Відповідають: Максим Стріха, Вадим Карасьов, Олександр Чекмишев, Юлія Мостова, Петро Бурковський. 19 грудня у телепрограмі «Підсумки» (ТРК «Ера») народний депутат України Григорій Омельченко оприлюднив інформацію про те, що нібито зі складів російського Чорноморського флоту, дислокованого на українській території, продано зброю угрупованням донецьких. За словами депутата, про це знають і Леонид Кучма, і Володимир Путін. Донецькі, відповідно до інформації Омельченка, формують озброєні загони, які – в разі небажаного для них підсумку виборів 26 грудня – мають прибути до Киева й забезпечити перемогу Януковича в силовий спосіб. Попри те, що Чорноморський флот спростував цю інформацію, «Детектор медіа» звернулася до експертів із проханням оцінити ступень її вірогідності та деяких аспектів, що стосуються її оприлюднення.

Запитання «Детектор медіа»: - Чи вважаєте ви гідною довіри інформацію про створення штабом Януковича озброєних спецзагонів, оприлюднену Григорієм Омельченком у телепрограмі «Підсумки» (ТРК «Ера») від 19 грудня? Чи не здається вам, що Янукович проводить свою кампанію про людське око – зважаючи хоча б на персоналії його штабу? Чи не боїтеся ви, що оприлюднена Омельченком інформація призведе до того, що певна кількість виборців проголосують за Януковича, «аби не було війни»? Відповідають: Максим Стріха, Вадим Карасьов, Олександр Чекмишев, Юлія Мостова, Петро Бурковський.

Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, письменник: - Перше. На жаль, доводиться вважати, що інформація гідна довіри, оскільки про створення воєнізованих загонів у Севастополі свідчать і місцеві джерела. І про це прохопився сам Янукович, хоч і намагався відхреститися, що це створюється не в рамках його штабу. Але сьогодні, як свідчать джерела з того ж таки януковичевого штабу, якщо розрив на виборах буде не надто великим, Янукович може спробувати зробити, так би мовити, рімейк помаранчової революції, але вже в біло-блакитних тонах. За рахунок, зокрема, спецзагонів із Севастополя.

Друге. Я не думаю, що кампанія Януковича ведеться про людське око. Я щойно повернувся з Харкова і можу засвідчити, що тамтешній штаб Януковича робить усе можливе, зокрема, запозичує технології «Сили народу» – походи з прапорами, автомобільні колони тощо. Єдине, що впадає в око – за Януковича в колонах ідуть здебільшого неповнолітні з місцевих ПТУ. Отже, штаб ставить завдання як мінімум забезпечити своєму кандидатові найвищий результат.

І, нарешті, третє Я не думаю, що заява Омельченка сьогодні суттєво змінить показник будь-кого з кандидатів. Люди вже визначилися, і ті, хто зробили свідомий вибір за Ющенка, за нього й голосуватимуть. А ті, хто підтримують Януковича, не змінять свого уподобання, незалежно від усіх можливих викриттів.

Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій:

- Я б не відкидав можливості створення такого або подібного роду загонів. У всякій революції є своя контрреволюція і свої «загони червоногвардійців». Але питання (чи відповідь на це питання) важливе не стільки з погляду достовірності, не стільки як факт дійсності, а як факт третього туру президенстьких виборів, як факт масової свідомості. А в ситуаціях політичної – і не лише політичної – кризи вирішальним є не те, що є, а те, про що кажуть, що воно є.

Якщо відштовхуватися від вашої метафори, то Янукович веде кампанію не про людське око, а про майбутні парламентські вибори, майбутнє вікно в парламент. Тобто, не виключено, що цілиться він на майбутню парламентську кампанію у ранзі статусного політика і майбутнього публічного лідера опозиції - чи то більшості, яка буде в опозиції до Віктора Ющенка. Але, не зазираючи так далеко вперед і характеризуючи сьогоднішню, вже третю для Януковича виборчу кампанію – третю за стилістикою – то цю кампанію можна охарактеризувати коротко таким чином: контрреволюційна революция, рімейк помаранчової революції та ре-акційне (в буквальному, фігуральному сенсі цього слова) реміксування передвиборчої кампанії Віктора Ющенка у першому та другому турах.

Я не боюся, що хтось буде голосувати за когось. Але припускаю, що певна кількість (але невелика, тим більше не вирішальна кількість) виборців буде голосувати згідно з радянсько-пацифістським шаблоном. Все ж таки электорат напередодні «другого туру другого туру» виборів стабілізувався, є дуже потужна інерція електоральної сводомості та електоральних уподобань. Отже, не почуття «завтра була війна», а відчуття необхідності змін буде вирішальним у революціному в усіх сенсах цього слова виборі (й виборах) українського суспільства.

Олександр Чекмишев, перший заступник директора Институту журналистики при Национальному університеті імені Тараса Шевченко:

- Мені здається, все це відбувається в стандартному форматі залякування, що практикується штабом Януковича впродовж усієї кампанії. Це, знову ж таки, з дозволу сказати, «знахідки» російських піарщиків, які аргументом «кабы не было войны» годують обивателя больше року.

Звичайно, не можна не зважати на те, що технічно можна привезти до Києва якусь кількість людей і навіть влаштувати провокації. Штаб Януковича та його піарщики, по-моєму, не збагнули 2-х речей: 1. За помаранчеву революцію та участь у ній нікому не платили, навпаки – на неї «скинулися» 2. Скинулися не політики, а мільйони людей. Тому піднімати людей, формувати для них поїзди команді Януковича є сенс лише тоді, коли ці люди самі готові заплатити за свої квитки, своє харчування, проживания і перебування в Києві. Без цього їх метушня – лише намагання скопіювати методи опонентів, не маючи і 10-ї частки їх авторитету і підтримки.

Головне – не те, що люди їдуть. Головне - провокації, на які їх можуть штовхнути організатори. Як на мене, має пройти ще чимало часу, аби розвіяти стереотипи, які ЗМІ вбивали в голови людей. Тому найкраще, що мають зробити як центральні, так і регіональні ЗМІ, замість посипання голів попелом - просто максимально розрядити напругу, створену ними ж напередодні 1-го та 2-го туру.

Юлія Мостова, «Дзеркало тижня»:

- Дело в том, что я всегда отношусь с большой долей скепсиса к информации, которую відаёт на-гора Григорий Омельченко. И не потому, что она не всегда подтверждается, а потому что зачастую он сам является частью чьих-то технологий. Как правило, Евгения Марчука. Поэтому я бы не торопилась воспринимать её как однозначный факт. С другой стороны, мне также известно, что Янукович действительно формирует отряды, которые он собирается повести на Киев. Другой вопрос – насколько он самостоятелен в реализации подобных решений, и насколько Кремль себе отдаёт отчёт в возможных для него последствиях подобного шага. На сегодняшний день стало очевидным то, о чём я говорила ещё в начале оранжевой революции. Не главным является противостояние по линии «власть – оппозиция». Главное – есть противостояние «майдан – Кремль». Сегодня Янукович действительно представляет Путина. И вопрос состоит в том, какие ресурсы и какие сценарии посредством Януковича Кремль будет реализовывать в Украине.

Кстати, мне известно, что уже после решения Верховного Суда в Киев было завезено пять автобусов с людьми, выпущенными из мест лишения свободы и отбывавшими наказание не за хулиганство, а за более серьёзные преступления. 2 автобуса из Луганска, 2 – из Донецка, 1 – из Полтавы. Эти люди размещены в Пуще-Водице. С какой целью они привезены в Киев, можно только догадываться. Я считаю, что очень большая ответстсвенность сейчас ложится на киевлян. С одной стороны, они не должны быть испуганы, и я думаю, что ощущение, что наше дело правое, придаст нам сил и даст нам смелость. С другой стороны, киевляне должны сохранить поразившие весь мир дружелюбие и мудрость. Люди, которые приедут (могут приехать) сюда, - это жертвы пропаганды и того нищего образа жизни, который организовали для них бонзы Востока. И я считаю, что в нынешней ситуации флаг революции должен иметь не оранжевый цвет, а белый с красным крестом. Потому что это – флаг милосердия.

Официальная и неофициальная кампании Януковича не мешает одна другой. Янукович, безусловно, возлагает надежды и на другие технологии. В том числе и на фальсификации. Вместе с тем, он, по сути, впервые ведёт кампанию. Именно он, а не им ведут. И я считаю, что он это делает достаточно успешно. По крайней мере, задачу максимальной мобилизации электората в его регионах, я думаю, он выполнил. Чего нельзя сказать о Ющенко. И если есть определённые центры безопасности, о которых твердят в окружении лидера «Нашей Украины», то я не понимаю, что три недели в Киеве делают Тимошенко, Порошенко и другие активные члены «НУ». Почему они не ездят по регионам?

Я знаю, что информация Омельченко была воспринята с тревогой. Я не исключаю, что такие люди – которые испугаются и проголосуют за Януковича – будут. Но я не думаю, что их численность будет значима. Люди осознали, за что они борются. Они борются за себя. И, выйдя на Майдан, они преодолели страх гораздо более глубоко укоренённый страх перед властью, нежели страх, посеянный сомнительной на сегодняшний день информацией.

Петро Бурковський, експерт Школи політичної аналитики при НАУКМА:

- Що стосується першого питания, то мені здається, що головна думка полягає у тому, що штаб Ющенка оприлюднює інформацію у превентивний спосіб - тобто попереджаючи певні негативні сценарії розвитку ситуації після 26 грудня. Хоча, з іншого боку, можна пригадати слова Марчука, з якими він звернувся до міністра оборони Росії Сергія Іванова. Зокрема, йдеться про прохання до спецпідрозділів Чорноморського Флоту залишатися в постійному місці своєї дислокації. Екс-міністр оборони України натякав на можливу участь Росії у силовому варіанті в Україні. Підсумовуючи це все, я думаю, що заява Омельченко, підтримана Литвином, і яку буде розглядати Генпрокуратура, – це, можна сказати, такий собі сигнал і Росії, й яструбам у штабі Януковича. Для Росії це - сигнал не втручатися у відвертий і силовий спосіб в українські вибори. А для штабу Януковича, для його яструбів, для партії війни в його штабі це - нагадування про кримінальну відповідальність за будь-які дії, спрямовані на зрив виборів.

Що стосується другого питания - на мій погляд, дійсно важко говорити про якусь нову стратегію чи суттєві зміни стратегії у передвиборчій кампанії Януковича. Це все – ті ж самі поїздки, які він робив у статусі прем’єр-міністра. Зі штучно організованими масовками, з підготованим піаром, підготованими акціями підтримки. Єдине, що змінилося, -це статус Януковича. Думаю, тут варто привести деякі дані соціологічних і соціопсихологічних досліджень електорату, які були зроблені у вересні-жовтні 2004 року Інститутом соціальної і політичної психології. Факторів, чому голосують за Януковича, було два основних. Перший - це те, що він був людиною, яка мала найбільші шанси на виграш, другий – це те, що він «такий, як ми», він «схожий на нас», він – «один з нас». Це стосувалося передусім Сходу та Півдня. За Ющенка голосували зчерез те, що він є лідером опозиції, і за успішну роботу на посаді глави уряду. Зараз опозиційна риторика Януковича спрямована на перехоплення частки электорату, що орієнтується на опозиційність, протестного електорату. Друга причина, чому не можна сказати, що Янукович веде кампанію про людське око, - бо в тих самих поїздках він популяризує ідею фелералізації України, прав регіонів індустріального Сходу й Півдня. І навіть у разі програшу це зміцнює його переговорні позиції з командою Ющенка в тому сенсі, що він не просто є кандидатом від влади чи від Донецка, а від регіонів, які прагнуть отримати більше економічних і, можливо, навіть політичних прав.

Чи вплине ця інформація на виборців? По-перше, Омельченко не є людиною, на заяви якої особливо орієнтується електорат. У цьому сенсі я б навів, навпаки, слова Кучми, що прозвучали на днях: дай Боже, щоб це протистояння помаранчових і синьо-білих закінчилося миром - хоча я не знаю, чим це насправді закінчиться. Це можна тлумачити як натяк на можлимве силове розв’язання. Зокрема, це може бути психологічно покликано, щоб голосували з мотивацією «аби не було війни». Хоча зараз важко сказати, з яким кандидатом люди пов’язують мирне розв’язання.Чи виграє від того Ющенко чи Янукович, хто з них більше асоціюється з мирним виходом із кризи – без соціологічних досліджень важко сказати.