Тільки-но я похвалила Савіка Шустера за вдалий момент для скарги до Комітету свободи слова на голову Державної фіскальної служби Романа Насірова щодо конфлікту довкола нібито порушення «Савік Шустер студією» податкового законодавства, як ДФС завдала зустрічного удару: повідомила Державній службі зайнятості про відкрите ще 5 жовтня 2015 року кримінальне провадження проти Савіка Шустера – його підозрюють у несплаті податків. У відповідь служба зайнятості анулювала громадянину Канади Шустеру дозвіл на роботу гендиректором «Савік Шустер студії» в Україні. Почалася колотнеча.

Наступного дня, 26 квітня, Савік Шустер у супроводі своїх юристів, кількох народних депутатів та телевізійних камер відвідав центр зайнятості, а ввечері, під час прес-конференції, що транслювалася в прямому ефірі на 3S.tv, оголосив голодування. До справи було прикуто стільки уваги ЗМІ, що вона фактично перекрила в інформаційному просторі навіть 30-ту річницю аварії на ЧАЕС. У справі Савіка Шустера публічно висловилися Президент Петро Порошенко, міністр інформаційної політики Юрій Стець, мер Києва Віталій Кличко (він запропонував транслювати шоу «Шустер Live» на телеканалі «Київ»), представниця ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Дуня Міятович, НМПУ, НСЖУ та багато інших людей та організацій.

Далі – більше. 28 квітня Держслужба зайнятості призупинила анулювання дозволу на роботу Савіку Шустеру до з’ясування обставин, його адвокати подали на Держслужбу позов до Адміністративного суду міста Києва, а сам Савік оголосив про створення Комітету порятунку свободи слова (гострі на язики медійники одразу ж скоротили цю назву до абревіатури КПСС). Зранку 29 квітня відбулася прес-конференція ініціаторів комітету, з якої стало зрозуміло, що крім одразу заявлених нардепа Сергія Лещенка та голови Одеської ОДА Михеїла Саакашвілі ініціативу також підтримали екс-голова СБУ Валентин Наливайченко (який зараз позиціонує себе як голова «Антикорупційного руху»), екс-заступник Генпрокурора Віталій Касько (один із опонентів «діамантового прокурора» Олександра Корнійця), нардепи Дмитро Добродомов, Світлана Заліщук та Мустафа Найєм, соратник очільниці «Батьківщини» Сергій Власенко, головред «Української правди» Севгіль Мусаєва-Боровик, головний юрисконсульт НСЖУ Тетяна Котюжинська (одна з ініціаторів звернення пленуму НСЖУ до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана з вимогою звільнити гендиректора НТКУ Зураба Аласанію) та інші.

Того ж дня ток-шоу «Шустер Live» вийшло в ефірі одразу трьох каналів: 3S.tv, столичного муніципального «Києва» (з ним Савік Шустер уклав угоду до кінця 2016 року) і NewsOne, який, за офіційними даними, належить нардепу Євгенію Мураєву (до речі, про цей канал дедалі частіше ходять чутки, що в нього нібито зав’язується тісне співробітництво з Михеїлом Саакашвілі). Одну частину ефіру «Шустер Live» присвятили темі звільнення Надії Савченко, іншу – анулюванню дозволу на роботу Савіку Шустеру.

У цій історії з опором відомого телеведучого атакам репресивної податкової все виглядало б адекватним, якби він сам і його соратники не так сильно педалювали тему захисту свободи слова. Кожен українець в своєму житті стикається з бездушністю (в кращому випадку) та свавіллям (в гіршому випадку) чиновників – та не кожен може прийти на зустріч зі своїми кривдниками в компанії кількох народних депутатів. Отут би і влаштувати показовий судовий процес над посадовцями, що зловжили своїми повноваженнями. Але ні, Савік Шустер та його побратими пішли максимально популістичним шляхом. І через це, коли спостерігаєш за їхньою історією, не полишає відчуття, що ти є глядачем великої політичної вистави, яка гастролює з каналу на канал.

Хоча суди все-таки будуть: 10 травня Окружний адмінсуд міста Києва планує розглянути позов ТОВ «СавікШустерСтудія» до Державної податкової інспекції про визнання протиправними рішень останньої.

Ще одна пам’ятна подія цього тижня – рішення Нацради оголосити попередження телеканалу «Україна» через трансляцію серіалу «Не зарікайся». Нагадаю, що два тижні тому виник скандал через 66-ту серію цього серіалу, авторів якого звинуватили в тому, що вони позитивно зобразили терористів і російські війська в Донбасі, а бійців Збройних сил України і представників української влади називали «украми», «купкою фашистів» та «кривавою хунтою». Перед цим серіал розглядали Експертна комісія з питань розповсюдження і демонстрування фільмів при Держкіно та Незалежна медійна рада, чиї висновки були м’якшими. Що буде далі? Сподіваюся, що всі медіаменеджери винесуть із цього випадку корисні висновки: в часи, коли межа між медіа та політикою стала дуже примарною і до політики вдаються навіть ті, хто раніше цього не робив, публічним бізнесам потрібно бути ще обережнішими, аби випадково не стати зручними мішенями для чиїхось амбіцій.

Цього року Пасха та Першотравень припали на один і той самий день. І коли мені цими днями кажуть «Зі святом вас!», я щоразу намагаюся здогадатися, з яким із двох свят мене вітає кожен конкретний співрозмовник. І це якнайкраще ілюструє той історичний злам, на якому ми всі опинилися. Бережімо нашу країну: поменше популізму й побільше корисних справ. І світлої вам Пасхи!

Фото – starkinsider.com