18 березня столичний готель «Інтерконтиненталь» двічі приймав гостей голови Адміністрації Президента Бориса Ложкіна з нагоди написаної ним разом із Володимиром Федоріним книжки «Четверта республіка»: вранці – журналістів у форматі прес-конференції, ввечері – політичний істеблішмент у форматі прийому.

Вечірній прийом зібрав близько 600 гостей включно з Президентом та прем’єр-міністром. Щоправда, демонстрації єдності чолової верхівки влади, якщо така й планувалася, не було: Арсеній Яценюк приїхав під кінець виступу Петра Порошенка, і спілкувалися вони мало й, м’яко кажучи, стримано. Але якщо продовжити припущення про спробу демонстрації єдності Президента та прем’єра, то виходить, що де-факто її організував голова АП. І абсолютно точно можна сказати, що серед впливових українців набагато більше тих, хто не хоче заміни очільника Кабміну на повністю підконтрольну Президенту людину, ніж тих, хто виступає за це.

До речі, про тих, хто не хоче: серед гостей прийому був Сергій Тарута, для якого цей день видався надзвичайно насиченим – зранку в НСК «Олімпійський» проходив Український форум бізнесу, одним із багатьох співорганізаторів якого виступило його громадське об’єднання «Українська бізнес ініціатива». Форум є ініціативою частини найбагатших людей країни, початок якій поклала їхня зустріч наприкінці 2015 року в київському готелі Hyatt. ЗМІ про ту зустріч писали небагато, а про п’ятничний форум – ще менше: спробуйте його загуглити. На самому форумі не було представників Кабміну та АП, але народні депутати та люди з амбіціями обійняти крісло прем’єр-міністра були. Нескладно припустити, що такі амбіції є і в самого Тарути, якого просувають як одне з політичних облич ініціативи і статус народного депутата якого дозволяє АП запрошувати його на подібні прийоми без небезпеки отримати звинувачення у «зв’язках з олігархами».

Що ж до прийому в «Інтерконтиненталі», то негласний приз за найвдаліший жарт вечора дістався Президенту, який сказав: «Мені здається, що багато хто з вас цю книгу не прочитав». Люди справді прийшли не читати. Люди прийшли спілкуватися – тим більше, що, як бачите, було з ким. А щодо того, чи вдалий час обрав голова АП для написання книжки про долю України та додавання за її допомогою публічності своїй малопублічній посаді, то опитані там же на місці піарники відповідали дипломатично: «Треба все ж таки спочатку прочитати книжку».

І дуже прикметно було спостерігати, що серед того невеликого числа людей, з якими особисто віталися президент та – особливо – прем’єр, були телеменеджери: все-таки влада без телебачення не може.

Тиждень, що минає, також відзначився звітом Нацради за 2015 рік у Комітеті з питань свободи слова та інформаційної політики. На відміну від минулого року, звітування не супроводжувалося жодним ажіотажем чи суттєвою критикою та проходило в тісному колі медійних соратників та однодумців. Засідання почали з найболючішого питання: саботування керівництвом «Укртелефільму» створення НСТУ. Народні депутати Григорій Шверк та Ольга Червакова ще раз звернули увагу колег на покликаний вирішити цю проблему законопроект щодо зміни процедури створення юридичної особи ПАТ НСТУ.

Голова Нацради Юрій Артеменко поскаржився на небажання телеканалів підписувати саморегуляційний кодекс мовлення, нагадав про обов’язок телерадіоорганізацій до 1 квітня подати інформацію про своїх кінцевих власників (наразі її надали лише 30 суб’єктів, серед яких немає великих гравців), а також попросив Комітет свободи слова швидше ухвалити закони про УПП та штрафи і врегулювати питання про обмеження для іноземних (читайте: російських) громадян обіймати посади, які дають змогу впливати на інформаційну політику ТРО.

18 березня громадська рада при Держкомтелерадіо розглянула переданий Нацрадою до цього відомства новий проект Методики розрахунків розмірів ліцензійного збору. Цікаві рухи відбуваються довкола вартості ліцензій для провайдерів: формулу в проекті підкориговано таким чином, що розміри ліцензійного збору для кабельних та IPTV-провайдерів у маленьких містах зростуть, а для кабельних та IPTV-провайдерів у великих містах і «Зеонбуду» – зменшаться. Крім того, вдвічі зросте вартість ліцензії для супутникових провайдерів, стільки ж вона коштуватиме й для провайдерів ОТТ – схоже, ще трохи, і провайдери досягнуть технологічного нейтралітету в питанні вартості ліцензій.

Цього тижня «Зеонбуд» продовжував затягувати судовий процес стосовно визнання його монополістом: 17 березня Вищий адмінсуд удруге переніс розгляд скарги «Зеонбуду» проти АМКУ через неявку позивача, яку провайдер знову пояснив хворобою свого представника. Засідання суду було рекордно коротким: воно тривало 4,5 хвилини. Попереднє засідання відбулося 25 лютого і тривало вдвічі довше: до речі, вся різниця в часі тоді пішла на перевірку шановними суддями документів двох осіб – мене й нашого фотографа. Наступну спробу розглянути справу «“Зеонбуд” проти АМКУ» призначено на 7 квітня.

Справдилася чутка, про яку я писала два місяці тому: «Цензор.нет» запустив діловий додаток «БізнесЦензор». Разом із нещодавнім запуском «Новым временем» розділу «Бізнес НВ» це може означати поступове повернення до інформаційного порядку денного України економічних тем, які було зникли два роки тому зі зрозумілих причин. Лишилося дочекатися, щоб останній політик з числа тих, кому подобається демонстративно приходити на публічні заходи в камуфляжі, перевдягнувся в італійський костюм, який усі вони так добре вміють носити.

Фото - Олексій Темченко