Головна подія минулого тижня – ухвалення 16 червня компромісного варіанту законопроекту про україномовні квоти в радіоефірі (№3822-д). Компроміс між авторами попередніх версій законопроектів про квоти (№3822 і №3822-1) був досягнутий лише напередодні ввечері, 15 червня, а вже о 10:42 наступного ранку 268 депутатів підтримали документ за основу та в цілому.

Законопроект, нагадаю, передбачає:

- встановити 35-відсоткову квоту на пісні українською мовою на радіо для часових проміжків з 7:00 до 14:00 та з 15:00 до 22:00;

- квота вводиться поступово: протягом першого року – 25%, другого – 30%, третього – 35%;

- для радіостанцій, в яких ліцензією передбачено, що вони більше 60% продукту мовлять мовами ЄС, встановлюється пільгова квота на пісні українською мовою – 25%;

- квота на українську мову ведення радіоефіру – 60%;

- квота на мову ведення ефіру також вводиться поступово: протягом першого року – 50%, другого – 55%, третього – 60%;

- закон вступає в силу через чотири місяці з дати оприлюднення.

Зараз уже можна робити прогнози, яким чином це квотування вплине на радіоринок: чи піде частина аудиторії в інтернет, на який не розповсюджується регулювання; яким буде мовлення радіостанцій Сходу та Півдня, де домінує зацікавленість у російськомовній музиці, в тому числі у виконанні українських артистів, тощо. Хоча іноді мені здається, що медіаменеджери недооцінюють потребу українців в україномовному контенті: телеканал «Україна» нещодавно замовив та показав україномовний медичний серіал «Черговий лікар» і отримав хороші результати – він навіть у якийсь момент вивів канал у лідери слоту за аудиторією 18–54 (50+). Куди вже красномовніше?

Ще один законопроект, який також трохи зачіпає питання мови – рекомендований 14 червня Комітетом з питань культури до другого читання проект закону «Про державну підтримку кінематографії в Україні» (№3081-д). Його автори прописали, що отримати державну субсидію на виробництво фільму чи серіалу можуть лише національні фільми. При цьому під національними слід розуміти фільми, виробництво яких повністю або частково здійснено в Україні, основна (базова) версія мовної частини звукового ряду яких створена українською або кримськотатарською мовою, та які при цьому набрали необхідну кількість балів відповідно до оцінних елементів бальної системи, передбаченої цим законопроектом. За необхідності в основній (базовій) версії національного фільму (крім дитячих та анімаційних фільмів) допускається використання інших мов в обсязі, що не може перевищувати 10% загальної тривалості всіх реплік учасників фільму. Під час демонстрування національного фільму в Україні такі репліки мають бути дубльовані або субтитровані українською мовою.

До речі, законопроекту про держпідтримку кінематографії пощастило значно менше, ніж законопроекту про україномовні квоти в радіоефірі: він теж стояв у порядку денному засідання Верховної Ради 16 червня, але черга до голосування за нього не дійшла – кажуть, у парламенті не вистачило кворуму, тому що депутати полетіли на футбол.

І поки автори цього законопроекту готуються до його повернення до Верховної Ради, я хочу підтримати одну дуже слушну пропозицію Громадської ради при Держкіно: зробити засідання пітчингової комісії Держкіно повністю відкритими для ЗМІ. Бо там, де мова про чималі державні кошти, забагато відкритості не буває.