Відповідають Геннадій Татарченко, Максим Паперник, Ельзара Баталова, Олександр Вратарьов, Володимир Шинкарук, Анатолій Матвійчук, Юрий Никитин, Алла Кудлай, Олег Вергеліс.

Як вже повідомляла „Детектор медіа”, торік НТКУ, яка має представництво в Європейській мовній спілці, вперше транслювала цей престижний фестиваль, започаткований навесні 1956 року в Лугано (Швейцарія). За умовами конкурсу, це було потрібно для того, щоб і українські виконавці могли виступити на конкурсі – наприклад, “Євробаченні-2003”.



Нещодавно Національна телекомпанія повідомила, що за підсумками внутрішнього відбору єдиним претендентом на виступ на Євробаченні-2003 від України став семикратний володар титулу “Найкращий співак України” Олександр Пономарьов. Фінансовий внесок - в розмірі 43 тис. швейцарських франків – має внести теж Національна телекомпанія. Хоча і не відомо – чи це будуть саме бюджетні кошти, чи перераховані на рахунок НТКУ якимсь меценатом...



Але Детектор медіа” задалась на минулому тижні питанням:достатньо для визначення першого конкурсанта від України в престижному міжнародному конкурсі тільки „внутрішнього відбору”? Адже в багатьох країнах проводяться відкриті національні конкурси з метою визначення претендента. Тим більш, дещо дивним виглядає саме така процедура у нашому випадку ще й тому, що музичним мовленням в НТКУ керує, як відомо, Олена Мозгова. Здавалось би – є всі приводи саме для відкритої процедури відбору українського конкурсанта.



Але керівництво НТКУ дотримується іншої точки зору – про що вони і повідомили „Детектор медіа” в докладному інтерв’ю. Найбільш вразила нас така думка – цитуємо: „.. у випадку проведення в Україні національного відбіркового конкурсу на даному етапі на сцену залу “Сконто” (зал, в якому проходитиме фінал пісенного конкурсу Євробачення) від України в травні цього року міг вийти співак, якого б європейська публіка не сприйняла б, або ж навіть такий, за якого було б просто соромно”....

Тож виступити експертами у проблемі ми запросили відомих в Україні фахівців.



Геннадій Татарченко, композитор, лауреат міжнародних конкурсів:



- Не только нужно объявлять конкурс, но еще и отбирать состав жюри (то есть конкурс жюри в соответствии с квалификацией членов). И на этот конкурс жюри пригласить на правах наблюдателей или советников представителей оргкомитета конкурса Евровидения. Понятно, что это влетит в копейку, это будет дороже стоить, но эффект будет лучше в том смысле, что наши заоблачные «зірки естради», которые попадают на конкурс без отбора, не будут становиться в положение порочного олимпийского принципа, который в данном случае применяется к музыке: главное не победа, а участие.

Я лично считаю, что «крестьянская хитрость» (когда у спонсоров берутся деньги, чтобы специально поехать и занять на этом конкурсе последнее место), не делают чести ни такому исполнителю, ни организаторам с нашей стороны, а помогает только как-бы „отмыть” спонсорские деньги и поучаствовать, что само по себе очень порочно в контексте заявлений мирового сообщества по поводу реальной отмывки денег в Украине. На сегодняшний день самая порочная схема среди прочих многих – это заработать деньги не за первое место на таком конкурсе, а за то, что ты просто примешь в нем участие. И при возможности засветишь имя – название фирмы, которая тебя спонсирует. Чтобы этого не произошло, на самом деле нужно было сначала сделать конкурс для отбора жюри с европейским наблюдателем, а потом - конкурс на лучшего кандидата на престижный международный фестиваль.

P.S. Специалистов в области эстрады в Украине очень мало было еще во времена СССР. А сейчас их и просто единицы.

Максим Паперник, режисер-кліпмейкер:



- Я уверен, что подобный конкурс привел бы к тупику. Во-первых, кто устанавливает критерии, какими качества должен обладать артист, представляющий страну на Евровидении? Не исключено, что могла возникнуть ситуация появления пяти или десяти претендентов на участие в таком конкурсе. Каждый из шоу-бизнесовых кланов, уверен, проталкивал бы свою кандидатуру. Либо победитель подобного всеукраинского конкурса в результате мог бы просто не иметь загранпаспорта и не собрать необходимую сумму денег для участия. Помимо всего, очень много зависит от собственных амбиций и уверенности артиста, что он достоин представлять страну на подобном конкурсе. Я уверен, что, выдвинув свою кандидатуру, Пономарев все взвесил и, я точно знаю, что он готовился к данному конкурсу уже в течение года.

Насколько я знаю, для участия в этом конкурсе необходимо выполнить ряд требований. Поэтому те, чьи амбиции затронул Саша Пономарев, имеют такие же шансы. И в конце концов, на этом жизнь не заканчивается: будет следующий конкурс. В данном случае, я убежден, что нужно объединить все силы для того, чтобы поддержать Сашу. И поступить вопреки традиционному украинскому менталитету. Лично я желаю Саше победы.

