«Детектор медіа» продовжує моніторинг прайм-тайму шести інформаційних телеканалів: «112 України», NewsOne, Прямого каналу, ZIK, 24-го каналу та «Еспресо». Це якісний аналіз, заснований на принципах «Методології моніторингу телевізійних і радійних програм». Моніторинг триватиме до 5 травня цього року. У цій подачі моніторингу змінено порядок вибору тем для розгляду. Тепер розглядаються ті наскрізні основні теми тижня, які найактивніше обговорюються в ток-шоу, гостьових студіях та авторських програмах телеканалів.

Вибір тематики для студійних обговорень. Протягом першої половини звітного тижня тема ймовірних розкрадань в «Укроборонпромі» активно розвивалася різними подіями й політичними заявами, тож переважала всі інші теми. Тему обговорювали всі ці дні не стільки з точки зору самих поточних подій, скільки в контексті її впливу на виборчу кампанію. У четвер найбільш обговорюваною стала тема ймовірної спроби підкупу кандидата у президенти Юрія Тимошенка. На деяких каналах її ж продовжували обговорювати і в наступні дні тижня. І починаючи з п’ятниці на каналах обговорюють тему об’єднань кандидатів на виборах, оскільки це був останній день, коли кандидати могли офіційно зняти свою кандидатуру. Загалом більше уваги темі «Укроборонпрому» приділили канали «112 Україна», 24 канал і «Еспресо». Про підкуп кандидата Тимошенка більше говорили на каналі «112 Україна» і на Прямому каналі. Про сутички в Черкасах на передвиборному мітингу кандидата Порошенка, що сталися в суботу, у студії говорили лише на Прямому каналі, на інших згадували лише в новинах.

Хто за кого. На звітному тижні тут істотних змін не сталося. Канали «112 Україна» і NewsOne позитивно подають лідерів «Опозиційної платформи — За життя», негатив був зосереджений на нинішньому президенті Порошенку й нинішній владі загалом. На Прямому каналі чітко виражено позитив про Порошенка і владу загалом, негативно — щодо його Юлії Тимошенко й Анатолія Гриценка. Про Володимира Зеленського на звітному тижні тут згадували мало. 24 канал переважно негативний щодо Порошенка. Канал «Еспресо» на звітному тижні був більше позитивний щодо Порошенка й негативний щодо Юлії Тимошенко й Анатолія Гриценка. Телеканал ZIK цього тижня був негативним стосовно Порошенка.

Лідери маніпуляцій. Найбільш маніпулятивними на звітному тижні продовжують виглядати канали «112 Україна», NewsOne і Прямий канал. Трохи меншою є кількість маніпуляцій на 24-му каналі. Більше стало маніпулятивних моментів на каналі «Еспресо». На каналі ZIK топові теми не обговорювалися у програмах, проте маніпулятивним виглядало інтерв’ю з кандидатом Ігорем Смешком. Серед окремих програм найбільш маніпулятивними на звітному тижні були «Епіцентр української політики» і «Протистояння» на каналі NewsOne, «Вечірній прайм» на «112 Україні», «Прямий ефір» / «Вибори-2019» на Прямому каналі, «Скандали тижня» на «Еспресо» і «ProНовини» на 24-му каналі.

Основні види маніпуляцій. Основними видами маніпуляцій, якими користувалися ведучі й журналісти на звітному тижні, були відволікання уваги на другорядні обставини чи на споріднені, але менш важливі події (як-от із теми розкрадань в «Укроборонпромі» на тему прийнятності / неприйнятності контрабанди запчастин для військової техніки), багаторазова артикуляція маніпулятивних тез (як-от про право кандидата Юрія Тимошенка балотуватися у президенти або ж про розслідування «Наших грошей» як виборчу технологію). І надзвичайно поширеним прийомом на «112 Україні», NewsOne і Прямому каналі є озвучення гостями маніпулятивних тез, які не спростовуються ведучими й не балансуються іншими гостями, оскільки найчастіше сам підбір гостей у студії не дозволяє досягати балансу думок. Загалом, як прийом тутпрацює підбір таких гостей студії, які самі озвучуватимуть необхідні тези. Більшість гостей у студії на позиціях однієї сторони конфлікту, ведучі й ці ж гості перешкоджають говорити тим гостям, хто висловлює «незручні» для їхньої позиції думки (найбільше — на каналах «112 Україна», NewsOne і Прямому каналі). Надуживання каналами запрошенням одних і тих же гостей (Юрій Гримчак, Тарас Чорновіл, Олександр Палій, Андрій Пальчевський, Сергій Каплін, Василь Німченко, Дмитро Співак, Григорій Омельченко та інші). Також поширеним прийомом є залучення експертів із сумнівною компетентністю, зокрема велика кількість «всеїдних» експертів, які коментують занадто широке коло тем (на каналах «112 Україна», NewsOne і Прямому каналі). Представлення політиків як експертів (цим більше грішать канали «112 Україна» і NewsOne). Наведення фейкової електоральної соціології (NewsOne). Маніпулятивні запитання ведучих (питання з «підказкою», питання із «зашитими» оцінками чи висновками ведучих), спрямовані на отримання потрібної ведучим відповіді.

Як справи з дотриманням стандартів? Тут без змін. Як і в попередні тижні, в гостьових студіях і ток-шоу майже завжди грубо порушується стандарт балансу думок, оскільки гості або представляють лише один із таборів, або баланс імітується присутністю «опонентів», яким до того ж не дають висловлюватися повністю. До студій, як і раніше, ніяк не долучають окремі сторони конфлікту, попри звинувачення на їхню адресу, які звучать у студії. І не запрошують обвинувачених дати відповідь на обвинувачення в майбутньому. Дуже погано і з дотриманням стандарту достовірності подачі інформації, ведучі й журналісти дають велику частину фактів із абстрактними, розмитими й узагальненими посиланнями, а інколи й узагалі без посилань на джерела. Періодично подаються навіть суб’єктивні думки без зазначення їх авторства. Час від часу порушується також стандарт точності інформації. Стандарт відокремлення фактів від думок порушується майже всіма ведучими й журналістами в сюжетах. Частим є й порушення стандарту повноти подачі інформації, оскільки ведучі вкрай рідко згадують бекґраунди, незручні для гостей або обговорюваних персоналій, яким канали симпатизують.

4 березня (понеділок)

Тема: Розвиток подій у темі розкрадань в «Укроборонпромі» (події дня: Порошенко звільнив Гладковського. «Наші гроші» повідомляють про «відкат» Гладковському й Букіну на купівлі деталей для літаків. НАБУ та САП затримали колишнього й нинішнього директорів «Спецтехноекспорту»).

На каналі «112 Україна» тема обговорюється у «Вечірньому праймі» з різними гостями. Спочатку в студії тему коментує Євген Червоненко, представлений як колишній міністр транспорту та зв’язку. Скайпом тему коментує народний депутат від БПП Олексій Гончаренко. Формально баланс думок дотримано, оскільки Червоненко різко критикує президента, а Гончаренко йому опонує. Втім, обговорення теми швидко завершилося, оскільки гості перейшли на особистості і сварку між собою після заяви Червоненка, що Гончаренко поливає брудом Юлію Тимошенко, а сам колись просився до списків «Батьківщини». Далі подано велику (в ефірі синхрон тривав близько 6,5 хвилин) промову президента Петра Порошенка в Миколаєві, де він коментує тему ймовірних розкрадань в «Укроборонпромі». Загалом промову цю використав сам Порошенко для непрямої агітації за себе як кандидата на виборах. Редакція могла би ці фрагменти промови й не ставити в ефір. Щоправда, ведучий Володимир Полуєв після цього попросив гостя, народного депутата від БПП Сергія Рудика, оцінити: «Це виступ президента, який намагається вчасно зреагувати на корупційний скандал, або це виступ кандидата в президенти, який намагається зробити так, щоб корупційний скандал в оборонці не вдарив по його рейтингах?» З другого боку, для розгляду основної теми не було потреби цитувати всю промову Порошенка, можна було з неї взяти лише змістовний фрагмент. У студійних обговореннях запитання ведучих були цілком коректними. Маніпулятивним подеколи залишається представлення гостей: так, Петра Кузика було представлено «політичним експертом» (насправді він політик, член Київради від ВО «Свобода»).

На каналі NewsOne Ведучий Василь Голованов обговорює тему у «Великому вечорі» з бізнесменом і шоуменом Андрієм Пальчевським. Його ніяк не представили, але в цій ситуації ведучий пропонує йому давати експертну політичну оцінку подій. Пальчевський із жартами і, як він сам каже, «эзоповым языком» доволі жорстко критикує президента Порошенка та його оточення виключно з емоційних позицій. Ще одна маніпуляція: в контексті теми (як вплинули останні події на рейтинги кандидатів) ведучий наводить дані нібито соцопитування Інституту аналізу та прогнозування спільно з аналітичною групою «Соціопрогноз». «Соціологічні дані» цих двох маловідомих структур, які продукують лише електоральні «дослідження», періодично наводять деякі телеканали, в тому числі канал NewsOne. Зазвичай у цих «соцопитуваннях», порівняно із соцопитуваннями справжніх соціологічних фірм, відчутно завищують показники Бойка, Рабиновича й «Опозиційної платформи — За життя», а також показники Юлії Тимошенко. Так і цього разу, у президентському «рейтингу» на першому місці Зеленський, далі йде Тимошенко, а Порошенко й Бойко зрівнялися (з урахуванням статпохибки). У рейтингу ж партій «соціологи» навіть вивели «Опозиційну платформу — За життя» на третє місце після «Слуги народу» і «Батьківщини».

Пізніше тему розглядали у програмі В’ячеслава Піховшека «Епіцентр української політики» як складову ширшого обговорення теми руху України до НАТО і ЄС. Вступ до теми програми такий: «Знову переписали. Під урочисті оплески президент Петро Порошенко підписав зміни до Основного закону України. Мовляв, хто не прийшов би до влади в Україні, ніхто не може змінити курс України на НАТО, на ЄС. Забуваючи при цьому, що не влада є джерелом в Україні самої влади. А джерелом влади є народ. То що реально сталося? Згідно із даними авторитетних соціологічних центрів, курс в НАТО підтримують 42–44 % українців, 36–38 % громадян України виступають категорично або просто проти. Як же бути з думкою ось цих 36 або 38 %? Чому влада, яка користується не більш як 5-відсотковою популярністю людей і 5 % довіри, виступає проти майже 40% людей, бажає проігнорувати думку цих людей і піти проти їх волі. І все це не лише питання. Важливих моментів на шляху прагнень дуже багато. Почну з головних, як на мене. Перший — позиція Росії. Хочемо ми цього чи ні, а ми вічно будемо залишатися сусідами цієї держави. Україна не відокремиться від планети Земля. І наш північний сусід не змовчав після внесення змін до Конституції. Міністр оборони Російської Федерації Шойгу заявив, що світова система безпеки може зруйнуватися у разі подальшого зближення НАТО з Україною та Грузією. Другий момент. Вимоги Альянсу. Попри всі заяви влади, що ми наближаємося до стандартів НАТО, у нас черговий скандал в оборонній галузі. Журналісти-розслідувачі наводять факти мільйонних розкрадань в “Укроборонпромі”. І це ми говоримо тільки про оборону. А який стан речей у інших галузях? Чи готові ми до європейських стандартів, чи зможемо відповідати стандартам НАТО. І чи потрібен реально Україні Євросоюз та Альянс».

Тут ведучий артикулює дві російські пропагандистські тези: про «розкол українського суспільства» і про геополітичне бажання РФ вважати Україну і Грузію своєю «сферою впливу». Протягом програми ведучий добирає симптоматичну лексику, наприклад, замість слова «війна» вживає слово «протистояння».

Гість програми журналіст Володимир Бойко про справу заступника міністра оборони Павловського висуває повністю недостовірне звинувачення: «Як сказали, ходять такі чутки, скажімо так, люди брешуть, що начебто конкуренти звернулись до пана Ситника, навіть називали суму за затримання заступника міністра 200 тисяч доларів, з тим щоб його полякати, щоб він не закупляв у конкурентів. <…> Коли за 200 тисяч доларів можна, заплативши правоохоронцям, під час війни вдягнути наручники на заступника міністра оборони, виключно на замовлення конкурентів, то вже немає держави».

Ведучий тут ніяк не реагує, хоч звучить серйозне персональне обвинувачення глави НАБУ у скоєнні злочину, що передбачає, як мінімум, надання обвинуваченому можливості для слова у відповідь у будь-який спосіб. По-друге, це обвинувачення базується на повністю недостовірних посиланнях на якісь чутки, на що також мав би відреагувати ведучий, запитавши в гостя про джерело цієї «інформації». Натомість він звертається до «чільного гостя» Німченка із таким риторичним запитанням, базованим на власних оцінках та узагальненнях: «На жаль, є така ситуація, при якій у суспільства певною мірою навіть втрачається почуття болю, знаєте. Втрачається чутливість. От кожен день нам розказують: скандали, скандали, скандали, крадіж, крадіж, крадіж. І от уявіть собі, що це звичайна людина, яка це все постійно слухає, нагорі тільки корумповані люди, і одночасно з усіх засобів масової інформації говориться, що країна в війні. І в цей же час крадуть, крадуть, крадуть. І нічим це не закінчується».

Повністю беззмістовне запитання, спрямоване лише на посилення емоційної складової. Відповідь Німченка така ж беззмістовна й емоційна. Представляючи чергового гостя, Піховшек каже таке: «Зараз в нашій студії з’являється людина, яка знає дійсно, чим насправді забезпечується українське військо. В запеклих 2014–2016 роках він служив у батальйоні “Айдар” і був останнім командиром цього батальйону».

Гість Микола Греков виправляє ведучого: «Вы меня, конечно, очень сильно представили. Я действительно в 14-м году был добровольцем батальона “Айдар”, но никогда не был его командиром, я был офицером командования батальона, мне в 14-м году было присвоено звание младший лейтенант».

Із 2016 року Греков працює в Дарницькому військкоматі Києва. Попри слова ведучого, які він повторює кілька разів («ви знаєте ситуацію зсередини»), набагато логічніше було б запрошувати до студії військового, який воює нині і вже точно знає «ситуацію зсередини» не з чиїхось слів. З того ж, що розповідає у студії Греков, видно, що знання нинішньої «ситуації зсередини» в нього немає, він згадує, як була забезпечена армія тоді, коли він сам воював у 2014 році. Піховшек наполягає: «Але ми покликали вас для того, щоб ви розказали, який реальний стан справ з постачанням в армії. Того необхідного, що потрібно армії, ви знаєте ситуацію зсередини. Ви самі казали, що пам’ятаєте ситуацію, коли служили в “Айдарі” і можете порівняти ситуацію тепер».

Натомість Греков продовжує розповідати на конкретних прикладах про ситуацію 2014 року. Коли говорить про теперішній стан речей — лише загальними фразами, очевидно, що конкретики «зсередини» в нього немає. Більше він схильний говорити про нинішні проблеми забезпечення ветеранів житлом і пенсіями. У підсумку всі маніпулятивні спроби ведучого повертати гостя до нинішнього забезпечення армії залишаються марними. У якийсь момент Греков каже: «Что сегодня происходит не только в армии, а и в обществе. Ведь армия — это отражение зеркальное нашего общества».

Піховшек підказує гостю таке: «Що ви маєте на увазі? П’янство чи що конкретно?»

Хоча Греков перед цим про пиятику у війську взагалі не говорив. На це інший гість, позафракційний народний депутат-свободівець Олег Осуховський слушно зауважив: «Я би не робив з українського війська, якихось п’яних військових, бо наші військові зараз захищають нас з вами, щоб ми тут мирно сиділи в цій студії. <…> Не робіть цього, бо цього нема, це реальна провокація».

Ще одне маніпулятивне питання ведучого до Грекова із «зашитою» підказкою — пропагандистською тезою Кремля: «У нас питання про курс України на членство в НАТО. <…> Наскільки ця ідея популярна серед офіцерів, яких ви представляєте, з якими ви раніше служили. Чи розумієте ви, що з нас хочуть зробити розмінну монету, а не розмінну банкноту в цій геополітичній грі?»

Греков: «Я не являюсь кадровым офицером. То, что у нас идет евроинтеграция, и она внесена в Конституцию, я думаю, что очень много присутствующих здесь с этим согласны, но, к сожалению, не многие из них или нас были в тех европейских странах, тех государствах, о которых нам так хорошо говорят».

Піховшек: «Скажіть, а ви самі не відчуваєте парадоксу в тому, що ви говорите? Що багато хто погоджується з євроінтеграцією, з цими стандартами, але не був у тих державах».

Загалом у мене склалося стійке враження, що гість, який мав підтвердити тезу ведучого про погане забезпечення армії сьогодні як підтвердження розкрадань, виявився взагалі некомпетентним у цьому питанні, тож Піховшек намагався в будь-який спосіб витягти з нього хоч якийсь негатив. У подальшому ведучий каже про свого «чільного гостя»: «Я хочу сказати, що нікого краще, ніж військовий Василь Німченко, ви не знайдете…» (в ролі військового експерта). Це спірне твердження, адже Німченко не є військовим, звання генерала-полковника юстиції має як суддя військової колегії Верховного суду в 1995 році. Вся кар’єра Німченка — судова. Натомість Німченко у своїй промові відверто піарить «Український вибір» і його лідера Медведчука, заступником якого в «Українському виборі» сам і є. І знову згадує про «роззуте військо» на початку 2015 року. У підсумку можу сказати власне враження: попри всі зусилля, Піховшеку не вдалося за допомогою двох «основних» гостей змалювати логічний ланцюжок про те, як імовірні розкрадання в «Укроборонпромі» призводять до поганого забезпечення українських Збройних сил у 2019 році.

На Прямому каналі тема обговорюється в ток-шоу «Прямий ефір». Тут ведучі намагаються провести кілька основних ліній на «відбілювання» Порошенка. У вступному слові ведучий Микола Вересень каже таке: «Я би від себе почав з того, що якісь речі, які пов’язані з військом, це я сьогодні дізнався, може треба було давно продати. Я, наприклад, сьогодні дізнався про таку красиву штуку: виявляється, ще донедавна в українських Збройних силах, ви не повірите, зберігалося 19,5 тисяч протигазів для коней».

Ведуча Світлана Орловська замість спрямовувати розмову до обговорення суті звинувачень, викладених у програмі «Наші гроші», неодноразово повторює дві тези: по-перше, що журналістське розслідування «Наших грошей» нібито є передвиборною технологією проти кандидата Порошенка, по-друге, що Порошенко в цій ситуації нібито зробив «усе, від нього залежне». Наприклад: «Загалом вся ця історія, розуміємо, що розкрадання в “Укроборонпромі”, за місяць до виборів вона викладена, два роки все це велося слідство. Все, що до виборів викладається, в активний виборчий період, звичайно, це все робиться під вибори…».

Їй одразу ж заперечує народний депутат від «Самопомочі» Руслан Сидорович: «… Насправді не всі розслідування, які були в цій сфері, робилися під вибори». І розповідає, що «Самопоміч» ще в 2016 році інспектувала військові частини і зробила для правоохоронних органів великий звіт про зловживання на обороні, але нічого з того не було розслідувано. Орловська перебиває гостя і знову стверджує те, що їй ось щойно заперечили: «Я все-таки хочу, щоб ми не забували і говорили про те, не саме лише розкрадання в “Укроборонпромі”, це все розслідування, тому що розкрадання в армії, а зараз у нас ідуть вибори, вибори президента. Безумовно, це все має політичний виборчий підтекст, і тут ніхто не буде зі мною сперечатися. Безумовно, коли за місяць це викидається, це теж має свій сенс. І безумовно, що інші кандидати у президенти скористалися цим, і вони говорять не стільки про розкрадання в армії, скільки вони говорять з таким посилом, що це все чинна влада, конкретно президент, який так само балотується на наступний термін, в усьому винний. Вони розігрують саме таку карту. Хочу, щоб ми так само про це не забували і не забували про функції, що може чинний президент. Що він може? Він звільнив Гладковського. Що він зробив? Він зараз всі карти передав до рук НАБУ, правоохоронних органів. Так що давайте в цьому так само розглядати, чи винен тут президент чи ні».

І далі в ході розмови: «Все, що в його компетенції, він зробив, звільнивши Гладковського, правильно? Він же не може виносити вирок!»

Окремою тезою, яка обґрунтовується в ході програми, є явно другорядна обставина — виправдання контрабанди запчастин із РФ. Так, у ході програми народний депутат від БПП Олександр Бригинець розповідає, що в 2014-2015 роках армія була в жахливому стані й часто доводилося робити дії, які не вписувалися в чинне законодавство.

У ході програми Вересень малює гіпотетичну ситуацію: що, якби його знайомий позвав його на якусь посаду, «як ви думаєте, він мене спитає: а син буде красти?», для емоційного підтвердження ще однієї тези, що «Порошенко не знав про ці розкрадання».

Далі гості озвучують серйозні звинувачення на адресу кандидата Гриценка. Спочатку народний депутат від Радикальної партії Ляшка Дмитро Лінько каже, що всі міністри, «починаючи з Гриценка», розпродували за копійки військове майно. Але коли гість став говорити про всю недієву систему влади із президентом включно, Орловська почала його постійно перебивати, зокрема, знову повторюючи кілька разів натяки на те, що журналісти спрацювали під вибори й нагадуючи про те, що президент, за її версією, зробив усе, що міг. Політик Тарас Чорновіл, представлений у програмі як «політичний аналітик», каже, що 250 млн гривень збитків, про які йдеться в розслідуванні журналістів.

«….Це не є розкрадання доведені, це є об’єми оборудок, які прирівнюються до 10 млн. доларів. Здається, сума страшна, але я пригадую, як мені довелося дістати доступ до матеріалів тоді ГоловКРУ називалося, <…> яке розслідувало справу Анатолія Гриценка. <…> Там була сума 3 млрд гривень. Звинувачували Гриценка в 3 млрд гривень нецільових там різних речей, це при курсі 4,5 гривні за долар. Це близько мільярда доларів. <…> Як Гриценко досі ходить на свободі?»

Зрозуміло, ведучі не роблять тут жодної спроби дотримати стандарт балансу думок.

У «Підсумках» Євгена Кисельова більше обговорювали ефективність саме таких рішень президента (звільнення Гладковського і скликання засідання РНБО щодо реформування «Укроборонпрому») з точки зору довіри народу. В цілому обговорення було коректним, без маніпулятивних моментів.

На 24-му каналі у програмі «ProНовини» ведучий Артем Овідєнко акцентується на тому, що Порошенко довго тягнув із рішенням про звільнення Гладковського. Про це ведучий говорить у звичній для себе манері, тобто з великою кількістю неавторизованих суб’єктивних тверджень: «Отже, цілий тиждень знадобився президенту Порошенку, щоби таки наважитися звільнити з державної посади свого друга Олега Гладковського, щодо якого журналісти ще минулого понеділка оприлюднили розслідування і звинуватили у чвертьмільярдних зловживаннях на оборонці. І чинний президент тепер от запевняє, що дружба з чинним президентом нікого не врятує. А от чому зі звільненням свого товариша він тягнув цілий тиждень, і на що саме цей тиждень міг витратити обвинувачений заступник секретаря РНБО, які саме “хвости” він встиг зачистити і які документи міг би встигнути переписати. Таке Петро Порошенко сьогодні чомусь не коментував».

На мою думку, «не коментував», бо його ніхто про це не запитував. Крім того, ведучий вдається до емоційної образності: «І ця схема нічим не відрізняється від продажу армії за потрійною ціною гнилого м’яса. Абсолютно все те саме. А те, що гниле це м’ясо доправлене при цьому контрабандою з Росії, то з якого боку це може бути пом’якшуючим фактором? Ні з якого!»; «Вони лише ниці і нахабні шакали, які видирали зі знесиленого тіла воюючої країни шматки м’яса з кров’ю. Але зауважу, що про шакалів то була алегорія».

Так само неавторизовані оцінки й висновки — у сюжеті Альони Чернецької: «Президент відмовчувався майже тиждень. Проте резонанс настільки великий, що гарант був змушений відреагувати. <…> Якби не вибори і зіпсовані розголосом рейтинги, то, можливо б, і Гладковський вийшов сухим з води».

У програмі «Про головне» Ілона Довгань обговорювала тему з авторкою розслідування Лесею Івановою і з головою експертної організації State Watch Глібом Каневським. Обговорення було коректним.

На каналі «Еспресо» у «Великому ефірі» Василь Зима обговорює тему з політтехнологом (представленим як «історик, політолог») Олександром Палієм. Палій проводить деякі тези на користь Порошенка, які він майже дослівно вже озвучував в ефірі Прямого каналу 2 березня: «Де президент, а де цей Гладковський? Він всього-на-всього заступник секретаря РНБО. Таких чиновників в Україні мабуть сотні і сотні. В тих розмовах, ні про президента не йде, ніяк воно абсолютно не дотично до нього. В тих розмовах, достовірність яких ми не знаємо ще, але там іде виключно про сина цього Гладковського. Навіть не про нього самого»; «У нас “під справами” достатньо велика кількість ходить людей <йдеться про чиновників>, якщо їх всіх зразу звільняти чи арештовувати…»; «Дуже простий приклад. У Юлії Тимошенко, раз — Мангер, да? Вона його всіляко захищала. Два — Дубіль і Богдан, два депутата, тобто 10 % всіх депутатів Юлії Володимирівни, причетні до “піраміди” виборчої, не просто виборчої “піраміди” підкупу. <…> 2,2 млрд гривень, це дуже серйозний обсяг. Уявіть собі розмір. 686 тисяч прямих учасників, які залучають кожен по 10. Це 7 мільйонів людей, це третина всіх виборців. Можна 30 % отримати просто так, через успішну роботу однієї “піраміди”. І Тимошенко сказала: це люди, які боряться з корупцією, ці два депутати. Подивіться яка принципова відмінність від поведінки президента Порошенка».

Ведучий Зима ставить маніпулятивні, виправдальні щодо Порошенка питання, гість його підтримує:

Ведучий: «У нас на запит суспільства була нагороджена Героєм України Надія Савченко. Я не думаю, чи знав президент чи не знав, хто вона така і всі інші речі, я думаю, що його розіп’яли б, якби він тоді не дав їй Героя. Так само можна сказати, «а він їй Героя України дав, а вона шпіон там».

Палій: «Помилявся. Президент інколи відгукується на запит суспільства аж до такої міри, що іноді цей запит буває некомпетентним і іноді самошкідливим».

Ведучий: «Люди, напевно, хочуть собі так думати, чи так собі уявляють, що президент контролює всіх тих, хто так чи інакше знаходиться в його підпорядкуванні. Ну от подумайте собі, навіть якщо на невеличкому підприємстві, як, скажімо, як наш телеканал “Еспресо”», де, скажімо, кілька сотень людей. І от хтось би десь щось там крав. Ну я не думаю, що президент телеканалу точно давав там вказівку прийти вкрасти монітори і принести додому. Грубо кажучи, для нього це може бути несподіванкою».

Палій: «Коли в родині люди не знають. У президента достатньо велика кількість чиновників, яких треба призначати, але він не телепат. Змиріться з цим. Жоден президент на планеті Земля, жоден прем’єр-міністр не є телепатом».

Зима каже, що навіть Янукович не знав всіх, хто крав, крім близького оточення. «Ну не можна контролювати всіх, казати, що це пряма вина президента!»

Палій озвучує нову тезу на захист Порошенка: «Порошенко дав на армію 550 млн гривень власних грошей з власної кишені, які є стовідсотково його власністю. А, до речі, на всю благодійну діяльність, сьогодні Медведєв сказав, — 1 млрд 200 млн. У справі Гладковського там фігурують цифри в 24 млн гривень. Це було б абсурдно: давати мільярд, щоб отримати 24 млн, і ділити його з якимось Гладковським».

І негативний бекґраунд про Тимошенко: «От Юлія Володимирівна вишиванку носить, а двічі через фракцію привела в парламент Лебедєва, міністра оборони, громадянина Російської Федерації, який допомагав знищити і підірвати нашу армію і взагалі скоротити її до рівня 50 тисяч. <…> Якась відповідальність має бути і за Лебедєва, і за Савченко, і за Портнова, і за Артеменка, і за всіх інших діячів».

Ведучий не виправляє (чи не свідому?) помилку гостя. Лебедєв справді перший раз потрапив до парламенту у 2006 році за списками БЮТ, а вдруге, у 2007 році — вже за списками Партії регіонів і був міністром оборони з 2012 по 2014 роки в уряді Азарова. Далі Зима обговорює тему із заступником міністра з питань тимчасово окупованих територій Юрієм Гримчаком. Запитання ведучого так само спрямовані на виправдання дій президента: «Президент, я так розумію, сьогодні став на ту позицію, на якій і повинен стояти гарант Конституції, глава держави. Звільнив, будь ласка, розслідуйте. Чи може продовження цих, публікування цих матеріалів, — які частково звичайно зливають журналістам-розслідувачам, нічого дивного тут немає, очевидно, так у всьому світі відбувається, — вже тепер шкодити президенту?»

Гримчак озвучує нову тезу. Він звинувачує журналістів-розслідувачів в атаці на «одну з ключових фігур, яка займалася озброєннями в нашій армії» (тобто Гладковського-старшого). І теж згадує, що «президент за останні 5 років мільярд 200 мільйонів чи 500 мільйонів, не принципово, своїх коштів через фонд, через інші речі, вклав в армію і взагалі благодійність».

У «Вердикті» Сергій Руденко обговорював тему з віце-спікером парламенту Оксаною Сироїд цілком коректно.

На каналі ZIK тему розглядали у «Грі з вогнем» з Тетяною Даниленко. У ході програми гості конкретно агітували голосувати проти Порошенка, наприклад блогер Юрій Касьянов каже:

«Не надо рассказывать там “Тимошенко — агент Кремля”, “Зеленский — агент Кремля”. Голосуйте за кого хотите, только не за Порошенко».

Ведуча на таку контрагітацію не реагувала. Лише коли всі гості почали розповідати, хто з них за кого збирається голосувати, вона сказала: «Не обійшлося все ж без порушення Закону про вибори. Всі за всіх проагітували».

5 березня (вівторок)

Тема: Продовження теми розкрадань в «Укроборонпромі» (події дня: НАБУ відкрило справу по Гладковському-старшому / Гладковський-молодший подав до суду на журналістів / Заява «Укроборонпрому» про те, що інформація журналістів «маніпулятивна», ціни закупівель були «оптимальними»).

На каналі NewsOne тема у «Великому вечорі» з Діаною Панченко. Гість — політтехнолог Дмитро Раімов (раніше вів на цьому ж каналі «Суб’єктивні підсумки»). Обережно виступає на користь президента, основний аргумент — що занадто малі гроші, «не президентський» рівень.

На Прямому каналі тема обговорюється у «Прямому ефірі». Цього разу ведучий Микола Вересень вправлявся у вигаданих ілюстративних історіях, спрямованих на тези «президент не знав про оборудки», «президента штучно прив’язують до цього скандалу»: «Знаєте, якщо повісити тут мою фотографію, бажано збризнути кров’ю так трошечки, і розповідати на тлі моєї фотографії про те, як в Гвінеї-Бісау їдять людей, то через 5 хвилин показу ви всі абсолютно, без винятку, будете переконані, що Вересень саме тим і займався все своє життя, що їв людей. Там висів портрет існуючого президента на тлі якого розповідалося про те, — уважно! — що дві молоді особи, одна з них казала, що треба дати гроші батькові, однієї з осіб»; «От давай ми зараз домовимося з тобою, що дамо гроші Світлані Орловській, а вона в сусідній кімнаті навіть не знає, <…> нічого не в курсі, може в курсі, може не в курсі, я кажу тільки по факту того, що я бачив. Значить, один іншому каже: “треба дати 30 тисяч тому”». А той знає, що йому треба дати? Є переговори, де він каже, ви там оборудку робіть, але мені ж 30 тисяч? І все — на фоні існуючого президента. <…> Будь-яка твереза людина, яка це перегляне, твереза, не та, яка дивиться постійно на портрет, який би там не був, <…> а сама подивиться, а де доказова база?»; «В мене друзі були в школі такі, що відсиділи за вбивство. Я в цьому винен також?»

Ведуча Світлана Орловська традиційно «зашиває» у свої питання й репліки власні думки на виправдання президента:

«Президент у цій ситуації, чи він зробив все, що міг? Функції його: він звільнив Гладковського…».

Валентин Гладких, політолог: «Ясна річ, що не все».

Орловська: «А що він міг ще зробити? Що ще в його повноваженнях зробити? Посадити, розслідувати, казніть, поміловать?».

Гладких: «Ні, в його повноваженнях є генеральний прокурор, який взагалі його кум…».

Орловська: «У повноваження президента входить тільки звільнити. Ми говоримо про повноваження президента? Я не хочу, щоб цим маніпулювали. <…> Він не може бути НАБУ, він не може бути судом, він не може казніть і поміловать, розумієте, не може! Це вже будуть казати інші кандидати в президенти, використовувати політтехнології, розумієте. Але реально він не може цього зробити, і не повинен цього робити. Так само, як інші кандидати кажуть: я посаджу президента. Та немає в твоїх функціях посадити президента, ще когось. Прийде весна, будемо саджати. Да нема в функціях цього!»; «Якщо президент не втручається — він поганий, тому що нічого не робить. Якби президент втрутився, — це був би вобщє завал, тому що це політичне переслідування і все. У будь-якому разі тут президент в нехорошій ситуації виходить. У будь-якому разі президента всі, з усіх сторін…».

На цьому ефірі було помітно, що ведучі дають слово гостям вибірково, тим, хто каже «зручні» речі. А коли хтось хоче сказати «незручний» (на цьому ефірі це були позафракційний народний депутат Павло Кишкар і політтехнолог Денис Богуш), просто починають перекрикувати їх. У чому їм допомагає дехто із пропрезидентських гостей, особливо заступник міністра з питань окупованих територій Юрій Гримчак.

Деякі тези на користь президента і влади озвучують гості. Так той же Гримчак каже: «Я подивився всі ці мультики», а також висловлює думку, яку вже озвучував напередодні в ефірі 24-го каналу, про необхідність контрабанди запчастин із РФ і про шкоду таких журналістських розслідувань (які він називає «сорною пропагандою» й «ударом по оборонному комплексу»), внаслідок яких Україна втрачає канали такої контрабанди. І знову каже, що «завдяки Гладковському армія має озброєння» (у Василя Зими в ефірі він лише натякав, а тут називає Гладковського відкритим текстом). Народна депутатка від «Народного фронту» Тетяна Чорновіл теж говорить про користь контрабанди з РФ. І знову ставить запитання: звідки інформація з’явилася в журналістів? Каже, що її «злили» або Матіос, або НАБУ. «Замість розслідувати, вони прийняли участь у виборчій кампанії!» Гладких наполягає на тому, що «все, що відбуватиметься перед виборами, все одно сприйматиметься нами і аналізуватиметься в контексті виборів». Народний депутат від БПП Шверк нагадує, що Порошенко давав гроші на армію.

Вересень підсумовує тему так: «Якщо зробити якийсь підсумок невеличкий, то виходить, що найгіршу справу для кандидата в президенти Порошенка зробив його кум генеральний прокурор. Ну тому що, за такою логікою, як я тут чую, якби просто прокурор раніше розповів про оборудки в “Укроборонпромі”, то скандалу б не було і президент не був би замазаний. Але генеральний прокурор, кум про це не сказав і тепер виникає дуже складна для президента ситуація. (Гримчак підказує: «Тому що тайна слідства». — Ред.) Да. І я думаю, що тут якраз і є проблема в тому, існують люди, які за всіх умов будуть, наприклад, проти Зеленського, якби він навіть став богом. Існують люди, які за всіх умов будуть проти Порошенка, якби й він став богом. Існують люди, які за всіх умов будуть за Тимошенко, проти Тимошенко, якби вона навіть була мамою бога. Ну і це така ситуація в Україні за три тижні до виборів».

У «Підсумках» Євгена Кисельова було два моменти. Коли гостя студії журналістка Лариса Волошина наводить приклад Вотергейтського скандалу для обґрунтування думки, що розслідування «Наших грошей» було опубліковане саме зараз, тому що «під вибори», ведучий не нагадує їй і глядачам, як цей момент уже неодноразово пояснювали самі журналісти проекту «BIHUS.info». Або інший гість журналіст Роман Бочкала каже: «Почему-то в каждом своём таком стендапе речь заводилась именно о президенте, который впрямую к этому кейсу не имеет никакого отношения. Он не фигурировал ни в переписке, ни в каких-то других материалах, связанных с этим. Мне кажется, это всё-таки передёргивание и это всё-таки излишнее сгущение красок, особенно если мы говорим о том, что это происходит в разгар предвыборной кампании».

На мою думку, з цим твердженням можна погоджуватися або не погоджуватися, але ведучому програми якось варто було б нагадати, що поки що не йдеться про участь президента у схемах Гладковських, натомість ідеться саме про політичну відповідальність президента. А його політична відповідальність за кримінальні дії тих людей, яких він дуже добре знає і призначав на відповідальні посади,  є безумовною.

На 24-му каналі у програмі «ProНовини» Артем Овдієнко цього разу згадав про презумпцію невинуватості, але далі власними висновками сам же спростовує цю презумпцію: «Я одразу нагадаю, що в Україні називати людину винною можна тільки після відповідного вердикту суду, утім за опосередкованими ознаками наважусь припустити, що Гладковські таки провертали з вітчизняною оборонкою оборудки і наживалися на армії. По-перше, про це може свідчити той факт, що Петро Порошенко таки звільнив свого давнього друга із посади у РНБО. Президент не став відстоювати Гладковського і умив руки, напевне, тому що знає: оприлюднені журналістами закиди таки обґрунтовані. По-друге, мовчить генпрокурор. Коли таке було, щоб Луценко не став на захист честі і гідності свого кума, чия репутація від цього розслідування постраждала? Відтак, мабуть, і генпрокурор знає, що закиди на адресу Гладковських обґрунтовані. Тому і мовчить, що то все журналістські вигадки та фальсифікації».

Попри часткову авторизацію власної думки (тут авторизовано лише частину висновків автора програми), гадаю, з логічної точки зору з цими висновками можна посперечатися. Бо звільнення Гладковського цілком може бути не свідченням того, що президент знав, а лише свідченням його спроби дистанціюватися від негативу перед виборами. Так само можна пояснити й «мовчання» генпрокурора, який просто не став спростовувати обвинувачення на адресу Гладковського лише з політичних міркувань у межах тієї антикризової тактики, що її обрала в цій ситуації команда президента. Попри нагадування ведучого програми про презумпцію невинуватості, в сюжеті Ганни Калюжної провина Гладковських теж подається як доконаний факт.

У «Політичній кухні» ведуча Христина Бердинських викладає повну хронологію подій за темою. Тут відвертих маніпуляцій нема, є велика кількість оцінок і висновків, не авторизованих належним чином, наприклад: «Але потім вирішив заговорити головний герой сюжету Олег Гладковський, виступивши в ефірі телеканалу ZIK. Там Гладковський відповідав на телефонні дзвінки слухачів. Цей ефір вразив своєю штучністю і дзвінками без жодного гострого запитання. І у цьому проблема кандидата Петра Порошенка. Команда президента намагається зіграти в інформаційні технології, причому не дуже хитрі, часом навіть примітивні. Замість того, щоб дійсно вирішувати ситуацію і добиватися справжнього покарання корупціонерів».

У програмі «Про головне» ведуча Ілона Довгань обговорювала тему з головним редактором видання «Цензор.Net» Юрієм Бутусовим у цілому коректно, лише в ході розмови охарактеризувала прес-конференцію представників «Укроборонпрому» як «замилювання ока».

На каналі «Еспресо» у «Великому ефірі» ведучий Василь Зима у своїх питаннях і репліках за допомогою іронії намагається знизити значущість журналістського розслідування «Наших грошей», наприклад: «Ситуація з компроматом, який було злито журналістам, вони його оприлюднили, і тепер є ціле постшоу, як це кажуть. Власне, іде зараз це шоу. Чому я так кажу, тому що я собі думаю, що після виборів президента про Гладковського, Ігоря, Олега, Свинарчука, Бігуса, всю цю історію забудуть як про страшний сон, і ніхто ніколи її не згадає».

Гість програми Сергій Таран, представлений як політолог, теж пов’язує появу цієї інформації виключно з виборами.

У програмі «Вердикт» був не зовсім зрозумілий для мене момент. Коли гість, кандидат у президенти Олександр Данилюк сказав, що оприлюднення проектом «BIHUS.info» розслідувань як про Порошенка, так і про Тимошенко, «є роботою в інтересах іншого провідного кандидата Володимира Зеленського». Тут ведучий Сергій Руденко нелогічно перебив гостя й підвівся до прес-конференції «Укроборонпрому». Щоправда, згодом сам повернувся до теми про вигоду журналістських розслідувань для Зеленського. Я не зовсім зрозумів, навіщо було перебивати гостя на цій думці і змінювати тему. Після синхронів із прес-конференції представників «Укроборонпрому» ведучий каже таке: «Треба сказати, що це був Сергій Омельченко, а Сергій Омельченко є першим заступником генерального директора концерну «Укроборонпром». Він є також і сином Григорія Омельченка, можливо, ви пам'ятаєте генерала, який був кілька разів народним депутатом України, який зараз досить часто виступає з критикою Юлії Тимошенко, до речі, на одному з пропрезиденстських телеканалів».

На мою думку, цей бекґраунд виглядає в контексті теми трохи маніпулятивно, як якась віддалена асоціація: і там син, і тут син.

На каналі «112 Україна» тему згадували в новинах і в програмі «Пульс», яку розглядає інший моніторинг «Детектора медіа».

На каналі ZIK тему розглядали лише в новинах.

6 березня (середа)

Тема: Порошенко ініціює міжнародний аудит і реформу «Укроборонпрому»

На каналі «112 Україна» тема обговорюється у «Вечірньому праймі». Попри те, що відверто маніпулятивних моментів нема, але питання ведучих є відчутно більш жорсткими до нардепа від «БПП» Олега Барни, який адвокатує дії президента Порошенка і необхідність контрабандного постачання деталей з РФ, аніж до критика чинної влади Олександра Лавриновича, представленого як «міністр юстиції України в 2002–2005, 2006–2007, 2010–2013 роках». І ще один момент: оскільки Лавринович у своїй критиці виступає, в тому числі, з моральних позицій, ведучим слід було б нагадати глядачам бекґраунд політика, який був міністром юстиції в уряді Азарова, а згодом головою Вищої ради юстиції за Януковича. Тобто він юридично забезпечував злочини попередньої влади, яка, зокрема, зробила найбільше для демонтажу українських Збройних сил і підготувала для Росії зручний плацдарм для окупації України. І ще один момент: ведучий Володимир Полуєв, який зазвичай далеко не завжди реагує на те, що гості починають агітувати за чи проти когось із кандидатів у президенти, протягом цієї розмови переривав таку приховану контрагітацію проти Зеленського у виконання народного депутата Барни, навіть тоді, коли той говорив, не називаючи кандидата, про його некомпетентність, або коли казав про віртуального персонажа Голобородька (тобто закон тут не порушувався).

На Прямому каналі тема взагалі не обговорювалася у «Прямому ефірі», що мене здивувало. Трохи часу було приділено лише дотичній темі — відповіді керівника САП Назарія Холодницького на заяву посла США в Україні про необхідність його відсторонення.

У «Підсумках» Євген Кисельов обговорював тему з гостями — журналістом Романом Шрайком, політологом Богданом Бондаренком і народним депутатом від БПП Олексієм Мушаком. Обговорення було по суті й маніпулятивних моментів у ньому не було.

На 24-му каналі в програмі «ProНовини» ведучий Артем Овдієнко знову повертається до неавторизованих оцінок і висновків: «І все б нічого, і навіть політичні противники чинного президента могли б позлословити, мовляв, хоча б наостанок щось корисного зробив для держави. Але біда в тому, що так от одним барським указом неможливо реформувати оту от монструозну державну корпорацію, спеціально створену ще Януковичем для махінацій з оборонним бюджетом. <…> Оголошувати гучну реформу за місяць до виборів і через тиждень після того, як твоїх друзів обвинуватили, що вони роками багатіли на тому “Укроборонпромі”, то навіть не смішно, то просто блюзнірство якесь».

Або виступає в ролі експерта, який оцінює ефективність роботи оборонної сфери: «Але як будь-яка державна корпорація-монополіст, що існує у наскрізь корумпованій державі, діяльність “Укроборонпрома” як мінімум неефективна. Керівникам тих оборонних заводів просто немає необхідності про ту ефективність думати. Для функціонування тих виробництв, якими вони керують, вони використовують не свої, а державні гроші. Відтак їм реально байдуже, за яку ціну купувати до прикладу запчастини до танку. Що 100 гривень, що 1000, що 10 000, — їм взагалі без різниці, якщо можна прикрити ту розтрату офіційними папірцями. Відтак вони і готові тринькати ті державні гроші. Оце й робить вітчизняну оборонну галузь неефективною. <…> Поки ця корпорація буде державною, вона не буде ефективною, як ота наша пострадянська “Укрзалізниця” чи “Укрпошта”».

Крім того, ведучий робить узагальнення, звинувачуючи у злочинах і всіх керівників оборонних заводів, і тих, хто «над ними», і тих, хто їх перевіряє: «Вітчизняна оборонна галузь — це просто рай для корупціонерів та хабарників. Усе тому, що бюджети оборонних заводів, бюджети державних замовлень в “Укроборонпромі” засекречені. <…> А чи не крадуть ці директори оборонних заводів державні гроші, купуючи усі комплектуючі за завищеними цінами через свої фірми-прокладки? Перевірити це неможливо. Тож директори крадуть. Сам бог велів, як то кажуть. І крадуть вони у промислових масштабах. І самі вони крадуть, і усі ті, хто над ними, крадуть, і сини їхні крадуть, як ми нещодавно дізналися зі скандалу з Гладковським. І тут варто розуміти, що ті от оборудки Гладковських на чверть мільярда баксів <у розслідуванні “Наших грошей” насправді йшлося про чверть мільярда гривень> — це реально копійки, це краплина в морі, це навіть не верхівка корупційного айсберга, що плаває в кориті фінансування вітчизняної оборонної галузі. Адже бюджети оборонних заводів колосальні, і бюджети оборонних заводів засекречені. Від тих заводів не вимагається ефективної роботи. І незалежний аудит там провести неможливо, як би того демонстративно не вимагав сьогодні президент. Не плутайте з офіційними перевіряльниками, які мають доступ до держтаємниці, й регулярно насправді навідуються на ті оборонні заводи, але лише для того, щоби і з ними там поділилися накраденим».

І закінчує такими висновками: «Оборонна галузь нашої країни — наче аварійний будинок <…> Цей будинок немає сенсу ремонтувати чи реформовувати. Його треба зносити і будувати на тому місці нову конструкцію. І треба було це робити ще 5 років тому. Звісно, 5 років тому неможливість це зробити пояснювали війною. Можливо й так, це дійсно дуже вагомий аргумент, утім усе ж таки більш схоже на те, що “Укроборонпром” тоді залишили незмінним, як чудово засекречену багатомільйонну годівницю. І тепер от за місяць до завершення свого 5-річного президентства Верховний Головнокомадувач, після того як його найближчого друга прихопили там на гарячому, зажадав ту галузь кардинально змінювати. І перед тим, як піти з посади, зажадав Петро Порошенко прозорого оборонного бюджету. Ну-ну».

У програмі «Про головне» тему обговорювали коректно.

На каналі «Еспресо» у «Великому ефірі» ведучий подає пряму мову Порошенка, де той натякає на Гриценка: «Особливо на цьому спекулюють ті кандидати в президенти, хто в бутність свою при владі бездумно скорочували Збройні сили, розпродавали озброєння по ціні металобрухту, рівняли з землею військові містечка, а самі армійські землі за безцінь спускали ділкам для комерційного будівництва».

Ці слова президента Василь Зима коментує так: «До речі, будучи журналістом, неодноразово знімав матеріали про землі, які належали Міністерству оборони, які були віддані під якісь готелі, під невідомо що. Просто стояли пусткою, просто заросли бур’янами, тому що вони були передані комусь, хто там нічого не будував. Історій дуже багато насправді. Президент, чуєте, навіть захрип після кількаденних, кількатижневих поїздок Україною. Президент мандрує державою, вже голос не витримує постійно говорити, говорити, говорити».

Не виключаю, що і тут, і в інших програмах, де також згадували ці президентські обвинувачення на адресу Гриценка, був би доречним бекґраунд, що коли Гриценко був міністром оборони, Порошенко у 2005 році був секретарем РНБО, звідки змушений був іти через звинувачення у корупції.

У «Вердикті» тема загалом обговорювалася коректно, ведучий Сергій Руденком згадував бекґраунд про звинувачення Порошенка в корупції на посаді секретаря РНБО. Єдиний момент: як і попереднього дня, ведучий після прямої мови першого заступника гендиректора «Укроборонпрому» Сергія Омельченка знову згадує, що це син Григорія Омельченка.

На каналі ZIK тему в програмі «Хард» Наталія Влащенко обговорювала з гостем кандидатом у президенти Ігорем Смешком. Принаймні в межах цієї теми мені здалося, що кандидату Смешку ведуча надала дуже зручну трибуну для як аргументованої, так і емоційної критики чинної влади. Ведуча ставила гостю дуже зручні запитання як до експерта в питаннях нацбезпеки (яким Смешко реально може вважатися), де він мав можливість давати в тому числі й політичні оцінки на адресу свого конкурента на виборах — чинного президента.

У «Грі з вогнем» теми дотично торкалися в дискусії щодо згортання антикорупційної реформи. Маніпулятивних моментів не було.

На каналі NewsOne цього дня весь прайм була програма «Український формат», яка розглядається іншим моніторингом «Детектора медіа».

7 березня (четвер)

У четвер тема «Укроборонпрому» обговорювалася мінімально, попри те, що НАБУ цього дня провело обшуки у Гладковських та інших підозрюваних. Натомість найбільш обговорюваною темою виявилася спроба підкупу кандидата у президенти Юрія Тимошенка, щоб він зняв свою кандидатуру. Крім того, канали активно обговорювали тему зняття та об’єднання кандидатів, оскільки це був останній день, коли кандидати могли подати до ЦВК заяву про зняття з виборів без втрати грошової застави.

Тема: Спроба підкупу кандидата Тимошенка

На каналі «112 Україна» тему ведучі обговорювали у студії з Дмитром Гордоном. Гордон каже, що Юрій Тимошенко є технічним кандидатом для того, щоб відібрати голоси в Юлії Тимошенко, називає цю подію «явной провокацией» і каже, що з цього приводу думають виборці Юлії Тимошенко: «Они думают так. Против нашей Юли опять затевают гадость. И вот нашу Юлю им замарать не удастся. И мы всё равно будем голосовать за нашу Юлю».

Ведучий Полуєв: «Це йдеться про електоральне ядро Юлії Тимошенко. Це не є агітацією на її адресу».

Гордон, як і раніше, періодично непрямо агітує за кандидата Ігоря Смешка: «Я смотрю список. Топ 7 кандидатов. Вот мы о них сказали. Ещё раз повторю: Зеленский, Тимошенко, Порошенко, Гриценко, Бойко, Ляшко, Смешко. Сегодня вот даже по последнему рейтингу “Софии” сегодняшнему, имеют 7 первых мест. Кто из этих людей реально может посадить коррупционеров и сказать “всё, хватит”? Я знаю одну фамилию — Смешко».

Полуев: «По рейтингах, відверто кажучи, він навіть на другий тур сьогодні не дуже претендує».

Гордон: «Сьогодні він сьомий по рейтингу. Сьогодні в нас 7-е. І він сьомий. Я не виключаю того, що він 28-го може бути другий. Чи перший».

Або такий фрагмент: «А один из кандидатов написал Гордон — агент КГБ. И Смешко — агент КГБ. И Медведчук — агент КГБ. То, что Медведчук агент КГБ, с этим я могу ещё согласиться. Но то, что я агент КГБ или Смешко — это, конечно, звучит очень ярко».

Ведучий час від часу «зашиває» у свої запитання однозначні оцінки, як-от: «До нас же зараз є така прискіплива увага з боку західних політиків, спостерігачів. Зараз заступник держсекретаря Сполучених Штатів Америки приїхав до України, якраз сьогодні зустрічався з кількома топовими кандидатами в президенти. І тут ми бачимо, як генеральний прокурор виходить, робить заяви стосовно одного з кандидатів у президенти опозиційного, обіцяє знімати недоторканність з представника “Батьківщини” пана Дубіля, тощо, тощо. Як за кордоном на це будуть реагувати? Чи сприймають вони ось таку брудну гру?»

Крім того, ведучий не робить необхідних уточнень, коли гість наводить недостовірні факти (бо посилання «как говорят», звісно, не витримує критики): «Мне интересно, понизится ли рейтинг президента после скандала с Гладковским? То есть, мы же понимаем, что разворовывается военный бюджет в течение 5 лет. Пропорция, как говорят, на 60–70 % он разворовывается».

На каналі NewsOne Василь Голованов обговорює тему у «Великому вечорі» з політиком Дмитром Співаком (ніяк не представленим ведучим за компетенцією). Співак у рамках теми хабара Тимошенку й теми об’єднань різних кандидатів у президенти веде контрагітацію проти Гриценка і, навпаки, на користь Смешка. Ведучий дає гостю змогу це робити лише після того, як той повністю виклав свою думку, каже: «Я нагадаю, що ми не агітуємо в нашому ефірі ані за, ані проти когось».

На Прямому каналі тема обговорювалася у програмі «Прямий ефір». Після перегляду вже багатьох випусків цієї програми в мене особисто склалося стійке враження, що основою маніпуляцій є підбір таких гостей, які озвучуватимуть завідомо «правильні» думки на користь чинної влади й чинного президента й кандидата на другий термін. Гостей, які висловлюють думки всупереч, ведучі за допомогою «правильних» гостей активно перебивають. Це мені дуже нагадує технологію ток-шоу на російських пропагандистських телеканалах, з тією відмінністю, що тут ведучим далеко не завжди вдається повністю затулити рота «неправильному» гостю.

Так і в цьому випуску програми «неправильним» гостем був депутат попередніх скликань від «Батьківщини» Андрій Павловський (щоправда, при представленні про партійну приналежність гостя ведучий не сказав). Протягом програми Микола Вересень постійно перекрикує Павловського, наприклад, у такий спосіб:

Вересень: «Ви не будете говорити, правда же?»

Павловський: «Є питання».

Вересень: «Ні, ви не можете ставити питання».

Павловський: «Давайте без…»

Вересень: «А ви не хаміть! Я тут господар, а не ви»!

Павловський: «Ви цар і бог»?

Вересень: «Да».

Павловський: «Пам'ятайте про журналістські стандарти».

Вересень: «Ну поговоріть ви, давайте! Камон, вперед»!

Натомість найбільш багатослівним у студії цього вечора був кандидат у президенти Сергій Каплін, якому ведучий давав говорити без обмежень за будь-яких обставин. А той агітує проти кандидатки Юлії Тимошенко, навпаки за кандидата Юрія Тимошенка і за себе, як за кандидата: «Воював чоловік. А вона воювала? Чи її оточення воювало, яке зараз йому гроші принесло? <…> Я маю таку довіру з боку громадян, що там працюють, що мені ті півтора відсотка, які б забрав той технічний кандидат, погоди б не зробили. Такий ступінь недовіри людей до політиків-динозаврів, таких як шановна Юлія Володимирівна, що для них кожен відсоток має значення. Але мене турбує більше інше: яка неповага до свого виборця! Розумієте, як вона плює в душу простому українцю!»

Ведучий не робить зауважень гостю за агітацію і контрагітацію. Так само ведучий не робить зауважень кандидату Юрію Тимошенку, коли той відверто агітує за себе. А потім була, як на мій погляд, явно розіграна сценка, коли Каплін почав усім жінкам у студії роздавати квіти до свята, а Вересень голосно «ображався», що гість зриває йому програму («Або я, або він! Більше його тут не буде» і т.п.), але ніхто не завадив Капліну довести свою справу до кінця.

На слова народного депутата від БПП Олександра Черненка, що є відмінність між повідомленням про справжній злочин кандидата і фейковою інформацією про нього, Вересень озвучує таку репліку про розслідування журналістів «Наших грошей»: «Але суспільство може це не зрозуміти. Коли я дивлюсь про цю оборонку, коли я подивився, я не знайшов там, от якщо брати юридично, нічого. Нуль! Але суспільство вірить».

Протягом програми артикулюються тези про право Юрія Тимошенка обиратися, про неповагу й недовіру штабу Юлії Тимошенко до своїх виборців.

Далі тема розглядалася у «Підсумках» із Євгеном Кисельовим. Маніпуляцій не було, але ведучий кілька разів казав про затриманих підозрюваних як про «злоумышленников».

На каналі «Еспресо» тема обговорювалася у «Великому ефірі». У стартовому повідомленні ведучий Василь Зима припускається маніпулятивної, як на мій погляд, неточності, кажучи про кандидата Тимошенка: «Це той, який в бюлетені буде Ю. В. Тимошенко» — насправді ж у бюлетені буде повністю написане ім’я та по батькові, а не ініціали. Крім того, ведучий каже про підозрюваних «зловмисників затримали». Ведучий висловлює велику кількість власних висновків і оцінок, лише одного разу їх авторизувавши. Крім того, ці висновки він базує на недостовірних цитуваннях (з посиланнями на кшталт «ми розуміємо», «інші вважають» тощо): «Ті речі, про які всі розуміють, але не завжди говорять. Ми розуміємо, що Юрій Володимирович Тимошенко, який іде в президенти, це людина, яка дійсно хоче стати президентом, очевидно має свою програму і там інші всякі речі. Ну але інші вважають, що Юрій Володимирович Тимошенко — це технічна кандидатура, яка має відтягти голоси від Юлії Володимирівни Тимошенко. Фактично, технічна помилка. Коли візьмуть бюлетень півтораметровий, там буде сорок прізвищ фактично, можуть помилитися, десь там написати не так. Але з іншого боку, вже почали говорити, що він не взяв грошей, тому що йому раніше дали гроші. У будь-якому разі цей вчинок, те, що людина не взяла гроші, не знялася з виборів, — він би одержав вдвічі більше, ніж вніс, — свідчить про те, що не всі такі, як вважають ті, хто хоче купувати кандидатів в президенти. Хто б що не думав, як би не придумували історію для Тимошенка Юрія Володимировича, він кандидат в президенти, він має право, його спробували підкупити, щоб він знявся з виборів, і він ці гроші не взяв. І я вважаю, що це насправді позитив. Всі інші речі — для домислів, для розмов у студіях, для суперечок у Фейсбуці, але факт залишається фактом, що людина не захотіла бути купленою. Тим паче, що він не мільйонер і не мільярдер. І це великий плюс».

Крім того, ведучий заявляє ще одну тезу, коментуючи версію Костанчука: «Ну треба ще перевірити, звідки гроші у пана Костанчука».

На каналі ZIK тема згадувалася лише в новинах. На 24-му каналі тема не обговорювалася.

8 березня (п’ятниця)

У п’ятницю канали обговорювали в програмах різне, єдиних тем обговорення не було.

Тема: Спроба підкупу кандидата Тимошенка

На каналі NewsOne продовжили розгляд теми спроби підкупу кандидата Юрія Тимошенко у програмі «Протистояння» з Василем Головановим і Діаною Панченко. На програму запросили самого кандидата, який розповів свою версію подій. За форматом програми у студії — дуже велика кількість гостей (у цьому випуску їх було одинадцять), вибір яких не є очевидним, оскільки не завжди зрозуміло, в чому полягає компетентність кожного конкретного гостя в обговорюваній темі. Або ж є «універсальні» гості, як-от «бізнесмен і телеведучий» Андрій Пальчевський, який у програмах каналу періодично коментує будь-які суспільно-політичні теми в ролі «експерта», яким він точно не є.

Конкретно в цьому випуску програми переважна кількість гостей, яким ведучі надавали слово, були налаштовані проти гостя «біля бар’єру», в цьому випадку — кандидата Юрія Тимошенка. П’ять гостей виступали проти нього, політолог Володимир Цибулько — за, ще двоє (політолог Валерій Димов і екс-голова Київської ОДА Олександр Горган) — умовно за нього (умовно, тому що лише озвучували окремі обставини, що були на користь кандидата в президенти). Із тих гостей, хто виступав проти, деякі були налаштовані відверто агресивно й поводилися часом доволі нечемно, як-от політолог Михайло Чаплига, який не приховував, що підтримує кандидатку в президенти Юлію Тимошенко. Із моїх спостережень, ведучі частіше намагалися перебивати саме тих гостей, хто виступав за Юрія Тимошенка. Основні тези проти нього озвучували гості (в цьому сенсі до ведучих зауважень майже немає, майже всі їхні запитання не були маніпулятивними). Основними тезами, що звучали в обговоренні, були такі: Юрій Тимошенко — технічний кандидат для відтягування голосів у Юлії Тимошенко, адже має таке ж прізвище й ініціали (слабкий аргумент, адже у виборчих бюлетенях будуть не ініціали, на що намагався звернути увагу Цибулько, але ведуча його перебила). Говорили також про непрозорість того, як кандидат міг позичити 2,5 млн гривень застави, не маючи достатніх статків і можливості цей борг у майбутньому повернути зі своїх задекларованих джерел доходів. Також висловлювалася думка, що насправді ця справа про підкуп є підслідною поліції, а не Генпрокуратурі чи СБУ (це радше питання до ГПУ і СБУ, а не до Тимошенка). Народний депутат попередніх скликань Василь Горбаль також сказав, що Юрій Тимошенко «плутається в деталях завченої легенди».

Коли політолог Димов казав, що однофамільці — не дивина, в тому числі й у США, його активно перебивали то Пальчевський, то ведуча. Так само було, коли Димов висловлював думку, що вони обмежують право Юрія Тимошенка балотуватися. Ведучий Голованов, перебиваючи Цибулька, висловлювався доволі різко: «Володимире, я вам нічого не винен. Ви мене тут перекрикувати не будете, понятно?! Спокойно! Значить, я тут буду встановлювати правила, а не ви!»

Ведуча Діана Панченко в одному із питань до Горгана (незрозумілий, як на мене, вибір за компетентністю) вдалася до оцінок і прямої підказки: «У мене все ж таки питання про людей з однаковими прізвищами. Цікава була історія приміром на 216-му окрузі у жовтні 14-го року. Тоді на окрузі переміг Олександр Супруненко. Він обійшов свою конкурентку Ксенію Ляпіну на 673 голоси усього. Тому що тоді так само у списках була її однофамілиця Наталія Ляпіна. Виявилося, що саме ті голоси, які перейшли до Наталії Ляпіної, якраз були тими голосами, яких не вистачило Ляпіній-два, щоби перемогти. Як ви думаєте, якщо відверто, може це просто технологія? Все про що ми тут з вами говоримо у дискусіях палко».

Тема Об’єднання і зняття кандидатів на виборах

На каналі «Еспресо» значну частину «Скандалів тижня» Марина Данилюк-Ярмолаєва присвятила темі об’єднань кандидатів на виборах. Загалом це суцільні маніпулятивні висновки та оцінки ведучої, які вона в більшості випадків не авторизує як належить. Крім того, велика кількість повністю недостовірних посилань на авторство суб’єктивних думок («у соціальних мережах обговорювали», «йому часто закидають», «як мені повідомляють джерела» тощо):

«До топової теми, яка розпочалася ще минулого тижня, але продовжує грати різними барвами, називається вона «чесний і Садовий». Минулого тижня ми розбирали, як Андрій Садовий знявся на користь Анатолія Гриценка, як вони будуть іти разом, як намагатимуться протиснутися в другий тур і перемагати навіть на президентських виборах. І цього тижня у соціальних мережах обговорювали угоду, яку нарешті показав Анатолій Гриценко. Що цікаво, виглядає ця угода, скажімо так, по-дитячому. Тому що там насправді є лише один пункт про угоду кандидатів бути чесними. І от що цікаво, за якими критеріями буде виконуватися ця угода, які ж там квоти будуть, які ще обіцянки, політики не повідомляють. Ну виглядає воно дещо наївно і дещо по-дитячому, хоча знову ж таки я від себе бажаю цьому дуету добра. Якщо ви вже розпочали процес об’єднань, то доводьте це до кінця. А не так — написали на папері “бути чесними” і все»; «До речі, Анатолій Гриценко давав цього тижня прес-конференцію. Йому часто закидають, що він консервативний, і також просунуті блогери дорікають йому, що він, на жаль, не ходить на якісь нормальні канали і уникає прес-конференцій відкритих із гострими запитаннями, а чомусь ходить на телеканал, який належить пану Мураєву. І, як мені повідомляють джерела, Анатолій Гриценко чомусь впевнений, що одна із категорій його виборців — це якраз виборці, які перетинаються із аудиторією Мураєва, і таким чином він хоче повпливати на цю аудиторію. Але знову ж таки від себе додам, що мені завжди гидко і дико, коли я бачу як просунутий демократичний політик опиняється в компанії Добкіних, там невідомо кого, Мураєвих, і намагається нести щось світле і добре оцьому клондайку незрозумілому».

Тут, як мені здається, ведуча проводить дуже сумнівний логічний ланцюжок: Гриценко на каналі Мураєва, бо хоче забрати голоси виборців Мураєва (яких той щойно закликав голосувати за Вілкула). Далі ведуча наводить прямою мовою жарт Гриценка про підключення політиків до детектора брехні, з ударами електрикою в 380 вольт, коли ті збрешуть. Ведуча дає кандидату таку настанову: «Ну треба бути обережніше з обіцянками, бо нині виборець все занотовує, знову ж таки, це не початок 2000-х, коли не було оцих відеострімів, фейсбуків, коли можна дуже швидко знайти відео і подивитись, що обіцяв твій кандидат. Треба обережніше обіцяти виборцю такі речі, як от підключимо всіх до детектора брехні, тому що у нас уже один топовий політик обіцяв, що він корупціонерам руки повідрубує, а тепер уже два тижні поспіль він та його команда розбираються із крадіжками в “Укроборонпромі”, до яких дотичні його близькі друзі й бізнес-партнери».

Інші об’єднання кандидатів ведуча коментує так: «На користь Вілкула знявся Мураєв, що означає, що Рінат Ахметов, він має впливи все-таки на ту “регіональну” еліту і не дає її роздрібнити таким людям, як Віктор Медведчук все-таки. І цікавий факт, що на користь Петра Порошенка знявся Сергій Кривоніс, полковник Збройних Сил України і перший заступник командувача Сил спеціальних операцій. І оцей факт він таким чином показує, що у нас армія так і не стала суб’єктом самостійної політики, і те, що ось усі ці, знаєте, історії, якими нас тривалий час годували, що прийдуть якісь офіцери, прийдуть якісь вояки, які наведуть порядок, це насправді казки мабуть для бабушок. Тому що у нас ще не визріла для цього еліта і ми бачимо, що в нас насправді армія невіддільна ще від Головнокомандувача».

Як мінімум, дивною здається мені думка про те, що армія має бути відділена від головнокомандувача і бути якимось «суб’єктом самостійної політики». На інших каналах цього дня були програми, які розглядаються іншими моніторингами «Детектора медіа».

9 березня (субота)

У суботу канали також вибирали різні теми тижня для обговорення.

Тема: Спроба підкупу кандидата Тимошенка

На Прямому каналі у програмі «Вибори-2019» (яка від програми «Прямий ефір» відрізняється хіба що більшим хронометражем і лише тематикою, пов’язаною з виборами) продовжували обговорювати тему підкупу кандидата Тимошенка, як сказала ведуча Світлана Орловська, в «номінації “скандал тижня”». Тут більшість гостей виступає з позицій підтримки чинної влади і озвучують ті ж, вигідні для влади, тези, які вже було озвучено в цій студії попереднього дня.

Так політолог Сергій Таран каже, що через те, що в Юрія прізвище таке ж, як у Юлії, — це не привід позбавляти його права брати участь у політиці. Плюс акцентується на участі російських політтехнологів у штабі Юлії Тимошенко, як спробі РФ втрутитися в наші вибори. «Відомий блогер» (так його щоразу на каналі представляють) Олексій Петров теж повторює тезу про право Юрія Тимошенка обиратися, акцентується на втручанні Росії і принагідно згадує виборчу «піраміду» Юлії Тимошенко. «Політичний аналітик» (радше все ж таки політик) Тарас Чорновіл теж згадує, що «в штабі однієї з кандидатів працюють росіяни», акцентує увагу присутніх на тому, що з листування, представленого Тимошенком, МВС відкриватиме проти Юрія Тимошенка справи, роблячи висновок, що «Аваков обслуговує Тимошенко». І ще каже таке: «Зверніть увагу, як на олігархічних телеканалах, як в цілому ряді ЗМІ роблять співставлення. Обидва там штаби обох рейтингових кандидатів не гребують створенням пірамід. Одна піраміда — явки, імена, паролі, фотографії, затримані, гроші, відомості про виплату цих грошей, розписки, все! По другій — заяви Юлії Володимирівни, які вона принесла особисто Авакову. Все, більше нічого».

Народний депутат від БПП Володимир Куренной каже, що 5 млн гривень за 1 % голосів (які, на його думку, може забрати у Юлії Юрій) — це мало. Глузує із «жадібності» штабу Тимошенко разом з іншими гостями і ведучою (яка подає репліки як-от: «От жлобства одни неудобства»). Крім того, Куренной згадує про право Юрія Тимошенка балотуватися, про російських політтехнологів. І звинувачує Юлію Тимошенко в підготовці технології невизнання результатів виборів (де вона, на думку Куренного, не має шансів на перемогу) й підготовці заворушень у вигляді Майдану.

Народний депутат попередніх скликань Григорій Омельченко знову згадує виборчу «піраміду» Юлії Тимошенко, російських політтехнологів. Але, на відміну від інших гостей, виступає ньюзмейкером, сказавши про російських політтехнологів, що «четверо з них, зараз працюють мої колеги, являються агентами ФСБ». Крім того, Омельченко звинуватив персонально Юлію Тимошенко в організації підкупу кандидата («Дубіль — лише виконавець»).

Не раз у програмі звучить також думка, в тому числі і з уст ведучої, що Юрій «нічого істотного» у Юлії на виборах не забере.

У ході обговорення народна депутатка від Радикальної партії Ляшка Валерія Заружко згадує, що гроші Юрія Тимошенка на заставу викликають питання. Ведуча перебиває її реплікою: «Він пояснив походження цих коштів. Дуже багато питань, ми зараз навіть не про це говоримо». Крім того, ведуча нагадує: «Я єдине, що перед тим хочу сказати, я не знаю які там розслідування якісь активісти, чесно, робили щодо Юрія Тимошенка. Власне журналісти могли побачити, зайшовши на його сторінку в Фейсбук, соцмережах, — а це наше все — що в 2016 році він тоді писав і робив пост, що збирається кандидуватися у президенти. Ну, так просто».

Коли ж ще один гість, колишній міністр економіки Віктор Суслов озвучив думку, що оскільки Юлію Тимошенко тут у студії обвинувачують, то логічно було б, щоб у студії була вона сама або хоча би її представник. Орловська каже, що вони постійно запрошують представників «Батьківщини», але ті не приходять. І ще каже, що ведучі про це постійно кажуть і запрошують представників «Батьківщини», в тому числі й через ефір. Насправді в ефірі це прозвучало за три тижні моніторингу вперше. Коли ж Суслов каже, що провина «Батьківщини» в підкупі не є доведеною або що наші політики користувалися російськими політтехнологами завжди й нічого незаконного в цьому немає, Орловська постійно його намагається перебивати.

Тема: Скасування КС статті про незаконне збагачення

На 24-му каналі у програмі-відеоблозі «Право на гідність» громадський діяч Віталій Шабунін говорить про рішення Конституційного Суду щодо скасування статті про незаконне збагачення, як про «тотальний реванш корупціонерів».

Тема: Продовження теми розкрадань в «Укроборонпромі»

На каналі «Еспресо» у «Студії Захід» ведучий Антон Бортковський обговорював тему скандалу в «Укроборонпромі» як одного з небезпечних трендів передвиборної кампанії з політологом Олександром Антонюком та аналітиком мережі «Опора» Олександром Неберикутом. Ведучий часом вдається до неавторизованих власних оцінок і висновків, зокрема таких: «Отже, скандал в українській оборонці, або ж простою народною мовою так званий Свинарчук-гейт, став потужним ударом. З другого боку, ми бачимо, що є колосальні відмінності між “касетним скандалом” і цією доволі гучною справою»; «Занадто велика кількість політичних суб’єктів бере участь у процесі. І згідно з соціологією, далеко не всі з них мають ті чи інші шанси».

На каналі ZIK основні теми тижня лише в «Перших про головне. Деталях» — це просто дайджест основних подій.

На каналах «112 Україна» і NewsOne були програми, які розглядаються іншими моніторингами «Детектора медіа».

10 березня (неділя)

У неділю канали так само приділяли увагу різним темам тижня.

Тема: Продовження теми розкрадань в «Укроборонпромі»

Тема: Спроба підкупу кандидата Тимошенка

На каналі «112 Україна» у «Погляді на тиждень» Павло Кужеєв обговорює основні теми тижня з кандидатом у президенти Русланом Кошулинським, представленим лише як екс-заступник голови ВР. Разом із тим протягом програми Кошулинський за себе не агітував, але мав хорошу нагоду в обговоренні різних тем різко критикувати своїх конкурентів на виборах — насамперед Порошенка й Тимошенко. Ведучий із гостем погоджувався й зауважень не робив. В обговоренні теми розкрадань в оборонці, Кошулинський каже, що «Укроборонпром» — це «прокладка», створена в 2010 році прем’єром Азаровим, щоб розкрадати оборонний бюджет, а нова влада вирішила залишити цю «прокладку», щоби продовжувати красти гроші з оборонки. В обговоренні теми підкупу кандидата Тимошенка Кошулинський звинуватив обидві сторони конфлікту — і сторону кандидата Порошенка, і сторону Юлії Тимошенко — в шахраюванні. Ведучий не робить жодної з доступних спроб дотримати стандарту балансу думок.

Тема: «Політичні репресії» в Україні

На каналі NewsOne у «Хронології тижня» ведучий В’ячеслав Піховшек заявляє про політичні репресії в Україні з неавторизованими оцінками і висновками: «Влада тим часом перейшла до прямих політичних репресій цього тижня. Продовжувалася замовна справа щодо Віктора Медведчука. Про те, що вона замовна і очевидні спроби сфальсифікувати докази провини голови політради “Опозиційної платформи — За життя”, заявив Василь Німченко, народний депутат від “Опозиційної платформи — За життя”»; «Звичайно, що ці спроби є не першими і не останніми. Я нагадаю тільки коротку хронологію подій. Чотири рази погрожували. Погрожували, погрожували, погрожували. Ярош, Парасюк, Корчинський. Проведення в лютому 2016 року так званого “бойового крила” Майдану в будинку офіцерів у Києві, де висловлювалися фізичні погрози на адресу Медведчука. Напади радикалів. І от тепер суцільні дії влади проти Віктора Медведчука. Напередодні виборів, без будь-якої реакції з боку так званої демократичної Європи. Але із суттєвою реакцією з іншого боку нашого кордону. Далі політичні репресії. В четвер у цілях національної безпеки України СБУ заборонило в'їзд в Україну керівнику українського бюро австрійського телеканалу ORF Крістіану Вершютцу».

Оцінки в сюжеті Анастасії Федор: «На порозі міжнародного скандалу. Усе через заборону в’їзду в Україну журналісту Крістіану Вершютцу»; «Скачко відомий своїми публікаціями, в яких критикує сьогоднішню владу. У листопаді дані журналіста з'явилися на скандальному сайті “Миротворець”, контрольованому СБУ. Зокрема за слова “громадянська війна” і “київський режим” журналісту загрожує до 10 років позбавлення волі. Поновили справу проти Руслана Коцаби».

Наводиться пряма мова Коцаби, який каже, що це «сигнал для всіх журналістів, що всі, хто критикують владу, всі автоматично стають ворогами народу, державними зрадниками». В усіх цих справах важливою є деталізація обвинувачень (бо йдеться не про «критику влади», а про просування кремлівського «порядку денного», як-от коли Коцаба у 2015 році закликав до бойкотування мобілізації до ЗСУ і давав із цього приводу коментарі російським пропагандистським медіа), але про це не згадується. І немає балансу думок.

Тема: Сутички, спровоковані Національним корпусом у Черкасах

На Прямому каналі у програмі «Вибори-2019» обговорювалася тема сутичок у Черкасах. Ведучий Вересень анонсував тему таким запитанням до гостей: «Це була провокація чи боротьба за справедливість? <…> І все ж таки хто стоїть за організацією Національний корпус?»

Головна теза в обговоренні, з якою погоджується більшість гостей, — це наближеність Національного корпусу до Авакова, гра Авакова на боці кандидатки Тимошенко й обговорення можливих сценаріїв невизнання результатів виборів у разі програшу Тимошенко з організацією наступних протестів, зокрема й силами Нацкорпусу. Крім того, постійно згадується теза, озвучена в заяві партії «БПП Солідарність», що «за подіями, які відбувалися в Черкасах стоять проросійські реваншисти та олігархи-втікачі».

Так, політолог Валерій Гончарук каже: «Можна здогадатися, хто близький до Національного корпусу, з яким прізвищем це пов’язано».

Вересень: «Скажете нам, чи не скажете?»

Гончарук: «Я скажу так: він очолює одне з міністерств, яке займалося захистом цієї акції».

Вересень: «На першу літеру абетки, так?»

Гончарук: «Десь приблизно так».

Ще один маніпулятивний момент у репліці Вересня після повідомлення про поранених поліцейських: «Треба помітити один такий позитивний момент. У тоталітарних країнах, як правило, поліцейські не страждають. Там завжди хтось страждає, а поліцейські завжди гарно себе виглядають після таких сутичок. Значить, треба визнати, що Україна рухається швидко до демократії. Як ми розуміємо, ніхто з нападників не постраждав. А 22 людини з поліції постраждали. Ми їм співчуваємо, але розуміємо, якби це було в Росії, або в Китаї, або в Північній Кореї, все було б навпаки».

Щоправда, на це політолог Володимир Коваль заперечив, навівши приклад тих же протестів «жовтих жилетів» у Франції.

У «Підсумках тижня» ведучий Євген Кисельов також обговорював тему дій Нацкорпусу і його гіпотетичної наближеності до міністра Авакова з позафракційним депутатом Бориславом Березою, співзасновником видання «Петро і Мазепа» Дмитром Підтуркіним, політичним аналітиком Інституту євроатлантичного співробітництва Володимиром Горбачем і співзасновником Українського інституту майбутнього Ігорем Ліскі. Обговорення було цілком коректним.

Методологія моніторингу інформаційних телеканалів

Період проведення моніторингу: 18 лютого — 5 травня 2019 року

Відрізок часу, який моніториться: із 19:00 по 23:00 (чотири години) сім днів на тиждень.

Канали, які моніторяться: «112 Україна», «NewsOne», Прямий канал, 24 канал, «Еспресо», ZIK.

Об’єкт моніторингу: гостьові студії (інтерв'ю), авторські програми, міжпрограмки, прямі включення, телемарафони.

Не моніторяться: випуски новин, підсумкові тижневики й ті ток-шоу, які досліджуються в інших моніторингах «Детектора медіа».

Форма подання результатів моніторингу: щотижнева аналітична авторська стаття.

Експерт: Ігор Куляс.

Відбір тематики: щодня обираються до розгляду дві найголовніші суспільно-політичні теми (або одна, якщо вона за важливістю значно переважає всі інші теми й займає значну частину ефірів на телеканалах). Перевага віддається тематиці, пов’язаній із перебігом президентських виборів в Україні, із критикою основних політичних гравців в Україні і з гібридною війною Росії проти України.

Предмет дослідження моніторингу: зміст праймових ефірів телеканалів досліджується моніторингом на наявність таких порушень стандартів інформаційної журналістики, які є:

прихованою (тобто не позначеною як політична реклама й не оплаченою кандидатом із його передвиборного фонду) агітацією за конкретних кандидатів у президенти;

прихованою агітацією проти конкретних кандидатів у президенти;

маніпулятивна критика влади;

маніпулятивна критика опозиції;

просуванням таких основних наративів російської пропаганди:

1) «Україна — фашистська держава»,

2) «Україна — недодержава (failed state)»,

3) «Територіальний розпад України / Претензії інших держав на території України»,

4) «Росія — не є окупантом і не здійснювала військового нападу на Україну / Російських військ на Донбасі немає / Крим добровільно приєднався до РФ»,

5) «Легітимізація окупації й анексії Криму» через окремих представників іноземних урядів, міжнародних організацій та західних мас-медіа,

6) «В Україні відбувається громадянська війна»,

7) Дискредитація Збройних сил України,

8) Дискредитація Помісної церкви України / «Дискримінація та напади на Московський патріархат» / «Московський патріархат є незалежним від РПЦ»,

9) «Захід втомився підтримувати Україну»,

10) «Розпад ЄС, США та Заходу в цілому» придатно до українського контексту,

11) «Росія — захисник традиційних цінностей»,

12) «Росія має право на сфери впливу, зокрема на Україну»,

13) «Росія захищає права російськомовних / права православних в Україні та інших державах».

Методологія аналізу дотримання стандартів у цих телевізійних форматах докладно описана в пунктах 2.3, 2.4 та 2.5 Методології моніторингу телевізійних і радійних програм.

Методологія виявлення ознак пропаганди в контексті мас-медіа докладно описана в Методології визначення пропагандистських матеріалів у мас-медіа.

Виготовлення цього моніторингового звіту стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю громадської організації «Детектор медіа» та не обов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.