Чому відклали реєстрацію законопроекту «Про аудіовізуальні послуги»

Чому відклали реєстрацію законопроекту «Про аудіовізуальні послуги»

23 Лютого 2016
3753

Чому відклали реєстрацію законопроекту «Про аудіовізуальні послуги»

3753
Чому ТБ-індустрія виступила проти законопроекту та чи можливий компроміс між мовниками та його авторами
Чому відклали реєстрацію законопроекту «Про аудіовізуальні послуги»
Чому відклали реєстрацію законопроекту «Про аудіовізуальні послуги»

16 лютого Індустріальний телевізійний комітет (ІТК) розповсюдив відкритого листа, в якому закликав переглянути концепцію та строки роботи над законопроектом «Про аудіовізуальні послуги». Свою позицію ІТК пояснив, зокрема, тим, що «ухвалення Закону “Про аудіовізуальні послуги” має, у першу чергу, переслідувати ідеологію розвитку галузі медіа та не обмежуватись розширенням сфери дії Закону і актуалізацією повноважень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення до поточних подій. Робота над галузевим законом мала б розпочатись з аналізу викликів, які стримують розвиток телерадіокомпаній».

Того ж дня голова Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторія Сюмар, на засіданні робочої групи з підготовки законопроекту «Про аудіовізуальні послуги», повідомила, що його реєстрацію буде відкладено на місяць. Отже, комітет ще протягом місяця прийматиме правки до тексту законопроекту, після чого зареєструє його у Верховній Раді.

«Детектор медіа» спробував розібратися в підводних течіях довкола законопроекту «Про аудіовізуальні послуги» та поставив народним депутатам і членам медійних громадських організацій кілька запитань:

  1. Ваша оцінка листа ІТК і факту його появи, аргументів ІТК.
  2. Які, на ваш погляд, справжні мотиви такого ставлення галузі до законопроекту?
  3. Чи можливий компроміс між сторонами? У чому?
  4. Яка, на вашу думку, перспектива прийняття законопроекту цього року?

Вікторія Сюмар, народний депутат, голова Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики:

– ІТК, як лобістська структура, в цій історії, звісно, відстоює позицію індустрії. Індустрія боїться будь-яких змін повноважень національного регулятора. Очевидно, що це ще хвороби минулих часів, коли в Україні не дивиною були і спроби цензури через державні органи влади.

ТБ-індустрія боїться будь-якої зміни правил гри між державою і галуззю. Ці застороги і сумніви зрозумілі.

Компроміс між сторонами необхідний. Ми маємо доопрацювати законопроект, тому що насправді це є зобов'язання України перед Європейським Союзом: нам треба приводити своє законодавство у відповідність до законодавства ЄС. Інша справа, що ми як комітет пропонуємо чітко домовитися про всі правила гри, зробити їх максимально прозорими і узгодити між усіма гравцями. В цьому ключове завдання. Щоб не було різночитань законопроекту, щоб ніхто не міг скористатись надмірними каральними механізмами, але щоб було зрозуміло, за які провини можуть бути санкції з боку регулятора.

Ми маємо прийняти законопроект до червня-липня. Будемо робити все можливе. Все це залежить більше навіть від спроможності парламенту приймати рішення, від політичної ситуації, ніж від можливості знайти компроміс. Компроміс буде, я в цьому переконана.

 

Юрій Павленко, народний депутат, член Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики:

– Поява цього листа, на мою думку, свідчить про бажання галузі працювати над даним законопроектом. Звичайно прикро, що така відверта позиція була висловлена вже на фінішній прямій. Проте слід зазначити, що ІТК у листі насправді навів деякі переконливі аргументи того, що над законопроектом ще слід попрацювати. На превеликий жаль, зауваження ІТК стосуються не стільки техніко-юридичних недоліків законопроекту, скільки його концептуальних положень, що може певною мірою забуксувати процес розробки цього вкрай важливого акту.

На мою думку, така позиція телевізійної галузі обумовлена побоюванням, що до необхідного законопроекту зможуть потрапити норми, які поставлять мовників у нерівне становище, не будуть збалансовано враховувати інтересів усіх учасників телерадіоінформаційного простору (як великих, так і малих медіа), перетворять Національну раду у машину встановлення цензури в нашій країні тощо.

Але реально це так чи ні, покаже те, як і наскільки активно галузь буде долучатися до роботи над законопроектом і які реальні виходи з даної ситуації запропонує в подальшому.

Законопроект передбачає невиправдано велику кількість каральних, обмежувальних, санкційних способів керування галуззю. Проте індустрія вимагає ліберальнішого підходу, необхідно запроваджувати можливості прийняття компромісних рішень, рішень розвитку, а не заборон.