Ельзара Баталова, естрадна співачка, солістка Ансамблю пісні і танцю прикордонників України:



- Я считаю, что нужно проводить всеукраинский конкурс. Потому что ситуация, которая существует на сегодняшний день в шоу-бизнесе, представляет собой замкнутый круг. Одни и те же пять исполнителей везде и повсюду. Группа людей субъективно оценивает друг друга по своим симпатиям. При таком раскладе украинская национальная культура сильно тормозиться в своем развитии. Нет выхода новым исполнителям, артистам. Мне очень хотелось бы, чтобы был такой конкурс на государственном уровне, в котором не деньги бы играли главную роль, а талант. Что же касается нынешнего кандидата – Саши Пономарева, то он вполне достойно, мне кажется, представит Украину на таком конкурсе.

Олександр Вратарьов, поет-пісняр:



- В наши странные смутные времена, когда все перепуталось в экономике, культуре и политике, когда царствуют эклектика и полное отсутствие профессионализма и справедливости, все, естественно, решают деньги. Я вовсе не хочу умалить достоинств Саши Пономарева. На нашем песенном безрыбье он выглядит весьма привлекательно. Другое дело, что мне могут не всегда нравиться его личные сочинения. Но коль скоро они нравятся публике, значит, он нужен. Дай Бог ему удачи.

Но все-таки прозрачный, откровенный и справедливый конкурс не повредил бы имиджу Украины. Впрочем, таких конкурсов не бывает ни в Украине, ни в России, ни в замечательных Соединенных Штатах. Успеха тебе, Саша.

Володимир Шинкарук, продюсер, заслужений діяч мистецтв України:



- Подібний конкурс потрібно було б проводити з кількох причин. Перша – перевірити творчі сили України. Друга – визначити можливість перемоги. Україна, по суті справи, моделює європейську спільноту. І українці оцінювали б виступи своїх виконавців за такими ж критеріями, як і в інших країнах. Але найголовніше: ми намагаємося збудувати відкрите демократичне суспільство. І відбір виконавців на престижний музичний конкурс має бути таким же відкритим і демократичним. Я думаю, що якби такий конкурс відбувся, у ньому переміг би Олександр Пономарьов, без сумніву, найсильніший і найталановитіший співак на українській естраді. Але тоді це зняло б усі різноманітні плітки і слухи навколо конкурсу „Євробачення-2003”.

Ми всі добре пам’ятаємо, як провально закінчився там виступ Алли Пугачової. І тому, мабуть, не варто було б Сашкові звертатися за консультаціями до примадонни російської естради. Мабуть, важливіше було б довідатися про „нюанси” у родичів Алсу. Інша справа, якщо гроші на вступний внесок Пономарьов знайшов сам. Це автоматично ставить його поза відбором. Але до сьогоднішнього дня ні спеціалісти, ні прості любителі естради не знають, хто фінансово забезпечує виступ Олександра. Якщо державу ми будуємо цивілізовану і демократично, то всі процеси, включаючи і процеси морально-етичного плану, повинні відповідати принципам демократії.

Анатолій Матвійчук, народний артист України:



- Останні роки і тенденції розвитку так званого шоу-бізнесу України не дають мені впевненості в тому, що такий конкурс вийшов би неупередженим і об’єктивним. У результаті могли перемогти чиїсь кланові чи фінансові інтереси, на конкурсі ми б мали такого „кота в мішку”. Хоча, безперечно, сама поява на Першому національному такого відбіркового фестивалю могла б значно пожвавити музичну палітру каналу. Не знаю, як у кого, а у мене є страшна ностальгія за часами, коли в українському телеефірі постійно фігурували різні конкурси, існувало чимало музично-розважальних програм: „Музичний відео млин”, „Телеярмарок” і „Фант-лото „Надія”. До речі, ваш покірний слуга мав безпосереднє відношення до цих телепроектів. І кому це все заважало і куди усе поділося?

Повертаючись до останнього прецеденту, хочу сказати, що ситуація традиційна – хотіли, як краще, а вийшло, як завжди. Нас просто поставили перед фактом. Але якщо чесно, то Пономарьов не гірший, а можливо кращий варіант серед тих, хто сьогодні активно розкручується в „ящику”. Принаймні за його вокальні можливості Україні соромно не буде. Хоча варто зазначити, що в європейських конкурсах такого штибу це далеко не основний фактор для оцінки артиста. Важливий підбір репертуару, зовнішня органічність, невимушеність, розкутість, врешті, не традиційність. Словом, ті якості шоумена, на які сьогодні особливо „западає” публіка. І тут Сашкові є над чим попрацювати. Оскільки факт участі Пономарьова в „Євробаченні” - справа вирішена, то менше всього хотілося, аби хтось стріляв йому у спину. Я особисту бажаю Олександру лише удачі. Хоча в житті не варто боятися і провалів. Вони іноді дають особистості значно більше, аніж деякі перемоги. Отже, шоу продовжується, панове.

