Інтерпретації переважають над фактами

Головною темою для обговорень стало поняття постправди. Це ситуація, в якій об’єктивні факти менше впливають на формування громадської думки, ніж апелювання до емоцій і суб’єктивних переконань.

Філософ і журналіст, головний редактор Ukraine World Володимир Єрмоленко вважає постправду не новим явищем. Приміром, він досліджував обґрунтування судових рішень генеральним прокурором СРСР Андрієм Вишинським, де істина грала не надто велику роль. Значно більше важила інтерпретація, яка дозволяла Радянському Союзу знищувати ворогів режиму. І це подавалося як «правда», що більше пов’язана з поняттям «справедливості» і може варіюватися у різних людей в різних історичних обставинах.

Володимир Єрмоленко нагадав відому цитату з фільму режисера Олексія Балабанова у фільмі «Брат-2»: «В чем сила, брат?», наголошуючи, що на цьому понятті «правди», яка протиставлена поняттю «істина», і зараз Росія будує свою ідеологічну та інформаційну стратегію. Між іншим, поняття «постправда», зазначив пан Єрмоленко, — це не зовсім точний переклад виразу рost-truth, який насправді варто перекладати як «постістина».

Сьогодні з розвитком інтернету інтерпретації набувають ще більшої ваги, а факти стають менш значущими, вважає шеф-редакторка порталу «Детектор медіа» Наталія Лигачова. «Чому в інформаційному просторі перемагає “зрада”? Тому що люди прагнуть емоційної оцінки,— каже вона. — Цим часто користуються популісти. Нам потрібен час, щоб знайти “протиотруту” для нових інформаційних технологій. Рівень інформації зараз настільки великий, що людство не встигає за ним. Обсяг інформації, яка щохвилини передається, збільшився в  десятки, а може й сотні разів. Мозок людини вже не здатен ним оперувати. Для того, щоб зрозуміти, де факт, а де фейк - потрібно багато знати, а ми не встигаємо в цьому розбиратися. Тому ми спраглі до інтерпретацій. Інтернет, який й надає ці інтерпретації, відіграє велику роль, зокрема, і в тому, що ЗМІ, які працюють з фактами, стають усе менш популярними».

Натомість Володимир Єрмоленко вважає сучасний світ, навпаки, залежним від фактів. «Коли Вольтер писав історію Карла ХІІ, він не їздив у Швецію і не збирав факти. Коли Байрон писав поему про Мазепу, там немає й крихти відомого нам Мазепи. Тобто факти – це досить пізній винахід. Зараз неможливо написати книгу про шведського президента, не побувавши в країні і не зібравши факти. Ми, навпаки, зараз живемо у постпозитивістичну епоху, коли у фактів є велика влада. Тому коли росіяни збивають МН17 своїм “Буком”, вони можуть це інтерпретувати як завгодно, але рано чи пізно всі дізнаються правду», — каже він.

Розрив між реальністю та уявленнями людей

У сучасному світі існує розрив між реальністю і тим, як її уявляютьлюди. Саме цим і користуються ті, хто вдається до інформаційних маніпуляцій, розмірковує телеведучий і колумніст Павло Казарін. «Французи вважають, що 25 % співвітчизників — мусульмани, але насправді — 8 %. В Італії вважають, що в них 48 % безробітних, а насправді — 14 %. У США вважають, що в них безробітних 15 %, а насправді — 4,7 %. І розрив між реальністю і тим, як її уявляють люди — це прекрасне місце, куди у Москві вирішили “вбивати кілки”. І в останні 10-15 років ми бачимо, як гравці по всьому світу — інституційні чи ні — вбивають у цей розрив “кілки”», — наводить приклади пан Казарін.

Він зазначає, що зараз війни ведуться не за реальність, як протягом багатьох попередніх століть, а за зміни уявлення людей про реальність. Тому наші інституційні системи стримувань і противаг не працюють. «Виявилося, що змінювати уявлення людей про реальність значно простіше, ніж змінюватиїї саму. Створити редакцію ЗМІ чи утримувати божевільного блогера, який буде сіяти недовіру, підривати концепт факту і розмивати істину серед 6-8 хаотичних версій, – це значно простіше і дешевше, ніж декілька пакетів “Граду” випустити на Донбасі по позиціях українських військових», — каже пан Казарін.

На його думку, дії Російської Федераціїв інформаційній війні схожі на роботу диверсійно-розвідувальних груп. Це не експорт своєї ідеології, як робив СРСР, а знищення чужого: розмивання концепту факту, інвестиції у недовіру, провокування хаотичних страхів. «Нова інформаційна реальність грає їм на руку. Не потрібно корумпувати інституційні майданчики, а можна корумпувати неінституційні. Тому що емоції та адреналін — це нафта людської душі: хто її добув, той розбагатів. Емоції легше добувати за допомогою інших емоцій, а не фактів», — вважає він.

Павло Казарін додає, що за останні роки медіа втратили роль монопольного посередника між тими, хто створює контент і тими, хто його споживає. Адже зараз інтернет дозволяє будь-кому напряму спілкуються зі своєю аудиторією.«Ми довгий час протягом століть за світом підглядали через інформаційну замкова щілину, а нові технології перетворили її у розкриті навстіж двері. І нас наскрізьобдувають інформаційні вітри, а ми не знаємо, як у цій новій реальності жити. І в ній “зради” продаються значно краще за “перемоги”», — каже публіцист.

Заперечення фактів небезпечніше за оцінки

У часи постправди великою небезпекою є навіть не оцінки, а заперечення фактів як таких і переміщення акценту на «суб’єктивні правди», наголошує телеведучий і публіцист Віталій Портников.

Водночас він говорить, що журналіст як транспортер фактів або як посередник між владою і народом стає вже непотрібним. «Зараз я навіть не уявляю, що треба зробити новинному журналісту, щоб стати відомим. Поїхати на війну? Ризикувати життям? Але це вже не репортерство — це вчинок. Це військова журналістика, розслідування, це інший жанр. Я завжди пишаюсь, що першим повідомив про незалежність України, бо стояв у телефонній будці і тримав ручку, щоб мої колеги не могли в неї увійти. У Верховній Раді був один телефон. Зараз таке просто неможливо», — розповідає він.

Люди часто самі готові вірити у неправдиву інформацію, якщо вона резонує з їхнім уявленням про світ, зауважив головний редактор інтернет-видання «Петр и Мазепа» Віктор Трегубов. Тож він закликав розвивати інформаційну гігієну: вчити людей перевіряти інформацію і миритися з тим, що фейки, навіть якщо вони комусь подобаються, треба відкидати та не виносити на обговорення. Наталія Лигачова підтримала цю думку, зазначивши, що треба пояснювати, перш за все молоді: якщо вони будуть орієнтуватися лише на інтерпретації, врешті-решт вони не зможуть орієнтуватися в об’єктивній реальності. Тобто насправді вміння шукати факти, а не інтерпретації — це питання виживання в навколишньому середовищі.

«Варто молоді роз’яснювати: якщо неправда і приємніша, то це не означає, що її ефективніше використовувати у своєму житті. Треба, щоб вони не сиділи у "ВКонтакте", де їх потроху "накачують", а засвоювали правильні принципи. Важливо, не втратити це покоління», — наголосив Віктор Трегубов.

Фото: Nata Koval