Очевидно, що в будь-яких суперечках задля досягнення загального блага сторони повинні знаходити спільну мову та консенсус. Часом хтось має піти на поступки, часом компроміс повинен бути обопільний. Проте я вірю, що в даному випадку сторони зможуть напрацювати якісний законопроект, адже на кону стоїть не лише розвиток галузі, а й відповідальність нашої держави за взяті на себе міжнародні зобов’язання.

Потреба прийняття нової редакції Закону України «Про телебачення і радіомовлення» вже давно назріла й експерти вже не перший рік намагаються підготувати такі зміни, а тому далі затягувати нікуди. Очевидно, що якщо за результатами роботи буде підготовлений якісний законопроект, який буде враховувати інтереси усіх сторін і, в першу чергу, громадян, парламент зможе його прийняти вже цього року.

 

Олександр Сочка, народний депутат, голова підкомітету з питань державної інформаційної політики та інформаційної безпеки Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики:

– Хоча ІТК каже, що звертається до Комітету з питань свободи слова та інформації у зв’язку з перспективами ухвалення парламентом проекту Закону про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (щодо Закону «Про аудіовізуальні послуги»), насправді Асоціація окреслила широке меню завдань, які потрібно вирішити для роботи і розвитку галузі. Окреслила дуже цікаво, треба сказати, чітко давши зрозуміти, що не лише хвилює ІТК в майбутньому, але через які рішення галузь пройшла протягом останнього року. Тут і згадка про заборону розповсюдження каналів та контенту, що пропагують країну-агресора, і проблеми з розповсюдженням ефірного сигналу, і т.д. Очевидно, що закон «Про телебачення і радіомовлення» (щодо Закону «Про аудіовізуальні послуги») змусить галузь знову реагувати на нові обставини, тому вже зараз Асоціація хоче консенсусних рішень, готуючись до роботи в нових умовах.

На останньому засіданні робочої групи на базі Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики за участю представників галузі та Нацради і було прийняте спільне рішення відтермінувати розгляд проекту закону на три тижні, протягом яких доопрацювати та внести всі необхідні корективи. Тому цей лист, очевидно, дещо запізнився, оскільки комітет пішов назустріч і готовий співпрацювати з галуззю.

Мотив такого ставлення галузі до законопроекту – це здорова реакція на зміни. Як кажуть у таких випадках, необхідність вийти «з зони комфорту» (усталених правил роботи) змушує реагувати. І тому галузь хоче розуміти, що чекає за горизонтом.

Асоціація скептично ставиться до поспішного прийняття законопроекту, оскільки він має урегулювати базові основи розвитку цього сектору. Одним з головних мотивів представників галузі є убезпечення себе від значного розширення повноважень Нацради (ст. 67), які, на їхню думку, створюють загрозу для реалізації принципів свободи слова.

Компроміс між сторонами можливий і мусить бути досягнутий, оскільки до червня 2016 року маємо привести законодавство у відповідність до європейських стандартів, у тому числі й ухвалити закон про аудіовізуальні послуги.

Робота над законопроектом триває з 2012 року. За основу взято документ, напрацьований ще у 2012-2014 роках робочою групою при Комітеті свободи слова за підтримки Ради Європи, а також пропозиції Нацради, яка протягом 2015 року напрацьовувала свій законопроект, а також пропозиції народних депутатів – членів комітету цього скликання.

Компроміс має полягати в тому, щоб доопрацювати цей документ. Для цього в нас буде три тижні: цього часу достатньо, щоб зняти суперечності та вийти на ту редакцію, яка б урахувала інтереси всіх сторін.

Питання про перспективу прийняття законопроекту цього року є таким, на яке немає простої відповіді. І не лише тому, що закон може бути дуже добрий чи дуже поганий, чи ще якийсь. Робота парламенту залежатиме і від політичної стабільності у країні, і від інших політичних факторів.

Але оскільки законопроект «Про аудіовізуальні послуги» є ключовим медійним законом відповідно до Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС, є сподівання, що вдасться доопрацювати всі суперечні моменти та найближчим часом його прийняти. Як показує практика, в сесійній залі мають добрі шанси саме ті законопроекти, по яких ми маємо зобов’язання перед нашими західними партнерами.

Григорій Шверк, народний депутат:

– Я считаю, что активное участие отрасли в формировании законодательства – это необходимо и важно. Удивляет, что этот проект обговаривается уже несколько месяцев, он давно находится в ИТК, однако столь кардинальные замечания появляются только сейчас.

Часть предложений необходимо внимательно изучать. Часть являются декларативными.

Удивляет, что ничего подобного не было произнесено месяцев шесть назад, когда они впервые увидели этот законопроект. Возможно, это можно списать на то, что, как всегда, отрасль с трудом консолидируется по любому вопросу, даже такому важному.

Отрасль хочет влиять на законодательство – это главный мотив (подготовки письма ИТК. – ДМ). Имеют право, но именно в режиме «влиять», а не «диктовать».

