На «1+1» завершився проект «Танцюю для тебе - 2», який мав дещо вищі середні показники, ніж перший. Фінал шоу, який транслювався 25 квітня, мав рейтинг 8,43% і частку 23,64% (аудиторія 18+, загальнонаціональна панель GFK Ukraine). Очевидно, далася взнаки зміна концепції порівняно з першим проектом. Нагадаємо, що цього разу в парі із зіркою танцював професійний хореограф, і загалом пари виступали за здійснення мрій талановитих дітей. ТК вже цікавилася думкою експертів після прем'єри проекту. Тепер до уваги читачів враження експертів після завершення шоу «Танцюю для тебе - 2». «Детектор медіа» поставила такі запитання:

1. Дайте загальну оцінку проекту «Танцюю для тебе - 2». Порівняйте цей проект із попереднім.

2. Як ви оцінюєте зміну концепції - те, що тепер у парі із зіркою танцював професійний хореограф (а не звичайна людина), і загалом учасники виступали заради здійснення мрії талановитих дітей (а не інвалідів, як у попередньому проекті)?

3. Як ви оцінюєте вибір глядачів, які проголосували не стільки за найпрофесійнішу пару, скільки за дитину з найбільш вражаючою долею? Які висновки з цього можна зробити?

Відповідають: Сергій Грабовський, Ірина Геращенко, Тетяна Мокріді, Андрій Доманський, Оксана Шпортько, Світлана Коляда, Іванна Коберник, Власта Шовковська.

Сергій Грабовський, публіцист:

1. Загальна оцінка проекту позитивна. Більше того, я вважаю, що це чи не єдине телевізійне шоу в українському ефірі, яке можна дивитися. Усі інші показують таких нікчемних, тупих, перепрошую, хамських людей, приміром, наших політиків та їхню обслугу. А тут можна побачити не просто нормальних, а й цікавих людей. Це може видатися парадоксальним, але це найінтелектуальніше телевізійне шоу сучасної України. Бо його учасники - нормальні, а часом дуже розумні талановиті діти; нормальні, а часом теж дуже розумні танцюристи або відомі люди. Тут люди творці, а не руйнівники, як на політичній арені. І це надзвичайно вигідно вирізняє шоу, попри певні недоліки й накладки. Порівняно з попереднім, проект виріс і став кращим, динамічнішим, місцями іронічнішим, чого теж бракує українському телебаченню. І він не б'є на жалість, на відміну від першого проекту (а саме через цю «жалість» і була злива протестів під час запуску першого проекту).

2. Я думаю, від зміни концепції проект став більш видовищним. Підібрали не просто професійних танцюристів, а таких, які мають ще щось за душею, тому вони цікаві як люди. Від цього проект тільки виграв.

3. Я не знаю, хто з фіналістів був професійнішим. Чоловіча й жіноча партії в танцях зовсім різні. І, скажімо, Ірині Мерлені було значно складніше, ніж її опоненту Василю Бондарчуку. Об'єктивно складніше. Чоловічу партію людина, яка навіть є боксером, може зобразити так, що буде цікаво й видовищно, хоча насправді там є елементи грації підйомного крану :). Але цей підйомний кран можна вдало подати, коли поруч танцює професійна партнерка. В цьому випадку Мерлені серед усіх непрофесіоналок була найбільш професійною. Я вважаю, враховуючи об'єктивні дані, а не специфіку людського сприйняття, вони були на рівних. І тут за однакового професіоналізму спрацював інший чинник - чиї інтереси обстоюють танцюристи. Саме на рівні відчутого глядачами професійного рівня виконання. Всі одержали те, про що мріяли. Головне, що зробили для своєї дівчинки Шоптенко і Бондарчук, - це те, що вони її привели в хор імені Верьовки. А далі вона зі своїм голосом і здібностями проб'ється. А Сергійко хоча й отримав «розумний» візок, який навіть сходами може рухатися, тепер шляхом операцій, можливо, зможе бодай частково відновити можливість рухатися самостійно.

Власне, цей проект вийшов більш вдалим, але тут є одне велике «але». Проект засвідчив, що з усіх українських мільярдерів тільки Ахметов, точніше його фонд, зреагував на цей конкурс. Більше зреагували бізнесмени й люди, які мають значно менші статки. Це засвідчило певний рівень компетенції й моралі провідних бізнесменів України та апарату, який на них працює. І цей рівень, я би сказав, катастрофічний. Оця публіка і є реальними моральними інвалідами чи найнещаснішими людьми. Тобто позитив цього конкурсу ще й у тому, що він засвідчив, хто є хто.

Ірина Геращенко, народний депутат України:

1. Загалом в українському телеефірі, на жаль, бракує соціальних проектів.

2. Зміна концепції, коли із зіркою танцює не звичайна людина, а професійний хореограф, не дуже й помітна. Бо запросили хореографів, яких, завдячуючи «Плюсам», на попередніх програмах розкрутили до справжніх зірок. Можна було навіть заплутатися, хто ж у парі зірка: спортсмен, актор чи хореограф. Мені здається дуже вдалим ходом те, що на шоу запрошують спортсменів. Це хороший привід показати суспільству наших олімпійських чемпіонів.

3. Немає нічого дивного в тому, що перемогла та пара, яка боролася за здійснення мрії дитини з дійсно жахливою долею. Тут глядачі оцінювали не тільки пари, а й їхніх підопічних. Таким чином люди хотіли допомогти. Треба, щоб ми частіше озиралися навколо себе й помічали, що поруч є діти, яким ми можемо допомогти. Я так само, як і інші, не залишилася байдужою до долі й Сергійка Солнцева, й талановитого Андраніка. Це такі світлі, позитивні й оптимістичні діти, які показують, що за будь-яких обставин не потрібно впадати у відчай. Коли дивишся на цих дітей, розумієш, що попри все здоров'я залишається для людини найважливішою категорією.

Андрій Доманський, телеведучий:

1. Мне все нравилось, пока из проекта не ушла Маричка Падалко :). С другой стороны, в телевизоре мне всегда все нравится - надо же мне как-то самому себе объяснить, почему я его смотрю. Я делаю это из позитивных соображений: мне приятно смотреть на Падалку, поэтому я его смотрю. Не могу сказать, что я смотрел проект после того, как Маричка прекратила в нем участие. Для меня как работника телевидения то, что происходило за кулисами проекта, было намного интереснее. Но об этом в другой раз.

2. Я говорил, что формат первого проекта напоминал удар коленкой по причинному месту, от которого хочется плакать. Подобная смена концепции требовала большой изворотливости, профессионализма и больших усилий от создателей проекта, хотя в этот коктейль входят такие ингредиенты, как талант и профессиональная интуиция. За это им, безусловно, респект. Они изначально поставили для себя более высокую цель и небезуспешно ее достигли.

3. Вы абсолютно правильно сказали: более профессиональной парой была пара Алены и Васи. Если смотреть на их работу, нужно, безусловно, отдавать предпочтение им, хотя можно долго спорить. Впрочем, если смотреть на Мерлени, то она очень упорна в достижении цели. У нее как у спортсменки это качество выражено максимально ярко. Оно естественно присутствует и у Васи с Аленой. Но у них была фора. Сколько бы ни говорили, что Вася певец, он все-таки не просто стоит на сцене, как Паваротти или Гришко. Он выходит на сцену, поет и двигается. А спортивная фигура Иры и тот спорт, в котором она достигла высот, не предполагает особой пластичности. Все-таки это больше мужской вид спорта. Поэтому зрители, по-моему, в последнюю очередь принимали во внимание детей, за которых дрались эти пары. Они просто отдали должное Ирине, потому что она боец. К сожалению, это качество напрочь отсутствует у большинства украинских мужчин, в частности и у самых ярких представителей украинской нации, к которым относятся и наши политики. Чего украинцам не хватает, за то они и голосуют.

Оксана Шпортько, ведуча програми «Доброго ранку, Україно», телекомпанія «Ера»:

1. Цікавий проект, і дуже добре, що його вирішили продовжувати. Він дає можливість залучати до танців молодь. Із появою цього проекту відкривається все більше нових танцювальних шкіл і гуртків.

2. Звісно, це тільки плюс для самого проекту. Бо якщо б його повторювали в першому варіанті, це було б нецікаво глядачам. З іншого боку, надзвичайно добре, що відомі люди танцюють для того, щоб допомогти дітям, щоб діти могли здійснити свою мрію.

3. Тут можна зробити такий висновок, що шоу є шоу. А от бажання дитини, її потреби, прагнення та вміння, як виявилося, для людей на першому місці. Бо в тому, про що мріє дитина і чим вона на цей момент цікавиться, і полягає наше майбутнє. Тому, на мою думку, перемога й була на боці дитини.

Тетяна Мокріді, член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення:

1. Коли стартував цей проект, я вже зазначала, що по режисурі мені більше сподобалися «Танці з зірками». Але насправді «Танцюю для тебе - 2» було зроблено дуже яскраво, професійно. Особливо цікавою була друга половина проекту.

Я вболівала за пару Мерлені-Костецький, мене вразила історія Сергія Солнцева, і я вважаю, що такі проекти дуже важливі для суспільства. Бо всі діти, особливо учасники цього проекту, отримали від цієї програми найважливіше: віру в здійснення мрії. Я сподіваюся, що все це залишиться не на сертифікатах, а буде втілено в життя і діти стануть щасливішими.

2. Нова концепція дуже правильна, це добре, що танцюють відомі люди (і зірка, і хореограф). Це правило піару: зірки притягують до екрану більше людей. Так зростають шанси, що діти отримають допомогу.

Але був певний конфлікт у тому, що поруч із просто талановитими дітьми були й талановиті діти-інваліди. Дітей, які потребують операції, не можна порівнювати з тими, де на вагу стає талант. Мені особисто було дуже важко робити вибір. Думаю, краще було б розділити програму на дві концепції - в одній ішлось би про благодійництво, яке стосується неповносправних дітей, а в іншій - просто дітей талановитих.

3. Стосовно вибору глядачів зауважу, що Ірина Мерлені дуже добре танцює. Вона настільки різностороння, що вразила всіх. Я думаю, сюжет про Сергія Солнцева достукався до сердець більшості українців, і вважаю, що це правильний вибір. Скажу більше, я саме за цю пару вболівала.

Світлана Коляда, генеральний продюсер супутникового телеканалу Ok:

1. Если брать по пятибалльной шкале, я бы поставила слабенькую тройку. Мне неинтересно смотреть такой проект. Я не увидела для себя ничего нового. И по-прежнему считаю проект циничным. Если мы хотим сделать доброе дело или телеканал считает своей целью помогать, то можно это делать адресно, но не через телевизионное шоу. Все мои попытки посмотреть проект, честно говоря, заканчиваются все большим и большим разочарованием. Мне неинтересны такие проекты.

2. В этой идее, конечно, больше благородства, но тем не менее для детей было бы лучше сделать детский проект хорошего качества и дать возможность проявить в нем себя разным детям - и тем, которые нуждаются, и тем, у которых всего есть с избытком. Это было бы намного полезнее.

3. Выбор победителя оцениваю на пять. Люди значительно гуманнее и разумнее, нежели кажется самим телевизионщикам, которые создают проект, и люди правильно все воспринимают. Поэтому зритель выбирает то, что правильнее и душевнее, добрее и гуманнее. Поэтому неудивительно, что сделан такой выбор.

Іванна Коберник, журналіст, хронікер програми «Шустер live»:

1. Порівнювати з першим проектом «Танцюю для тебе» мені важко, оскільки тоді я бачила тільки першу програму, яку не додивилася до кінця, оскільки, м'яко кажучи, мені було неприємно. А от за другим проектом спостерігала з цікавістю. «1+1» відійшов від принципу «танцюй, або твоя мама (сестра і т. д.) помре», і це зробило проект світлішим, теплішим і водночас достатньо гламурним, саме таким, який хочеться подивитися в суботу ввечері. Він став ближчим до «Танців із зірками» і, відповідно, не викликав стільки негативу, як його попередник. Чим мене обурювали перші «Танці»? Тим, що було взято серйозні драми і навіть трагедії простих людей, прилюдно обсмоктано не завжди етичні подробиці. При цьому було зроблено проект, вартість якого покривала вирішення всіх проблем усіх учасників. У другому ж проекті було зрозуміло - всім дітям допоможуть і глядач міг зосередитися на приємній розважальній складовій шоу. Сподіваюся, треті танці будуть ще добрішими.

2. Як величезний плюс «Плюсам». По-перше, завдяки професіоналам на паркеті було шоу, а не виступ самодіяльних гуртків. По-друге, діти - це завжди щирі емоції, а талановиті діти - емоції в кубі, причому позитивні. В одних програмах це вдавалося краще, в інших - гірше, можливо, позначилася зміна команди, але загалом мені було цікаво. Сподіваюся, це ознака розуміння менеджментом каналу, що не «чорнухою єдиною» можна завоювати рейтинги.

3. Про етичність змагання хвороб я вже відповіла. Так, у другому проекті цього теж не вдалося уникнути. Але крім діагнозу в дітей була мрія, а в організаторів було серце, і в мене склалося враження, що було зроблено все, аби жодна дитина не відчувала поразки.

Власта Шовковська, журналіст:

1. Будет неправдой сказать, что оба проекта мне очень понравились, хотя второй понравился больше. Не знаю почему, просто понравился. Но сказать, что он сделан супер-пупер, я не могу.

2. Это шоу очень рискованно. Я понимаю, что проект, который запатентовала Украина, это не лекало английского шоу, но все-таки разыгрывать мечту, тем более мечту ребенка на паркете, наверное, неправильно. Но теперь изменили концепцию и танцуют ради талантливых деток, и это очень правильно. Осуществить чью-то мечту - это, наверное, самое главное, о чем мечтает каждый из нас. Помните, как все мы в детстве хотели быть феями и волшебниками? Но все же разыгрывать мечту, как шарик, на паркете, неправильно. Вы посмотрите в зал: в первых рядах на vip-местах сидят очень состоятельные и богатые люди, которые могли бы исполнить эти мечты. Тот момент программы, когда снимается ленточка, вызывает слезы. А что чувствует ребенок, когда дяди и тети танцевали, но другие дяди и тети и sms-голосование решают - быть его мечте или не быть? Этот проект нужно додумать.

Поэтому, наверное, у него и не очень высокий рейтинг по сравнению с проектом «Танцы со звездами». Тогда действительно было шоу, звезды боролись между собой, был спортивный интерес. А когда речь идет о мечте ребенка или инвалида, нельзя выбирать, в этом шоу нужно исполнять любую мечту. Например, когда снимается ленточка, то должен найтись кто-то, кто поможет этому ребенку осуществить его мечту. Тем более что мечты-то не на миллион долларов! Я работала в благотворительном фонде и знаю, сколько писем с просьбами приходит ежедневно, со сколькими людьми мне приходилось встречаться. И по возможности всем оказывать помощь, всем без исключения. Идея сделать чью-то мечту явью - неплохая. Но в проекте есть много недоработок.

3. Сердечность и доброта - в крови украинского народа. Она всегда была и будет, мы этим всегда гордимся. В «Танцах» можно проголосовать душой, а не умом, и не отдать предпочтение профессионалам. Как по мне, так это правильно. Тем более что это была моя любимая пара. Мне очень понравилась Ирина. Я ее знаю как спортсменку, которая добивалась побед, несмотря на травмы. И здесь она пришла к победе, хотя в начале на нее никто не делал ставки. А тут человек и сам реализовался, и мечту ребенка реализовал. Она это делала не ради своего личностного пиара - она и так известна. Пара Мерлени-Костецкий была красива, талантлива, прогрессировала с каждым танцем. Конечно, в политике, экономике, финансах лучше выбирать профессионалов, а в шоу можно и сердцем.