За що в Дніпропетровську євреям про Бухенвальд нагадали
Ця тема виникла не сьогодні і не вчора, проте з огляду на отриманий нею регіональний резонанс, а надто на представлені в пресі реакції на події, про які йтиметься, вона й нині видається такою, що заслуговує на суспільну увагу. Адже тут, на переконання автора, важливо не коли, а що саме відбулося і які відгуки та настрої породило. З тим і хотілося б винести поставлені питання на розсуд громадськості, запропонувати їх для обговорення, розраховуючи на долучення нових експертних думок до тих, що вже висловлені в цій статті представниками влади, ЗМІ, політикуму, правозахисного руху.
Восени 2006 року до моїх рук потрапила лазаренківська «Днепровская правда» від 15 вересня зі статтею з красномовним заголовком «Каждому – свое?», в якій, висловлюючи свій гнів із приводу появи в Дніпропетровську рекламних щитів із написами івритом, газета вирішила нагадати єврейській громаді міста… про концтабір смерті «Бухенвальд».
Матеріал вийшов у легальній, офіційно зареєстрованій українській газеті – респектабельному газетному виданні з обласним статусом, яке хоча і не є партійним, проте виступає таким собі рупором Блоку Лазаренка – однієї з вагомих, за результатами виборів до місцевих рад, політичних сил на Дніпропетровщині.
Приводом для появи гнівної статті в газеті стали розміщені на міських вулицях білборди з крупним написом на івриті, які пропонували придбати нове житло: про зміст рекламного слогана будівельної компанії можна було дізнатися з перекладу, який містився під текстом івритом значно меншими літерами.
.jpg)
Подається зі скороченнями, мовою оригіналу (текст виділено мною. – О. М.).
«Каждому – свое?» («Днепровская правда», 15 вересня 2006 року)
«... Где установлены эти плакаты? Судя по языку, на котором написан рекламный текст, где-нибудь в Тель-Авиве, Хайфе или Иерусалиме. Ан нет, гораздо ближе… Вот только живем мы вроде как в Украине, а не в Израиле, поэтому и законом о наружной рекламе предписывается все надписи делать "державною мовою"... А здесь самый что ни на есть иврит.
… Судя по языку, на котором предлагаются новые квартиры, свою "целевую аудиторию" торговцы элитным жильем в Днепропетровске уже нашли – тех, кто свободно владеет ивритом, посещает синагогу и делает обрезание. Для братьев-славян, которые вроде бы считаются коренной нацией в Приднепровье, дорогие квартиры не предлагаются, для них что-нибудь попроще, судя по рекламе – какое-нибудь пиво или очередные чипсы с "Макдональдсами". Так и вспоминается изречение "каждому – свое". Вроде библейская истина, но этот же лозунг был написан на воротах Бухенвальда. Что такое Бухенвальд, люди, свободно владеющие ивритом, знают не хуже меня.
… Как знать, может быть, без ведома украинцев и россиян Днепропетровск уже потихоньку присоединяется к "земле обетованной", и скоро все те, кто не принял иудейскую веру и не сделал обрезание, окажутся эмигрантами в родном городе. Или, может, торговцы элитным жильем решили устроить некое подобие резервации или еврейского местечка, поэтому и приглашают к себе лишь лиц определенной национальности? И вход в этот элитный район будет исключительно по пропускам или иным документам, удостоверяющим, что указанное лицо посещает синагогу и вовремя обрезалось?
… Всего пару месяцев прошло, как в Днепропетровске ломали копья по поводу "регионального русского языка". Шумно выступали депутаты, юнцы пикетировали горсовет и сушили шмотки у входа в здание мэрии, лепились листовки и плакаты. А может, все зря, господа сторонники русского и панове поклонники украинского? Пока вы шумно разбирались, у нас потихоньку вводится другой региональный язык, тот самый, на котором написана реклама.
… Стоит ли после этого удивляться, что нет-нет да и устроят где-нибудь пока мордобой, а не погром, местные скинхеды…
Иногда кажется, что господа иудеи просто-таки делают все необходимое, чтобы пещерный антисемитизм в Днепропетровске жил и процветал. Чтобы потом трубить на весь мир, как это было в апреле – ох и ах, в Днепропетровске избивают евреев!
Появление этих плакатов некоторые журналисты уже назвали культурным геноцидом украинского народа. Может быть, резко, но правильно…
… В общем, если так пойдет и дальше, и количество таких плакатов на "новом региональном языке" будет увеличиваться, среднестатистическому днепропетровцу пора призадуматься о будущем. Не пришлось бы бежать обрезаться да новому богу в синагогу молиться, чтоб не оказаться изгоем на своей же земле, в своем же городе. Под забором, на котором будет написано "каждому – свое". Естественно, надпись будет исключительно на иврите…» (кінець цитати).
Чи не стає тобі, читачу, моторошно, коли за напис івритом на білборді, навіть якщо тут і є пряме порушення закону про рекламу, євреям погрожують Бухенвальдом? Наскільки доречне нагадування про «Бухенвальд» у контексті порушеної в матеріалі теми? Чи не виглядає це безжалісним, брутальним, блюзнірським копирсанням у ранах єврейського народу і не лише його, а всіх без винятку народів, представників котрих було заживо спалено в гітлерівських крематоріях?
«Стоит ли после этого удивляться, что нет-нет да и устроят где-нибудь пока мордобой, а не погром, местные скинхеды…» – а ця фраза сама по собі не є провокуванням сутичок на міжнаціональному ґрунті?
В газеті ці білборди названо проявом «культурного геноциду» українського народу. Як на мене, то автору слід бути обережнішим зі словами, глибинне значення яких ним не усвідомлюється. Українці зазнали на собі справжнього геноциду, який, до речі, нізащо не визнається ані «братніми» росіянами, ані зросійщеними горе-співвітчизниками. І сьогодні в Дніпропетровську українство справді продовжує зазнавати атак. Але вони – не від білбордів на івриті. Адже біло-блакитно-червона більшість міськради, в складі якої і лазаренківська «Громада», скоїла замах на українську мову, проголосувавши за російську як регіональну. Українська патріотична молодь рішуче запротестувала і домоглася свого. А от як цинічно і зверхньо пише про це громадівська газета: «Шумно выступали депутаты, юнцы пикетировали горсовет и сушили шмотки у входа в здание мэрии, лепились листовки и плакаты». Ці «юнцы» в розбитих перед міськрадою наметах відстоювали національні інтереси! І робили це не як зграї російських скінхедів – ударив, утік, сховався, – а відкрито вступили в тривалий «бій» за Україну, відстоюючи рідну мову на рідній землі! І здобули перемогу! За це їм – пошана і повага!
Та повернімося до самої статті. Чи не виникає враження, що тон і стиль матеріалу й навіювані ним емоції радше вказують на те, що стаття «Каждому – свое?» написана не з метою попередити і застерегти від можливих конфліктів на міжнаціональному ґрунті, а навпаки, провокує їх куди більше, ніж самі розцінені редакцією як провокаційний фактор білборди івритом.
З цим і прийшов до начальника управління внутрішньої політики облдержадміністрації Гліба Пригунова – хотів почути коментар відповідального держслужбовця стосовно надрукованого в «Днепровской правде» матеріалу.
– Я б не хотів надавати оцінку будь-яким статтям будь-якого автора, – сказав мені Гліб Олександрович. – Ми багато боролися для того, щоби журналісти були вільними і висвітлювали різні процеси, що мають місце в суспільстві. Хто і як це робить – чи виконуючи чиєсь замовлення, чи висловлюючи особисту точку зору, чи ще з будь-яких об'єктивних або суб'єктивних причин – це справа кожного журналіста. Тому я не дуже хотів би обговорювати безпосередньо конкретні матеріали в ЗМІ.
Я можу прокоментувати окремі випадки, які мали місце на рекламному ринку. З цього приводу облдержадміністрація має певну позицію. Вона полягає в тім, що тут все повинно бути у відповідності до чинного законодавства, яке не дозволяє використовувати в рекламі інші мови, окрім української, а іноземні мови повинні бути перекладені українською.
Затвердженій розпорядженням голови ОДА раді з питань реклами належить функція моніторингу цього ринку і відповідного реагування. Сьогодні є багато реклами, що виконана не лише українською. Переважно це буває російська. В даному випадку (білборди на івриті – О. М.), який певною мірою став резонансним, я вважаю, що справа взагалі не в мові. Тут, на мій погляд, питання скоріше в тім, наскільки вдало чи ні була застосована рекламна технологія з привертання уваги. Є, наприклад, рекламні плакати, що перевернуті догори ногами; можуть бути з ієрогліфами, із чим завгодно. Автори цього рекламного макету хотіли, аби він був помічений якомога ширшою аудиторією, але зробили це, здається, у недоречній формі. З іншого боку, формально наше законодавство не регламентує співвідношення розмірів літер на рекламних білбордах (на плакаті – крупним шрифтом напис івритом, а під ним, значно меншими літерами, – переклад російською. – О. М.) Все це залишимо на совісті рекламодавця.
Після звернень до цих рекламодавців вони одразу замінили російський переклад українським, а незабаром взагалі відмовилися від використання саме таких рекламних макетів (білбордів івритом. – О. М.). Тому я вважаю, що при нормальних стосунках між владою та бізнесом, які ми намагаємось підтримувати, всі спірні питання можуть бути вирішені.
Що стосується коментарів, які з’явилися з цього приводу в ЗМІ, вважаю, що ця тема не варта такого роздмухування. Тут немає жодного приводу для виникнення якихось проблемних моментів у стосунках національно-культурних громад у регіоні.
– А хіба ця стаття в «Днепровской правде» не закладає вибухівку під такий надійний і добрий фундамент міжнаціонального миру і злагоди в регіоні? Цитую: «Так и вспоминается библейское изречение "каждому – свое". Вроде библейская истина, но этот же лозунг был написан на воротах Бухенвальда. Что такое Бухенвальд, люди, свободно владеющие ивритом, знают не хуже меня».
– На початку бесіди я вже сказав, що не хочу давати оцінки конкретним публікаціям... Згоден, так робити (коментує цитату. – О. М.) не можна. Але не слід висмикувати фразу з контексту. Стаття не про фразу «кожному – своє» (проте саме її і винесено в заголовок – прим. О. М.), а про цей рекламний хід.
– Якщо мова лише про якийсь невдалий, недоречний рекламний трюк, то тоді, можливо, не слід і згадувати про Бухенвальд? Хіба такі паралелі є доречними? Чи не слід було знайти інші слова й аналогії?
– Ви хочете, аби я сказав, що ця стаття погана, що вона не відповідає морально-етичним нормам? Я не буду коментувати жодні статті журналістів. Ані цю, ані вашу, ані будь-які інші. Ми будуємо громадянське суспільство...
– Хіба ця публікація не стосується сфери політики? Ви очолюєте профільне управління...
– Ви хочете, аби ми якось впливали?
– Мені хочеться з’ясувати ваші функції і можливу в цьому конкретному випадку місію...
– Ми багато часу витратили на те, щоби держава не впливала на точку зору журналістів, щоб не було цензури, щоб не було телефонного права...
– З цензурою зрозуміло, а як бути з антисемітизмом?
– Правильно. Якщо буде така потреба, ми можемо запропонувати всім зацікавленим сторонам висловити свою точку зору, організувати обговорення піднятої проблеми. Але ж ми не будемо там обговорювати якусь конкретну статтю.
– А чому б і ні?
– У випадку, якщо вона буде цікавою для суспільства і це буде необхідно.
– Стаття надрукована в обласній газеті, поширена накладом 25 тисяч...
– Ми не знаємо, чи всі так реагують на цю статтю, як ви особисто.
– З’явилися білборди – послідувала стаття. Можна припускати, що ця тема є предметом суспільної уваги і інтересу.
– Білборди справді викликали певний резонанс. Ми отримали багато звернень від громадськості. Цю проблему ми можемо обговорювати. Але розглядати якусь статтю – це не є доречним і це не є функція управління. Я би не хотів, аби ми накручували цю проблему і розпалювали її.
Автор статті звернувся по коментарі стосовно статті «Каждому – свое?» і до інших медійників.
Наталія Старюк, творче об’єднання художніх програм обласного державного радіо:
– Проявів антисемітизму у нас не виникає і такого не повинно бути. Іврит у даному випадку, на білбордах, однаково НЕ сприймається, як і російська. Але такі реакції, як є в цій статті... Одразу скажу, що не сприймаю викладену в матеріалі асоціацію з відомою в місті акцією на захист української мови з «ломанием копей по поводу регіонального русского языка»... Шляхетні люди, нормальні громадяни прийшли заявити і відстояти свої конституційні права. Це і не «ломали», і не «копья». Це говорили душі людей, такою була їхня свідома громадянська позиція. І не можна характеризувати їх як наївних, мовляв, їх лобами зіштовхують із «русскими братьями», а над всім процесом стоїть і керує хтось, сказати б, певної національності. Зовсім ні. У мене складається враження, що в цьому газетному відгуку є якась радість: нарешті з’явився привід заявити про те, що давно хотіли сказати. І з огляду на те, що викладено в публікації, виходить так, що Путін, його братія, Тузла, Чечня, – все це таке миле, таке зрозуміле нашому, так би мовити, спільному українсько-російському серцю. В такому підході проглядається певна ідея, підступна і негарна.
Таїсія Ковальчук, творче об’єднання художніх програм обласного державного радіо:
– Інакше ніж провокаційною я цю статтю назвати не можу. Чого хотів чи хоче добитися її автор? Посіяти ворожнечу? Якщо Росія дозволяє в себе щось таке нелюдське, якщо там справді піднімає голову фашистська ідеологія, то українці ніколи до цього не були прихильні. Тому оце сіяння – «пока», «почти», «если, то» – воно мене особисто дуже зачіпає. Бо я не хочу, щоб таке сталося.
Анатолій Сокоринський, Голова ДОО УНП:
– Риторика матеріалу видається, відверто скажу, якоюсь нездоровою... Така писанина нічого не дає, окрім спалаху ксенофобії. Нагадування про Бухенвальд – це взагалі кощунство! Не можна згадувати таке страшне людське горе у зв’язку з тим, про що йдеться у статті. Це замітка, яка лишень провокує і загострює конфлікт, а не вирішує його. Не слід так акцентувати на національному питанні.
Ренат Мухамеджанов, співголова Дніпропетровського обласного Центру з прав людини, правозахисник:
– Названу рекламу, яку критикує публікація, слід визнати такою, що спроможна завдати шкоди громадському спокою. Саме в цьому я вбачаю необережність цієї реклами. Основний напис на рекламі, виконаний неукраїнською, може сприйматися як певний виклик українським громадянам, в тому числі і тим, хто знає іврит, але поважає країну, в якій живе... Лише в такому аспекті, і не більше, я визнаю критику реклами правильною. Хоча саме питання, яке піднімається нею, навряд чи можна вважати нагальним і актуальним для суспільства.
Освічена, цивілізована, культурна людина завжди має розуміти, наскільки ніжною і делікатною є царина міжнаціональних відносин, аби не роздратовувати її білбордами.
Можна визнати справедливою тезу статті про те, що подібна необережність у рекламі може підживити печерний, як вони написали, антисемітизм, але не менш некоректною, безкультурною виглядає і сама публікація в газеті. Лише неодноразове згадування обрізання як одного з головних ознак євреїв не піднімає рівень публікації вище тієї ж печерності.
Загальна ідея цього матеріалу, який можна вважати редакційним (оскільки під ним немає підпису), така: «Караул! Євреї будують елітне житло, а слов’янам – те, що гірше. От саме через це і будуть влаштовуватись мордобої, що переходитимуть у погроми!». Взагалі матеріал – суцільна мішанина. Але «караул» – це крик про небезпеку. А в ній завжди щонайменше дві сторони: та, що загрожує, і та, якій загрожують. І публікація вказує: бережіться євреїв!
Я вже не кажу про таке блюзнірство, як згадування Бухенвальда та напису на його брамі – «Кожному своє». І це блюзнірство не лише по відношенню до євреїв, а до всіх в’язнів Бухенвальда будь-яких національностей!
Не мені визначати, чи підпадають заклики, які містяться в газетній публікації, під статтю 161 Карного Кодексу України, цитую: «За навмисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі, на приниження національної честі і гідності або образи національних почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями... передбачено покарання від штрафу до п’яти років позбавлення волі...» .
Чи не єподібні газетністатті, відсутність дієвої реакції на наведені факти з боку державної влади та фізичні розправи на вулицях ланками одного ланцюга? Хіба не час виправлятиситуаціювже зараз, коли ще можна це зробити, запобігаючи лиху?
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
8
Владимир Фёдоров
5881 дн. тому
Вообще не понятно зачем вспоминать 2006-й год именно сегодня! Или ядовитая слюна Мазура просто не может не выплёвываться и находит любой повод столетней давности. Я даже не могу вспомнить кого этот чудо автор ещё не оплевал на своём сайте или в этом (уважаемом) издании. Продолжаю задавать вопрос зачем статьи Мазура здесь размещают. Посмотрите вблизи на этого "правдолюба".
Vitaliy
5882 дн. тому
Звичайно, будь-яка критика євреїв і будь-яка згадка про Бухенвальд - антисемітизм. :))) Спробуйте в Ізраїлі розмістити на бігбордах рекламу українською. Чому в Ізраїлі громадянство можуть фактично одні євреї і ніхто не пише про дискримінацію за національністю ? Залишилось ввести кримінальну відповідальність за заперечення холокості і голодомору і повернутись до часів священної інквізиції.
Юля
5885 дн. тому
Мазур - майстер винайти проблему там, де її нема і обсмоктувати з усіх боків. У цьому він подібний до раскритикованого ним автора з "Дніпровської правди". А дві тітоньки з обласного радіо, голова ДОО УНП та правозахисник - далеко не найвідоміші у Дніпропетровську експерти в сфері медіа. Два останніх під авторське формулювання "медійники" і взагалі не підпадають.
Павлік Морозовіч
5887 дн. тому
Мале Олексій Мазур, а таке смердюче! З ревністю, гідною застосування на щось корисне, воно бігає, щоб пришити газеті кримінальну статтю. Певно, Мазур знає, що за таку активність непогане бабло дають, тому так хоче засвітитися на "правозахисній! ниві. Мазурчику, там уже всі хлібні місця зайняті! Спробуй поборитися з гомофобією, може, там щось перепаде, бодай у дупу
Узник совести
5887 дн. тому
Разволновался автор-то как! И правильно. Нельзя такие вещи прощать. А вот под какую статью попадают нижеприведенные вещи? Только пусть автор не очень волнуется, когда прочитает. А то кондрашка еще хватит. Ведь не об евреях, а о своих, украинцах, дело пойдет. Это труднее всегда воспринять. Правда, автор? Как тут насчет криминальной ответственности?
Главный раввин Украины Яков Дов Блайх нам говорит:
"Я не розумію, навіщо потрібно порушувати це питання?! Якщо, допустимо, визнають, що це був геноцид українців, то що, вони до нас повернуться? Га? То що, Україна стане багатшою? Старий, який не має що сьогодні їсти, матиме їсти, якщо скажуть, що це був геноцид? Економіка стане кращою, чи бензин стане дешевшим? Що зміниться?
Навіщо переводити ці речі в таке практичне русло? (На підвищених тонах. – Авт.) Тому що в нас сьогодні є багато практичних питань, а ми займаємося єрундою!"
dancevitt
5888 дн. тому
Як на мене, сенс бігборду на івриті не зрозуміли ані автори статті в обласній газеті, ані влада, ані автор даного тексту. патріотично налаштовані рекламісти вирішили спровокувати широкий загал, який вже десятиліттями "хаває" точно таку саму обурливу зневагу до державної мови.
як на мене, що іврит, шо суахілі, що польська і російська - це все ІНОЗЕМНІ мови. якщо частина українців у корінь зросійщені - це їхні приватні освітні проблеми. і якщо наїжджати з претензіями до євреїв, то давайте не будемо байдужими і до російськомовних постерів, реклам та бордів, яких як насрано. у цьому питанні має бути послідовність і однаковий піхід до усіх меншин - УКРАЇНСЬКА - ЄДИНА ДЕРЖАВНА.
Эдуард ХОДОС
5888 дн. тому
"Українці зазнали на собі справжнього геноциду, який, до речі, нізащо не визнається ані «братніми» росіянами, ані зросійщеними горе-співвітчизниками". Автор скромно умолчал, что Израиль также не признает голодомор геноцидом украинцев. У него были на то причины, как и у Израиля. Голодомор в Украине уничтожавший сельское население - сплошь украинцы, за редким исключением - организовали кремлевские большевики, cправедливо называемые в 20-30 годах "жидокомиссарами" из-за подавляющего большинства евреев в карательных органах и на руководящих постах. Потому-то Израилю "не с руки" признавать геноцид украинцев, осуществленный окровавленными руками своих этнических родственников, создателей СССР. Неудобно признавать голодомор, поскольку тогда встанет вопрос: от кого гитлеровцы научились уничтожать миллионы? И следующий, совсем уж неудобный вопрос: холокост евреев не явился ли неизбежной карой за злодеяния бесноватых жидобольшевиков в России? А бигборды на иврите - всего лишь провокация, одна из составных плана по продолжению иммиграции в Израиль. Чем наглее и беспардонее будут вести себя "богоизбранные" - тем активнее будет сопротивление. Заживи евреи в Украине мирно и счастливо - прекратится подпитывание фантом-государства новыми мигрантами. На еврейском горе холокоста и было дано добро на создание Израиля. Апологетам сионизма начхать на миллионы жертв, если от этого зависит осуществление их планов. "Гитлер - создатель Израиля" - книга продается на Петровке. Бютовец Фельдман издает антисемитскую литературу с той же целью, для поддержания настроений антисемитизма. Не будет антисемитизма в Европе, не долго будет существовать Израиль на головах у коренных жителей Палестины.
Эдуард ХОДОС
5888 дн. тому
"Українці зазнали на собі справжнього геноциду, який, до речі, нізащо не визнається ані «братніми» росіянами, ані зросійщеними горе-співвітчизниками". Автор скромно умолчал, что Израиль также не признает голодомор геноцидом украинцев. У него были на то причины, как и у Израиля. Голодомор в Украине уничтожавший сельское население - сплошь украинцы, за редким исключением - организовали кремлевские большевики, cправедливо называемые в 20-30 годах "жидокомиссарами" из-за подавляющего большинства евреев в карательных органах и на руководящих постах. Потому-то Израилю "не с руки" признавать геноцид украинцев, осуществленный окровавленными руками своих этнических родственников, создателей СССР. Неудобно признавать голодомор, поскольку тогда встанет вопрос: от кого гитлеровцы научились уничтожать миллионы? И следующий, совсем уж неудобный вопрос: холокост евреев не явился ли неизбежной карой за злодеяния бесноватых жидобольшевиков в России? А бигборды на иврите - всего лишь провокация, одна из составных плана по продолжению иммиграции в Израиль. Чем наглее и беспардонее будут вести себя "богоизбранные" - тем активнее будет сопротивление. Заживи евреи в Украине мирно и счастливо - прекратится подпитывание фантом-государства новыми мигрантами. На еврейском горе холокоста и было дано добро на создание Израиля. Апологетам сионизма начхать на миллионы жертв, если от этого зависит осуществление их планов. "Гитлер - создатель Израиля" - книга продается на Петровке. Бютовец Фельдман издает антисемитскую литературу с той же целью, для поддержания настроений антисемитизма. Не будет антисемитизма в Европе, не долго будет существовать Израиль на головах у коренных жителей Палестины.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
