17:00
П'ятниця, 16 Липня 2021

Великий Герб конституюватиме пострадянськість

2 442
Пишність олігархічного бикоко — от що запропоновано нам під виглядом Великого Герба.
Великий Герб конституюватиме пострадянськість
Великий Герб конституюватиме пострадянськість

За дорученням президента Зеленського, Верховна Рада має ухвалити проєкт Великого Герба. За словами самого президента, «у рік 30-ліття незалежності і 25-ліття Конституції потрібно в цьому питанні нарешті поставити крапку».

Отут пан президент утрапив у першу пастку: робити або ухвалювати щось до дати — хай поспіхом і на шкоду якості, але неодмінно до дати, аби було — це є суто радянським методом. А також суто пострадянським і сьогоднішнім російським. Це, власне, є запереченням незалежності й засвідченням тяглості від СРСР.

Заохочуваний президентом конкурс на проєкт Великого Герба — вже й не злічити, який за ліком, — відбувся минулої осені. Менш ніж рік тому. А це свідчить: проблема Великого Герба для президента є однією з найважливіших на його порядку денному. Надмірна увага до суто символічних аспектів — це теж прямий спадок СРСР, що й досі квітне на пострадянському просторі й саме на ньому.

Порівняно з осінню спрямований на розгляд парламенту варіант герба дещо змінили — зникла постать Архистратига Михаїла, а Козак «зліз» із Тризуба. Натомість з’явилася корона.

Й отут ми бачимо дуже дивну річ. Історія розробляння проєкту Великого Герба теж уже налічує без малого тридцять років. Було багато конкурсів, і жоден із них так і не приніс бажаного результату. Й ті самі майже тридцять років в усе нових і нових проєктах усе тасують ту саму комбінацію з трьох елементів — Тризуб, Козак, Лев. Власне, варіації на тему одного й того самого проєкту. От чесно: не проводячи порівнянь і не бачачи перед собою малюнків, просто по пам'яті я й не зможу сказати, чим нинішній проєкт відрізняється від початкового1990-х років. І навряд чи хтось зможе.

За ці майже тридцять років на розсуд громадськості так і не було висунуто нічого принципово нового. Іде безкінечне товчіння води у ступі, й так от уже майже три десятиліття. Це вже зветься зацикленістю. Тут уже можна згадати російського байкаря Івана Крилова: «А вы, друзья, как ни садитесь...» Бо ж коли один за одним варіації на тему Тризуба, Козака та Лева не здобувають суспільної підтримки — то, напевне ж, річ не в їхньому розташуванні й не у дрібних деталях, не в тому, щоби змінити їх і додати нових. Річ у самій концепції: ті Тризуб, Лев та Козак у подібних композиціях виглядають, мов лебідь, рак та щука.

Володимир В'ятрович звернув увагу на суто геральдичні ляпи проєкту. Хотілося би звернути увагу ще й на інше — як загалом виглядає запропонований проєкт, і чи не стане Україна об'єктом насмішок та мемів у разі його ухвалення.

Найперше, що просто-таки лізе в око, викликає запитання: де пересічному поважному левові можна зробити такий самий стильний педикюр? Бо кігті Лева виглядають, немов покриті червоним лаком. Ні, от справді — чому вони червоні? Може, закривавлені? Немає сумнівів: російська пропаганда переконуватиме весь світ, що то — символ «кривавих бендерівців» і взагалі «підступних галичан».

Загалом же, залишається те саме, що й завжди, враження Лев та Козак — не пара вони, зовсім не пара. Козак — це об'ємне, тривимірне зображення, Лев — пласке, двовимірне. Й усі намагання додати Левові об'єму — за допомогою того ж таки педикюру — ані до чого не призводять, він — площинний, позбавлений об'єму. Як і личить середньовічній європейській стилізованій емблемі.

З іншого боку, щит із Тризубом — це теж типова європейська середньовічна емблема. Якщо розглядати з такого ракурсу, Козак не пасує до щита з Тризубом, він — із зовсім іншої образотворчої традиції. А всі разом вони — несмак і  аматорство. Принаймні, от у такій композиції.

Але гаразд, Козака вимагає стаття 20 Конституції. А чого тоді з проєкту до проєкту тягають того бідолашного Лева, та ще й неодмінно у контрпозиції до Козака? Його ж бо ніхто не вимагає, ніщо не зобов'язує! Отак розтлумачив постать Лева львівський професор Мирослав Дністрянський: «В ньому відображені два центри й основні етапи українського державотворення: в Західній Україні та Наддніпрянській».

От вона — буцімто двоїстість, буцімто двоскладовість України — такого собі буцімто механічного об'єднання двох різних частин із геть різним корінням і геть різними витоками! Така собі сучасна Австро-Угорщина. Або ж... правильно, СРСР і дві республіки-сестри! Ніяк інакше наявність постаті Лева у проєкті не пояснити.

Майже тридцять років невдач із пропханням варіантів саме такої композиції, здавалося б, довели: ми маємо типове завдання про вовка, козу та капусту. І, може, якби не ця постать Лева, то й завдання поєднати Тризуб із Козаком якось розв'язалося б? От скажіть: чи справді галичани вважають, що козаччина — то не їхня історія, а Козак — то не їхній, а чужий символ, тому неодмінно потрібен ще й Лев?  Та, нібито ж, ні. Чи треба уточнювати, чия пропаганда вже всі вуха проїла зі своїми твердженнями про буцімто різнорідність і гетерогенність Великої України та Галичини?

Можна зрозуміти: 1990-х років були сильними комуністи, які й наполягали на необхідності Великого Герба — можна припустити, що вони навмисне закладали нерозв'язне завдання. 1990-х років усі ми звикли до багатокомпонентного герба СРСР, а з гербами інших держав майже не були знайомі — просто не бачили їх. Тож і вважали Тризуб недостатнім як для Державного Герба, занадто мінімалістичним.

Відтоді з'явився інтернет, а іноземні герби бачили чи не всі українці. Й стало зрозумілим Тризуб сам по собі цілком годиться як герб демократичної держави. Складні й пишні герби мають здебільшого лише дві категорії держав.

Одна з цих категорій — це колишні імперії, причому їхні герби беруть початок ще з імперських часів. Як-от, наприклад, герб Великої Британії.

Друга категорія — це держави Третього світу. От вам герби Замбії, Малаві, Лесото, Зімбабве, Ботсвани, Гамбії, Беніну, Габону, Уганди.

Винятки є, але загальна тенденція — саме така: історичні герби демократичних країн є лаконічними, тоді як ново творені з нуля герби держав Третього світу змагаються в пишності.

Що біднішою та малоавторитетнішою є країна, що авторитарніший у ній режим — то пишнішим є її герб. Герб як компенсація, як той самий пил в очі: здаватися тим, ким не є. У такий спосіб намагатися ствердити свою “велич”. Помпезні герби — з того самого ряду, що й показні розкоші палаців правителів, показна шикарність автомобілів, яхт, коштовностей оточення тих правителів.

У нашій частині земної кулі показний шик, показна велич і показні відсилання до давнини, поєднані з кричущим несмаком — це питома риса пострадянського світу й саме його. Кітчевий пил в очі, прагнення здаватися, а не бути — індикатор належності до того пострадянського світу.

Пишність олігархічного бикоко — от що запропоновано нам під виглядом Великого Герба. Це те саме, що помпезні будинки у стилі «ерзац-бель-епок», збудовані за часів Януковича на Поштовій площі замість знесеної дуже романтичної й справді давньої вілли. Те саме, що запропонована двоповерхова автомобільна естакада через увесь історичний Київ. А ще, виявляється, до 30-річчя Незалежності встановлять гігантські флагштоки.

Гігантоманія — теж питома ознака пострадянського світу. Демократичні держави висотою флагштоків не міряються. Й значущість дат та подій не вимірюють гігантизмом.

А незалежність була, окрім усього іншого, ще й задля того, щоби покінчити всі ці «ми — найбільші й наймогутніші у світі». Щоби покінчити з радянською помпезністю й із радянським «держава домінує над громадянами». Найпишніший у світі герб, найвищі у світі флагштоки й люди, мов мурахи поруч із ними — це зовсім не про незалежність, це про пострадянськість.

А ще слова та дії Зеленського можна зрозуміти так, що нібито без Великого Герба Україна є неповноцінною державою, «недодержавою», а от ухвалимо Великий Герб — і заживемо нарешті щасливо. Що до Зеленського Україна була несправжньою, й тільки він заснував справжню. То, власне, хто й що має буде бенефіціаром ювілею незалежності, хто має бути іменинником — Україна та українці, а чи імідж Зеленського?

Фото: Українська правда

Думки, висловлені в рубриці Column, передають виключно погляди самих авторів і можуть не збігатися з позицією редакції «Детектора медіа». Тексти авторських колонок суб'єктивні та не претендують на всебічне висвітлення теми.
Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2442
Переглядів
Коментарі
Код:
Ім'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2021 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
DMCA.com Protection Status
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду