Річниця Незалежності держави більше нагадує не день народження, що відзначає окрема людина, а новий рік, який настає для всіх громадян. Свято, коли важливо не лише підбивати підсумки минулого, але й з надією дивитися в майбутнє. На тридцятиріччя української Незалежності «Детектора медіа» попросив медійників зазирнути вперед ще на десять років. І написати листа на сороковий ювілей нашої держави. 

Що станеться з суспільством, екологією, культурою, технологіями? Як зміняться медіа? Чи/чим закінчиться війна? Якою буде Україна у 2031-му році? 

Ми вже публікували есе власної кореспондентки в Україні «Новой газеты» Ольги Мусафірової. Сьогодні ж читайте лист у майбутнє  очільника Центру журналістики Київської школи економіки Андрія Яніцького.

Спроба зазирнути вперед на десять років – це, звісно, гра. Але ця гра дозволяє вхопити ще ледь помітні паростки майбутнього, що наразі тільки розгортаються. Спробуємо окреслити обриси 2031 року без зайвого алармізму, хоча зовсім без апокаліптичних прогнозів не вийде.

Нерівномірність інновацій

Частково ми вже живемо у кіберпанку, де інноваційний розвиток поєднується з застарілою системою соціального захисту, корупцією у державних органах та хаосом у місцевому самоврядуванні. Наприклад, коли найновіші Tesla паркуються на розбитому асфальті під облізлими стінами «хрущовок», або коли на полях працюють агродрони, а у ток-шоу продовжують дискутувати, чи можливий ринок землі. Але з розвитком, поширенням та здешевшенням технологій та знань таких прикладів взаємодії старого та нового тільки побільшає.

Звичайними для нас будуть поєднання супутникового інтернету від Starlink із застарілою комунальною та транспортною інфраструктурою, туристичні польоти у космос для багатіїв із безпритульними на українських вулицях. Поєднання найновішої системи цифрової ідентифікації та стеження за громадянами із подальшою деградацією державної системи освіти.

Журналістам доведеться вивчити нові гаджети, помітно частішим буде використання дронів, сенсорів, доповненої та віртуальної реальності, штучного інтелекту та інших інноваційних винаходів у роботі редакцій. Але люди залишаються людьми. Тому вміння робити глибокі інтерв’ю та писати яскраві репортажі, розповідати цікаві історії залишаються.

Децентралізація новин

Реформа децентралізації та можливість дистанційної роботи дають свої плоди. Вже є поодинокі випадки переїзду фахівців зі столиці у Львів або Харків, у подальшому ця тенденція буде тільки посилюватися.

Відповідно і регіональні медіа будуть мати більшу вагу. Це значить, що журналісти в регіонах почнуть отримувати більше та працювати краще, і це добре. Але це також значить, що зростатиме фрагментація інформаційного простору України.

Сподіваюся, що Суспільне до того часу буде ще більш конкурентоздатним та зможе «зшивати» країну єдиними змістами. Ту ж функцію можуть (але чи захочуть?) виконувати мережеві видання, такі як локальні сайти The City, якими опікується Агенція медійного росту, гіперлокальні видання Rayon, які входять до CID Media Group та інші подібні. Диктувати всеукраїнський порядок денний можуть також окремі великі онлайн-видання, такі як «Українська правда». 

Кліматичні зміни

Днями вийшла шоста доповідь ООН про кліматичні зміни. Якщо її переповідати коротко, то йдеться про невідворотність глобального потепління. Все частішими будуть хвилі екстремальної спеки, посухи та зливи. І хоча температура зростає повільно (йдеться про зростання на 2 градуси по Цельсію до 2100 року), це драматично впливатиме на умови життя людей по всій планеті.

У найближчі десять років українські політичні лідери почнуть згадувати про кліматичні зміни у своїх виступах все частіше, менеджери міст та глобальні активісти шукатимуть шляхи для адаптації міської інфраструктури до нових реалій.

Редакціям газет доведеться самим ставати експертами з питань захисту навколишнього середовища, збереження водойм, зниження викидів вуглецю. Доведеться розібратися, що таке вартість екологічних послуг та вуглецевий слід, що таке кліматична нейтральність.

Бути кліматичним журналістом буде так само звично, як бути журналістом економічним або спортивним. Це буде схоже на те, як сьогодні жодна велика стаття або інтерв’ю не можуть обійтися без згадки про поширення ковіду та його наслідки. До речі, нових глобальних епідемій я не очікую, а з ковідом ми вже якось навчимося жити завдяки вакцинації та іншим заходам епідеміологічної безпеки.

Чорні лебеді

Звичайно, що можливі й інші непередбачувані наразі процеси та події, так звані «чорні лебеді». Подальше розгортання війни з Росією, гуманітарна та політична криза внаслідок повернення окупованих територій (ми ж досі до цього не готові, а мали б готуватися), нова глобальна економічна криза, чергова революція, масштабні хакерські атаки. На що це може бути схоже, вже зараз можна побачити у популярних серіалах Years and years або Black Mirror.

Але чи буде це здаватися нам чимось дивним, чи буде це схоже на гостросюжетний роман або фільм-катастрофу? Не думаю. Це буде для нас щоденною рутиною. Як і зараз, журналісти будуть зривати дедлайни, скаржитися на низькі гонорари, а редактори будуть бідкатися про якість текстів. Навряд ми зможемо повністю викорінити джинсу та непрофесійність, побороти фейки та пропаганду або об’єднати всіх колег у єдину масову членську організацію на кшталт профспілки, хоча такі спроби будуть.

Але якщо вам ці прогнози здаються дивними, згадайте себе у 2011 році. Чи могли ви тоді передбачити чемпіона світу по боксу мером української столиці, а зірку комедійних серіалів президентом? Чи очікували на революцію, на війну з Росією та на ковід? Чи сподівалися на безвіз із ЄС, на електросамокати на вулицях, на поширення TikTok та на жарти Майкла Щура? І хіба після цього переліку мої прогнози на 2031 рік не здаються навіть трохи консервативними?

Фото: Фейсбук