Під час презентації концепції законопроєкту «Про медіа» в листопаді 2019 року народні депутати висловлювали намір розповсюдити українське регулювання на міжнародні ОТТ-платформи (себто Netflix, Ivi тощо) та платформи спільного доступу до інформації (себто Facebook, YouTube тощо). Говорили вони про це в контексті необхідності змусити цих гравців сплачувати податки там, де вони заробляють доходи, а також поставити їх у рівні умови з місцевими медіа, як нелінійними, так і лінійними. Говорили досить обережно, з примітками, що це питання до дискусії.

27 грудня законопроєкт «Про медіа» був зареєстрований, і в ньому ці норми є. Причому якщо порівняти текст документу на сайті Верховної Ради з останньою публічно доступною чернеткою, оприлюдненою «Детектором медіа» 24 грудня, то можна зробити висновок, що норми з’явилися наприкінці підготовки документу і, ймовірно, їхнє включення далося нелегко та підтримувалося далеко не всіма.

Зокрема, проєкт закону містить такі норми:

•         обов’язковій реєстрації підлягають суб’єкти, що здійснюють мовлення без використання радіочастотного ресурсу, суб’єкти у сфері друкованих медіа, провайдери аудіовізуальних сервісів, а також суб’єкти у сфері медіа, в тому числі й нерезиденти України, які надають користувачам на території України доступ до своїх медіа-сервісів на умовах, що передбачають оплату користувачами доступу чи користування такими медіа-сервісами (ст. 61 п. 1);

•         здійснення валютних операцій по оплаті користувачами платежів на користь суб’єктів у сфері медіа – нерезидентів України за доступ чи користування відповідним медіа-сервісом, можливий виключно за умови наявності отримувача коштів у Реєстрі суб’єктів у сфері медіа (ст. 20 п. 2);

•         надання суб’єктом у сфері аудіовізуальних медіа – нерезидентом України користувачам на території України доступу до своїх медіа-сервісів на умовах, що передбачають оплату користувачами доступу чи користування такими медіа-сервісами, без реєстрації відноситься до грубих порушень (ст. 110 п. 4). За грубі порушення до суб’єктів у сфері аудіовізуальних медіа застосовується штраф у розмірі 25 відсотків розміру ліцензійного збору для ліцензіатів або від 10 до 75 розмірів мінімальної заробітної плати для інших суб’єктів (ст. 110 п. 6);

•         Національна рада має право застосовувати санкції до провайдерів платформ спільного доступу до інформації за такі значні порушення: 7) розміщення на території України провайдером платформи спільного доступу – нерезидентом України, реклами, яка не була оплачена резиденту України; 8) надання провайдером платформи спільного доступу – нерезидентом України користувачам на території України доступу до платформи спільного доступу до інформації на умовах, що передбачають оплату користувачами доступу чи користування такою платформою, без реєстрації (ст. 114 п. 1). За значні порушення до провайдерів платформ спільного доступу до інформації застосовується штраф у розмірі від 10 до 75 розмірів мінімальної заробітної плати (ст. 114 п. 2);

•         Національному банку України у тримісячний строк з моменту набрання чинності цим Законом забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації положень Закону при здійснення валютних операцій по оплаті користувачами платежів за доступ чи користування медіа-сервісом на користь суб’єктів у сфері медіа – нерезидентів України (ст. 24 Прикінцевих та перехідних положень).

Що це фактично означатиме на практиці, наскільки цілісно виписані в законопроєкті всі необхідні норми та узгоджені з іншими нормативно-правовими актами, міжнародним правом і, зокрема, чи призведе це до сплати податків міжнародними гравцями в Україні, я би хотіла почути думку фахових юристів. Наразі виглядає так, що на реєстрантів розповсюджуватимуться українські вимоги щодо контенту. Наприклад, для міжнародних ОТТ-платформ:

•         на території України (в тому числі суб’єктам у сфері медіа) забороняється поширювати матеріали або інформацію, у яких заперечується або виправдовується злочинний характер комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років в Україні, злочинний характер націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, створюється позитивний образ осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім випадків, пов’язаних з розвитком української науки та культури), працівників радянських органів державної безпеки, виправдовується діяльність радянських органів державної безпеки, встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті (ст. 37 п. 1). Прощавай, серіал «Троцкий» на Netflix;

•         для нелінійних медіа європейський продукт має становити не менш ніж 30 відсотків каталогу програм (ст. 40 п. 4);

•         програми, вироблені незалежними студіями-виробниками, мають становити не менше 30% загального обсягу каталогу програм для нелінійних медіа. При цьому не менше половини таких програм мають бути створені впродовж попередніх п’яти років (ст. 40 п. 5);

•         суб’єкти у сфері медіа-сервісів на замовлення зобов’язані забезпечувати в каталозі програм частку програм, у тому числі фільмів, виконаних державною мовою, в обсязі не менше 25 відсотків від загальної кількості програм, у тому числі фільмів (ст. 41 п. 12).

У свою чергу, провайдери платформи спільного доступу до інформації зобов’язані:

•           розмістити умови користування сервісом платформи спільного доступу до інформації на такій платформі та ознайомити користувачів платформи спільного доступу до інформації з такими умовами;

•           передбачити в умовах користування сервісом платформи спільного доступу до інформації заборону на поширення користувацької інформації, яка порушує вимоги законодавства України, в тому числі вимоги розділу IV цього Закону (заклики до повалення конституційного ладу України, фільми, розповсюдження та демонстрування яких заборонено відповідно до Закону України «Про кінематографію», тощо. – Ред.), а також вимоги законодавства про авторське право та суміжні права та обов’язки що виникають у разі спростування недостовірної інформації;

•           забезпечити перевірку віку користувача перед отриманням ним доступу до інформації, що може зашкодити фізичному, моральному або ментальному розвитку неповнолітніх, забезпечити можливість встановлення систем батьківського контролю з метою захисту неповнолітніх від такої інформації;

•           надати користувачам дієвий механізм направлення звернень щодо інформації або матеріалів, що поширені на платформі спільного доступу до інформації, забезпечити працездатність такого механізму, а також безперебійну роботу ефективного механізму реагування на звернення, повідомлення користувача про розгляд його звернень та механізм оскарження дій провайдера платформи спільного доступу до інформації (ст. 23 п. 1).

Робіть ваші прогнози, до чого можуть призвести такі вимоги. Міжнародні гравці їх виконуватимуть? Ігноруватимуть? Підуть з України? Підвищать для України ціни? Ваші варіанти?

Що ще цікаво: медіагрупи зараз ведуть між собою перемовини про створення спільної національної ОТТ-платформи з їхнім контентом, котра позиціонується як «наша відповідь Netflix» (не плутати з телеканалом для тимчасово окупованих територій). До кінця перемовин ще далеко, але ми цей кінець точно побачимо швидше, ніж чекали на законопроєкт «Про медіа».

Фото: кадр із серіалу The Two Popes від Netflix