Поляризація суспільства, руйнування довіри до ЗМІ, створення інформаційних бульбашок та мікротаргетування під час виборчих кампаній — ось ті наслідки, з якими вже стикнулося людство по всьому світу. Де шукати вихід із цієї ситуації, обговорюють під час різних подій на різному рівні. Зокрема, про це йшлося під час другого засідання Міжнародного комітету з дезінформації та фейкових новин (International Grand Committee on Disinformation and Fake News), яке відбулося 27–29 травня в Оттаві та зібрало представників парламентів Канади, Великої Британії, Ірландії, Німеччини, Естонії, Марокко, Чилі, Еквадору, Коста-Ріки та Сент-Люсії. Одночасно цю тему обговорювали й на нашому континенті: довкола неї точилася значна частина дискусій під час Deutsche Welle Global Media Forum, який проходив 27–28 травня в Бонні.

Під час публічного інтерв’ю на початку форуму президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайер спершу дипломатично висловився на користь інформаційних технологій, застерігши політиків від потрапляння в пастку звинувачення прогресу у змінах, які відбулися у традиційному медіаландшафті. «Немає потреби говорити, що ці розробки змінили комунікації як у приватному, так і в політичному житті. Зросла кількість людей, які використовують соціальні медіа, щоб бути поінформованими про політичні події», — підкреслив президент.

Але потім Штайнмайер «засукав рукави» і взявся до критики соціальних мереж, зазначивши, що його хвилює, яким чином вони змінили тон політичного дискурсу: «Усе може відбуватися невпинно, позиції дуже часто є тільки чорно-білими з невеликою кількістю інформації посередині й без жодних стимулів до компромісу. Тих, хто дотримуються протилежної думки, часто називають опонентами або ворогами».

Він погодився, що політика й демократія в наші дні мають діджиталізуватися, але зауважив, що це має бути вулиця із двостороннім рухом, тобто потрібно «демократизувати діджиталізацію. Теперішнє панування кількох технологічних компаній у глобальному медійному просторі становить небезпеку для демократії. І ці платформи мають чітку відповідальність за дотримання своїх вимог і стандартів». І додав, що, безперечно, потрібно продовжувати запровадження законодавчого регулювання інтернету — зокрема, в питанні захисту персональних даних.

Зауважу, що Франк-Вальтер Штайнмайер у лютому завів акаунт в Instagram. Судячи з (не)популярності його постів, пану Штайнмайеру пощастило, що Володимир Зеленський балотувався не в Німеччині.

Тему регулювання продовжили під час панелі «Як законотворці сподіваються подолати мову ворожнечі та ботів у соцмережах», серед учасників якої були двоє антагоністів — директор медіарегулятора землі Північний Рейн — Вестфалія Тобіас Шмід та менеджерка з публічної політики офісу Facebook у Берліні Марія-Тереза Вебер.

Представниця Facebook розповіла, що ця соціальна мережа має стандарти спільноти, які пише команда з дуже різним досвідом, що працює в дев’ятьох місцях по всьому світу. Ця команда намагається щотижня адаптувати ці стандарти до реальності, в якій живуть люди, а також до різних систем законодавства в усьому світі. Ці стандарти є у відкритому доступі в інтернеті. Також Facebook опублікував гайдлайни, якими керується ця команда, коли працює зі стандартами. Плюс, починаючи з минулого року, компанія двічі на рік публікує звіти з прозорості, де можна прочитати, які пости вона видалила і в яких випадках діяла проактивно, а в яких — реагувала на скарги користувачів. Також минулого року Facebook запровадив процедуру оскарження.

«Щоб ви зрозуміли, з якими цифрами ми маємо справу: у першому кварталі 2019 року ми видалили 4 млн одиниць контенту, який містив мову ворожнечі; заблокували більше 2 млрд фейкових акаунтів; зняли 6,4 млн одиниць контенту, який містив пропаганду тероризму.

65 % контенту, що містив мову ворожнечі, ми знайшли самостійно, завдяки нашому алгоритму штучного інтелекту. Це не означає, що цей контент був автоматично видалений роботом. Робот надсилає ідентифікований контент людині, яка його переглядає та ухвалює рішення», — розповіла Марія-Тереза Вебер.

Додам, що в Німеччині є законодавство, яке дозволяє користувачам соцмереж подавати до суду, якщо вони не згодні з видаленням їхнього контенту, і Facebook має проти себе чимало таких позовів. А ще в Німеччині вже майже півтора року діє закон про мову ворожнечі в соціальних мережах, згідно з яким соцмережі зобов’язані протягом доби видалити контент, що містить мову ворожнечі, фейкові новини та інші незаконні матеріали — або сплатити штраф, який може сягати 50 млн євро.

