Проблема політичної «джинси» обговорюється в Україні дуже давно і ситуація з нею, на жаль, не стає кращою. Зокрема, регулярні моніторинги «Детектора медіа» свідчать, що протягом року немає жодного тижня, коли б у новинах центральних телеканалів не з’являлися матеріали з ознаками замовності, причому грішать ними всі великі політичні сили. Тим цікавіше, що черговий сплеск серйозних розмов про необхідність боротися з «джинсою», у тому числі на законодавчому рівні, спричинила скарга ВО «Батьківщина», яка обурилася атакою в ЗМІ на себе.

11 листопада політрада партії ВО «Батьківщина» звернулася до Комітету ВРУ з питань свободи слова та інформаційної політики, Національної спілки журналістів України, Незалежної медіапрофспілки України, Української асоціації медіабізнесу, Української асоціації зі зв’язків з громадськістю (UAPR), міжнародних неурядових організацій «Репортери без кордонів» та Transparency International з проханням публічно відреагувати та дати оцінку інформаційній кампанії, що нібито розгорнулася в ЗМІ проти цієї політсили. Як ішлося у зверненні, «за цією кампанією стоять особисто Президент України Петро Порошенко та міністр інформаційної політики Юрій Стець».

Зокрема, політсила звернулася до Комітету свободи слова з вимогою «провести публічні слухання з приводу брудної інформаційної кампанії проти ВО “Батьківщина” та оцінити суспільно-політичні ризики, що провокують такі кампанії».

16 листопада комітет за участі Нацради, Мінінформполітики та громадськості розглянув цю заяву. Присутній на засіданні міністр інформаційної політики Юрій Стець, здається, був не проти відповісти на звинувачення з боку «Батьківщини», але обох членів комітету від «Батьківщини» (Олександра Абдулліна та Олени Кондратюк) не було на засіданні і опонувати йому було нікому: «Дуже дивно, що тут немає представників “Батьківщини”. Оскільки в зверненні, в тому числі, є й моє прізвище як одного з замовників матеріалів, то мені б хотілося їх побачити, подивитися їм в очі». В результаті обговорення в комітеті фактично не торкнулося заяви «Батьківщини», а будувалося довкола проблеми політичної «джинси» в цілому та інструментів, які могли б її викорінити.

Зокрема, Юрій Стець нагадав, що політична «джинса» на українському телебаченні з’явилася після комерційної, але поступово почала превалювати. А голова комітету Вікторія Сюмар поскаржилася на ефективний механізм сучасної інтернет-«джинси» (коли її спочатку розміщують на так званих «зливних бачках», а потім уже звідти передруковують інші видання): політикам немає чого протиставити замовним матеріалам такого роду, тому що як тільки політики починають судитися зі ЗМІ, одразу ж починається шум про наступ на свободу слова.

Протягом обговорення всі присутні по черзі висловлювали своє бачення ефективних інструментів боротьби з політичною «джинсою». Думки фактично розділилися довкола двох напрямків:

1. Кому більше потрібна «джинса» – медіа чи політикам
2. Що ефективніше: законодавче регулювання чи саморегуляція

Так, народний депутат Владислав Севрюков зауважив, що, на його думку, ЗМІ – перші, хто не зацікавлені в зникненні «джинси»: «Здається, рік тому Національна рада звернулася до телерадіоорганізацій і запропонувала їм кодекс мовлення на кшталт того, який є у Ofcom. І жодна медіаорганізація не приєдналася до нього». Протилежну думку висловив головний редактор новин Liga.net Петро Шуклінов, який порадив політикам підняти питання всередині своїх виборчих штабів щодо відмови від бюджетів на «джинсу», а тим, хто в штабах відповідає за комунікації – принаймні почати погоджуватися на плашку «На правах реклами» на замовних статтях про свої партії.

