Суспільне мовлення й суспільна мораль, публічна інформація й прозорість медіавласності, роздержавлення й російські ЗМІ. Впродовж 2015 року було ухвалено низку надважливих законів, до яких Україна йшла багато років. «Детектор медіа» проаналізував головні законодавчі зміни останнього року, які стосуються медійного простору та ринку; заглянув у плани парламентарів і дав їм кілька підказок.

Що ми здобули у 2015-му

Суспільне. Нова редакція Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України», що дала можливість запустити одну з найважливіших медіареформ: перетворення державного мовлення на суспільне. Щоправда, процес іде значно повільнішими темпами, ніж сподівалися його ініціатори.

За словами першого заступника голови комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації Ольги Червакової («БПП — Солідарність»), цій реформі заважають лобісти старого способу життя. «Саботаж. Саме через нього зривається виконання закону про суспільне мовлення. Один із суб’єктів, на базі яких має бути створене суспільне мовлення, “Укртелефільм”, зараз гальмує цей процес», — зазначає Червакова.

Роздержавлення. Закон «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації». Ця реформа, до якої країна йшла багато років, передбачає приватизацію державних і комунальних друкованих видань у два етапи: спершу один рік – добровільно для охочих редакцій (на цьому етапі буде відшліфовуватися практична реалізація реформи), наступні два роки – роздержавлення решти видань.

«Щодо роздержавлення ЗМІ, то тут держава здійснила рішучий крок і позбулась інструменту самопіару, а найголовніше — надала можливість колективу редакції на ринкових умовах розвивати і вдосконалювати засіб масової інформації, висвітлювати безпосередньо ту інформацію, яка є нагальнішою для громади», — каже член комітету Дмитро Стеценко («Народний фронт»).

Аморальне. Закон «Про внесення змін до Закону України "Про захист суспільної моралі" (щодо державного нагляду)», який передбачав ліквідацію Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі як державного органу.

Іномовлення. Закон про систему іномовлення України, який ВР ухвалила 8 грудня 2015 року. Президент підписав цей закон під Новий рік.

Кримінальне. Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення гарантій законної професійної діяльності журналістів», яким доповнено положення чинного Кримінального кодексу новими складами злочину, аналогічними до вже прописаних, що вчиняються щодо правоохоронців (погроза або насильство щодо журналіста; умисне знищення або пошкодження майна журналіста; посягання на життя журналіста; захоплення журналіста як заручника). Також було додано примітку із визначенням поняття «журналіст», дія якої поширюється на три нові склади злочину та статтю 171 Кримінального кодексу.

Безпека та оборона. Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо особливостей трансляції (ретрансляції) реклами, яка міститься у програмах та передачах іноземних телерадіорганізацій)», яким ВР заборонила транслювати рекламу на російських каналах в Україні та узаконила так званий список адаптованих каналів, що складає Національна рада з питань телебачення і радіомовлення; Постанова «Про тимчасове призупинення акредитації журналістів та технічних працівників деяких засобів масової інформації Російської Федерації при органах державної влади України».

Прозорість. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прозорості власності засобів масової інформації та реалізації принципів державної політики у сфері телебачення і радіомовлення». Цей закон набув чинності 1 жовтня 2015 року, його основною метою є відкриття даних про кінцевих власників та структуру власності телерадіоорганізацій і провайдерів програмної послуги.

Доступ. Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо доступу до публічної інформації у формі відкритих даних»; Закон «Про внесення змін до статті 28 Бюджетного кодексу України щодо доступу до інформації про бюджетні показники у формі відкритих даних».

Ложка дьогтю. В експертів залишаються питання щодо якості та ефективності виконання нових медійних законів державними органами. Претензії є практично до всіх нормативних актів, ухвалених парламентом, який завалили сотнями проектів із пропозиціями змін до чинних законів. Займатися нормотворчою селекцією народні депутати не дуже хочуть, виправдовуючи свою неякісну роботу браком часу: мовляв, Україні треба швидко проводити реформи. Тепер, на думку медіаюристів, впровадження законів про суспільне, прозорість медіавласності та реформування друкованих ЗМІ потребуватиме не тільки виконавчої дисципліни, а й чергового внесення змін до них для усунення наявних недоліків.

Комітет, що нарешті працює

Традиційно комітет із питань свободи слова та інформації очолював представник опозиції. Як показала історія, для захисту свободи слова це було добре, але для ухвалення профільних законів не дуже. Навіть повністю підготовлені до ухвалення в цілому законопроекти почасти не ставилися в порядок денний і не виносилися на голосування в сесійну залу. У VIII скликанні головою комітету стала Вікторія Сюмар («Народний фронт»), у минулому керівниця Інституту масової інформації. Рада здебільшого працювала в режимі сприяння ініціативам, підтриманим комітетом.

Якщо раніше комітет міг не збиратися місяцями, то протягом 2015 року провів 36 засідань (37-ме — останнє на третій сесії — було 27 січня); 25 конференцій, семінарів і круглих столів. Крім того, в листопаді відбулися комітетські слухання на теми «Впровадження ефірного наземного цифрового телевізійного мовлення в Україні: виклики і проблеми інформаційної безпеки» та «Реформування парламентських засобів масової інформації».

Комітет не раз розглядав питання перешкоджання журналістській діяльності, трудових прав, тиску на ЗМІ, робив відповідні заяви та звернення до правоохоронних органів. Зокрема, кілька разів заслуховував звіти військової прокуратури та СБУ щодо справи про затримання журналістів програми «Схеми. Корупція в деталях» Михайла Ткача й Кирила Лазаревича в жовтні 2015 року; про порушення трудових прав журналістів ТВі; про хід розслідування нападу на журналістів програми «Наші гроші» телеканалу ZIK, що стався 28 квітня на Київщині.

Члени комітету відвідували засідання більш-менш стабільно. Четверо з них не пропустили жодного засідання: перший заступник голови Ольга Червакова, заступник голови Олександр Опанасенко, також Олександр Сочка та Дмитро Стеценко. Голова комітету пропустила тільки одне засідання.

«Очевидно, що в 2015-му вдалося ухвалити базові реформаторські медійні закони: для запуску суспільного мовлення, про забезпечення прозорості медіавласності, про реформу друкованих ЗМІ, про захист інформаційного простору від впливу держави-агресора. Це той порядок денний, який напрацьовувався останні 10–15 років і який нам спільно з громадськими організаціями й журналістами вдалося реалізувати на законодавчому рівні», — каже Сюмар.

Що в планах на 2016-й

Порядок денний комітету виписано в проекті Стратегії розвитку законодавства України з питань свободи слова та діяльності ЗМІ відповідно до європейських стандартів, який 1 грудня обговорили члени робочої групи при комітеті — народні депутати, представники громадських організацій та медіаіндустрії. Комітет схвалив стратегію на останньому засіданні 27 січня й водночас відклав розгляд орієнтовного графіку стратегії, який здався Вікторії Сюмар дещо декларативним.

Одним із пріоритетних питань, за словами Сюмар, буде ухвалення законів про аудіовізуальні послуги. «Комітетом уже визначено першочергові заходи на період наступної сесії. Зокрема, поставлено завдання щодо підготовки до реєстрації та розгляду парламентом законопроекту про аудіовізуальні послуги», — пише заступник голови комітету (фракція «Самопоміч») Олександр Опанасенко. А представник «Опозиційного блоку» Юрій Павленко вважає, що «вкрай потрібно передбачити в законодавстві особливий механізм захисту дітей від шкідливого контенту, ефективну систему інформування батьків про зміст контенту та його можливий вплив на дітей».

На думку секретаря комітету (фракція «Батьківщина») Олени Кондратюк, крім гармонізації українського законодавства з європейським, важливим є впорядкування зовнішньої реклами в містах і вздовж трас. «Незважаючи на неймовірну протидію тіньових ділків ринку, треба прийняти так чи інакше антипіратські закони у сфері аудіовізуальних послуг і припинити цей сором, коли США вносять Україну у список найбільших піратів. Треба провести повноцінні рішення у сфері телебачення і радіо, нових медіа. Але рішення, які будуть розвивати індустрію, а не посилювати контроль держави над нею зі створенням нових органів контролю», — зауважує вона.

Найважче комітету буде провести зміни до Конституції України, прописані в стратегії:

• заборону обмеження державою доступу до засобів масової комунікації та інтернету;
• право на доступ до будь-якої інформації, наявної в органів влади, та доступ до інформації суспільного інтересу, наявної в інших визначених законом суб’єктів;
• заборону притягувати до кримінальної чи адміністративної відповідальності за поширення недостовірної інформації, наклеп чи образу, крім розпалювання ворожнечі, ненависті, пропаганди війни чи насильства;
• скасування відповідальності за посягання на честь та гідність Президента України (стаття 105);
• гарантії функціонування суспільного телебачення й радіомовлення;
• виключення з тексту основного закону згадки про Державний комітет телебачення і радіомовлення України;
• заміну назви «Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення» на «Національну комісію з питань регулювання та нагляду у сфері аудіовізуальних послуг» чи інше подібне формулювання;
• можливість створення законом незалежних органів державної влади у сфері захисту окремих прав людини, спеціальний порядок призначення керівників яких буде визначено законом.

Що ще потрібно зробити

На думку медіаюристів Інституту масової інформації, важливим також є ухвалення проекту закону № 3475 «Про внесення змін до деяких Законів України щодо захисту незалежності засобів масової інформації та вдосконалення порядку захисту права на честь, гідність, ділову репутацію».

Проект змінює норми Цивільного кодексу, що стосується моральної шкоди внаслідок приниження честі, гідності, а також ділової репутації фізичної особи, у зв'язку з поширенням недостовірної інформації про неї, та компенсації немайнової шкоди юридичній особі лише в разі поширення про неї недостовірної інформації. І не менш важливі зміни до закону «Про судовий збір», якими передбачається встановити прогресивну шкалу збору за майновими дифамаційними позовами.

Також актуальним на 2016 рік є ухвалення проекту закону № 2474а-1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження передвиборної агітації та протидії прихованій рекламі». Розроблений експертами ІМІ, ГО «Детектор медіа» й Незалежної асоціації телерадіомовників проект пропонує:

• обмежити політичну рекламу виключно часовими рамками виборчого процесу; заборонити агітацію в зовнішній рекламі;
• обмежити частку політичної реклами в ефірі загалом та встановити мінімальну тривалість роликів на телебаченні;
• чітко розмежувати соціальну рекламу й агітацію; вимагати маркування агітації та ввести адміністративну відповідальність за приховану рекламу;
• забезпечити рівний і безкоштовний доступ партій і кандидатів до теледебатів.

Цікавиться цим проектом і Міністерство інформаційної політики.

Юрист ІМІ Роман Головенко вважає, що негативною тенденцією залишається системна поява законопроектів, спрямованих на безпідставне чи незбалансоване обмеження свободи слова. Серед них найбільш небезпечним є проект закону № 2050а «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення інформаційного режиму проведення антитерористичної операції», який пропонує заборону та кримінальне покарання за поширення через ЗМІ інформації, що розкриває дислокацію, переміщення військових формувань і правоохоронних підрозділів, які беруть участь у бойових діях, стан їхньої боєготовності тощо.

Також, на думку медіаюристів, комітету варто запланувати не тільки ухвалення нового закону про аудіовізуальні послуги, а й законодавства щодо прозорості медіавласності в друкованих виданнях і щодо обмеження політичної агітації та протидії прихованій рекламі.

Слід також розглянути можливість зміни порядку призначення членів Нацради з питань телебачення і радіомовлення та впровадження державної політики стимулювання медіаграмотності.

Пора вже розібратися, чому пробуксовує реформа суспільного мовлення, та перевірити, як виконуються рекомендації щодо впровадження цифри.

Фото Максима Лісового