Російський історик Ігор Тобаков переконаний, що не варто переоцінювати вплив філософа, політолога Олександра Дугіна на президента РФ. Про це йдеться в огляді ВВС.

«Колонки, які називають Дугіна "мозком Путіна", вводять мене у ступор», – каже Торбаков. 

«У публікаціях щодо смерті Дар'ї Дугіної західні ЗМІ називають її батька "мозком" Кремля, а його ідеологію – доктриною російської влади, – пише автор огляду Григор Атанесян. –  Однак Дугін ніколи не мав єдиної політичної доктрини. Його вчення – постмодерний проєкт, складений з окультизму, конспірології, езотерики, неофашизму, радянської підпільної культури, ідей нових правих і нових лівих».

Як ідеться в статті, Дугіну вдалося стати «провідним євразійцем» в Росії і закріпитися в академічній сфері. Як відзначає Торбаков, у моменті розпаду СРСР Дугін побачив паралелі з трактатами євразійців: «Перед імперцями 1990-х постало те ж саме питання, що й перед їхніми попередниками у 1920-х: як перевидумати імперію?».

Кар’єра і визнання Дугіна зазнали краху в 2014-му, коли він виступив одним із найактивніших прихильників так званої «Новоросії» та подальшої анексії українських територій. Його заклик «вбивати, вбивати та вбивати» викликав реакцію не лише України, а й обурення в російському суспільстві. Зокрема, Дугіна звільнили з Московського державного університету, хоча він оскаржував це рішення, називав його політичним і грозився щодо своїх скарг «дійти до Путіна».

«Після 2014 року мої контакти із Кремлем різко скоротилися», – говорив Дугін, зокрема, в інтерв'ю російському виданню «Завтра». В інших своїх інтерв’ю щодо «Російської весни» він казав: «Визнаю, я багато в чому розчарований Путіним».

Тоді, у 2014 році вирішальною для Дугіна стала не суспільна критика, а те, що він забіг попереду Кремля, відзначає Ігор Торбаков: «На 2014-й випав пік його популярності, але незабаром його позбавили кафедри та доступу до телеканалів. Він виявився неприйнятним для адміністрації президента».

Втім, як ідеться в огляді, Дугін ще мав значення для впливових росіян. Протягом року, з 2016 по 2017 він був головним редактором телеканалу «Царьград». Його засновник Костянтин Малофєєв належить до прибічників російської агресії в Україні. «Малофєєв спонсорував співпрацю провладних активістів з ультраправими рухами в Європі та США, а Дугін залишався популярним серед європейських ультраправих і традиціоналістів», – відзначається у публікації ВВС.

Сам Дугін, вочевидь, хотів бути впливовим для Путіна. Зокрема, в 2020 році скаржився, що Путін не слідує «правильним ідеям»: «Книги є, але Путін їх не читає, хоча мав би би. Або читає, але не розуміє, чи тільки гортає».

Під час поховання прокремлівської журналістки і політологині Дар’ї Дугіної Дугін проголошував промови про те, що його донька «загинула в ім’я російської перемоги» і «за Росію на фронті». Президент РФ Володимир Путін нагородив Дар'ю Дугіну орденом "мужності" посмертно.

Ігор Торбаков – історик, політолог, публіцист, експерт з політичних процесів колишнього СНД. Найбільш відомий як старший науковий співробітник Центру російських і евразійських студій в Університеті Упсали (Швеція). Співпрацює з Німецьким товариством зовнішньої політики. Активно виступає з публікаціям в медіа, друкувався в таких українських ЗМІ як «День», «Дзеркало тижня», «Критика». Засуджує агресію РФ.

Ще в 1997 році Ігор Торбаков застерігав Україну від «російського друга»: «… "внутрішня імперія" колишнього СРСР - то цілком інша річ. Росія хоче зберегти свій контроль над нею за будь-яку ціну. Ця позиція Москви ніде так гостро не відчувається як в Україні. І жодна з пострадянських держав не є кращим об`єктом як для випробування намірів Росії, так і для перевірки готовності Заходу заповнити пострадянський вакуум безпеки».

Фото: скріншот Delfi