Юрий Никитин, продюсер:



- Я думаю, что нет смысла проводить открытый конкурс. Во-первых, расстановка сил среди артистов очевидна. И к тому же, финансируется украинская делегация, к сожалению, не из бюджета страны, а частным образом: спонсоры, меценаты…

Следовательно, кто проявил должную заинтересованность, сумел найти финансирование и должным образом подготовился, тот и имеет право на участие.

Алла Кудлай, народна артистка Украины:



- У нас много в Украине талантливой молодежи. Мелодика нашей песни звучит во многих произведениях классиков. Я считаю, для того, чтобы определить, кто должен представлять Украину на «Евровидении», возможно, нужно было бы провести открытый общенациональный конкурс. Ведь на этот конкурс могут поехать и Саша Пономарев, и Ани Лорак, и многие другие молодые исполнители. Но это должен был бы определить именно конкурс. Хотя в объективность конкурсов я тоже слабо верю…

Вікторія Муратова, редактор відділу культури газети „Сегодня”:

Спроба України вийти на Міжнародний конкурс “Евровидение” – це справжнє “вікно в Європу”. Відкрити його вдалося Національній телекомпанії України завдяки ініціативі музичного продюсера каналу Олени Мозгової. Звичайно, у країнах, які мають свої традиції участі у цьому престижному змаганні, існує практика проведення попереднього відбору учасника конкурсу.

Зрозуміло, за об’єктивних причин українські організатори не мали часу для цього. Тому, можна сказати, обрали учасника на свій смак і розсуд.

Треба сказати, я цілком згодна з цим вибором. Якби в Україні оголосили відбіркові прослуховування, не певна, що журі виявилося б цілком об’єктивним – це по-перше. Якби обирали свого учасника способом опитування – не певна, що вибір народу виявив би насправді достойного претендента – це по-друге. Навіть якщо б ці попередні умови були виконані – чи погодилися б потенціальні спонсори участі України у конкурсі “Евровидение” заплатити саме за цього претендента? І, нарешті: де взяти час на такі довгі перегони?

Саша Пономарьов взяв на себе перший удар, як справжній спортсмен: нехай тримає!

Олег Вергеліс, редактор відділу культури газети „Киевские Ведомости”:



- Если мне не изменяет память, конкурс «Евровидение» - это, в первую очередь, соревнование не исполнителей, какими бы видными и голосистыми они ни были, а борьба лучших песен. С долей скептицизма отношусь ко многим песням, которые были названы в последние годы на «Евровидении» лучшими…

Однако некоторые хиты все же попадались. Именно песня, а не исполнительница Алсу не так давно отвоевала почетное место. И только из-за не очень удачной композиции на этом же конкурсе провалилась Алла Пугачева (песня «Примадонна»).

Что касается наших «пенатов», то проводи-не проводи общенациональный конкурс, все равно на поверхности окажется узкий круг давно раскрученных артистов – Пономарев, Повалий, Билык, Могилевская и так далее. Но такая акция была бы необходима хотя бы для того, чтобы соблюсти рамки приличия. Ни для кого не секрет, что г-жа Алена Мозговая имеет определенное отношение к музыкальным телевизионным рычагам. И являясь любящей супругой отечественного претендента на приз «Евровидения» г-на Пономарева, она не могла остаться равнодушной к семейным ценностям.

Пономарев прекрасный вокалист, это неоспоримо. Но несколько последних лет он перестал быть хитмейкером. Появляются композиции разные, но уровня его стартовых песен (например, «З ранку до ночи») нет даже в помине. Если вы заметили, сегодня наиболее активная хит-ротация у Вакарчука, Повалий, Лорак, которые умудряются продуцировать более-менее пристойные шлягеры. Так вот… Открытый конкурс следовало провести еще и для того, чтобы выловить если не новые яркие личности, то хотя бы несколько интересных отечественных композиций. Народ не перестал сочинять песни. Правда, в отличие от Пономарева, не у всех есть доступ «к телерубильнику».

Читайте також:

Олександр Пономарьов сприймає свою участь у „Євробаченні-2003” як затратну місію?

Олександр Пономарьов представлятиме Україну на “Євробаченні-2003”



Запитання „Детектор медіа”: - Як ви вважаєте, чи потрібно було проводити відкритий загальнонаціональний конкурс для того, щоб визначити учасника від України на конкурсі „Євробачення-2003”, що пройде цього року в Литві?

Україна “підспівуватиме” учасникам “Eurovision” разом із усією Європою.

Радість!.. Чия? За скільки?