Кінорежисер Максим Наконечний та творча група фільму «Бачення метелика» презентували свою роботу на Каннському міжнародному кінофестивалі. Про подробиці прем’єрного дня команда розповіла у пресрелізі.

Український фільм представлено в конкурсній програмі «Особливий погляд» (Un Certain Regard). Також  «Бачення метелика» змагається за «Золоту камеру», премію за найкращий дебютний повнометражний фільм Каннського кінофестивалю. 

В день показу стрічки українські кінематографісти доклали зусиль до того, щоб привернути увагу до теми війни в Україні. Вони вийшли на червону доріжку під звуки сирен. При цьому учасники акції закрили свої обличчя постерами із зображенням символу перекресленого ока, що у соціальних мережах попереджає про «потенційно неприйнятний контент». Одночасно із цим візуальним знаком команда фільму «Бачення метелика» тримала постер із підписом «Росіяни вбивають українців. Ви вважаєте, що говорити про цей геноцид – це потенційно неприйнятний контент?».

Також  команда вийшла на фотосесію у футболках зі світлиною фотографа Євгена Малолєтки. А Максим Наконечний закликав міжнародну спільноту до  звільнення з полону волонтерки та парамедикині Юлії Паєвської (відома під позивним Тайра).

«Минуло вже 3 місяці після повномасштабного вторгнення росії в Україну, і найкраще, що може продовжувати робити міжнародна кіноіндустрія – це надавати голос українським митцям. А наша справа, відповідно, - продовжувати боротися за те, щоб Україна була на порядку денному», – прокоментував акцію режисер фільму «Бачення метелика» Максим Наконечний.

Продюсерка фільму «Бачення метелика» Дар’я Бассель додала:

«З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, багато людей бачать в соціальних мережах контент, пов’язаний з війною, який є автоматично прихованим під позначкою - «потенційно неприйнятний контент. Це дуже точна метафора, щоб показати, як комунікує Україна та світ вже багато років. Війна, яка зараз є в Україні, часто навіть не називається війною. Більше ніж 8 років війну в Україні світ називав конфліктом. Багато століть російські окупанти називалися нашим братським народом, хоча вони насправді знищували українську націю. Навіть після 24 лютого багато європейців продовжили називати вже повномасштабну війну росії в Україні конфліктом. Тільки жахливі злочини росіян відкрили багатьом людям очі на правду, але люди не хочуть чути про те, що українців вбивають. Правда болісна, але її слід повідомляти повністю».

«Бачення метелика» – повнометражний дебют Максима Наконечного. Як слідує з опису, це «жорстка та сюрреалістична історія про жінку-воїна, яка не бажає бути жертвою». Після звільнення з ворожого полону аеророзвідниця Ліля намагається повернутися до свого мирного життя в Україні. Біль і травма через пережите повсякчас виринають на поверхню, ніби уві сні, та щось всередині неї не дозволяє забути, чому вона мусить жити далі.

Режисером та сценаристом фільму виступив Максим Наконечний (продюсер стрічки «Цей дощ ніколи не скінчиться», режисер фільмів «Невидима», «Новий рік у сімейному колі»). Співсценаристкою стрічки є Ірина Цілик, чий фільм «Земля блакитна, ніби апельсин» здобув приз як найкраща режисерська робота у міжнародній документальній програмі кінофестивалю Sundance.

Продюсерки: Ліза Сміт (режисерка стрічки «Школа № 3»), Дар’я Бассель (продюсерка фільму «Тато - мамин брат» та «Назовні»).

Міжнародні копродюсери: Аніта Юка, Даґмар Седлачкова, Маріо Адамсон, Серхіо С. Аяла.

Операторка-постановниця: Христина Лизогуб (операторка стрічки «Школа № 3»).

Монтаж: Івор Івезічь та Аліна Горлова (режисерка «Цей дощ ніколи не скінчиться»).

Звукорежисер: Василь Явтушенко.

Композитор: Джян Бабан.

Головні ролі зіграли актори театру та кіно Ріта Бурковська (кінодебют відбувся у фільмі «Парфенон» литовського режисера Мантаса Кведаравичюса, який загинув в Маріуполі під час війни Росії проти України) та Любомир Валівоць (актор Київського академічного театру юного глядача на Липках). Серед акторського складу є відома драматургиня та режисерка Наталка Ворожбит та актор і офіцер Мирослав Гай. У фільмі також зіграли непрофесійні актори: реальні лікарі, військові, у тому числі колишні полонені.

Фільм створено за підтримки Державного агентства України з питань кіно та Міністерства культури та інформаційної політики України, Eurimages, Чеського кінофонду, Хорватського аудіовізуального центру, Шведського кіноінституту, Українського культурного фонду та Українського інституту. Країни виробництва фільму - Україна (TABOR), Чехія (MasterFilm), Хорватія (4Film), Швеція (Sisyfos Film Production). Агент з міжнародних продажів фільму - Wild Bunch International.

Фото з архіву команди фільму