Вікторія Сюмар наголосила на тому, що, зокрема, в законопроекті про аудіовізуальні послуги має бути прописано, що ЗМІ мусять подавати інформацію збалансовано; також цей законопроект повинен містити критерії новинного продукту. А перша заступниця голови Нацради Ольга Герасим’юк згадала про те, як складно дається ринку саморегуляція: «Ми вдячні, що нарешті маємо можливість накладати санкції. Звернення до суду, про які говорила пані Вікторія, повинні бути, тому що вони дадуть нам можливість реагувати на рішення суду. Дуже важливим є й саморегулювання. До нас надходять листи від громадськості про порушення, “джинсу”, відсутність балансу. Ми звертаємося до органів саморегуляції, яких, на жаль, дуже мало. Звертаємося і до редакційних рад, але я не чула, щоб вони засідали і вирішували якісь питання. Тут уже згадувався кодекс мовлення, який ми вже рік намагаємося пропагувати. Ми взяли тільки один сегмент: як регулювати висвітлення проблем сексуального насильства над дітьми. Ми тупочемося над ним півроку, уже начебто всі погодилися і в останню мить канали знову заявляють, що вони з чимось не згодні (документ відмовилася підписувати Inter Media Group. – ДМ). Отже, напрошується рішення, що треба все ж таки ухвалювати закон, і деякі країни вже це зробили».

Пані Герасим’юк зазначила, що боротися з «джинсою», як і з пропагандою, складно ще й тому, що вони постійно видозмінюються. Для допомоги комітету Нацрада готова постачати аналітичні матеріали про те, як змінюються «джинса» і пропаганда в Україні, яких форм вони набувають.

Виконавча директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк на додачу до саморегуляції запропонувала такі інструменти:

1. Судові позови з боку лідерів політичних партій проти ЗМІ, які розмістили «чорний піар» про них. Нехай мова йде про символічні суми стягнень. А щоб не було нарікань на утиски свободи слова, громадські організації, які є авторитетними в проведенні моніторингів «джинси», можуть надавати свої експертні висновки
2. Удосконалення законодавчого визначення прихованої реклами та введення санкцій за неї – принаймні, адміністративної відповідальності
3. Звернення до НАЗК, щоб воно відстежило, чи є ознаки корупції в тому, як політичні партії витрачають свої бюджети

Підсумки засідання комітету підбила Вікторія Сюмар, яка пообіцяла, що комітет випише та ухвалить рекомендації за результатами обговорення. Її власні фінальні пропозиції звучали таким чином:

1. Оскільки в об’єктивній інформації найбільше зацікавлені її споживачі, необхідно рекомендувати Міносвіти запровадити курс медіаграмотності в старших класах шкіл і у вишах
2. Потрібно подбати про механізм саморегуляції: зокрема, ввести при Нацраді орган, який би складався з представників індустрії, держави та громадських організацій та мав повноваження в досудовому порядку визначати, чи є якийсь матеріал «джинсою»
3. Запропонувати законодавче визначення «джинси» і замовних матеріалів

Окремо пані Сюмар звернула увагу на те, що співробітників «зливних бачків» варто було б хоча б не акредитовувати до Верховної Ради – наприклад, створивши при прес-службі парламенту незалежну раду з журналістів, які б перевіряли усі кандидатури на отримання акредитації до Верховної Ради на предмет їхньої професійної діяльності.

***

P.S.: Пам’ятаю, як свого часу мене здивувала позиція міського голови Глухова Мішеля Терещенка, котрий не зміг пробачити місцевій газеті «Народна трибуна» публікації, що, на його думку, дискредитували його під час виборів. І ліквідував комунальне підприємство, яке видавало газету (як пише наш автор, газета наразі не виходить – принаймні, останній її примірник надійшов у бібліотеку в лютому 2016 року). НСЖУ тоді ще оголосила Мішеля Терещенка «ворогом преси». А я не могла зрозуміти: чому людина, яка прожила в умовах західної демократії більшу частину свого життя, раптом закриває газету через замовні матеріали? А може, це я погано уявляю собі західну демократію, яка насправді не має нічого спільного з безкарністю?

На фото - Юлія Тимошенко

Фото: ba.org.ua