10 жовтня Центр досліджень визвольного руху, Галузевий державний архів СБУ презентували 47 повідомлень про діяльність «Радіо Свобода» Комітету державної безпеки СРСР (КДБ) до партійного керівництва. Ці документи стали доступні онлайн.

У 1920-30-х роках інформація про злочини СРСР потрапляла на Захід через дипломатів і розвідників. Але після смерті Йосипа Сталіна цю естафету перейняли журналісти, ставши мішенню для КДБ.

Директор Інституту національної пам’яті Володимир В'ятрович розповів, що документи про «Радіо Свобода» датуються з 1950 до 90-х років. КДБ детально відстежував редакційну політику і плани медіа, намагався протидіяти його впливу.

Наприклад, у червені 1970 року КДБ повідомляв: «Чинне місце в програмі буде займати передача радіостанцією документів "самвидаву", які отримані з СРСР. Поряд із цим будуть обговорювати проблеми політичної, економічної і культурного життя в Україні, а також "проблеми сталінізму сьогодні"».

Пан В'ятрович наголосив, що для КДБ однакову небезпеку становило поширення «Радіо Свобода» інформації як про актуальні репресії (дисидентів), так і про історію України (репресії сталінського періоду, голодомор). Для багатьох у радянські часи саме ця радіостанція була джерелом такої інформації.

Керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху Володимир Бирчак переконаний: КДБ серйозно розглядав «Радіо Свободу» як свого ворога. Він розповів, що з 1950-х років у великих містах їздили спеціальні машини для глушіння «ворожого сигналу».

«Що ж так хвилювало КДБ? "Радіо Свобода" повідомляло про несвободу в Радянському союзі. Але навіть це викликало збурення у "гебешників". Наприклад, мовник оприлюднив документ, що заарештували і незаконно утримують в камері Івана Дзюбу. Про це КДБ  доповідав як "підривні і тенденційні висловлювання редакції"… Навіть не лінувалися робити транскрипції прямих ефірів. Приміром, ефіру про Павла Загребельного», — каже пан Бирчак.

Володимир Бирчак, керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху

Спочатку КДБ перехоплювало редакційні плани і доповідало в ЦК Компартії. Але з 70-х років вони зрозуміли, що з такою кількістю інформації не справляться і почали повідомляти лише про надзвичайні події.

Пан Бирчак вважає, що у спецслужби були «свої люди» і в самій редакції ЗМІ чи в його оточенні. Один із документів говорить про об’єднання «Радіо вільна Європа» та «Радіо Свобода». Як доповіло «дуже довірене закордонне джерело» були певні непорозуміння між представниками двох радіостанцій щодо способу об’єднання. КДБ хотіло на цьому зіграти, щоб протидіяти мовнику».

За декілька місяців до розпаду СРСР Леоніду Кравчуку доповідали: «Вважаємо недоцільним створювати функціонерам закордонних ідеологічних центрів режиму сприяння в організації на Україні їхніх інформаційних структур…. Разом з іншими правоохоронними органами необхідно активізувати роботу з нейтралізації негативної діяльності напівлегальних інформаційних ланок радіо "Свобода" в республіці. У співпраці з засобами масової інформації у республіканській пресі підготувати серію матеріалів, які показують справжнє обличчя РС/РВЄ, його непорядний вклад в нагнітання і дестабілізацію громадсько-політичної обстановки на Україні».

Пан В'ятрович згадав також про глушіння сигналу «Радіо Свобода» і зараз на непідконтрольних Україні територіях Донбасу. «Це пережитки минулого. Це скоро забудеться і не має шансів повторитися. Але, щоб воно точно не повторилося, ми повинні знати, що це відбувалося раніше. Документи, які зберігалися в архівах, нам із цим допоможуть», — наголосив він.

Фото: Володимир Малинка