Чи загрожує телеринку кадровий колапс?
Останнім часом телевізійний ринок України бурхливо розростається, постійно з’являються нові телеканали, розвивається власне виробництво. Усе це вимагає значного кадрового потенціалу. Ми можемо бачити, як великі всеукраїнські телеканали відкривають власні школи журналістської майстерності та оголошують кастинги ведучих. Величезний попит, у свою чергу, неминуче призводить до зниження рівня кваліфікації телевізійників, оскільки, вимушені заповнювати вакантні місця не досить досвідченими і професійними працівниками, нові телеканали «опускають планку». Квітне хедхантинг (переманювання кадрів), і часто телеканал, набравши високооплачувану команду на один сезон, наступного літа опиняється з порожніми руками. Це лише короткий перелік проблем у сфері кадрів, які сьогодні гостро стоять на медіаринку в цілому і телевізійному зокрема.
«Детектор медіа» звернулася до експертів із кількома запитаннями стосовно ситуації на ринку людських ресурсів у сфері телебачення.
1. Наскільки, на вашу думку, є гострою кадрова проблема на телеринку? Назвіть головні складові цієї проблеми. Кого (спеціалістів якої професії) бракує найбільше?
2. Брак кадрів неминуче призводить до посилення процесу перекуповування і переманювання. Як ви оцінюєте таку практику в сучасних умовах – з погляду ділової етики і ринкової доцільності? Чи вдається до неї ваша компанія? І чи страждає вона від хедхантингу?
3. Деякі телеканали («Інтер», СТБ) та продакшн-компанії (ESG) або вже створили, або планують створити школи підвищення кваліфікації для молоді, яка працює або хоче працювати на телебаченні. Чи є ці проекти перспективними і чи зможуть замінити класичну журналістську освіту?
4. Чи вбачаєте ви зв’язок між роздутістю українського телеринку (занадто багато телеканалів) та кадровою проблемою? Чи може кадрова проблема стати одним із чинників, які сприятимуть зменшенню кількості телеканалів або їхньому переформатуванню (створенню медіагруп, переходу в нішу)?
5. Які виходи з кадрової проблеми ви бачите? Де українському телеринку брати нові фахові кадри, нові обличчя?
Володимир Бородянський, голова правління СТБ:
1. Нам остро не хватает профессионалов, хотящих и способных работать. Дефицит всех профессий – режиссер, сценарист, продюсер, оператор. К сожалению, в большинстве случаев уровень подготовки в высшей школе этих специалистов очень низок, как в теоретической, так и в практической области. Мы проводим громадное количество собеседований. Только один человек из двадцати может и хочет работать.
Большая проблема – отсутствие желания, таким людям делать в телевидении нечего.
2. Работать у нас здорово. Профессиональные отношения, нормальная рабочая атмосфера. Да, у нас перекупают кадры. Но не все измеряется деньгами. Многие, кто ушел от нас, хотели бы вернуться, но назад дороги нет.
3. Школа СТБ не может заменить высшее образование. Она может дать инструменты, знания уже подготовленным людям. Также надо понимать, что творческая специальность это еще и вкус, чувство меры, кругозор, ум, интуиция. Все эти качества человек развивает на протяжении всей своей жизни – основа закладывается в детстве, многое дает институт и самостоятельная работа человека над собой.
4. Телевидение – это люди и деньги. Отсутствие любого из этих факторов не позволяет нашему бизнесу эффективно развиваться. Главная проблема не в раздутости, а в отсутствии нормальной школы, достаточного количества Мастеров, которые могли бы передавать свои знания и умения.
5. Искать, растить. Постоянно, не останавливаясь. Поощрять наставничество, преподавание в вузах.
Іван Адамчук, генеральний директор 5-го каналу:
1. Проблема кадрів була, є і буде. Через те, що телевізійний ринок шаленими темпами розширюється. З’являються нові телеканали, а зі стартом цифрового телебачення професія телевізійника може стати антикварною.
2. Процес перекуповування вже давно нікого не дивує. Вражають тільки засоби, якими він супроводжується. А відтак страждає професія і, більшою мірою, журналістика, в лояльності якої не доводиться сумніватися. Ми такими справами не займаємося. А те, що 5 канал накував кадрів для інших каналів, то є факт. Інколи, дивлячись новини сусідніх по кнопці каналів, губишся в здогадках: «А чиї це новини?». І там, і там наші люди в кадрі – та вже колишні.
3. Те, що телеканали створили та створюють свої школи, є добрим прикладом розвитку індустрії. Такі починання треба вітати. Вони, звичайно, не зможуть замінити класичну журналістську освіту, та розвинути – зможуть. Практика – то велика штука. Я практичним фахівцям надаю перевагу.
4. Так, я вже про це сказав. Та через це кількість каналів не зменшиться. Бажання бути хоча б маленьким, та олігаршиком народжується у багатьох і часто прогресує. Знову ж, до певної міри, вигідне вкладення грошей та отримання різного виду дивідендів. Зрештою, це ринок, і все купується і продається. Телебачення не виняток.
5. Вчити. Піднімати престиж професії телевізійника, аби молодь прагнула працювати на телебаченні за покликом, а не шукаючи дешевого авторитету.
Світлана Коляда, генеральний продюсер телеканалу UBC:
1. Насправді проблема дефіциту кадрів існує вже не перший рік. І вона стає дедалі серйознішою. Нібито і журналістів щороку випускається багато різними навчальними закладами, а знайти серед них насправді небайдужих до обраної професії важко. Бізнес-канал особливо відчуває такий дефіцит. Адже телевізійних журналістів-економостів дуже мало. Доводиться шукати не з журналістською освітою, а перш за все з базовими знаннями. І така практика себе виправдовує на прикладі UBC.
2. Фахівців завжди перекуповували. Це нормально з точки зору бізнесу. Кожний канал хоче отримати якнайбільше професіоналів, що роблять рейтинг будь-якому проекту. З точки зору ж етики тут не все однозначно. «Підпільщина» в будь-якому разі неприємна. Важливо, як журналіст іде з каналу, в яких стосунках залишається з колективом та менеджерами. Це вже морально-етичний бік. Кожен розуміє це по-своєму. Наша телекомпанія не дозволяє собі підпільно переманювати журналістів. Ми озвучуємо кількість вакансій і до нас приходять самі. Все чисто і чесно. Прийде саме та людина, яка хоче й буде в нас працювати. Крім того, ми намагаємося самі виховувати собі кадри. За рік існування телеканалу ми не відчули на собі хедхантингу. Наші люди залишаються з нами. Ми створюємо їм умови для творчого зростання.
3. Що стосується шкіл підвищення кваліфікації при каналах, моя думка тут проста: журналіст народжується (або ні) лише в професійному телевізійному середовищі. Він може отримати будь-яку освіту, як класичну, так й іншу, і не відбутися як фахівець. Я вже говорила, що на нашому каналі є приклади, коли економісти без журналістської освіти працюють інколи краще за тих, хто таку освіту має. Журналіст – це особливий тип людини, з особливою психофізикою. Навчити цього, на мій погляд, не можна взагалі. Це або є, або ні. Що стосується питання перспективності шкіл журналістики, то вважаю це поки що «факультативом». Хоча бажання каналів виховувати для себе спеціалістів схвалюю. Скласти конкуренцію класичній освіті такі проекти поки що, на мою думку, навряд чи зможуть.
4. Зменшенню кількості телеканалів не зможе завадити нічого, тим більше кадровий дефіцит на ринку. Це взагалі не варто пов’язувати. Нові канали з’являтимуться, оскільки Україна крокує тим шляхом, який пройшли вже давно і США, і Європа. Сегмент нішевого телебачення дуже бурхливо розвивається і майбутнє, на мою думку, за спеціалізованими, тобто нішевими телеканалами. Кожний канал шукатиме та виховуватиме журналістів для себе.
5. Фахові кадри мають виховувати фахові вищі навчальні заклади. Необхідно створити таку систему, аби на факультет журналістики брали не за гроші, а тих, хто дійсно має бажання присвятити себе цій професії. Щоби туди не потрапляли випадкові люди, що займають чужі місця. А нові обличчя шукатимуть у регіонах.
Зураб Аласанія, засновник інформаційного агентства «МедіаПорт», гендиректор Харківської обласної державної телерадіокомпанії (ОТБ):
1. Проблема нехватки квалифицированных кадров острой мне помнится всегда. Думаю, главной причиной по-прежнему остаётся, мягко говоря, не очень качественная система образования. В журналистской сфере вообще и в телевизионной в частности. В данном случае мои претензии распространяются на обе стороны процесса – и на преподавателей, и на студентов.
(Приняв недавно профильную кафедру в Харьковской государственной академии культуры и немного освоившись, просто по техническим причинам не успел закрыть на следующий учебный год странноватый курс «Дикторы и ведущие телевидения». Обидно, досадно, но ладно; ожидал на него, по подсмотренному примеру прошлого года, 5-6 абитуриентов? которых, соответственно, надеялся на первом же курсе переагитировать в «репортеры» и таки прихлопнуть эту ретро-дисциплину. Угу, что называется – строить планы – смешить Бога. 18 заявлений на «репортерский» и… 47 на «дикторский». Да здравствует гламур в модельных головках – следствие тотального пожелтения даже условно-«умных» прежде каналов...)
Высокая «текучесть кадров» – еще одна серьезная составляющая проблемы. Почему текут – Бог их знает; причин, если анализировать – масса, однако нынешняя общая сверхтекучая картина отдельными причинами уже как-то не рисуется. Ну, вот переключали раньше телевизор раз в 20-30 минут (вставать было лень), теперь клацаем посекундно; работали раньше на одном месте хотя бы несколько лет, теперь – пару месяцев. И побежали дальше. Ничему, между прочим, толком не научившись. Но для пары следующих месяцев на следующем месте хватит, и ладно. А там опять – спрос-то есть… А дефицит – при кажущемся избытке – никуда не девается.
Так или иначе, в первую очередь не хватает собственно журналистов (несмотря на «куда ни плюнь – попадешь в него»; но скорее – в того, кто считает либо называет себя таковым).
Также не хватает специалистов, которых обозначить одним словом трудно, но которые бы выступали координаторами между телетворчеством изнутри и телебизнесом снаружи. Возможно, продюсер (но больше, чем в привычном значении «прораб ньюзрума»); а еще вернее – девелопер, который чувствует себя одинаково уверенно и во внешнем финансовом мире, и во внутреннем телевизионном. До сих пор эти специалисты эксклюзивны, их считанное количество. Самоучки?
В последние несколько лет ощущается нехватка специалистов, умеющих работать на стыке телевизионных технологий и подступившего уже вплотную сетевого мира. Причем, отсутствие таких специалистов сказывается как на технологических, так и на профессионально-журналистских проблемах этого стыка; область диффузии, между тем, увеличивается на глазах. (Созданная при содействии СКМ «Школа цифровой журналистики» проблему пока не решает не только количественно, но и качественно: базовые основы новых технологий, преподанные первому набору абитуриентов, заметно отстают от уже практикуемых даже в регионах.)
2. По-моему, порицать хедхантинг примерно так же эффективно, как жаловаться на погоду. Его можно только констатировать скрипом зубов, когда уводят у тебя; и потиранием рук, когда удаётся переманить к себе. Деловая этика не просто терпима к этому явлению – она приняла его как один из инструментов. Метод действенный, следовательно – сантименты побоку; внутрикорпоративная солидарность почти не работает: Украина – не Япония. Не знаю ни одной компании, которая бы пренебрегала кадровым сафари. Впрочем, в регионах наблюдается явный дисбаланс в сторону утечки – разумеется, в пользу столицы.
3. Подобные школы регулярно возникают и в регионах; при первой же ресурсной возможности их создают каналы, агентства и даже отдельные энтузиасты. Оставляем за скобками бизнес-элемент этого дела, поскольку основной мотив региональных фундаторов – «не до жиру, быть бы живу». Быстро обучи, отбери толковых, отпусти негодящих – это вполне эффективная метода для пополнения кадров. Громоздкая и неповоротливая система вузов, гробящая пять лет на сомнительного качества обучение – слишком большая роскошь для дикой динамики очень технологичного, а значит – «скоропортящегося» производства (не говоря уж о том, что студент, который хотя бы ко второму году учебы не озаботился работой в реальных, а не лабораторных условиях, по выпуску почти гарантированно останется у разбитого корыта). Перспективны ли такие школы? Безусловно. Заменят ли они классическое высшее образование? Не уверен. Но произвести обрезание этому самому «классическому» с пяти до примерно двух – двух с половиной лет с переносом акцентов на практику было бы, на мой взгляд, вполне логично.
4. Телерынок раздут, согласен. Нынче что-либо (а чаще – что попало) медийное входит в обязательный набор модных аксессуаров каждой собаки с политико-олигархического подворья. Кадровая проблема (уточню: проблема квалифицированных кадров) большинство из них напрочь не волнует – куплю на базаре ведро «журналистов» за медную полушку и буду в шоколаде. Ну что сказать, таки покупают. На выходе получают полное дерьмо, но и это не особо волнует; цели и задачи другие, от журналистики достаточно далёкие. «Сторожевой пёс демократии» благополучно окультурен в «цепного бобика капитализма».
