Партнер адвокатського об’єднання Attorneys United
10:30
Четвер, 21 Грудня 2017

Якщо UMH конфіскують…

Що таке спецконфіскація та якою може бути подальша доля медійних активів Сергія Курченка?
Якщо UMH конфіскують…
Якщо UMH конфіскують…

Нещодавно генеральний прокурор Юрій Луценко заявив, що прокуратура проводить дії, пов'язані зі спецконфіскацією медіахолдингу UMH, що належить Сергієві Курченку. «Ми спецконфіскували все, що пов'язано з футбольним клубом “Металіст”... І так, дійсно, ми рухаємося в тому ж напрямку по відношенню до медіахолдингу. Зараз в інтересах слідства я не можу розголошувати, коли відповідне рішення вступить в законну силу, але сподіваємося, що до Нового року українці будуть позбавлені нещастя слухати і читати певні проросійські ватні видання», — цитували генпрокурора ЗМІ.

Яким чином за законом має відбуватися конфіскація та якою може бути подальша доля конфіскованих активів — на ці запитання «Детектору медіа» відповів адвокат, старший партнер адвокатського об’єднання Attorneys United Олександр Заруцький.

Як має відбуватися конфіскація, яка в неї процедура за законом, які підстави для неї потрібні?

Згідно зі статтею 51 Кримінального кодексу України, конфіскація входить до переліку видів покарань, що можуть бути застосовані до особи, визнаної судом винною у злочині. При цьому, згідно з частиною 2 статті 52 Кримінального кодексу України, зазначено, що таке покарання як конфіскація майна є додатковим покаранням, тобто воно не може застосовуватися без засудження особи до передбаченого законом основного виду покарання.

У свою чергу, спеціальна конфіскація не входить до переліку передбачених кримінальним законом покарань, а положення про неї містяться в розділі XIV Кримінального кодексу України, який регулює «інші заходи кримінально-правового характеру». Раніше, до 2013 року, цей розділ Кодексу називався «Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування», та регулював, відповідно, виключно ці питання. Вперше статті про спеціальну конфіскацію, — стаття 96-1 та стаття 92-2, — з’явились у Кримінальному кодексі України на підставі закону від 18.04.2013 р., підписаного ще Януковичем. У подальшому в ці статті вносилися зміни.

Отже, спеціальна конфіскація є безоплатним вилученням за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна, за умови, що було вчинено умисний злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі, або вчинено злочин, що входить до прямо визначеного переліку законом. Зокрема, в такий перелік входять (1) експлуатація дітей, (2) примушування до вступу в статевий зв’язок, (3) порушення порядку фінансування політичної партії, передвиборної агітації, агітації зі всеукраїнського або місцевого референдуму, (4) шахрайство, (5) зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми. Загалом цей «прямо визначений перелік» включає 29 складів злочинів.

Читайте також

Таким чином, спеціальна конфіскація здійснюється виключно на підставі рішення суду (вирок; ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності; ухвала про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру) і фактично за будь-який злочин, за який особу можна покарати позбавленням волі.

Додатковими умовами для здійснення спеціальної конфіскації є «належність» відповідних об’єктів до однієї з чотирьох визначених законом груп / категорій: (1) одержані внаслідок вчинення злочину та / або є доходами від такого майна; (2) призначались (використовувались) для схиляння особи до вчинення злочину, до вчинення злочину, фінансування та / або матеріального забезпечення злочину або винагородою за його вчинення; (3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, переходять у власність держави; (4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Отже, фактично об’єкт спеціальної конфіскації має за своєю природою бути або (1) предметом злочину чи «плодом» від злочинної діяльності; або (2) знаряддям чи засобом вчинення злочину або схиленням до його вчинення.

