Колись давно, коли я як журналіст багато працювала на російському ринку, найпростішим способом швидко зрозуміти російський інформаційний порядок денний для мене був перегляд російських гумористичних шоу: буквально кілька 30-хвилинних випусків «Прожекторперисхилтон» – і я була повністю озброєна.

Сьогодні, якщо я хочу швидко зрозуміти, що у Росії з зовнішньою політикою, я включаю свіжий КВН: все набагато пряміше й прозоріше, ніж заяви Лаврова, ТАСС та інших багатослівних джерел.

Я навіть нещодавно написала колонку про те, що з російським телевізійним гумором коїться щось недобре і він коливається в точності з лінією Кремля.

Проблему помітив і StratCom НАТО, який підготував серйозне дослідження на 157 сторінках StratCom Laughs. Воно присвячене російському політичному гумору на прикладі саме КВН і вечірніх гумористичних шоу. Особливу увагу в дослідженні приділено дискредитації в цих програмах західних політиків.

Дослідження StratCom охопило програми «Вечерний Ургант», «Прожекторперисхилтон», «МаксимМаксим» і Yesterday Live (усі – в проміжку з травня 2008 по липень 2016 року) та КВН (здійснено порівняння виступів команди Московського державного інституту міжнародних відносин «Парапапарам» влітку 2014 та 2015 року).

Дослідники зазначили, що всі ці програми, крім КВН, дуже подібні до популярних західних лейт-найт шоу (починаючи від Tonight Show з Джиммі Феллоном чи Saturday Night Live і закінчуючи Mad TV). Це не дивно, адже до виробництва «Вечернего Урганта» залучений досвідчений медіафахівець із США, «Прожекторперисхилтон» є адаптацією німецького комедійного шоу 7 Tage, 7 Köpfe, а Yesterday Live – американського Saturday Night Live. Однак є ще дещо спільне для всіх цих російських шоу. І це дещо – прокремлівськи орієнтований медіадискурс.

Однією з основних характерних ознак цього дискурсу є розмивання межі між фактом та вигадкою. Не менш важливим є й маскування інформації або її представлення у формі, яка змінює зміст, що може використовуватися як маніпулятивна техніка.

Більше того, часто подання інформації чи думки відбувається у формі загального знання. Це робиться шляхом надмірного використання займенників «ми», «ми всі», «ми, держава», «ми, народ», що є загальним дискурсом «Первого канала» і російського телебачення в цілому. Наприклад, досягнення російських атлетів використовуються та інтерпретуються як перемоги всього народу в усіх аналізованих гумористичних шоу.

Ще одна важлива ознака – консервування колишньої радянської свідомості аудиторії. Приватна власність подається як щось мерзенне та аморальне. Людям не надають жодної цінності як індивідуумам. У цьому дискурсі індивідууми представлені як об’єкти піклування: вважається, що вони не здатні подбати про себе та не беруть відповідальності за своє особисте життя. Водночас батьківська присутність голови держави та його турбота про добробут звичайних людей сприймаються як достатнє виправдання обмеження ідеалів демократії.

Наступна характерна особливість – намагання розвинути позитивне уявлення про себе через використання протиставлення «нас» та «їх». На додачу до цього акцент робиться на традиціях та традиційних цінностях як гарантіях виживання народу. Прямо чи непрямо згадуючи родину, гендер та інші схожі стереотипи, автори програм доносять до глядачів думку – інколи навіть між рядків – про різницю між консервативною Росією та мультикультурною і толерантною Європою.

Загалом зовнішній світ подається як ворожий, не вартий довіри. Це доноситься в різних формах. Цей посил часто використовується, коли описуються відносини росіян із зовнішніми гравцями. Так само, як і в часи СРСР, сьогодні також прокламується, що інші країни, особливо демократичний Захід, не тільки не зацікавлені в розвитку Росії, але навіть налаштовані ворожо та активно працюють проти інтересів цієї держави. Отже, Росія змальовується як фортеця, оточена ворожими силами, чиєму впливу слід чинити опір. У випадку аналізованих комедійних шоу це було особливо добре помітно під час різкої реакції Росії на дискусії про будівництво системи протиповітряної оборони в Центральній та Східній Європі.