«У Facebook є стандарти спільноти. У нас теж є стандарти спільноти — ми звемо їх законами. Близько двох років тому ми запитали в німецьких мовників, як вони працюють із мовою ворожнечі в коментарях до своїх матеріалів. Вони відповіли, що або видаляють ці коментарі, або взагалі закривають на своїх сайтах можливість їх писати. Крім того, ЗМІ мають відчуття, що більше не в змозі впоратися з інтернет-дискусіями і тому не тільки закривають коментарі, але певні теми взагалі не піднімають у певний час. В одній медіакомпанії нам розповіли, що не можуть публікувати матеріали про проблеми біженців або гомосексуалів по обіді в п’ятницю, тому що в цей час нікому буде впоратися з дискусією. І це є величезний ризик для відкритого суспільства і свободи слова. Якщо вільні медіа відчувають такий пресинг через ненависть в інтернеті, то ми, звісно, маємо втрутитися», — відповів Тобіас Шмід.

За його словами, потрібно також задаватися питанням, чи є видалення незаконного контенту єдиною правильною відповіддю на проблему його створення.

«Я думаю, що ні. Ось чому ми старанно працюємо над ідеєю переслідувати за законом людей, які транслюють ненависть в інтернеті. Ми маємо повернути до суспільства розуміння того, що межа свободи слова — це повага до інших. Ми повинні знайти нові техніки, механізми та способи кооперації між різними органами державної влади, щоб захистити основні цінності нашого суспільства.

За контент, що містить мову ворожнечі, відповідають не Facebook чи Google. Вони відповідають за те, щоб підтримувати нас і допомагати нам знайти людей, які поводяться в інтернеті агресивно та порушують закон. Людина, яка пише пост із ненавистю, повинна розуміти, що є ризик, що о 6:30 ранку вона почує вхідний дзвінок і на порозі стоятимуть двоє поліцейських, які скажуть: “Доброго ранку, ми б хотіли взяти ваш смартфон, комп’ютер, ігрову приставку і просимо вас побути з нами протягом наступних двох годин”. Це те, що ми робили минулого літа в усій землі Північний Рейн — Вестфалія та інших землях — працювали разом із поліцією. І було дуже цікаво побачити, що багато хто з тих людей, до яких ми мали претензії, використовували в інтернеті свої справжні імена. Їх було нескладно знайти, тому що в них навіть не було розуміння, що те, що вони роблять — незаконно», — розповів пан Шмід про досвід покарання за нелегальний контент користувачів соцмереж, назвавши це хорошим освітнім ефектом: побачити вранці біля своїх дверей двох ввічливих поліцейських. Нещодавно за результатами цього рейду було оголошено перший судовий вирок: людина потрапила за грати на вісім місяців.

Поки що німецький регулятор не знайшов відповіді на питання, як впливати на користувачів соцмереж, які пишуть неввічливо чи агресивно, але при цьому не порушують закон. У цьому якраз і мали б допомогти стандарти соцмереж, але наразі кожна платформа має власні гайдлайни, що плутає споживачів і не дозволяє системно коригувати їхню поведінку.

Так хто ж із двох антагоністів правий — соцмережа чи регулятор? Я думаю, що праві обидва, але кожен у своїй частині земної кулі. В тих країнах, де немає вільних ЗМІ та чесних виборів, користь від обміну інформацією, яку забезпечують соцмережі, може важити більше за шкоду від онлайн-сварок та поляризації суспільства. В тих країнах, де вільні ЗМІ та чесні вибори є, шкода від соцмереж може важити більше за їхню користь, оскільки ця шкода завдається саме вільним ЗМІ та чесним виборам. До яких країна належить Україна? Я думаю, що до других.

В Україні цього тижня теж відбувся круглий стіл «Відповідальність та інтернет-демократія», який організував Комітет Верховної Ради з питань свободи слова та інформаційної політики. Якщо користуватися лексикою інтернет-мемів, то в Оттаві та Бонні проходили «круглі столи здорової людини», тоді як у Києві — «круглий стіл курця». І справа не в тому, що на український захід не завітали представники Facebook — я думаю, що їх і не запрошували. Справа в тому, що спікери українського круглого столу якось забагато говорили «про ці шкідливі квоти та цей жахливий закон про мову». Чому так, здогадатися нескладно: ініціаторкою заходу Комітету свободи слова стала Юлія Льовочкіна, а один із двох іноземних експертів — голова Асоціації з питань підзвітності та інтернет-демократії, експерт ЮНЕСКО, радник із питань інтернет-омбудсмена в Раді Європи Ден Шефет — працює ще й її адвокатом.

Українські політики цікавляться не демократією, свободами громадян та місцем України на карті світу. Вони цікавляться можливостями для реваншу.