У світлі цього, оцінюючи заяву генерального прокурора («Ми спецконфіскували все, що пов'язано з футбольним клубом “Металіст”...»), слід зазначити, що сама Генеральна прокуратура України не може нічого «спецконфіскувати», оскільки це здійснює державна виконавча служба на підставі остаточного судового рішення, яким вирішено кримінальну справу по суті (наприклад, повторюся, вироку, яким особу визнано винною та засуджено, або ухвалою про звільнення цієї особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям чи іншими підставами для такого роду звільнення). На жаль, генеральний прокурор нічого не сказав про те, який же існує вирок, що дозволяє «конфіскувати все, що пов’язано із футбольним клубом Металіст». У зв’язку з цим неможливо зазначити (за умови, що вирок справді існує) — чи це була саме спеціальна конфіскація як різновид інших кримінально-правових заходів, або ж це була конфіскація майна засудженої особи, тобто як різновид покарання.

Які можуть бути нюанси щодо конфіскації ЗМІ та що відбувається в такому разі з ліцензіями на мовлення?

Повертаючись до питань можливості спеціальної «конфіскації майна медіахолдингу UMH»: така спеціальна конфіскація може статись, якщо будуть дотримані всі зазначені вище вимоги закону: (1) наявність вироку; (2) «входження» злочину до відповідного переліку або можливість призначення за злочин покарання у вигляді позбавлення волі; (3) належність майна до певної групи об’єктів, наприклад, до «плодів» вчиненого злочину.

Разом із цим слід зазначити, що у випадках «спрямування» спеціальної конфіскації на такий об’єкт як медіахолдинг необхідно пам’ятати, що це є не тільки майном, тобто об’єктом, але ще й самостійною юридичною особою — тобто суб’єктом. Конфіскувати «суб’єкт» неможливо. За умови дотримання всіх зазначених вище вимог можливо конфіскувати тільки право на частку в майні такої юридичної особи. При цьому очевидно, що це не буде автоматично означати набуття державою власності на всю юридичну особу як таку.

Відповідно, якщо припустити, що дотримано всіх процедур та вимог, то «спеціальна конфіскація» 100 % корпоративних прав у юридичній особі не призводить до зникнення самої юридичної особи, а відбувається тільки зміна кінцевого бенефіціара. Оскільки із самою юридичною особою при цьому нічого не відбувається (вона не ліквідується як така) — всі отримані нею дозволи, ліцензії, так само як і взяті нею кредити, податкові зобов’язання, договори тощо, залишаються чинними для неї.

Спеціальна конфіскація відрізняється від націоналізації тим, що перша відбувається виключно в межах кримінальної справи із визнанням того, що хтось конкретний винен та вчинив злочин, тимчасом як друга — націоналізація — відбувається просто за вольовим рішенням якогось дуже можновладного суб’єкта в державі, наприклад, парламенту чи Президента. При націоналізації може бути прямо вирішено, наприклад парламентом, що певний об’єкт безпосередньо відходить під контроль конкретного суб’єкта, якого сам же парламент і визначає: наприклад, передає чийсь приватний завод під контроль іншого державного або навіть приватного підприємства. При спеціальній конфіскації майно вилучається у власність держави.

Що може далі відбуватися з конфіскованим майном? Чи може воно бути приватизоване?

Зі своєю власністю держава може робити те ж саме, що й будь-який інший власник: володіти, користуватися, розпоряджатися. Відповідно, держава може такий обєкт продати через відкритий аукціон.

Приватизація в класичному вигляді — це коли особа, яка користується майном, що є власністю держави, набуває його у свою власність. Так що тут важливо, що саме розуміти під поняттям «приватизувати», — звичайний продаж третім особам чи отримання особами, яким майно було надано в користування, його у власність. При приватизації той, хто користується, — той і отримує у власність. При продажу — той, хто купує за більшу ціну.

Зазвичай у нас будь-який процес, коли об’єкт державної власності переходить у приватну власність, називають приватизацією. Через це забувають про відмінності, які очевидно можуть бути. Наприклад: 1) приватизація заводу його трудовим колективом — із самого початку зрозуміло, що суб’єкт, який може приватизувати, заздалегідь визначений; 2) приватизація через продаж об’єкта з аукціону (як, наприклад, із «Криворіжсталлю»), — коло тих, хто може придбати, є великим, а отримати може той, хто запропонує більшу ціну.

Фото: vimeocdn.com

Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
862
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2018 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop