Предметом чергового огляду є лише політичні сюжети, які, на нашу думку, були створені з порушенням журналістських стандартів. Матеріалів, які можна було б віднести до комерційної джинси, у досліджуваний період не виявлено (що в цілому відповідає тенденції останніх місяців до зниження кількості прихованої комерційної реклами в новинах). Виробники ж ділових новин та підсумкових аналітичних ділових програм із кінця 2008 року перебували у новорічно-різдвяній відпустці.

 

Головною темою для спекуляцій, як і в перші дні 2009 року, залишалось газове протистояння між Україною та Росією, а головним антигероєм огляду 5-17 січня став «Інтер», який до вкрай суперечливих і незбалансованих сюжетів на газову тематику додав феєричну появу Дмитра Фірташа у студії програми «Свобода на Інтері» 16 січня з промовами, що викривали начебто недолугу газову політику уряду (дивіться про це в статті Євгена Мінка, опитуванні експертів). Цікаво, що сюжет про перебіг ток-шоу було подано не як завжди, в суботу, а в неділю, 18 січня, в програмі «Подробиці тижня» і вплетено в канву сюжету Романа Вінтоніва. Автор сюжету ставить під сумнів результати домовленостей між сторонами, наголошуючи, що вони навряд чи поставлять крапку в газовому протистоянні. Більше того, він нагадує нам про долю газової системи Білорусі, що за борги повністю перейшла під контроль «Газпрому», і питає, чи готовий український уряд захищати національні інтереси в разі чого, адже, за даними «Газпрому», Україна має борги в сумі $650 млн, ба більше – тільки Україна й лишилася на шляху «Газпрому» до повного контролю за постачанням газу у Європу.

 

Відповідь на це питання в сюжеті дана за допомогою нарізок зі «Свободи на Інтері»:   полум’яні фрази з вуст Богословської, Фірташа (в заслуги якому було поставлено те, що він співвласник компанії, що три роки постачала до України газ за ціною втричі меншою за ринкову), Яценюка, Бойка (думка пана Бойка про те, що «газ повинен бути якомога дешевше і гарантовано постачатися в країну. А хто буде поставляти – це вже вибирається на конкурсній основі: хто дасть дешевшу ціну. Все, що ми зекономимо на кордоні, ми збережемо для своєї економіки, і тому ми намагалися (і нам вдавалося) досягти найменшої ціни на газ, який був на нашому кордоні», здалася авторам сюжету настільки важливою, що записали її на фоні лаштунків шоу вже після його завершення). Чіткої відповіді когось із членів уряду глядачі так і не дочекалися – синхрон Турчинова з обіцянками найближчим часом дізнатися точну ціну на блакитне паливо навряд чи можна вважати адекватною відповіддю на поставлене запитання.

 

Натомість глядачу запропонували страшилку у вигляді підтвердження готовності російської сторони взяти контроль над українською ГТС уже найближчім часом: «Володимир ПУТІН, прем’єр-міністр Російської Федерації: "Ми можемо брати участь у приватизації, якщо українська держава цього захоче. Але там газотранспортна система фетишизована. Вона вважається національним надбанням, яке дісталося мало не з небес і не підлягає приватизації, але ми можемо взяти участь у приватизації, якщо Україна зважиться на це"». Більше того, у сюжеті було зазначено, що представники опозиційного уряду побоюються того, що саме прямі контракти на постачання газу можуть стати першим дзвоником для подібних рішень, хай для них навіть і довелося би змінювати законодавство.

 

Ще раз антиурядову позицію «Інтер» подав одразу після цього сюжету в інтерв’ю Андрія Данилевича з Віктором Януковичем у рубриці з пафосною назвою «Думка опозиції».  Характерно, що Янукович наприкінці розмови не висловився однозначно критично проти переходу часткового контролю над українською ГТС до Росії:

 

«Андрій ДАНІЛЕВИЧ. Багато хто приміряє, зараз експерти кажуть, що може розвиватися ситуація за білоруським сценарієм, коли "Белтрансгазу" була виставлена надто висока ціна, він не зміг нічого робити, вліз у борги, набрався кредитів, і потім був змушений зрештою віддати частину газотранспортної системи Росії".

СТУДІЯ: ВІКТОР ЯНУКОВИЧ: "Це питання цікаве. Що нам краще – мати власний газ, економічно вигідніший, чи його покупати? Якщо подивитись на тенденцію світову і прогнози аналітиків, треба рухатись в бік отримання власного газу, тобто треба входити в ці проекти, влазити в них, домовлятись, шукати такі можливості і досягати своєї мети. Це великий проект, над яким треба працювати, його ніякому разі не можна заполітизовувати до такого стану, що це священна корова і до неї неможна нікому торкатись. Боятись цього питання не треба, але, безумовно, треба розуміти ціну, а це означає відповідальність"». Скидається на те, що нам спробували нав’язати думку, що перехід контролю над ГТС до сусідньої держави не є критичним.

 

15 січня на «Інтері» представники Партії регіонів пророкували дефолт у 2010 році: Сергій Льовочкін, голова Нацбанку від опозиційного уряду, називав суми боргу України в $105 млрд, що не було ані підтверджено, ані спростовано представниками уряду. Точка зору опозиції висвітлювалась і на інших телеканалах – зокрема на ICTV, в той же день, 15 січня. Три підряд сюжети було проілюстровано синхронами представників Партії регіонів. І якщо в першому сюжеті Інна Богословська висловлювалася від імені парламентської слідчої комісії з питань розслідування роботи газотранспортної системи, то наступні два сюжети висвітлювали позицію опозиційного уряду без будь-яких спроб збалансувати цю інформацію, зокрема закиди Бойка та Януковича про можливість техногенної катастрофи української ГТС.

 

Упереджено висвітлювався на «Інтері» власне хід переговорів між «Нафтогазом» і «Газпромом». На чергові закиди в крадіжці палива – жодної відповіді представників «Нафтогазу» (5 січня, сюжет Галини Скибньовської). А сюжет Романа Недзельського (у програмі 13 січня) про те, що Європа так і не отримала паливо, хоч Росія сумлінно виконала обіцянки перед нею, взагалі не містив жодного коментаря української сторони.

 

 

Наступного дня (14 січня) атака продовжилася транслюванням позиції російської і повним ігноруванням української сторін.

 

 

Цікаво, що в тому ж випуску було повідомлено: «К народным депутатам и лично к спикеру парламента сегодня обратился Дмитрий Фирташ – член координационного совета компании "РосУкрЭнерго". Он просит предоставить ему слово с трибуны Верховной Рады, чтобы изложить свою позицию в отношении деятельности компании. По его словам, в парламенте звучали безосновательные обвинения в адрес "РосУкрЭнерго". Вчера на пленарном заседании депутаты обсуждали сложившуюся газовую ситуацию в стране». жодного слова про те, яким саме було обговорення ситуації в парламенті – отже, подію було використано як інформаційний привід для чергової згадки про Фірташа? І

 

У сюжеті 16 січня (автор – Руслан Ярмолюк) хоч і сказано кілька слів для пояснення позиції української сторони про причини того, що транзит нафти до Європи так і не був відновлений, проте цю інформацію доповнено черговою порцією критики політики уряду з боку Секретаріату Президента. Склалося враження, що автори намагались демонізувати український уряд на противагу порядному російському партнеру: «"Газпром" негодует: сегодня четвертый раз подали заявку на подачу топлива по украинской трубе и снова получили отказ. Но еще больше разозлило "Газпром" нежелание Киева передать замерзающим Молдове, Чехии и Словакии своё топливо. Ранее Москва предложила "Нефтегазу" поделиться с европейцами частью своих запасов и пообещала потом компенсировать разницу. Киев не согласился. Сначала договор, потом топливо для европейцев».

 

У цьому ж сюжеті зауважується, що залежність від єдиного постачальника є критичною для країни, і подається коментар Леоніда Кучми, який наголошує, що в часи його президентства країна отримувала газ від Росії тільки за транзит, а основний відсоток закуповувала в Туркменістані. «Не сидя на одной российской игле, мы оттуда выбросили и политику», – цитують слова колишнього президента явно як критику теперішньої української влади.

 

До Кучми як авторитета в газових справах того дня (16 січня) звернулися й інші канали. На СТБ в сюжеті про те, що Секретаріат Президента анулював повідомлення з проханням до Генпрокуратури розслідувати дії Юлії Тимошенко після детального опису нинішніх владних перепитій, подається категоричний висновок екс-президента: «Брехни больше чем достаточно с каждой стороны, и каждая сторона пытается себя обелить, а другого очернить. Это наша украинская политика последних лет».А Новий канал наголошує: Кучма вважає, що всі конфлікти потрібно вирішувати на рівні перших осіб держави, і наводить особистий приклад. Більше того, автори сюжету порівнюють теперішню і колишню владу з доволі очевидними висновками: «Леонід Кучма вважає: без співпраці з Росією в України немає майбутнього. І нинішні керманичі зруйнували напрацьовані колись схеми».

 

ICTV також подає критичні висловлювання Леоніда Кучми про теперішню владу і її політику в газовій сфері. Така одностайна увага каналів групи Віктора Пінчука до думки екс-президента, а також те, що в тих же новинних випусках тих же каналів висвітлюється і п’ятирічний ювілей Фонду Леоніда Кучми, викликає підозри щодо «родинної» корпоративної джинси.  В сюжеті Нового каналу наголошується, що підтримка Фонду стала для талановитих дітей трампліном в мистецький світ. ICTV висловлюється ще пафосніше: «Президентський Фонд Леоніда Кучми "Україна" святкує п`ятирічний ювілей. За цей час скільки талановитої молоді було знайдено і підтримано, стільки врятовано і відновлено сільських бібліотек. Гранти, стипендії, подарунки для талановитих вже традиція. Окрім того фонд постійно шукає нові таланти. Вихованці постійні переможці різноманітних олімпіад і конкурсів. Дуже часто вони провокують серйозні і цікаві розмови про Україну за кордоном. Колишній президент Леонід Кучма не втомлюється шукати таланти, сповнений лише світлими і позитивними планами». І запевняє глядача: така діяльність Фонду в майбутньому триватиме і розширюватиметься.

 

Низка каналів (Перший канал, 1+1 та 5 канал) згадали 10 січня і про іншого екс-президента – Леоніда Кравчука. Щоправда, мали на це серйозні підстави – 75-річний ювілей Леоніда Макаровича. А от чим керувався канал «1+1», вітаючи в ефірі від 17 січня Володимира Горбуліна – пояснити важко. «Політик, аналітик, ракетобудівник, поет – список можна продовжити. Володимир Горбулін входив до кола впливових людей України ще при Кучмі, залишився таким і при Ющенку. На будь-якій посаді, але він є в оточенні першої особи держави: РНБО, радник, Інститут проблем національної безпеки. Говоримо сьогодні про нього не в контексті російсько-українських взаємин чи газового конфлікту, а з нагоди ювілею».

 

12 січня деякі телеканали згадували і про Юлію Тимошенко у зв’язку з врученням квартир постраждалим від вибуху в Євпаторії. На СТБ в сюжеті Павлини Василенко зауважується, що «ключі з рук Тимошенко в цьому будинку отримує 21 сім’я. Якість квартир прем’єрка перевіряє особисто»; подається синхрон Тимошенко: «Государство, по сути, не виновно в том, что произошло, и законами не предусмотрено ничего, что должно делать государство. Мы приняли решение, собрали правительство, вы знаете, в тот же день, и приняли решение по полной программе поддержать все семьи, которые столкнулись с этим горем». Сюжет на цю тему з’явився і на ICTV, щоправда, збалансований критикою поїздки прем’єрки з боку президента: «Президент Ющенко сприйняв поїздку прем’єра несвоєчасною і заради особистого піару; він вважає, що газовий конфлікт України, Росії та Європи вимагає перебування глави уряду в столиці».

 

Отже, користуючись метафорою Євгена Мінка, на тлі практичної відсутності звичної джинси, себто окремих матеріалів, замовлених в інтересах певних юридичних чи фізичних осіб з метою транслювати певні меседжі або акценти, бачимо перетворення цілих телеканалів на прес-служби своїх власників, які практично самотужки здійснюють їх комплексну піар-підтримку.

 

 

Фото – podrobnosti.ua