Належу до меншості, яка не вважає серіал «Слуга народу» головною рушійною силою виборчої кампанії Володимира Зеленського. Більше діяла на виборців активна присутність Зеленського у просторі за межами телевізора.

Зокрема, обличчям ювелірного заводу «Золотий вік» популярний актор-комік став за рік після прем'єри першого «Слуги народу» з ініціативи, як наголосив свого часу він сам, менеджменту фірми-виробника. Зовнішня реклама «Золотого віку» із Зеленським на борді з'явилася між виходом серіалу та прем'єрою повнометражного фільму «Слуга народу — 2». Причому рекламою охопили майже всі українські міста. Великий портрет Зеленського стояв у центральній частині чи не кожного районного центру, навіть депресивного. І лишався там, попри заяви «Золотого віку» про відмову ювелірів від використання саме його обличчя після входження виборчих перегонів в активну фазу.

Зеленський був для мільйонів українців близьким, своїм до мозку кісток і доступним незалежно від телевізійного серіалу. До 16 листопада 2015 року, коли стартував «Слуга народу», продукти «Кварталу 95» домінували в розважальному телевізійному контенті. А художній телефільм про учителя історії, який пішов у велику політику шляхом збігу випадкових чисел, частина глядачів сприйняла як політичну сатиру.

Адже «Квартал» зажив популярності в широкої української аудиторії насамперед через жарти на політичну тему й пародії на чинних політиків. У країні, де нелюбов до будь-якої влади — національна традиція, це вважається фрондерством. Тож 13,5 мільйонів виборців Володимира Зеленського свідомо чи підсвідомо вважали себе фрондою.

Названа цифра набагато цікавіша й важливіша, ніж електоральне «73 %». І ось чому. Напередодні та під час перегонів багато говорилося про нові технології, нові способи агітації й, відповідно, нові шляхи донесення потрібної інформації до електорату. Ставки робилися на соціальні мережі. А тепер — увага.

Станом на лютий поточного року кількість користувачів Фейсбуку в Україні досягла 13 мільйонів. Користувачів Інстаграму кількісно менше — 11 мільйонів станом на березень. Є твердження: в нинішніх українських виборах важливу роль грали соцмережі. Таким чином, за своїх кандидатів вийшли на двобій соцмережі. Кажуть також, що Фейсбук неофіційно вважається «майданчиком пенсіонерів», а Інстаграм — «майданчиком піонерів». Додамо до цього ще один висновок — за Зеленського активніше голосувала молодь. Його команді вдалося підтягнути молодих виборців саме завдяки роликам шоумена в Інстаграмі. Але їх усе одно чисельно — на два мільйони — менше, ніж фейсбукерів.

Парадокс у тому, що за Зеленського ж проголосувало 13 500 тисяч наших співгромадян — у таку кількість виборців конвертуються згадані вище відсотки більшості. Хоча старше покоління, яке обрало Фейсбук і тут їх 13 мільйонів, мало б виграти вибори в інстаграмників. Натомість маємо протилежну картину — Фейсбук не спрацював. Хоч саме на нього покладали надії електоральні опоненти команди Зеленського.

Вибори не виграла жодна із соціальних мереж. Так, у сучасних умовах вони перетворюються на медіа й виконують функції ЗМІ, про що каже й пише відомий український дипломат і комунікатор Дмитро Кулеба. Проте реальний вплив на суспільство, зокрема на усвідомлений вибір, усе ж таки зробило телебачення. Той самий телевізор, який прогресивні фейсбукери, якщо вірити їхнім дописам, давно й успішно викинули. Той-таки Фейсбук — лише майданчик для срачів, про що українські медійники говорять регулярно. Засобом масової інформації він не став. Ось причини:

