Зазвичай найбільше в усіх на слуху столичні медіапроекти. Але в регіонах медійні пристрасті теж палають не на жарт. Сьогодні пропоную поговорити саме про них.

Пристрасть номер один останнього часу – конфлікт нардепа Віктора Балоги з мукачівською ТРК «М-Студіо» (Закарпатська область), однією зі співвласниць якої є дружина Балоги. 23 червня нардеп прийшов на канал і погрожував фізичною розправою його співробітникам, зокрема – гендиректору Володимиру Шубцю. На каналі це називають втручанням у редакційну політику і вимагають від Балоги вибачень. Наразі правоохоронці проводять слідчі дії, попередньо кваліфікуючи справу за ч.1 ст. 296 Кримінального кодексу України («Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом»). І якби у Віктора Балоги не було недоторканості, то йому б загрожувало покарання аж до арешту на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років.

Пристрасть номер два – конфлікт між міським головою Ладижина (Вінницька область) Валерієм Коломєйцевим та місцевою комунальною газетою «Нове місто». Її головний редактор Світлана Левицька виступає за вихід міськради із засновників ЗМІ та передачу майна газети її колективу. У Коломєйцева – протилежна позиція: він пропонує відтермінувати це рішення на 2–3 роки. «Ми маємо право вирішувати – відпускати газету чи не відпускати», – каже Коломєйцев. І неважливо, що закон «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» дозволяє редакціям ставати самостійними вже зараз: проект рішення «Про реформування щотижневої обласної громадсько-політичної газети “Нове місто” та комунального підприємства “Редакція газети “Нове місто” Ладижинської міської ради”» не підтримав жоден із 24 присутніх на відповідному засіданні міськради депутатів. Кажуть, каменем спотикання в цьому конфлікті є приміщення газети, яке в разі роздержавлення мерія мала б надати газеті в пільгову оренду на 15 років.

Пристрасть номер три – конфлікт між міським головою Глухова (Сумська область) Мішелем Терещенком і редакцією газети «Народна трибуна». Почалося все з того, що Терещенко відмовив газеті у фінансуванні з боку міської ради та розпочав перевірку комунального підприємства, за результатами якої було вирішено ліквідувати його як збиткове. Рішенню про ліквідацію передувала штурханина та барикади біля приміщення редакції. Серед іншого, під час перевірки тимчасова комісія перевіряла також передвиборчі публікації в газеті, оскільки, на думку команди мера, газета у своїх публікаціях дискредитувала Терещенка під час виборів. У відповідь редакція заявила про тиск, подала до суду, а НСЖУ оголосила Мішеля Терещенка «ворогом преси». Суд першої інстанції визнав незаконним звільнення редактора, створення ліквідаційної комісії та ліквідацію комунального підприємства «Народна трибуна», суд другої інстанції скасував це рішення. На черзі – розгляд справи Вищим адмінсудом. Цікаво, що «Народна трибуна» продовжує виходити та чекає на роздержавлення.

Цим переліком конфлікти довкола регіональних ЗМІ не вичерпуються: це лише кілька прикладів, які змусили про себе говорити протягом одного тижня, і більша частина з них зосереджена саме довкола ЗМІ, що підлягають реформуванню. Закон «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» набув чинності 1 січня 2016 року, процес «звільнення» комунальних ЗМІ триватиме три роки – а отже, нові пристрасті нам гарантовані. Ось, наприклад, Держкомтелерадіо запропонував надавати одноразову адресну фінансову підтримку друкованим ЗМІ, які розпочали реформування, у розмірі 50 тис. грн. кожному виданню. Усього на ці цілі знадобиться 28 млн 100 тис. грн. – загальна кількість реформованих ЗМІ становитиме 562 одиниці. Дехто вже пожартував, що ці гроші скидаються скоріше на вихідну допомогу головним редакторам цих ЗМІ. А до речі, які, на вашу думку, заробітки в головних редакторів комунальних видань? Статистики по всій країні я не знаю, але з тих поодиноких прикладів, які мені відомі, головред районки з усіма преміями та донарахуваннями спокійно може отримувати 20 тис. грн.

А щоб не закінчувати колонку самими лише проблемами, наостанок нагадаю про хороше: 1 липня після понад дворічної перерви в ефірі прифронтового регіону запрацювало донецьке обласне радіо «Голос Донбасу». Ефір розпочався радіомарафоном «В ефірі радіостанція “Голос Донбасу”!» Наразі обласне радіо можна слухати на частоті 67,34 МГц та на сайті телеканалу «До ТБ». При цьому, як зазначають в Держкомтелерадіо, спеціалісти вже займаються переходом на FM-мовлення.