Дослідження було ініційовано та проведено під керівництвом Віктора Пінчука. Співавтором дослідження виступив Джордж Вард із Массачусетського технологічного інституту, який перед тим долучився до створення World Happiness Report – щорічної доповіді підрозділу ООН. В основу дослідження лягли інтерв’ю, проведені в 15 країнах на шести континентах, сумарна кількість мешканців яких становить приблизно половину населення планети. Крім Варда та Пінчука у пресконференції взяли участь Александр Квасьнєвський, президент Польщі (1995–2005), голова наглядової ради YES, та Андерс Фог Расмуссен, засновник Rasmussen Global, генеральний секретар НАТО (2009–2014), прем’єр-міністр Данії (2001–2009) та член наглядової ради YES.

«Ми не говоримо про індивідуальне щастя, ми використовуємо щастя як аналітичну рамку, щоб говорити про політику, економіку, суспільство та основні виклики, які зараз стоять перед світом, – пояснив Віктор Пінчук. – Основні найбільш успішні політичні проекти в західній цивілізації в останні кілька століть були засновані на тому, що політики обіцяли людям щастя або право прагнути його. Якщо ви знаєте, в Декларації незалежності США одразу в першому абзаці написано, що громадяни США мають право прагнути щастя. А офіційний гімн Євросоюзу – “Ода радості”. І в нас була гіпотеза, що сьогодні це особливо актуально.

Нам було важливо зрозуміти, в чому причини того, що зараз відбувається в світі. Ліберальний порядок уже не сильно працює, багато протестних рухів, зростання популізму, націоналізму. У політику приходять люди, які раніше не могли до неї потрапити. А традиційні політики програють. І в результаті дослідження ми прийшли до висновку, що в людей у світі є великий запит, щоби політики займалися питаннями, які їх по-справжньому хвилюють. А вони тісно пов’язані зі щастям».

«Говорити весь час тільки про зростання економіки недостатньо. Тому що люди очікують, що зростання економіки та демократія мусять дати їм щастя або краще життя. І як би парадоксально це не прозвучало, але першими це зрозуміли популісти: про що і на якому рівні потрібно говорити з людьми. Ми би хотіли, щоби наша розмова про щастя була глибшою, інтелектуальнішою, серйознішою», – додав Александр Квасьнєвський.

Усього дослідження журналістам не показали: його запланували оприлюднити під час першого пленарного дня конференції. Джордж Вард «для апетиту» озвучив лише кілька цифр.

«Ми запитували людей, що для них важливо в житті: кар’єрний успіх, дохід, щастя тощо. Ми з’ясували, що люди по всьому світу хочуть бути щасливими. І ми запитали, чи погоджуються вони, що уряд грає ключову роль у досягненні ними щастя. Абсолютна більшість – 80% людей у світі – говорили, що так. Тільки у США цей показник є нижчим за 80%, тому що там люди не дуже люблять, коли уряд втручається. Але і там на це запитання 75% відповіли “так”», – сказав він.

Дослідники також цікавилися, за кого би проголосували респонденти, якби вибори відбулися завтра. І побачили, що найменш щасливі люди найменше схильні голосувати за наявних політиків, а найбільш щасливі – найбільше схильні їх переобирати. На думку авторів дослідження, це чудова мотивація для чинних політиків думати про щастя своїх співгромадян.

Наскільки близькі ці думки новим українським політикам, котрі якраз і прийшли до влади на хвилі протесту проти політичного істеблішменту та не без допомоги популізму, матимемо змогу почути вже сьогодні та завтра: на конференції мають намір виступати президент України, прем’єр-міністр та четверо міністрів.

Ініціативу цього дослідження можна сприймати як завгодно – починаючи від примхи філантропа і закінчуючи спробою щось протиставити популізму і тій крихкій кризі, на яку стала Україна, коли на свій запит нових політичних облич замість достатньої кількості кваліфікованих кандидатур отримала кандидатури впізнавані, шоу-бізнесові. Головне – щоби нові українські політики, поміж яких є чимало людей із навичками створення розважального контенту та медійного впливу на маси, не сприйняли концепцію щастя як щось, де реальні результати можна замінити створенням шоу.

За словами Віктора Пінчука, вже доведено, що величезна кореляція між доходами людини і відчуттям нею щастя спостерігається в тих випадках, коли річний заробіток людини не перевищує 100 тис. доларів. При вищих доходах жодної кореляції немає. У випадку України це означає, що підмінити реальні економічні реформи веселим «денег нет, но вы держитесь» не вийде.

А поки записуйте рецепт від Андерса Фог Расмуссена, якого жартома відрекомендували журналістам як головного спеціаліста зі щастя, оскільки він данець – представник країни, яка тривалий час очолювала рейтинг щастя, а наразі спустилася на другу сходинку, поступившись Фінляндії.

«Основна причина, чому Данія знаходиться високо в рейтингах щастя, – це довіра. Ми довіряємо одне одному. Немає корупції, суди незалежні, люди впевнені, що в разі конфлікту вони можуть розраховувати на чесний розгляд справи.

По-друге, ефективні сервіси. Ми платимо високі податки, але натомість отримуємо безкоштовну освіту, безкоштовну медицину та інші державні послуги дуже дешево. Ви можете чути від людей скарги на високі податки, але вони розуміють, що натомість вони отримують ефективні послуги.

По-третє, flexsequrity – гнучкість та безпека на ринку праці. Ви отримуєте порівняно високу компенсацію, якщо втрачаєте роботу. Тому люди не бояться ризикувати. Натомість данські роботодавці отримують можливість наймати та звільняти людей без будь-яких обмежень. Це добре для молоді, тому що на економічному підйомі їх легко наймають, не боячись, що доведеться звільняти, якщо економіка піде донизу. В свою чергу, люди не хвилюються стосовно пошуку нової роботи, тому що розуміють, що якщо будуть звільнені, то отримуватимуть порівняно високу допомогу по безробіттю.

І як парасольку для всіх цих трьох елементів я б додав те, що Данія захищає індивідуальну свободу своїх громадян – право розпоряджатися життям на власний розсуд без втручання з боку інших людей, уряду чи будь-чого іншого», – розповів пан Расмуссен.