• Україна лише на 60 % охоплена інтернетом. Тому 40 % наших співгромадян, серед яких — дорослі виборці, просто не знають, що таке соцмережі та інтернет-видання;
• не всі користувачі Фейсбуку підтримують Зеленського, так само як немає на цьому майданчику цілковитої підтримки Порошенка. Хоча «група 25 %» — чотири з гаком мільйони його виборців — загалом критично ставиться до персони кандидата. Проте свій вибір пояснює більш раціонально: обирають не прізвище, а курс України. Тим не менше, інформація «проти Зеленського» й «за Порошенка» не сприймалася сторонами протистояння від слова «зовсім»;
• велика частина профілів Фейсбуку не активна. Люди просяться один до одного у «друзі» задля кількості. На сторінках — котики, рецепти, фото / відео з відпочинку. Корисної інформації — мінімум. Тому спроба вплинути на таких громадян через Фейсбук марна й позбавлена здорового глузду;
• через Фейсбук поширюється не первинна, а вторинна інформація — взята зі стрічок новин інтернет-видань, фрагментів опублікованих там текстів, телевізійних сюжетів і програм;
• засобами Фейсбуку користувачі переконували однодумців. Тобто людей, яких не треба ні в чому переконувати. Виразників протилежної думки карали «банами», ще й вихваляючись успіхами у «френдоциді».

Повертаюся до сказаного раніше: серіал «Слуга народу» на електорат Зеленського не мав вирішального впливу, цей електорат дивився по телевізору КВН ще замолоду. І в другій половині 1990-х уболівав за команду «Запоріжжя — Кривий Ріг — Транзит», у якій уперше засвітився Володимир Олександрович. А від 2005 року вони дивляться «Вечірній квартал» із Зеленським у головній ролі. Натомість Фейсбук був створений Марком Цукербергом лише 2004 року. В Україні ця соціальна мережа почала активно збирати користувачів від 2010-го.

Як бачите, продукти виробництва «Кварталу 95» щонайменше на десять років випереджають продукти Фейсбуку. Мільйони українців знають Зеленського довше, ніж Цукерберга. І, напевне, швидше впізнають на фото. Тому «Слуга народу» — лише продовження великого проекту, на якому «сидять» виборці Зеленського вже, без перебільшення, двадцять другий рік.

Разом із тим є всі підстави говорити про погану роботу традиційних, звичних медіа. Передусім телебачення. Їх мимоволі дали результати опитування КМІС, проведені між двома турами. За це «73 %» вигрібають від «групи 25 %» у Фейсбуку вже з понеділка. Адже більша половина опитаних, а саме — 39,1 %, очікує від президента Зеленського зниження цін на комуналку. А ранок першого понеділка після виборів почався із заперечень: президент не може вплинути на комунальні тарифи.

Тут час повернутися до Фейсбуку й нагадати: щонайменше кілька місяців активісти мережі поширювали інфографіку із тлумаченням, за що саме відповідає голова держави, за що Кабінет міністрів, за що — Верховна Рада. Якби соцмережі справді мали вплив, потенційні виборці Зеленського мали б узяти до відома таку інформацію. Не взяли, бо її поширювали опоненти — або не взяли через «бан». Але не треба забувати: є мільйони українців, які не користуються Фейсбуком! Вони навіть при бажані не могли отримати таку інформацію.

Ось у цьому місці стратило телебачення. Можливо, десь на якомусь каналі глядачам і роз'яснювали, хто у владі за що відповідає. Тут мене можуть поправити фахівці з моніторингу. Якщо навіть так, популярні канали, лідери за вподобаннями більшості, свідомо чи підсвідомо усунулися від роботи, яку повинні були робити найперше: інформувати громадян про подібні базові речі. Відсутність такої інформації сама по собі вводить людей в оману. Що й показало опитування КМІС. Тарифи, за які президент не відповідає, — на першому місці. А рух України в напрямку ЄС, за що президент відповідає, — на останньому.

У сухому залишку, сторінки у Фейсбуку якщо й виконують, за Дмитром Кулебою, функції медіа, то лише у форматі приватної, особистої думки. Через те спроба однієї приватної особи вплинути на думку іншої приватної особи зазнає краху. Але телебаченню мільйони глядачів довіряють більше. Інша річ, у нас або не вміють, або не хочуть використовувати можливості телевізора для інформування і просвітництва всіх громадян — лише в інтересах певних персон та невеликих груп.

Ось чому соцмережі в Україні далі програватимуть ТБ за впливом. А Сергій Притула чи інший колега / конкурент Володимира Зеленського по комедійному цеху не зможе зібрати на свою користь 13 500 тисяч голосів, навіть якщо їхня пряма й непряма реклама захопить Фейсбук та Інстаграм одночасно. Будь-який конкурент Зеленського на виборах з'явився на телеекранах і загалом у медійному просторі значно пізніше, ніж головний комік «Кварталу».

Фото: Video Blocks