мільйонів слухали перебіг коронаційної церемонії наживо по радіо.

Отже, Єлизавета Друга від 1952 року й до останніх днів свого життя дозволила інтегрувати себе спершу в медійну, а з часом і загалом у популярну культуру. Увага медійників до королеви та королівської сім'ї в режимі 24/7 не дивує. В цьому британська монархиня не унікальна. Проте не всякій першій особі вдається стати якщо не ідолом попкультури, то її активним персонажем.

Причому, до честі Її Величності, вона майже ніколи не опиралася використанню свого образу, не намагалася їх цензурувати. І спокійно ставилася до тих, хто втілював її образ на кінотелеекранах та інших майданчиках. Не так давно смерть першого й останнього президента СРСР Михайла Горбачова підказала кінознавцеві Олегові Чорному ідею огляду цієї постаті в попкультурі. Тож варто підхопити естафету і згадати королеву Єлизавету в подібному контексті.

Звичайно, одразу згадується неодноразово титулована професійною спільнотою «Корона» — байопик від Netfliх (2016—2020). Чотири сезони, загалом сорок серій, дві виконавиці головної ролі — Клер Фой (молодість) та Олівія Колман (зрілі роки). Королева за життя визнала його реалістичність та максимальну наближеність до реальних подій. Саме з цих міркувань… не дивилася серіал про себе, як і вся королівська родина. Отже, є всі підстави вважати: насправді про зміст Її Величність повідомляли регулярно ще в процесі створення.

Ще одна причина демонстративної байдужості прототипу до кіно про себе непрямо показана в серіалі. Раз по раз члени королівської родини нагадують одне одному про правила: монархи не ховаються від публіки, вони відкриті, тому не варто робити дурниць. Тобто про все побачене глядачем у відтворений авторами «Корони» період уже писали поважні газети, таблоїди, розповідали теле- і радіоновини. Все показане королева вже один раз переживала. Тож не хоче жити минулим, проживати своє життя вдруге.

Хоча так було до четвертого сезону. Вийшовши в грудні 2020-го, він спровокував перший за свою історію скандал. Сама королева від нього дистанціювалася. Причина – болюча особисто для Її Величності тема стосунків її сина, нинішнього короля Чарльза, з коханкою Камілою Паркер. І хай би лиш це. Єлизаветі Другій, як і всій родині, боліла не так коханка принца, як його законна дружина – принцеса Діана, яка займає в цьому сезоні чільне місце. А що буде, коли знімуть п'ятий, у якому вже фігуруватимуть принц Гаррі та скандалістка Меган Маркл, краще поки що не думати. Цієї частини родина точно не хоче, але кіно вже знімають.

Цікавий і показовий факт, що в кіно королева Єлизавета згадується переважно саме в контексті своєї бентежної невістки Діани Спенсер. Приклад — «Королева» Стівена Фріза з Гелен Міррен у головній ролі. Після виходу на екрани 2006 року стрічка так само, як десять років потому «Корона», зібрала чимало нагород. Але фундамент сюжету — загибель Діани 31 серпня 1997 року та перші вересневі дні після цього, коли родина визначала своє ставлення до трагедії.

«Королева» є найвідомішим, але не єдиним фільмом про стосунки Єлизавети й Діани. Наприклад, ще 1993 року, за чотири роки до загибелі принцеси, вийшов фільм Кевіна Коннора «Діана. Її справжня історія», де королеву зіграла Енні Сталлібрасс. А останній зі своєрідного циклу — «Спенсер. Таємниця принцеси Діани» Пабло Ларріана, — вийшов 2021-го, і королеву зіграла Стелла Гонет. Загалом про Діану Спенсер знято десять художніх фільмів. Не всюди королева є персонажем, проте всюди її згадують. З боку Єлизавети, нагадаю, протестів не було. Якщо хто й висловлював невдоволення, то глядачі: стрічки були на виході різної якості.

Як самостійний персонаж, без Діаниної тіні, Єлизавета Друга з'являється в пародійній комедії Девіда Цукера «Голий пістолет» (1988). За сюжетом, герой-поліцейський відповідає за безпеку англійської королеви під час її візиту до Лос-Анджелеса. Сама Її Величність у виконанні Жанетти Чарльз з'являється лише на другому плані й у досить нетривіальній для монархині ситуації  — падає догори дриґом. Але протестів це теж не викликало, а отже в королеви з почуттям гумору все було в порядку.

Хоча кіно й телебачення до Її Величності було в цілому прихильним, рокмузика сприймала її критично. Найрадикальніше проявила себе панк-група Sex Pistols: у кліпі до 25-річчя її перебування на троні God Save the Queen  розстріляли королівську родину. А для обкладинки сінглу використали портрет Єлизавети із заклеєними очима й ротом.  Це сталося 1977 року. А за вісім років до того Джон Леннон урочисто повернув королеві Орден Британської Імперії, яким вона нагородила The Beatles особисто. Це була реакція на незрозумілу митцю позицію щодо війни США у В'єтнамі.

Загалом станом на сьогодні англійську королеву Єлизавету Другу зіграли 11 актрис. Хай це не завжди були головні ролі, проте завжди помітні. Сама ж монархиня позитивно сприйняла своє втілення в «Королеві»: принаймні, про роль, зіграну Гелен Міллер, Її Величність висловлювалася публічно. Решті не заважала, за що митці можуть їй лише дякувати. Бо дозволяти будь-який погляд на себе – ось справжня ознака королівської величі й милості водночас. За це її й щиро любили десятки мільйонів людей не лише у Великій Британії.