А медиагруппы, холдинги и нишевые каналы – это, на мой взгляд, несколько иные материи с иной же (во всяком случае, не только кадровой) подкладкой. Крупные деньги – крупные игры; в данном случае речь идет об оптимизации конвейерных потоков – в основном финансовых, как следствие – и кадровых. Серьезного влияния на общую кадровую ситуацию это вряд ли может оказать, хотя бы в силу того, что даже самые крупные держатели кадров, начинающие игры в холдинги – исчисляют их, кадры, все же не десятками тысяч.
5. Где брать? Да там же где и сейчас: в рекрутинговых агентствах, в вузах, в собственных школах; да с улицы, в конце концов. Другое дело – дальнейшие отношения с потенциальным творческим кадром… Холить, нежить и лелеять; держаться за него всеми четырьмя конечностями; обеспечить всем, чем можно, и еще немного тем, что нельзя; приравнять для себя уход работника если не к мировой, то к личной трагедии. Вырастет – воздаст сторицей. Иных путей нет, «проверено электроникой».
Сергій Педашенко, генеральний директор «11 каналу» (Дніпропетровськ):
1. Кадровая проблема на телевидении стоит сейчас так же остро, как и во многих других областях. Это сейчас общая проблема. И основная причина – это уровень подготовки. Практически отсутствуют специалисты по организации телевизионного производства, очень низкий уровень творческого персонала.
2. Региональное телевидение постоянно сталкивается с этой проблемой. Вымывание кадров с периферии в столицу идет постоянно, усиливаясь в преддверии «обострения» политической активности. Относимся к этому спокойно, как к неизбежности. Но поддерживать необходимый уровень квалификации сотрудников с каждым разом труднее.
3. На мой взгляд, прошлый опыт тренингов «Интерньюза» более эффективный.
4. Каналов у нас столько, сколько выдерживает рынок (экономический и политический). Если их и станет меньше, то не из-за дефицита кадров.
5. Это очень узкая постановка вопроса. А где брать украинскую элиту, харизматичных лидеров, культурных и образованных людей и т. д.?
.jpg)
Валентин Коваль, генеральний директор компанії «Телеодин» (М1, М2-Естрада):
1. Телебачення в Україні розвивається дуже активно, тому потреба у працівниках існує постійно. Оскільки наша індустрія синтетична, потреба є і серед «творців», і серед «технарів», і серед управлінців. Як не дивно, найбільша потреба у творчому персоналі: сценаристів, журналістів.
2. Наше законодавство про працю не дає можливості відбудувати цей ринок. Тому всі «гучні» переходи можна розглядати лише з етичної точки зору. Ми подарували індустрії багато яскравих кадрів, проте щоразу, коли я питаю себе, кого б поцупити у колег – розумію, що нічого цікавого знайти не можу, хіба що повернути тих, хто пішов…
3. Будь-яка освіта – ніщо без практики. Тому кожний, хто приходить на канал, вимушений вчитися наново. Освіта може дати певні навички (саме «може», хоча зовсім не завжди «дає», навіть базова освіта не дає знання мови, граматики тощо), але професію сьогодні здобувають уже на робочому місці, причому абсолютно всі – і технічні, і творчі працівники. Тому згадані вами «школи» можуть за півроку-рік дати більше, ніж 4-5 років навчання у виші.
Що стосується «класичної журналістської освіти», я не розумію, про що мова, адже людей, яких можна назвати «класичними журналістами», в Україні не більше дюжини, і більшість із них уже давно не журналісти…
4. Кадрова проблема ніколи не буде фактором стримування телевізійної індустрії. І ніколи не буде приводом для створення ані медіагруп, ані нішевих каналів.
5. Єдиний вихід – шукати талановитих людей і вчити їх самостійно. Стосовно того, де шукати, є два шляхи: по-перше, серед працівників локальних станцій, яких в Україні близько семисот, по-друге – серед студентів, адже багато хто сьогодні навчається аби десь навчатися, а телебачення стає професією часто випадково…
Ірина Милиневська, шеф-редактор телеканалу НТН:
1. Нет, не думаю, что на сегодня остро ощущается кадровая проблема. Другой вопрос, насколько готовы выпускники вузов сразу работать в кадре. Профессионализм – это прежде всего опыт. Но хочу сказать, что каждому из нас было двадцать, и, начиная свой трудовой путь, мы многого не умели, хотя казалось, что знаем все на свете. Так что, на мой взгляд, главное – желание и готовность людей учиться, грамотная кадровая политика на каналах, внимание и терпение к молодым людям.
Ну а когда на работу приходит молодой и уже «готовый» специалист, да еще и талантливый, и с хорошим характером, конечно, это удача или миф о загробной жизни :).
2. Рыночная целесообразность в этом есть, остальное – весьма проблематично. Теряются лица каналов, особенность режиссуры и т. п. Что называется, «канальные маски» размыты, и зритель не понимает, какой канал он сегодня смотрит. Что касается НТН, то мы этого не практикуем. И уже практически ни от чего не страдаем.
3. Безусловно, это перспективно и правильно. Заменит ли это классическое журналистское образование? Ну, образование или есть – или его нет. А то, что это прекрасно дополняет, дает хорошую практику и понимание реальности профессии, то это, мне кажется, очень неплохо.
4. Перефразируя известную фразу – больше каналов, хороших и разных. Ничего страшного в этом я не вижу, а то, что кадровая проблема может стать причиной переформатирования – не думаю.
5. Я не вижу проблемы, я вижу отсутствие профи, у которых можно и нужно учиться.
Искать – в вузах, на областных каналах, как это делали во все времена. Работать с людьми. По-моему, вся это проблема несколько надумана. Да, на телевидении произошла смена поколений, ничего страшного не случилось, а то, что пришедшие в экран учебников не читали и думают, что совершают какие-то открытия, так это не их вина. Это из другой плоскости. А вообще, молодость – это очень неплохо. И как мы знаем, проходит она очень быстро.
Лариса Якубенко, генеральний директор Сумської ОДТРК:
1. Для регіональних станцій, якою сьогодні є Сумська обласна державна телерадіокомпанія, – це одна з найголовніших проблем. Ідеться не тільки про відсутність кваліфікованих кадрів, а про брак кадрів взагалі. Якщо редакторів стали готувати сумські виші, що дозволило частково зняти кадрову напругу в редакціях радіо та телебачення, то режисерів і операторів хронічно бракує. Особливо режисерів. Вже декілька років у Сумської ОДТРК вакантними є 25% режисерських посад, але спеціалістів немає.
2. Дві мої молоді, амбітні і працездатні дівчинки перейшли працювати на телерадіокомпанії НБМ та НТН. В обох стало такту та здорового глузду заздалегідь мене про це повідомить, щоб я мала час знайти заміну. З одного боку, я за них радію і навіть пишаюся ними, бо це ж наша компанія виховала і навчила їх професії. З іншого боку, боляче, що переходять найперспективніші і треба починати спочатку: шукати молоді таланти, вчити, направляти на курси.
Іноді трапляються й гірші, з погляду ділової етики, ситуації. Так, наприклад, рік тому, коли в Сумах запрацював новий комерційний канал, редактор одного з відділів нашої ТРК брала лікарняний, щоби працювати на цей комерційний канал. Потім звільнилася і тишком-нишком забрала з собою робочі відеоматеріали, які готувала на обладнанні нашої компанії, з нашими відеооператорами й у робочий час, за який отримувала заробітну плату саме у нас.
Хедхантинг був, є і буде. Але як покидати компанію – гідно чи ні – це вже залежить від моральних якостей самої людини. Мені теж доводилося вести перемовини з фахівцями, які працювали в інших газетах, ТРК, прес-службах, проте я завжди наголошувала, що людина має обов’язки перед своїм роботодавцем і повинна вирішити всі питання, які можуть виникнути. Я завжди погоджуюсь почекати, поки робітник не закриє свої «борги» перед компанією
3. Я вважаю, що так, школи перспективні. В них підвищується кваліфікація, бо тут більше практики, ніж теорії. До того ж, молодь матиме змогу швидко зрозуміти, яку нішу займає канал і в якому форматі бажано працювати.
4. Дійсно, телерадіостанцій забагато. Так само і багато вишів, які стали готувати журналістів. Річ у тім, який рівень їх підготовки у цих навчальних закладах. Крім того, серед студентів сумських університетів великий відсоток тих, хто ніколи не працюватиме за професією. Їм потрібен тільки диплом про вищу освіту, а факультет обрали тому, що слово «журналіст» звучить престижно.
5. Комерційні компанії практикують укладання контрактів із працівниками. Я б і для державних упровадила таку систему. Бо дуже часто на державних ТРК трапляється інша ситуація – коли керівник хоче, але не може звільнити працівника. Де-юре працівник начебто добре працює – своєчасно приходить на роботу, готує матеріали, виконує норми відробітку, а де-факто коефіцієнт його корисної дії наближений до нуля, бо він звик працювати в старій системі координат, або байдужий, бездрайвовий. І від такого баласту важко звільнитися. Тому, можливо, і нових облич недостатньо.
Особисто я люблю працювати з молоддю за принципом «я тебя слепила из того, что было». Справді, потрібно, щоб була хоч якась маленька Божа іскра і бажання навчатися.
Для працівників комерційних компаній не відпрацьовано систему морального стимулювання. Так, працівники державних ТРК матимуть більшу пенсію, ніж ті самі редактори та коментатори комерційних компаній, бо для них застосовуються норми, методика та порядок нарахування пенсії державному службовцеві. Крім того, якщо Держкомтелерадіо постійно турбується про нагородження працівників підпорядкованих структур почесними відзнаками і грамотами, в тому числі грамотами Кабінету Міністрів, Верховної Ради, то хто турбується про працівників комерційних компаній? Хтось може зі мною не погодитися, мовляв, у комерційних компаніях інший стимул – високі зарплати. Проте публічне визнання – не гірший стимул, щоб триматися за професію. Бо за визнанням іде й більша заробітна плата.
Можливо, ситуацію з кадрами частково б вирішили потужні регіональні агенції, які би готували матеріали у форматі новин, журналістських розслідувань тощо на місцевих матеріалах.
Влад Кривенко, HR-директор ТРК «Україна»:
1. На ринку достатньо молоді, що хотіла б працювати в телебаченні. Але конкуренція постійно зростає. Зростають телевізійні компанії, нарощуючи обсяги власного виробництва. В наступні роки телевізійні компанії напевно будуть відчувати дефіцит фахівців з телевізійним досвідом.
2. Перехід з однієї компанії до іншої не є чимось надзвичайним для фахівця в сучасному українському бізнесі. Неетичним може бути перехід між партнерськими компаніями, наприклад. Найкращі компанії приваблюють найкращих працівників найкращими умовами та можливістю реалізувати найамбітніші проекти.
3. Такі школи є дуже перспективними. ТРК «Україна» теж планує реалізувати ідеї щодо корпоративного університету.
Григорій Тичина, голова правління ЗАТ «Телекомпанія «ТЕТ»:
1. Гострота кадрової проблеми однаковою мірою стосується як лідерів ринку, так і телеканалів першого-другого ешелону. Кожен з гравців ринку вирішує дану проблему, виходячи з ринкової вартості необхідних спеціалістів і своїх фінансових можливостей.
2. Вважаю, що це природний процес. Лише в рабовласницькому суспільстві раби були прив’язані до своїх господарів, а ми, на щастя, живемо в демократичному суспільстві. Тому ми ставимось до плинності кадрів як до природного процесу, властивого ринковій економіці.
3. Так, на мою думку, ці проекти є перспективними у разі високої якості викладання й тісного зв’язку навчання з практикою. Вважаю, що згадані проекти й класична журналістська освіта мають доповнювати одне одного.
4. Не вбачаю. Кадрові проблеми стосуються телевізійного ринку не більше й не менше, ніж будь-якого іншого учасника ринку. Щодо кількості телеканалів, то вона й надалі зростатиме, оскільки Україна вступає в еру цифрового телебачення. Таким чином, зміни на телевізійному ринку обумовлені більш глибинними процесами, ніж кадрові проблеми.
5. Шукати й знаходити.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
20
работник СМИ
5974 дн. тому
Вот уж нашли достойных интервьюеров!
Один гнуснее другого. Один Бородянский чего стоит!
читатель
5974 дн. тому
Гриша Тычина - конечно же, еще тот урод!
Но хоть в отличие от гения Бородянского нормально относится к текучести кадров.
А душка Вова Бородянский строг, "дороги назад - нет"! Вот так, на кол сажать отступников!
Хлеб да вода - пока работает, и на кол, если вдруг решил уйти!
журналист
5974 дн. тому
Вот уж точно рыба гниет с головы!
В.Бородянский платит людям копейки, а готов выпить всю кровь. Он удавится за копейку! Такой текучести, как на СТБ, наверное, нигде нет. Ну не может выжить в Киеве человек на те деньги, которые он платит. Столько хороших работников оттуда ушло!
Да, канал растет, но какими усилиями! иногда полезно у рядовых сотрудниках спрашивать, что они думают о методах руководства! То же касается ТЕТа!
Убогие руководители плодят убогих работников: жополизам и своим - хорошую зарплату, а это как правило бездари, а хороших работников можно топтать!
фома
5984 дн. тому
Про коллапс рассуждали "керовники".А кто, как не ,они плодят себе подобных бездарей,ж...лизов.Даешь всеочищающий коллапс наверху!!!
Режиссёр
5987 дн. тому
Савик Шустер - рядовой "член кружка". Вы, типа, вчера родились и не знали, что "папки" и "мамки" - за участие в эфирах денюжку платят. Мир не черный и не белый, и нужно уметь читать между строк, хотя мне Свобода ещё на ictv приелась. А то, что его дерьмом мажут. ну так это тоже понятно - есть такое слово - РЕЙТИНГ - очень по-нашему - "по-тилимилитрямски".
Язва
5987 дн. тому
Савик = взятко!
Олег
5987 дн. тому
Увидел комменты про Шустера, не сдержался... Спаскудился единственный журналист, которого в свое время было приятно слушать. Когда начинал программу на ICTV напоминал святую инквизицию для гостей студии. Вел программу непредвзято, ровно. Как результат - рейтинг выше крыши и всенародные риспект и уважуха. Чего чуваку не хватало? Денег? Так вроде ж немало зарабатывал. Короче грустно все это
СМИ
5987 дн. тому
На телеканалах как и в нашей стране нет среднего класса. Есть или очень богатые -- главы правлений, продюсера, или очень бедные -- рядовые журналисты ;) Первые имеют прямой доступ к кормящей руке хозяев, поэтому больше всего и "зарабатывают", а вторые действительно зарабатывают, только получают гораздо меньше ;)
PS На счет Савика Шустера согласен на 100% -- продажный тип
журналист
5987 дн. тому
Чесно говоря не верил про Савика. Но после его увольнения с Интера на него такая волна кала поперла, что уже и не знаю. Дыма без огня не бывает
5987 дн. тому
На телевидении нормально зарабатывают только продажные заказушники. Например, такие как Савик Шустер.
Сергій Зінченко
5987 дн. тому
Боже! - Ніби з іншої планети всі ті висловлювання різних експертів. Не вистачає кадрів! - Але й немає чого дивитися! Развлєкуха - одна пошлятина, куди не покрутиш. А гумор і сатиру українські - уже і не знайти. У них немає кадрів, а в регіоні жуоналісти загибають від безробіття. Передусім, - через те, що є журналістами, а не прислужниками "гаспод" чи пихатих "панів-жопанів". Та я й бачу, що якісний продукт насправді нікому на телебаченні не потрібний, бо там формати якості - ПРИСТОСОВНИЦТВО, не цінується особистість, свій погляд. творчий підхід до висвітлення теми. І не тільки в центрі. У нас (на Дніпропетровщині і на Криворіжжі) журналісти нікому не треба. Потрібні піар-слуги. Жуоналістика майже вимерла, залишилася повієзована лихзоглистика. У пошані всюди - довгоногі з майже непомітною спідницею, а якщо хлопець - то мовчазний виконавець чухої волі. І з цим - у Європу? Справа в тому, що якщо тобі за сорок і за п'ятдесят і ти - людина творча, з різними ідеями й розвинутою фантазією, - ТО ТИ ВЖЕ - НЕ В ФОРМАТІ. НИНІШНІ Ж КЕРІВНИКИ... - ВОНИ СЕБЕ ТАКИМИ ВЕЛИКИМИ ВВАЖАЮТЬ.. Втім, кому це все треба... Жаль мені телебачення... українського...
Юрий
5987 дн. тому
Пройдет период апельсиново-псевдореволюционной чумы и все нормализуется...увидите
режиссер
5987 дн. тому
Ребятки, Вы нарисовали себе зарплаты от 10 штук. как азеры на Владимирском рынке, и ждете Иванушек-дурачков, которые за 500-700 у.е., - на которые на сегодняшний день можно с трудом поддерживать штаны (что бы не упали). Голодный творец - это прекрасно, но вам этого мало. Вам подавай раболепие, которое вы называете концепцией, форматом и т.д., но хуже всего - требуете душу художника в угоду Вашему "работодателю". Умные? - пашите сами. Отрабатывайте - Скупая вторичные форматы, продавыйте эфирное время и не морочте людям голову своей "МАНИЛОВЩИНОЙ"
Кукринікса
5987 дн. тому
З Бородянським згоден. Зараз журналісти, ведучі, продусери скачуть як блохи з канала на канал. Це розбалансовує ринок. І просто по-людськи - огидно. "Профі" таким чином показують приклад молодняку. Приходить сопливий хлопчик чи дівчинка на канал, попрацює трохи - і вже "звізда" готова за надбавку до жалованія здристнути на інший канал. А потім говорять про низький рівень журналістики і демпінг на ринку праці. Із останніх міграцій на каналах вдалим є тільки перехід Мосейчук на "плюси" та Найди на Перший національний. Проблема ж телебачення не стільки в кадрах, а в їх якості. Перше - в людських якостях. Зараз усим заправляють невігласи, хапуги - жлоби без інтелекту, вихованості, широти натури. Елочка Людоєдка і Шаріков - відпочивають на фоні "прадвінутих украінскії тєлєзвьозд"!
ТВ-Дедушка
5987 дн. тому
Кризис системный. Касается не только телевидения. Что наихудшее может случиться в нашей системе? Ну сорвется эфир. А теперь представьте себе, что в газовом, например, хозяйстве работают такие же алкаши на мизерных зарплатах и такие же пофигисты. Представили? Не страшно? А оно так и есть. Если и дальше идти тем же путем всеобщего пофигизма и отсутствия всеобщей требовательности, то придем к состоянию Буркина-Фасо. С вечными переворотами, автоматами Калашникова и гуляй-полем. А касательно кадрового кризиса на ТВ скажу следующее. Начиная любое дело нужно обеспечить его ресурсами. Регулятивный орган должен следить за соответствием имеющихся ресурсов заявленной деятельности. Если телеканал по какой-то причине (например, кадровой) гонит туфту - закрывать, как обанкротившийся банк. Пусть каналов будет меньше, но пусть они будут каналами. Слежу за всеми европейскими каналами. Просто не представляю себе у них хреновый студийный свет, ведущего-блатника, перекошенный план оператора, брак звукорежиссера, корявые титры и т.п. Не может быть по определению. Наше же телевидение скатывается на позиции расплодившихся спутниковых арабских каналов, когда берется состарившаяся блядь с дистанционным пультом, перед диваном ставится бытовая камера и все это демонстрируется под платные телефонные разговоры. Пипл хавает. Бляди расслабиться некогда. Вот и у нас - вроде все при делах, а чувство такое, будто тебя г-ном кормят. Буду голосовать своим кошельком - смотреть нормальные (не обязательно украинские) платные пакеты. А вообще, учите языки.
DeathTV
5988 дн. тому
Та ніколи не підуть туди реально творчі, а отже - вільні, особистості на колінках човгати. Тому нічого телебаченню не світить, допоки не переорієнтується в кадровій політиці з покірних телят на кострубатих творців. Але насправді переорієнтовуватися йому пізно, хай воно живе, як живеться, ще півтора покоління позагиджує ефір і зникне, нікому непотрібне.
НТКУ
5988 дн. тому
Хіба проблеми тільки кадрові - безпосередніх виконавців? А ті хто керує у вищій чи середній ланці журналістики, вони що відповідають ринковим вимогам чи навіть тим посадам, що не обіймають, а захоплюють завдяки родичам, односельцям, знайомствам. Ви подивиться що робиться в НТКУ. Службу "Новин" через посредництво президентського серетаріату віддали найбільшій нездарі за всі роки, що існує державний канал. Хто такий Федорів? Рідкісний болван, малоосвідчена і безграмотна тварюка. А платня у нього більше 120000 (120 тисяч) грв. на місяць. Він що відповідає тій посаді? Навіть смішно думати про це. І цей жлоб, посилаючи журналістів "розібратися" із земельними спорами вже будує свою "хатинку" захопивши спірну землю. Де КРУ, чорти б взяли таких Федорівих! Він же не один такий "ринковий" фахівець!Риба тхне з голови. Треба відрубати такі голови і тоді вже говорити про кадрові недоліки.
профи
5988 дн. тому
Платить нужно больше людям и стабильно - это решит все проблемы с кадрами.
И как только уровень зарплаты журналиста перестаёт зависеть от личного к нему отношения со стороны начальства (кто как добивается приязни-отдельная история) - вот так сразу и "текучесть кадров" заканчивается.
Журналіст
5988 дн. тому
Бородянський, а що це за "назад дороги нєт"? Це що - рабство і нємінуємая мєсть? Упал-отжался-умєр с голоду, собака-журналіст, який посмєл уйті с СТБ? Совок і середньовіччя, а також пихатість тісно переплелися в голові Бородянського. І такі ось "рулять" телепростором! У вас, Бородянський, з такими підходами завжди буде кадровий голод. І справа тут, як ви вірно відзначили, не в грошах і навіть не в їхній кількості.
Profi
5988 дн. тому
А у Милиневской никаких проблем :)
какие проблемы у мёртвого канала ?
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
