От і нині відзначився не хто інший, як інформагенція УНІАН. Отже, розлога цитата:

«Католики та протестанти відзначають Різдво Христове.

Сьогодні, 25 грудня, католицька і протестантська церкви відзначають одне з найбільших свят у році — Різдво Христове. За переказами, цього дня Діва Марія народила Ісуса Христа. У Віфлеємі, у яслах, з’явився на світ Син Божий. Звістку про народження Божого Сина пастухам принесли ангели. Пізніше прийшли волхви-мудреці зі Сходу, які про появу Месії знали з легенд. Дорогу до міста їм вказала яскрава зірка. За вченням Церкви, народження Ісуса Христа відкрило можливість спасіння душі та вічного життя для кожного християнина. 24 грудня в переддень Різдва Христового католики дотримуються особливо суворого посту, що отримав назву Святвечір, оскільки в цей день вживається в їжу сочиво — зварені з медом пшеничні або ячмінні зерна. За традицією, піст святвечора закінчується з появою на небі першої вечірньої зорі, після чого у всіх католицьких і протестантських храмах у всьому світі відбуваються урочисті різдвяні богослужіння. 25 грудня не тільки католицька і протестантська церкви, але й пов'язані з ними релігійні напрямки — ті, хто слідує у церковній хронології за Григоріанським календарем. Так, разом з католиками Різдво святкують лютерани, англіканська церква і частина протестантських конфесій. Святкування Різдва завершується 1 січня, коли з особливою урочистістю відзначається День Пресвятої Богородиці. У більш ніж 140 країнах це державне свято, під час якого більшість населення не працює. Православні та греко-католики відзначають Різдво 7 січня».

Цей текст з’явився вранці 25 грудня на сайті УНІАН. Опівдні він набув дещо іншого вигляду; заголовок і перше речення звучали так: «Сьогодні — Різдво Христове за григоріанським календарем. Сьогодні, 25 грудня, католицька і протестантська церкви, а також частина православних відзначають одне з найбільших свят у році — Різдво Христове». Далі — без змін, аж до останнього речення, яке прямо суперечить оновленому початку тексту.

Не знаю, хто правив текст, але той журналіст, як і автор тексту, виявив свою неосвіченість. Щось чув, щось читав, але в підсумку — невтішна ситуація…

По-перше, 25 грудня відзначає Різдво Христове не «частина православних», а більшість православних церков, включно зі Вселенським патріархатом. По-друге, відзначають вони його не за григоріанським, а за так званим новоюліанським календарем, який відрізняється від григоріанського десь так, якщо не помиляюся, на секунду за рік. По-третє, є протестантські громади, що донині дотримуються класичного юліанського календаря, і не лише в Україні чи Росії, а й у Швейцарії, ба більше — в Африці та Океанії.

Я навмисно зосередив увагу на тексті однієї з провідних інформагенцій, тому що вона задає рівень, на який рівняються (чи мусять рівнятися) різноманітні регіональні сайти. Тож про дурниці про «католицьке Різдво», які на деяких із них фігурують, писати якось не випадає. На щастя, поряд із цим цього року з’явилося чимало постів знаних політиків, інтелектуалів і громадських діячів, які зі знанням справи пишуть про «Різдвяну проблему», яка об’єктивно є серйозною перепоною на шляху розвитку України. Так, саме перепоною, бо є одним із соціокультурних чинників, що породжують майже Орвелівське дводумство та не менш небезпечну подвійну мораль. Адже більше половини українських громадян маніфестують себе як православних і греко-католиків; а і перші, і другі повинні (бодай теоретично) тримати піст до Різдва. Проте навіть ті, хто постить, принаймні, майже всі, на Новий рік роблять «паузу». І не лише на один день: корпоративи, походи в гості, святкові забави… Якась дурниця сумарно виходить, чи не так? Отож тішить, що проблема жваво дебатується (чого років десять тому не було), а не тішить те, що кваліфікація журналістів, які пишуть про це, зростає надто повільно.

Яскраве свідчення справедливості цієї тези — текст із гучною назвою «Врачи нашли альтернативу антибіотикам». Про що йдеться? Виявляється, про бактеріофаг. Але хіба це щось нове? Наступного року відзначатимемо століття від появи самого цього терміна, а відкритий бактеріофаг був у 1915 році. Це не було якесь диво: бактеріофаг широко використовувався до появи антибіотиків. Борис Стругацький згадував про пережите під час блокади Ленінграду: «Я должен был умереть во время блокады от голода. Меня и маму спасло то, что отец и брат эвакуировались, оставив нам свои продуктовые карточки. Потом — инфекционное заболевание, опасное даже для взрослого. Но у соседки (тоже чудом выжившей!) случайно оказался пузырек бактериофага, и я остался жить».

