Вікторія Сюмар в інтерв’ю «Детектору медіа» зазначила, що ключові завдання, які наразі стоять перед Комітетом свободи слова, — це закон про аудіовізуальні послуги (АВП) та деякі зміни до медіареформ. За її словами, при плануванні роботи Комітет спирається на Стратегію розвитку законодавства України з питань свободи слова та діяльності ЗМІ відповідно до європейських стандартів, яку схвалив Комітет у січні 2016 року. «Це дорожня карта, по якій ми рухаємося», — каже вона.

Голова Комітету розповіла, чому так довго не реєструвався законопроект про АВП та роз’яснила, які зміни чекають на медіаринок у разі його ухвалення. «Чимало змін. Реєстрація замість ліцензування провайдерів, супутникових каналів, сподіваюся, і реєстрація українських офісів сучасних аудіовізуальних платформ. Про нові правила і взаємини між суб’єктами попереду ще багато дискусій», — зазначила Вікторія Сюмар.

Пані Сюмар запевняє, що при розгляді питань членами Комітету фаховість завжди бере гору. Водночас зізнається, що цифру фінансування для Суспільного мовника зменшили напередодні прийняття закону про держбюджет у підкилимний спосіб, але це зроблено не в Комітеті свободи слова.

— Вікторіє, чи вдалося Комітету свободи слова виконати все заплановане на 2017 рік? Якщо ні, то які питання так і не було розглянуто?

— Вважаю, що комітет працював активно й ефективно, за що я хочу подякувати всім своїм колегам. Ми продовжили роботу на захист інформаційного простору, стимулювання кіновиробництва, реформування друкованої преси і т. д., виконували контролюючі функції, стаючи реальним майданчиком для обговорення проблем журналістів та силовиків. На жаль, не вдалося відстояти повноцінне фінансування суспільного мовлення в бюджеті наступного року в повному обсязі та провести деякі важливі документи.

Ключове для комітету — робота над законопроектом про аудіовізуальні медіапослуги. Ми працювали над ним рік у робочих групах і добре, що він нарешті зареєстрований. Але навіть для розгляду в першому читанні нам треба знайти ще низку компромісів.

— При плануванні роботи, чи спираєтеся ви на Стратегію розвитку законодавства України з питань свободи слова та діяльності ЗМІ відповідно до європейських стандартів, яку схвалив Комітет у січні 2016 року? Які ще питання зі Стратегії ви плануєте виконати до кінця каденції парламенту?

— Звісно, ми працювали з партнерами над стратегією й виконуємо її. Для нас це точно не пустий документ. Це дорожня карта, по якій ми рухаємося. Закон про АВП та деякі зміни до реформ — це ключові завдання. Зокрема, зміни до реформування друкованої преси та висвітлення роботи органів державної влади.

— Що, на вашу думку, точно неможливо буде виконати в найближчі роки? Можливо, внесення змін до Конституції стосовно Держкомтелерадіо (виключити згадку) чи передбачити гарантії функціонування Суспільного телерадіомовлення?

— Думаю, як Держкомтелерадіо, так і інформаційний омбудсман — це завдання вже наступної каденції. Так само гостро парламент реагує на «втрату» звичної і зручної платформи у вигляді державного ТБ. Але, думаю, з часом гарантії для Суспільного стануть реальністю.

— Що ви вважаєте найбільшим досягненням Комітету 2017 року?

— Однозначно закон про мовні квоти на ТБ. Він запускає дуже багато процесів в інформаційному просторі — зйомки нових фільмів, серіалів, програм, форматів…. Це розвиток українського телебачення та української культури в цілому.

— Проаналізуйте, як вплинули на медіаринок закони про мовні квоти в радіо та телеефірі? Під час обговорення був сильний спротив галузі, представники якої запевняли, що такі закони можуть економічно вбити теле- й радіоканали?

— Всі вижили. І явно починають нове життя. Власники радіо боялися квот на україномовні пісні, але ні слухачів радіо не поменшало, ні браку української музики не відчули. Зате слухачі почули цілий пласт українських пісень, а виконавці отримали шанс на розвиток. Попит на україномовну музику росте, й він не обмежується «Океаном Ельзи», як багато хто говорив.

— Чому так довго не реєструвався законопроект про аудіовізуальні послуги? Які шанси його ухвалити? Чи не вихолостять суть із цього довгоочікуваного законопроекту під час ухвалення?

— Його завдання — привести і термінологію, і практику до європейських зразків. Немає сенсу вихолощувати суть, але європейський підхід дає нам різні варіації — в різних країнах це по-різному працює.

— Які зміни чекають на ринок у разі ухвалення закону про АВП?

— Чимало змін. Реєстрація замість ліцензування провайдерів, супутникових каналів, сподіваюся, й реєстрація українських офісів сучасних аудіовізуальних платформ. Про нові правила і взаємини між суб’єктами попереду ще багато дискусій.

— Комітет неодноразово просили з апарату парламенту допомогти врегулювати питання з надвеликою кількістю журналістів, акредитованих до Верховної Ради. Адже не секрет, що дехто купує собі акредитаційну картку, щоби потрапити в кулуари й «порішать свої проблеми» або й просто похизуватися. Ви вважаєте, що це можна вирішити на законодавчому рівні?

— Ні, бо інакше нам би довелося вносити зміни в закон «Про інформацію», а він достатньо прогресивний і я б не хотіла порушувати баланси, які склалися в Україні в частині доступу до інформації. Проте парламент має право проводити акредитацію на час сесії, щоби справді не було п’ятирічного терміну купівлі-продажу акредитаційних карток для видань, яких не існує.

— Чи є у ваших колег парламентарів розуміння, що влада не повинна втручатися в редакційну політику ЗМІ? Які шанси ухвалити зміни до закону про висвітлення діяльності влади та до закону про статус народних депутатів щодо норм, які дають змогу їм виступати по 20 хвилин в ефірі державних ТРК?

— Це має відбуватися у форматі, розробленому суспільним мовником, який розробить сам відповідні телерадіопроекти. Депутати хочуть мати можливість звіту перед виборцями.

— Як ви вважаєте, чому незважаючи на низку публічних заяв, зокрема й від європейських організацій, про підтримку Суспільного мовлення, парламент усе ж не дофінансував ПАТ «НСТУ» і 2017 року, і на 2018 рік, не додавши майже половину від суми, що гарантується законом? Це підкилимні ігри, чи через незадоволення програмами журналістських розслідувань, чи через те, що цей мовник перестав бути підконтрольним владі, чи через незадоволення реформою?

— Все одразу. Але справді цифру відкоригували в мінус напередодні прийняття в підкилимний спосіб.

— На вашу думку, чи професійно працював Комітет 2017 року? Чи все ближче до виборів починається політичне протистояння?

— Ні. Фаховість завжди бере гору. І це ознака зрілості і професіоналізму саме членів комітету, з якими мені дуже пощастило. Тут немає людей, які не розуміють базових цінностей та принципів комітету, який має назву «З питань свободи слова та інформаційної політики». Ми можемо дискутувати, але завжди врешті маємо конструктивні і практичні рішення.

— Чи співпрацює комітет із Держкомтелерадіо, МІПом? Які в комітету стосунки з представниками медіаринку, громадськими медійними організаціями, міжнародними організаціями?

— Ми співпрацюємо з усіма й намагаємося всіх стимулювати до ініціативної й активної роботи, всіма доступними нам методами. Завдання в нас спільні — розвивати український інформаційний простір, створювати реальний медіаринок, стимулювати якісну українську журналістику та якісний український аудіовізуальний продукт. Ну, й захищати країну від пропагандистських впливів держави-агресора. В цьому практично всі представники держструктур — однодумці. Міжнародні організації, особливо Офіс Ради Європи в Україні, ОБСЄ — наші надійні давні партнери, які нам дуже допомагають. Ну, а громадським журналістським організаціям давати оцінку я не буду. Посадовець має відповідати за свою роботу. Скажу лише — я сподіваюся на ефективну саморегуляцію в інтересах розвитку української професійної журналістики та медіагалузі.

Фото: Валентина Балабанова, Віталій Носач, Олексій Темченко