Путін називає свої угруповання в Україні так само як Гітлер і аврально комплектує «визволителів» вже за рахунок вчорашніх школярів. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи російської пропаганди за 24-26 червня.

1. Космічний генерал у степах Херсонщини
2. Зі шкільної парти – у могилу
3. Золоте дно Росії все ближче
4. Чим обернеться для Кремля війна на два фронти?

Космічний генерал у степах Херсонщини

24 червня виповнилося рівно чотири місяці з початку масштабного вторгнення російської армії в Україну. З цього приводу російські ЗМІ підбивали невтішні підсумки так званої «спеціальної воєнної спецоперації». Хоча й намагались сховати їх за бравурними реляціями про, наприклад, «остаточне визволення Сєвєродонецька».

НАСПРАВДІ, про «успішність» російської операції свідчить постійне тасування колоди карт з призначеннями на керівні посади військ вторгнення.

З початку червня через невдачі в Україні відсторонено від ключових оперативних командних посад кількох генералів. Серед них — командувач ПДВ генерал-полковник Сердюков. А ще — командувач всієї «СВО» та її Південної групи військ генерал армії Дворніков, якого призначили лише у квітні. Тобто протримався лише два місяці. Джерела ВВС стверджують, що йому було поставлене завдання здобути хоч-якусь перемогу до 9 травня і виправити помилки, допущені на початку війни. Однак у травні той взагалі перестав з’являтися у військах.

То ж командувати  «спецоперацією» тепер буде   генерал-полковник Жидко – начальник Головного воєнно – політичного управління ЗС РФ. 

З’явився новий очільник і в Південної групи. Ним став головком повітряно-космічних військ РФ Суровікін. Напевно, справи в окупантів зовсім кепські, адже тільки зараз у МО РФ згадали, що їх головний «льотчик-космонавт» все життя командував піхотою. Цікаво, хто ж тепер командуватиме авіацією? У порядку експерименту можна призначити генерала-пожежника. 

У будь-якому випадку, гірше вже не буде. Зрештою, і російським Міноборони керує людина у званні генерал армії, яка сама ніколи в армії не служила.

Зі шкільної парти – у могилу

Міноборони РФ також оприлюднило прізвище командувача угруповання окупаційних військ «Центр». Ним є генерал-полковник Лапін.

Взагалі, ці назви російських груп армій: «Південь», «Центр» – викликають в українців ефект дежавю. Так вже колись було, а саме 80 років тому.

До речі, генерал-полковник Лапін може не ламати голову з приводу гімну своїх вояк, а взяти вже готову пісню радянського барда Володимира Висоцького.

Німецькою групою армій «Центр» у різні часи керували одразу шість командувачів. Але все одно від розгрому гітлерівський «Центр» це не врятувало. Не врятує і путінський. 

НАСПРАВДІ, як бачимо, фашизм у рашистській формі навіть вже не ховається. Леонтьєв – колишній ведучий пропагандистської  програми «Однако», а нині віцепрезидент «Роснефти», назвав Гітлера «великим стратегом» і зажадав термінової мобілізації.

Отже, це питання не зникає з російського порядку денного. Про можливе оголошення мобілізації нещодавно синхронно повідомили одразу три британські видання: The Guardian, The Independent та Daily Record. Приводом для мобілізації, до речі першої у Росії після 1945 року, звісно, є зростання втрат, які Генштаб ЗСУ оцінює близько 35 000 осіб.

Але поки що в Кремлі не наважуються на загальну мобілізацію. І надають перевагу її гібридній формі. Вже хочуть набирати чергових контрактників для війни в Україні із випускників шкіл.

Голова профільного комітету Держдуми Картаполов (той самий, який ще на початку червня стверджував, що Росія «перестала втрачати людей» на війні), запропонував підписувати військові контракти із випускниками шкіл, які ще не проходили строкової служби. Відповідну поправку до закону «Про військовий обов’язок та військову службу» розглянуть в екстреному порядку вже 28 червня.

У російських пабліках це нововведення вже назвали «зі шкільної парти – до могили». 

Особливо цинічно це рішення виглядає на тлі звернення Путіна до цьогорічних випускників. Цікаво, що спочатку поправка Картаполова дозволяла набирати контрактників із випускників шкіл і посилати в бій вже через місяць після підписання ними контракту.

Таку версію законопроєкту було опубліковано на початку червня, але вона майже одразу зникла з сайту Держдуми і тепер з’явилася у відкоригованому вигляді: «через 4 місяці інтенсівної підготовки».

У травні, нагадаємо, Путін взагалі скасував віковий ценз для служби в армії та Росгвардії. Відповідний закон був аврально ухвалений одразу в трьох (!) читаннях. МО Росії пояснило це «сучасними трендами».