І взагалі — є енциклопедичні довідники. Читаємо в електронній версії Енциклопедії сучасної України (ЕСУ): «Інтенсивне вивчення вірусів мікроорганізмів в Україні — поч. 30-х рр. 20 ст. в Ін-ті мікробіології та епідеміології (нині Ін-т мікробіології та вірусології ім. Д. Заболотного НАНУ (ІМВ). У той час В. Дроботько, Г. Ручко, Ф. Сергієнко та ін. розробили різні методи надійного нагромадження та виділення вірусів мікроорганізмів. Уперше розроблено біопрепарати з дизентерійного фагу, які було застосовано для лікування хворих під час 2-ї світ. війни».

І ще про один яскравий вияв недостатньої журналістської освіченості. Недавно інтернетом прокотилася хвиля повідомлень такого ґатунку: «В Украине судебной системе доверяют только 37 % опрошенных». Дані ці з відповідними графічними побудовами оприлюднені на Фейсбуку. Але з якогось дива не сказано, хто з професійних соціологів проводив таке опитування. Утім, схоже, що ніхто, бо в повідомленні йдеться про те, що «дані 15 грудня 2016 року, у День працівників суду, представив Проект "Відкритий суд", провівши протягом 3 місяців опитування майже 4 тисяч громадян у 28 містах України на виході із судових установ». Звернули увагу на те, за якою методою проводилося опитування? На виході! Але опитування на виході з виборчих дільниць і на виході з суду — це принципово різні речі. Виборець проголосував — і все. А от щодо суду все інакше. Багато хто з опитаних (якщо не більшість) гарантовано не довів свою справу до кінця, а тому не казатиме правди про своє ставлення до суду невідомим людям (а раптом сказане ним буде повернуте проти нього?). Тобто мій десятирічний досвід участі в соціологічних опитуваннях підказує, що реально частка тих, хто довіряє суду, має бути приблизно вдвічі меншою, ніж 37 %. Я можу й помилитися в той чи інший бік, але не помиляться ті, хто вельми скептично ставитиметься до даних такого ґатунку опитувань.

Утім, не тільки початківці-новинарі та молоді редактори, а й «зубри» журналістики часом опиняються в пікантних ситуаціях, коли їхнє недостатнє володіння матеріалом дезінформує аудиторію. 8 грудня в ефір вийшла спецпрограма Савіка Шустера про Біловезьку ніч. Програма цікава, але…

Але розпочалася вона з того, що Шустер заявив, наче СРСР був утворений 30 грудня 1922 року. Він повторив поширену тезу, яка сягає корінням іще сталінського «Короткого курсу історії ВКП(б)». Сталіну була вигідна саме ця дата, щоб уникнути навіть згадки про роль в утворенні Союзу розстріляних на той час «троцькістсько-фашистських агентів», які грали чи не більшу, ніж «вождь усіх народів», роль в утворенні союзу радянських держав. Насправді 30 грудня була ухвалена Декларація про утворення СРСР і перша редакція союзного договору. Цей договір ніколи не був ратифікований. Натомість 6 липня 1923 року була ухвалена постанова ЦВК СРСР про те, що він (істотно трансформований) має стати складовою Конституції (остаточно її ухвалили тільки 1924 року). Тільки 6 липня 1923 року був утворений Раднарком СРСР (чи може існувати держава без уряду?), тоді ж утворено й Верховний Суд.

Усі найголовніші сюжети, пов’язані з процесом утворення СРСР, детально описані й проаналізовані істориком Геннадієм Єфіменком у статті на «Історичній правді». Жаль, що в команді Шустера нікому, схоже, вона невідома. Але дехто її читав, що засвідчує, скажімо, такий заголовок: «30.12.1922 — проголошено утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік — СРСР». Саме «проголошено утворення», а не «утворено», і це засвідчують численні документи тих часів, наведені Єфіменком. А потім Сталін «переграв» історію, і деякі журналістів досі «сидять на гачку» сталінської міфології…

І, нарешті, знову потішив оперативністю виправлення своїх помилок сайт gordonua.com. Там з’явилося було повідомлення під заголовком: «Бывший тюменский собкор "Первого канала" женился на художнике из Перу». Що ж, має право — гей-шлюб був оформлений законним чином у Нью-Йорку. Але… Ось що написав один із користувачів сайту — Віктор Ніколаєнко: «Я, конечно, дико извиняюсь… (с) Новость опубликована по-русски. И с русским же пренебрежением к русскому языку. Хоть я и украинец, но смею заметить, что в русском языке невозможно жениться на мужчине — за такового можно лишь выйти замуж. Жениться можно на женщине. Если же брак заключают два мужчины, то они не "женятся", а либо один выходит замуж за другого, либо они заключают брак друг с другом (вступают в брак). Я понимаю — нынче не модно грамотно писать и говорить по-русски, но тут не вопрос моды)))». Критика була оперативно сприйнята — і тепер вістка зветься так: «Бывший тюменский собкор "Первого канала" оформил брак с художником из Перу». Дрібниця? Ні. Повага до аудиторії, на чому й має ґрунтуватися справжня журналістика.

Залишається сподіватися, що в 2017 році свідчень такої поваги стане більше.

Фото: УНІАН