Міжнародна акція «16 днів проти насилля» тривала в Україні з 25 листопада по 10 грудня 2017 року. Мета акції — привернути увагу суспільства до домашнього насильства над жінками та дівчатами, продемонструвати масштаби проблеми та розповісти про методи протидії. Адже щороку від цієї біди тільки в Україні гинуть майже шість сотень жінок.

Для ефективнішої боротьби з домашнім насильством Національна поліція України презентувала проект «ПОЛІНА» — спеціально навчені поліцейські будуть працювати на таких викликах та допомагатимуть постраждалим жінкам. А Верховна Рада нещодавно підтримала законопроект про впровадження кримінальної відповідальності за домашнє насильство. Цей документ уперше офіційно впроваджує в законодавство й сам термін «домашнє насилля».

Подивимось, як висвітлювали цю тему в українських медіа та соціальних мережах.

Як у нас: спроби говорити і невдалі жарти

Варто почати з того, що насправді тема домашнього насильства актуальна для України дуже давно. Однак тривалий час про це боялися говорити — такі інциденти або замовчувалися, бо жертви боялися осуду, або й узагалі не вважалися за правопорушення. Чимало з вихованих у радянській манері жінок роками жили, погоджуючись із тим, що «б'є — значить любить», що «Бог терпів і нам велів» і що чоловік — голова сім'ї, а отже потрібно слухатися його й у всьому догоджати. І лише тепер в українському суспільстві почали говорити про насильство в родині більш-менш відкрито.

Українські ЗМІ піднімали тему насильства і раніше.

Переважно це видання, які спеціалізуються на соціальних темах, пишуть про права людини тощо. Наведені приклади — з видань The Devochki та Upate.

Необхідність ратифікації Стамбульської конвенції, в якій прописаний комплексний підхід до боротьби з домашнім насильством, а також ухвалений українським парламентом закон жваво обговорювали в широкому колі вітчизняних медіаресурсів.

Деякі ЗМІ присвячували цій темі новинні публікації, хтось, навпаки, писав більш розгорнуто. Наприклад, розповідав про кількість жертв, про насильство батьків над дітьми і так далі.

Тепер подивимося також на те, як реагували користувачі українських соцмереж на подібні матеріали. Загалом, аудиторія сприймала цю тему позитивно — більшість користувачів підтримували флешмоб у Фейсбуку, дехто розповідав власні історії життя. Проте дехто демонстрував й інакше сприйняття реальності. От, наприклад, коментарі до статті за темою на сайті «Цензор»:

А от — текст на сайті «Громадського радіо», де наводиться коментар народного депутата від Радикальної партії Олега Ляшка, який переймається недоречністю слова «гендер» у формулюванні нормативних документів. Депутат вважає, що «закон та питання гендеру не на часі», йдеться в матеріалі.

Через слово «гендер», а точніше, його відсутність у законі в України справді можуть виникнути проблеми із ратифікацією Стамбульської конвенції, пишуть журналісти.

Ось коментарі під невеликим оглядовим матеріалом на одному з порталів про те, як розпізнати домашнє насильство.

Ось ще одна думка:

А от — допис російського телеканалу «Дождь» про нещодавній інцидент у Марокко. Там у ранковій телепрограмі на місцевому телебаченні показали, як швидко замазати за допомогою тонального крему синці, які лишилися на обличчі після побиття чоловіком.

Так це коментують у соцмережах:

Нещодавно в українському Фейсбуку активно обговорювали ще одну кричущу історію — столичний салон краси The Brush зробив на своїй офіційній сторінці допис про рекламу власних косметичних послуг. Сенс приблизно такий: дівчину зроблять настільки красивою, що її чоловік не схоче ламати їй щелепу за те, що вона зібралася в клуб. Задовольниться лише ребром.

Згодом компанія прибрала допис і зробила наступний — із вибаченнями, повідомленням про звільнення копірайтера, який це написав, та спробами віджартуватися. Мовляв, аудиторія просто не має почуття гумору.

За кордоном: на сто кроків попереду

І поки Україна лише вчиться адекватно реагувати на домашнє насильство, поважати права людини та не боятися говорити про це вголос, за кордоном суспільство пішло далеко вперед.

Наприклад, жителька Британії 40-річна Сара Холл запропонувала заборонити відому казку «Спляча красуня» через пропаганду насильства. Нагадаємо, що за сюжетом до сплячої дівчини приходить принц і цілує її, від чого вона прокидається.

На думку Сари Холл, така сексуальна поведінка є неприпустимою. Справді, якщо розглядати сюжет і дії принца з погляду протидії насильству сьогодні, то варто зауважити, що чимало жертв сексуального насильства скаржилися, що їх зґвалтували, поки вони були без тями: спали або перебували у стані алкогольного сп'яніння. Ось, наприклад, історія Аллена Тернера із США, який зґвалтував непритомну, нетверезу дівчину та отримав за це всього шість місяців ув’язнення через милість судді.

Популярний американський журнал Time назвав «людиною року» «порушниць мовчання» — жінок, які говорять про сексуальне насильство та намагаються боротися з ним. Ідеться про хвилю публічних зізнань про домагання з боку голлівудського продюсера Харві Вайнштейна, яка нещодавно прокотилась американськими таблоїдами. Щонайменше 75 жінок звинуватили Вайнштейна в домаганнях. Слідом за ними почали розповідати й жертви інших кривдників.

Тим часом у Росії ще в січні цього року, навпаки, зробили крок назад — у Державній Думі декриміналізували домашні побої.

Щоб не відкотитися назад, як Росія, ми мусимо наполягати на наступному кроці — ратифікації Стамбульської конвенції. І не боятися говорити про свої проблеми. Адже сила — в розголосі.

Фото: huffpost.com