У цьому контексті спеціальне місце відводиться розумінню «загадкової російської душі» та російській «високій культурі» як об’єднувачам «русского мира». Не менш важливим елементом є й акцент на «спільній історичній пам’яті», яка єднає всіх російськомовних. Це майстерно підкреслюється не лише завдяки використанню елементів радянської історії, але також формується відповідно до потреб режиму шляхом «здійснення національного проекту».

Окрему важливу частину в російських гумористичних програмах займають жарти про західних політиків. Особливою увагою авторів цих програм користуються політичні лідери США. Стосовно них переважно використовуються специфічні символічні коди, зокрема: «ця особа має низький інтелект», «ця особа має незначні, але все ж фізичні дефекти», «ця особа має проблеми в приватному житті», «є брехуном», «дворушником».

Наприклад, 22 липня 2012 року Yesterday Live показав пародію на Хілларі Клінтон. Одним із інкорпорованих у жарти посилів була ідея, що пані Клінтон є брехухою, яка не знається на географії та не цікавиться тим, яка країна буде наступною, куди вторгнуться США.

Джорджа Буша змальовували в максимально негативному світлі – особисто та професійно, як людину з украй низьким інтелектом, яку ненавидять по всьому світу.

Скажімо, коли 17 травня 2008 року гості «Прожекторперисхилтон» обговорювали весілля доньки Джорджа Буша, прозвучав жарт про те, що його зять тепер зможе зробити з президентською донькою те саме, що цілий світ хотів би зробити з самим Бушем. Інша ремарка в цьому епізоді шоу була висловленням розчарування через те, що його рід продовжиться.

Під час першої президентської кампанії Барака Обами, так само як і в перший час після виборів, жарти про нього були порівняно нейтральними. Висміювалися переважно події довкола нього. Команда «Прожекторперисхилтон» регулярно повторювала сподівання на те, що російсько-американські відносини покращаться і співробітництво поглибиться.

Ситуація змінилася після суперечки щодо планів США розмістити системи ПРО в Європі в 2010 році. З цього часу жарти про колір шкіри Барака Обами стали постійними.

Наприклад, 17 жовтня 2009 року ведучий «Прожекторперисхилтон», оголошуючи, що Барак Обама отримав Нобелівську премію миру, назвав його «чорним голубом миру».

Що стосується Дональда Трампа, то під час останньої президентської кампанії його змальовували як безумця, який хоче стати президентом США. Наприклад, 8 червня 2016 року в «Вечернем Урганте» прозвучав жарт, що ця президентська кампанія буде унікальною, бо вперше президентом стане або жінка, або божевільний.

Звіт StratCom спричинив неабияку колотнечу на «Первом канале». Одразу після його оприлюднення телеканал присвятив йому годинну програму «Время покажет». Гості програми висміювали НАТО, якому немає чим зайнятися; говорили, що КВН – це таке ж російське культурне явище, як і балет. А керівник КВН Олександр Масляков запропонував НАТО зібрати гроші та надіслати до КВН власну команду.

А потім обговорили звіт StratCom ще раз – у програмі «Первая студия».

До речі, редактори «Время покажет» протитрували експертом з України директора Центра досліджень суспільних процесів В’ячеслава Ковтуна. Пошук інформації про нього в інтернеті видав повідомлення про те, що це український політолог, член президії Ліберальної партії України та «медійна особистість», чия медійність, зокрема, виражається в участі в «шедеврах» російського телевізійного пропагандистського виробництва на кшталт «Вечера с Владимиром Соловьевым».

Так що Україну в ток-шоу на «Первом канале» хтось регулярно представляє. Просто Україна про це не знає.

Фото: newsbuzz.ru