Компромисс между сторонами не только возможен, но и необходим. В частности, движением к компромиссу уже есть то, что продлен срок рассмотрения законопроекта. Дальше отрасль должна, если хочет реально влиять, предоставить не общие слова, а конкретные предложения в текст законопроекта. Если они будут качественные – какие вопросы, думаю, комитет к ним прислушается. Если предложений не будет в приемлемые сроки – караван пойдет дальше. Никто не отказывается от сотрудничества.

Перспектива принятия законопроекта в этом году зависит только от того, насколько качественно мы будем работать. Не вижу причин, почему этого нельзя сделать. Страна приняла на себя соответствующие обязательства, надо работать.

 

Катерина М'ясникова, виконавчий директор Незалежної асоціації телерадіомовників:

– Я, в принципі, погоджуюся з ІТК щодо того, що законопроект «сирий». Він потребує значного доопрацювання. Адже це вже третє переосмислення тексту, а за таких обставин часом втрачаються важливі моменти. Я вважаю, що збільшення терміну роботи над документом – це позитив.

Без сумніву, великій телевізійній індустрії варто було раніше долучитися до роботи. Можливо, ще тоді, коли працювала робоча група під координуванням Дмитра Котляра. Тоді обговорювались концепція і структура проекту, який ліг в основу цієї редакції закону. Тож, багато питань, на які ІТК звертає увагу зараз, могли б бути зняті тоді.

Щодо прихованих мотивів (ТБ-індустрії відносно цього листа. – ДМ) не знаю, але думаю, що індустрія точно не хоче закону в тому вигляді, який зараз є. Я не бачу підстав стверджувати, що вся ТБ-індустрія хоче заблокувати закон про аудіовізуальні послуги. Наша індустріальна асоціація, як і ІТК, дуже добре розуміє, що процес запровадження такого закону незворотній, адже він в тому числі є в Угоді про асоціацію з ЄС. Однак його зміст потрібно впродовж місяця обговорити і вийти на редакцію, яка максимально влаштовуватиме усіх.

Компроміс між сторонами важливий. Давайте говорити чесно: індустрія і громадськість ще не сідали за стіл і не обговорювали постатейно цей проект. Тепер настав час зробити це. Я думаю, якщо всі сторони прагнутимуть результату, ми зможемо досягнути компромісу. А якщо з якихось питань цього не вийде – вони будуть винесені на розсуд депутатів.

Я уникаю подібних прогнозів (щодо строків прийняття законопроекту. – ДМ). Особливо, коли ми знаходимося в середині політичної кризи, коаліція розпадається і в будь-який час можуть бути оголошені дочасні вибори. Якщо з середини літа всі зосередяться на виборчих перегонах, то доведеться чекати, поки в депутатів буде час на галузеві закони.

 

Ігор Розкладай, юрист Інституту медіа права:

– Поява листа ІТК не могла не викликати подиву, утім є цілком закономірною. ІТК є об’єднанням кількох медіагруп, і для такого об’єднання цілком природньо відстоювати інтереси своїх членів. Зокрема, саме через позицію ІТК щодо способу видачі ліцензії робоча група змушена була відмовитися від ідеї аукціонів і залишитися на позиції «конкурсів краси».

Аргументи ІТК є по формі правильними, але по суті викликають ще більше питань до самого ІТК і так званого медіаринку.

Загальний аргумент – робота над викликами. В дорослому і відповідальному суспільстві таку роботу найперше виконує сам ринок. По-перше, це бізнесова історія, коли сам ринок намагається відстоювати правила, корисні і собі, і клієнту, тобто глядачу. Чим більше ти саморегулюєшся, тим менше у держави є аргументів щось регулювати і втручатися у діяльність. Утім, український медіаринок не є ринком, а глядач є суб’єктом лише настільки, наскільки він дає рейтинг програмі. Ну, а найбільше дає рейтинги те саме ССС (секс-страх-сміх).

Будь-яка виборча кампанія показує, для чого насправді нашим олігархам медіаактиви у спектрі від піару до війн олігархів або ж прогинання під більш впливовою силою, як це було за часів Януковича.

Протекціонізм? Так, з таким аргументом не можна не погодитися. Якщо ми щось забороняємо, то бажано це компенсувати стимулюючими механізмами. Або пільгами у податковому законодавстві (хоча це дуже корупційна історія), або стимулюючими механізмами – наприклад, грантами, спрощенням дозвільних процедур. Утім, чи вели телеканали війну проти азаровщини, розкриваючи всю корупційність податкового механізму? Чи лобіювалися законопроекти, які б стимулювали створення продукту не для «Росія + Україна», але таки для нашого ринку? Чи в принципі четверта влада об’єдналася хоч колись, щоб покращити економіку, викриваючи схеми, способи тиску на виробника, 3% перевірки і всі інші методи, які заганяли нашу економіку, а відтак і купівельну здатність індивіда на дно? Питання риторичне.