Золоте дно Росії все ближче

Лідери країн G7 домовились про заборону імпорту золота з РФ. Євросоюз також може включити цей пункт до наступного, сьомого, пакету санкцій.

Золото є другим за величиною експортним товаром Росії після енергоносіїв. Займаючи 2-ге місце у світі з його виробництва, РФ зараз фактично опинилась відрізаною від світового золотого ринку.

«Відмова від імпорту золота з Росії позбавить її щорічних доходів у $19 млрд», – заявив держсекретар США Ентоні Блінкен.

НАСПРАВДІ, після початку війни з Україною експорт російського золота практично зупинився і за березень-квітень становив лише трохи більше 100 кг.

Для порівняння: у січні-лютому російські банки та видобувні компанії продали за кордон 27,5 т золота, а торік вивозили загалом по 25 т на місяць.

Втрата зарубіжних ринків поставила російську золотодобувну галузь на межу катастрофи. Наслідком запровадження санкцій, як вже визнають в Асоціації надрокористувачів РФ, може стати криміналізація золотовидобування та його скорочення на 40% (120 т на рік) зі втратою до 40 тисяч робочих місць.

З огляду на те, що Росія уже на дні, золото лише підкреслить його  його глибину. 

Чим обернеться для Кремля війна на два фронти?

І наостанок про 26 червня – день, коли Росія нанесла масований ракетний обстріл по українських містах. Він проводився, швидше за все, методом «ракетної рогатки» – з глибини території РФ, Білорусі чи акваторій Каспійського та Чорного морів.

«Центром ухвалення рішень», по якому у Москві погрожували бити «високоточною зброєю», цього разу призначили звичайний житловий будинок у Шевченківському районі Києва. З-під завалів якого рятувальники витягли 7-річну дівчинку.

На жаль, такі «високоточні удари» по дітях, швидше за все, триватимуть. Адже Путін вирішив воювати на два фронти. І на обох з них «в довгу».

Перший фронт: війна на виснаження ресурсів. Другий: ракетним терором проти цивільних змусити їх тиснути на владу, щоб та йшла на якісь домовленості з Кремлем.

НАСПРАВДІ, на п’ятий місяць війни стало остаточно зрозуміло, що теза про «все йде за планом» виглядає все менш переконливою навіть для самих росіян  

А зізнання в тому, що план полягав у «бойових діях на виснаження», говорить не на користь планувальників.

Нагадаємо, у грудні Кремль висунув жорсткий ультиматум до НАТО, де основною вимогою було повернення альянсу у межі 1997 року. Альянс відкинув ультиматум, поставивши Путіна перед вибором — відступити назад або перти далі. Обидва варіанти були поганими, але Путін традиційно вибрав найгірший.

Мета полягала в швидкому захопленні України, взятті Києва та повторному висуненні ультиматуму, але вже з кращої переговорної позиції. (Звідки, власне, і взявся мем про «Київ за три дні»). Лише такий сценарій гарантував більшу поступливість НАТО та початок переговорів. Але не вийшло.

«Генерали-визволителі» припустилися трьох масштабних прорахунків.

Перший: населення України квітами їх не зустрічало.

 Другий: заклики до підрозділів ЗСУ повернути зброю проти своєї влади (в перші дні війни це звучало буквально нон-стоп) були просто не помічені. Замість квітів, солдати групи «Центр» отримали на кожному метрі жорсткий спротив і від населення, і від сил оборони України.

Третій: військово-політичне керівництво України не сховалося у «варшавах» і підвалах, а поводиться, як і має поводитись народна влада в умовах збройної агресії.

Стратегічна мета (якщо в цій ситуації взагалі можна говорити про стратегію) була провалена. Тоді виникла класична ситуація: «Не досягнувши бажаного, будемо вдавати, що бажали досягнутого» з різноманітним наративним забарвленням.

Тому тепер Путін вирішив воювати у «довгу». На виснаження ресурсів. А з ними у нього з кожним днем стає все гірше.

І наявна ознака цього – саме ракетний обстріл українських міст 26 червня. Адже використання вже стратегічної бомбардувальної авіації говорить про вичерпання потенціалу ЗС РФ набагато більше, ніж усе їх гибридно-приховане комплектування.

Президент України Володимир Зеленський заявив, що «у росіян немає стільки ракет, скільки в українців впевненості у власних силах». До того ж, Захід зобов’язався «безстроково підтримувати Україну». 

По суті, це вже можна назвати частиною нової Атлантичної Хартії. Вона означає, що війна Росії проти України – це не війна ракет з тими, у кого їх немає. Це, насамперед, війна економік США, Великої Британії, Японії та ЄС. І цю війну не обдуриш «паралельним імпортом» з AliExpress чи «прихованою мобілізацією» вчорашніх школярів. Тому «довга війна Путіна» з Україною однозначно приречена на поразку.