«Повернення до правди» — такою була тема дискусії в офісі Програми імені Фулбрайта в Україні, в якій узяла участь американська журналістка, співробітниця Атлантичної ради, редакторка англомовного викладу проекту «СтопФейк» (StopFake.org) та стипендіатка U.S. Fulbright Scholar Program Ірена Халупа.

«Я була трошки шокована, коли з'явилося слово року від Оксфордського словника — “постправда”, — сказала вона. — Сучасний світ живе серед багатьох делікатних фейків. Але доводиться проходити через чимало брехні, — яку в США дуже чемно називають bullshit, — нісенітниці, аби отримати хорошу, серйозну, цікаву та достовірну інформацію».

Укладачі словника пояснили, що їхній вибір багато в чому був мотивований контроверсійними соціальними та політичними дискурсами останнього року. «Постправда існує дуже довго. В цього явища вже були ноги й воно було вкорінене в нашому суспільстві, в нашому баченні та співжитті. Тепер ми просто знайшли термін, щоби це окреслити», — сказала журналістка.

На думку пані Ірени, в цьому контексті можна згадати й скандальні президентські вибори у США, і все більшу роль соціальних мереж як джерел інформації, й недовіру до фактів, які виділяє та поширює політична верхівка.

MediaSapiens запитав у пані Ірени про її бачення ролі медіа у президентській виборчій кампанії у США. Раніше «Детектор медіа» публікував на цю тему інтерв'ю з Мирославою Гонгадзе та колонку оглядача Бориса Бахтєєва.

Згідно зі звітом Центру дослідження медіа та політики при Гарварді, ціллю передвиборчої кампанії кандидата від Республіканської партії Дональда Трампа в першу чергу були журналісти, а не електорат. «Можливо, він перший, кого медіа власноруч зробили кандидатом у президенти. Хоча він раз за разом лоскотав усім нерви, журналісти підживлювали повальне захоплення ним», — йдеться у звіті Центру дослідження медіа та політики. Втім, на думку пані Ірени, роль медіа не була такою великою — журналісти й не допомогли, але й не зашкодили кандидату-республіканцю.

— Пані Ірено, як ви вважаєте, якою була роль ЗМІ у виборчій кампанії в США?

— Хочеться вірити, що медіа не вплинули на вибори аж так сильно. Я хочу вірити, що люди мають свою думку й можуть самі вирішити, за кого вони будуть віддавати свій голос, незалежно від того, хто кричав найголосніше і хто найбільше когось просував. Утім, звісно, це впливає. Але є елементарні речі, є факти. Треба мати клепку в голові й тверезо оцінювати заяви на кшталт «я збудую стіну і я депортую 14 мільйонів нелегалів». Хто це зможе зробити? Чи уявляєте ви, скільки на це потрібно грошей? Тому треба певні речі сприймати по-іншому. Я особисто вважаю, що треба цих людей легалізувати. Думаю, що не на всі 100 % саме медіа пропхали Дональда Трампа до Білого дому. Але вони йому й не завадили.

Дискусія з Іреною Халупою в офісі Програми імені Фулбрайта в Україні

— Чи відбудуться тепер якісь зміни в світовому порядку денному в царині медіа? Якщо так — то які?

— Ситуація дуже непрогнозована. Дональд Трамп під час передвиборчої кампанії обливав медіа брудом наліво й направо. Він їх звинувачував у найрізноманітніших гріхах. Варто також зазначити, що він до того ж є людиною дуже тонкошкірою. Трамп дуже болісно й дуже особисто сприймає критику й реагує як мала дитина.

Це дивує, адже він — публічна особа, людина, яка претендує на найважливішу роботу в світі. У такому разі людина повинна мати панцир і не реагувати, як розбещене дитя, на кожну критику.

Тому я, чесно кажучи, не знаю, що буде. І я трохи боюся. Бо це непрогнозована, нестабільна людина. У мене навіть склалося таке враження, що він не думав, що стане президентом. І тепер він не знає, що робити. У США є сатирична програма Saturday Night Live, яка дуже тонко ілюструє те, що я маю на увазі.

Є певні інституції, які ведуть статистику, скільки разів брехали кандидати під час передвиборчої кампанії. Скільки разів обманювала Гілларі Клінтон, інші кандидати. Але лідером у цій статистиці є Дональд Трамп. Та коли його ставлять перед цими фактами, що викривають його обман, він звинувачує опонента в чомусь зовсім іншому. Це нове явище, й ми ще не знаємо, як відповідно й адекватно на цю людину реагувати.

Правила гри дуже різні. Одні правила скеровують на Гілларі Клінтон: від неї вимагають багато, сам факт того, що вона жінка, ставить її під більш прискіпливий мікроскоп.

У підсумку, я думаю, дехто буде лягати під нього заради своїх власних меркантильних інтересів.

— Які уроки з цієї ситуації для себе можуть винести українські ЗМІ?

— Річ у тім, що медіа не могли ігнорувати Дональда Трампа. Він — висуванець однієї з головних партій у США, медіа мусили про нього говорити. До того ж, мені здається, медіа зробили дуже багато. Вони розкрили той факт, що Дональд Трамп 20 років не платив податків, що його університет нічого не вартий і студенти судяться з ним; дізналися, що його книжку писав інший автор. З'явилися люди, які розповідали, що він не такий уже й фантастичний бізнесмен, що його бізнеси не були успішними. Це те, що медіа мусять робити.

Але те, що вбило би якогось іншого кандидата, його навіть просувало. Якійсь категорії американського електорату це імпонувало: «В нього такі великі яйця, він такий відважний, він ні на що не зважає, він справжній мужик. Він каже те, що ми хочемо чути».

Дискусія з Іреною Халупою в офісі Програми імені Фулбрайта в Україні

Якби це відбувалося в якійсь маленькій країні, можливо, не було би причин для хвилювання. Але це велика країна, на яку дивляться багато інших країн, очікують від неї відповідальної поведінки, рівня порядності та лідерства.

Я думаю, що в більшості демократів та більшості наших медіа була і, можливо, досі є певна гординя. Це просто не містилося в жодній голові, що така людина, як Дональд Трамп, яка щодня бреше бодай двадцять разів, може стати президентом.

Інша річ, якої ми не врахували у США, — ми не розмовляли з усім електоратом. Є люди, які не надто освічені, не дуже грамотні, але вони сердиті. Вони втратили роботу, в них немає університетської освіти, вони не подорожували, вони дивляться телепрограми, які є американською версією «Шустер live». Ось як вони формують свою реальність. Із ними ніхто не говорив. Але Трамп із ними розмовляв.

Фото: Facebook, Fulbright Ukraine