І переходимо до другого аргументу – піратство. Тут є два аспекти. Перше, лихі 1990-ті, коли все було піратським. Утім, час іде і піратство модифікується, але ж не зникає. Так, економічна ситуація несприятлива, але є ще інший фактор. А що ви нам пропонуєте? Дивитися черговий ідіотський серіал про російський ментів? Чи жарти кривого дзеркала? Який корисний, цікавий і якісний продукт генерує наше ТБ і радіо? Так, очевидно, рейтинги показують, що те, що є в ефірі – це ходовий товар. Завжди буде частина «піплу», який буде це споживати.

Але так само кількість і варіативність піратських сайтів, а також такі проекти, як «Гуртом», показують, що є попит на продукт, який наші телеканали не пропонують, наприклад, продукти того ж HBO. Відтік людей в інтернет і, на жаль, до піратів відбувся тому, що ви не задовольняєте наші права, зокрема споживати україномовний і український продукт, а так само і якісний іноземний продукт, у т.ч. англійською, польською, німецькою та іншими мовами. Друге питання – простота оплати. Але це не
питання закону про ТБР.

Не викликає нічого, окрім іронії, аргумент по цифрі. А де був ринок, коли відбувався перший конкурс у 2007 році? Де спроба утворити консорціум для спільного транслювання DTV, як це робили в інших країнах? Де саботаж «Зеонбуду»? Все, що відбувалося ці десять років з цифрою, нагадувало анекдот «а мило і мотузку видадуть, чи свою приносити?» Так було і не лише з цифрою, давайте згадаємо меморандум з комісією з моралі.

Регулювання реклами – теж цікава історія для обговорення. Чи готовий ринок відмовитися від рекламного спонсорства і отих квазі-новин після новинних блоків? Якщо так – пропонуйте модель, яка буде в дусі Директиви і конвенції. Реклама як основний дохід каналів має бути – це аксіома. Інше питання – як, в який спосіб: чи блоками по 12 хвилин підряд, чи меншими блоками з новітніми і менш дратуючими способами подачі реклами.

Якщо ні – то, може, питання не в рекламі, а в перегрітому ринку, коли які б правила реклами не були встановлені, вони не будуть задовольняти так званий ринок, бо кількість суб’єктів, що на ньому працюють, і здатність бізнесу його прогодувати є неспівмірною.

Щодо існування особливих вимог до ефіру і регулювання контенту – панове, а Конституцію ніхто не змінював і радіочастотний ресурс був і залишається «надрами», які належать українському народу. І держава має використовувати цей ресурс з особливою ретельністю. Що ж до контенту, то так, саме варіативність і легкодоступність платформ і особливий вплив медіа на людей змушує впливати на контент. Утім (це персонально до пана Богуцького) – не цензурувати новини, але карати, коли, приміром, в новинах іде щодня агітація за політиків, які поцілували корову, відвідали завод і висловили чергову стурбованість, або ж коли в новинах чи одразу після них іде джинса. Або коли замість «спонсор реклами ТМ (назва)» ми бачимо повноцінний рекламний ролик. І так само, коли канали не дотримуються стандартів щодо участі дітей, конфліктів і т.п.

Щодо саморегулювання. Останні роки показали, що саморегулювання, а скоріше, співрегулювання – це та мета, якої ми маємо прагнути. Особливо в час військово-інформаційної агресії. Утім, основна проблема відсутності само/співрегулювання – не регулювання. Завжди можна знайти союзників і поправити шкідливі норми законів, якщо такі заважають. Особливо зараз, коли Комітет свободи слова, до честі його складу, є дуже відкритим і дієвим. Основна проблема – відсутність волі і, передусім, тому, що медіаринок, окрім відчайдух і grass-root-ініціатив, не готовий боротися за честь і впливовість професії.

Очевидно, що закон про аудіовізуальні послуги мав бути ухвалений ще років п’ять тому. Відтак у нас немає морального права затягувати цю історію і він має бути ухвалений якнайшвидше. Чи можливий компроміс між сторонами? Так і ні. Регулювання механізмів, які б унеможливили корупцію, непрозорі схеми – це має бути не просто формою компромісу, але й одностайною позицією всіх сторін. Утім, повного компромісу щодо повноважень регулятора ми не досягнемо. І тут найкраще пропонувати залі визначатися з найбільш оптимальною моделлю регулювання, виходячи не лише з інтересів галузі, але й з інтересів України і третього суб’єкта, про якого якось не часто почуєш – людину, яка це все споживає.

Світлана Остапа, Катерина Толокольнікова

Фото – Максим Лісовий, Олексій Темченко

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
3753
Читайте також
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду