4 липня Верховна Рада з другої спроби обрала парламентську четвірку Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Членами Нацради стали виконавчий директор Індустріального телевізійного комітету Катерина Котенко, директор ТОВ «Капіталінвест» і директор ТОВ «Прима-фільм» Олександр Ільяшенко, народний депутат V і VI скликань Ольга Герасим'юк і керівник департаменту розвитку мережі мовлення телекомпанії «Студія 1+1» Олег Черниш.

Голосування розпочалося ще 3 липня, але було перервано через відсутність остаточних політичних домовленостей між фракціями, внаслідок якої шестеро лідерів рейтингового голосування під час результативного голосування були провалені. Народних обранців це не спантеличило, і вони домовилися вважати цю процедуру «сигнальним» голосуванням, а 4 липня переголосували за шістьох претендентів (хоча загалом їх було 16) заново. При цьому четвертого члена Нацради - Олега Черниша - обирали з третьої спроби.

На прохання «Детектор медіа» обрання четвірки Нацради за квотою парламенту прокоментували медійні експерти. Ми поставили всім однакові запитання:

1. Як ви оцінюєте сьогоднішні результати голосування у Верховній Раді за членів Національної ради з питань телебачення і радіомовлення та обрання членами Нацради Катерини Котенко, Олександра Ільяшенка, Ольги Герасим'юк, Олега Черниша?

2. Що ви можете сказати з приводу процедури, за якої відбулося це обрання? Чи є загроза, на вашу думку, судових позовів з оскарження результатів обрання?

3. Чого ви очікуєте від нових членів Національної Ради? Яких дій?

4. На вашу думку, чиї інтереси будуть представляти новообрані члени Нацради?

Відповідають Павло Моїсеєв, Тетяна Лебедєва, Роман Головенко і Сергій Томіленко. Також ми цитуємо коментарі Наталії Лигачової і Тетяни Котюжинської з їхніх сторінок у Facebook.

Павло Моїсеєв, директор із правових питань в «Інтерньюз-Україна», голова Громадської ради при Нацраді:

1. Особисто я вітаю обрання Національної ради, оскільки накопичилося дуже багато питань, які стоять перед Національною радою, а вона не працює майже півроку. І в такому стані, в якому зараз знаходиться країна, їй потрібно швидко приймати якісь дієві рішення. Це перше.

Друге. Люди, які обрані до Нацради, є відомими, вони орієнтуються в медійних питаннях і знають добре галузь телебачення і радіомовлення. Це позитивний аспект. Але майже всі вони асоціюються з індустрією. Тож є побоювання, що це може впливати на прийняття ними рішень і на самі рішення, особливо в такий час, як зараз. Коли є інформаційна небезпека, коли потрібно підсилювати роль держави, я сподіваюся, що державні інтереси будуть вищими за, скажімо, інтереси індустріальні.

2. На жаль, процедура не змінилася, вона залишилася непрозорою. Тому що голосування, які були вчора (3 липня), в принципі, були голосуванням, а сьогодні вони були переголосовані. Втім, це не питання до обраних членів Нацради - це питання до парламенту. Ми пам'ятаємо й обрання попередніх членів - такі процедури повторюються, на жаль, навіть після тих бурхливих подій, які відбулися на Майдані. Непрозорість процедури обрання - це питання, можливо, контролю над обраними членами Національної ради. Тому це не є добрим знаком їхньої подальшої роботи.

Щодо оскарження в суді. Наскільки я знаю, і минулого разу подавали до суду. Невідомо, що сталося з тими справами. Але подавати позови до суду, безумовно, можливість є, і підстави є. Складно сказати, чи будуть вони задоволені. Якщо є такі непрозорі процедури проходження членів у парламенті, чи ми можемо сподіватися, що будуть прозорі процедури розгляду спору в судах? Тому певний скептицизм щодо роботи державних органів є: країна ніби обновляється, а в певних галузях і процедурах вона продовжує працювати по-старому. Це погано. Але говорити негативно про людей, які навіть не приступили до виконання своїх обов'язків, я думаю, недоречно.

3. Громадська рада висунула 10 позачергових вимог до Національної ради нового скликання. Основні з них стосуються питань цифрового мовлення. Оскільки в нас менше року залишилося до виконання зобов'язань за угодою «Женева-2006», кроки повинні бути швидкими та дієвими. Крім цифрового телебачення, до нової Нацради є вимоги щодо інформаційного захисту держави, адаптації до європейських норм (це питання захисту дітей від шкідливого контенту), збільшення прозорості роботи самого органу (має бути зрозумілий річний план роботи, і щоб звіт відповідав плану).

Якщо оновлений регуляторний орган буде дієвим, якщо він не повторюватиме помилок, які робили попередні склади Нацради стосовно непрозорих конкурсів, скандальних рішень тощо, то буде добре.

4. Майже всі нові члени Нацради асоціюються з індустрією, більшість із них пов'язана з уже діючими медіа. Складно сказати, яким чином це на них вплине, але ризик є.

Роман Головенко, юрист Інституту масової інформації:

1. У переважній більшості це представники радше індустрії, ніж громадянського суспільства, і я боюся, що Нацрада й далі залишиться дуже м'якою в підходах до мовників. Досі Нацрада була дуже м'яка в контексті прихованої реклами чи відходу від програмної концепції мовлення, яка була в каналу, коли йому видавалася ліцензія тощо. Я боюся, що ці люди не наважаться воювати з тими порушеннями, які є в телевізійному просторі.

2. Звичайно, питання до процедури є, тому що вчора був розрив. Побачили, що голосів не набирається для тих, по кому були домовленості, відклали на сьогодні... Було б логічно все-таки почати голосування заново, а не робити так, як зробили сьогодні.

Я думаю, що можуть бути судові позови, але, враховуючи ставлення наших адміністративних судів до народних депутатів, я б не став би дуже високо оцінювати шанси виграшу.

3. Я думаю,що вони спробують якось оновити роботу Нацради, активізувати. Але, боюся, що все зведеться тільки до переходу на цифрове телебачення. Так, дійсно, Україна має перейти на цифру і вимкнути аналогове мовлення. Але за великим рахунком воно ж контенту ніяк не стосується. А зараз є інші проблеми в нашому телемовленні. Цифрове телебачення - це просто формат передачі даних. Якщо чесно, це все-таки комерційне питання. Але я боюся, що наступний рік буде зосереджена увага тільки на цифрі й ні на чому більше.

4. Хотілося б, щоб більше було представлено громадянське суспільство, рух «Стоп цензурі!» (Тарас Шевченко і Тетяна Котюжинська. - ТК). А ми маємо більшою мірою представників індустрії.

Тетяна Лебедєва, почесний президент Незалежної асоціації телерадіомовників, екс-член Нацради:

1. Я бачу і позитив, і трошки негативу. Але все ж таки позитиву, на мій, погляд більше. По-перше, склад Нацради від парламенту вже є. Це найбільший позитив. Тобто є перший крок до того, щоб Нацрада запрацювала в новому повноцінному складі. По-друге, всі чотири обраних члени Нацради - це безумовні професіонали. Тобто люди, які або створювали канали, або працювали в галузі. Немає жодної людини, яка пройшла «з вулиці». Можливо, були якісь непублічні домовленості (це вже інше питання), але кожна із цих людей відома на телеринку.

Щодо негативу. Я думаю, те, що декого пов'язують напряму з тим чи іншим медіахолдингом, - це радше більш слабка позиція для цієї людини, бо навіть якщо вона буде приймати абсолютно зважені, збалансовані й розумні рішення, то все-таки в декого буде спокуса міркувати, чи не виходила вона з інтересів того чи іншого холдингу, і казати, що вона все ж таки залежна. Їм буде важче, бо до них буде прикуто більше уваги.

Але зауважу ще один позитив: навіть якщо когось пов'язують із якимись холдингами, не можна сказати, що хтось один узурпував, монополізував сьогодні Нацраду, і вона буде, наприклад, тиснути на інші холдинги чи робити спроби монополізувати медіаринок. Одна людина - це один голос. Тобто в Нацраді представлені різні інтереси. Мені здається, що це все ж таки перемога.

Ще один важливий негатив. На жаль, немає жодної людини в цьому складі, яка б переймалася й розумілася на проблемах регіональних, локальних, місцевих телерадіоорганізацій. Це дуже жаль, бо в них багато проблем, вони на межі виживання. Важливо все ж таки, вирішуючи проблеми загальнонаціональних каналів, не забувати про регіональні телерадіокомпанії. І робити кроки до того, щоб їх врятувати. Це запорука поінформованості наших громадян. І це особливо важливо зараз, коли зростає роль місцевого самоврядування, взятий курс на децентралізацію. Глядачі потребують місцевої інформації!

На жаль, не всі ті, кого підтримувала громадськість, отримали місце. Мені здається, не вистачило нам якоїсь взаємної підтримки, консолідованості. Було б більше шансів, якби один одного підтримували кандидатури, які були висунуті коаліцією громадських організацій.

Насамкінець наголошу: треба дати можливість новим людям попрацювати. І вже тоді або критикувати, або підтримувати їх.

2. Мені здається, що було багато несподіваного і неприємного під час цього голосування. У мене є зауваження до депутатського корпусу. Спочатку один рейтинг кандидатів, потім інший, потім різкі зміни, повороти. Це свідчить про деяку непрозорість прийняття цього рішення, певні маніпуляції і закулісні, підкилимні домовленості. Мені б хотілося, щоб цей процес відбувався значно прозоріше, зрозуміліше, і легітимніше. Але маємо рішення, а все інше - на совісті тих, хто робив спроби маніпулювати.

Я чула, що дехто вже збирається опротестовувати рішення парламенту. Мені шкода, бо це насправді затягне процес термінового реформування і роботи Національної ради.

Все-таки є головне, а є другорядне. У країні - війна, а найбільшою, найпотужнішою складовою цієї війни є інформаційна. І в цій ситуації стільки часу бути без повноцінної боєздатної Національної ради - це просто злочин перед нашими громадянами, нашою країною і журналістами, в тому числі, які не можуть нормально працювати й бути ефективними. Тобто треба ставити якісь головні речі вперед, а вже потім вирішувати свої корпоративні завдання.

Наша асоціація зараз багато робить для того, щоб врятувати наших колег зі сходу, допомагає колегам з інших регіонів. І це для нас зараз головне. І мені здається, що нам зараз важливо мати нормальну Нацраду, контрольовану громадськістю, бо в країні війна.

3. Я очікую від них реформування галузі. Не можна продовжувати роботу в тому ключі, який був. Треба реформувати, починаючи із самої Національної ради, її структури, і закінчуючи, наприклад, аудитом частот, аудитом цифрової реформи. Очікую розуміння, що відбувається в телерадіопросторі, які є резерви, які необхідні кроки, щоб урятувати регіональне телебачення від вимирання і знищення, як позбавити телерадіопростір від фіктивних компаній.

Дехто з тих, хто сьогодні став членом Національної ради, пропонував своє бачення, свою програму. Там були викладені розумні речі. Сподіваюся, що вистачить і знань, і наполегливості, і сил для того, щоб цю розумну радикальну програму реформ утілити в життя. А громадськість мусить допомагати цьому.

4. Моє правило й переконання - не можна заздалегідь звинувачувати людей у заангажованості. Давайте подивимося, якими будуть перші кроки, якими будуть рішення. Давайте дамо їм шанс. Ці люди працювали на медіаринку і збираються працювати не один рік. Якщо ім'я, честь, гідність не пусті слова для них, то вони це продемонструють найближчим часом тими рішеннями, які прийматимуть.

Головне - це неослабна увага до їхньої роботи й миттєва реакція, якщо щось буде не так. От тоді ми маємо реагувати і вносити пропозиції, що і як треба робити, щоб докорінно реформувати цю сферу.

Я вже казала, що перевага в тому, що в новій Нацраді немає критичної маси людей з якогось одного медіахолдингу. І це обнадіює.

Сергій Томіленко, перший секретар Національної спілки журналістів України:

1. Загалом підсумок кількох днів голосування і проходження у Верховній Раді такий: великі сподівання, які медіагалузь або представники медійних організацій мали щодо того, що їхній голос буде визначальним при підході до обрання нових членів Нацради, виявилися ілюзіями. Очевидно, що на сьогодні клімат в інформаційному просторі покращився, очевидно, що свободи стало набагато більше, що цензура не є вже системною хворобою українських ЗМІ, як це було рік тому. Але разом з тим, це голосування засвідчує, що політики недостатньо рахуються з медійною громадськістю, яка, фактично, не може суттєво впливати на кадрові рішення влади.

Звичайно, ми як Національна спілка журналістів України задоволені, що одна з кандидатур, висунута й підтримана нами, Ольга Герасим'юк, стала повноправним членом Нацради з питань телебачення та радіомовлення. Очевидно, що це телевізійний професіонал. Але нам також хотілося, щоб членом Нацради стала й досвідчений медіа юрист, президент Асоціації медіаюристів Тетяна Котюжинська, яка також була висунута нами. І ми вважали, що саме її знання юридичної специфіки медіаправа допомогли б для відновлення репутації Нацради. Але в Ольги Герасим'юк крім професійної була ще й політична підтримка, і це дозволило їй стати членом Нацради. А в Тетяни Котюжинської, так само, як і в Тараса Шевченка, була підтримка лише професійна. І, відповідно, достатньої підтримки в парламенті вони не здобули.

2. Загалом процедура сумнівна. Вона не додає ні поваги парламенту, ні великого авторитету самій Нацраді. Дводенні голосування, переголосування, дебати... Їхній результат віддає політичними торгами і традиціями українського політикуму, проти яких ми всі боремося останнім часом. Тобто ми маємо результат політичних ігор, а не дослухування до медіагромадськості.

Думаю, що можуть бути формальні зачіпки й може бути оскаржено в суді результати. Поки що в медіагромадськості немає кінцевого рішення, як сприймати ці результати, як їх визнавати. Іде процес обговорення. Можливо, ми дійдемо якоїсь згоди щодо бойкоту результатів.

3. Власне, найбільші очікування - що вони в найкоротший термін продемонструють своїми діями, запевнять, що приходять у Нацраду не з політичних міркувань, не для лобіювання інтересів тих чи інших медіагруп чи політиків, а в інтересах галузі. Також вони повинні зосередитися на питаннях інформаційної безпеки. Показати, що саме вони, нові члени національного регулятора, є ефективними в рамках нав'язаної Україні інформаційної війни. Регулятор має великі повноваження, і це випробування для нових членів Нацради, наскільки вони будуть ефективними та відповідатимуть вимогам нинішнього гарячого часу. Також очевидно, що ми не очікуємо, що вони здійснять винятково перерозподіл чи лобіювання чиїхось інтересів.

4. На мою думку, новообрані члени більше рахуватимуться і зважатимуть на вимоги медіагромадськості у своїй роботі, ніж їхні попередники. Але разом з тим очевидно, що ті сили й ті депутати, які підтримали цю четвірку, розраховують на лояльність членів Нацради.

Наталія Лигачова, шеф-редактор «Детектор медіа», пост у Facebook:

- В 2010 году от движения «Стоп цензуре!» мы с Тарасом Шевченко баллотировались в Нацраду при общем 100-процентном понимании того, что делаем это только лишь ради пиара активности нашего нового журналистского движения и демонстрации того, что депутатский корпус не готов поддерживать независимых представителей гражданского общества. То есть мы сознательно прошли все, зная наперед результат.

В этом году я, признаюсь, надеялась, что Тарас таки пройдет! Отказалась сама от выдвижения, понимая, что шансы у СЦ могут быть только для одного кандидата, и что шансов больше у Тараса - и как у медиа-юриста, и как человека, много работающего с законодателями...

Я рада, что прошли Ольга Герасимюк и Катерина Котенко. Их тоже поддерживали независимые общественные организации, и «Детектор медіа» в том числе. И они достойные кандидатуры. Но чтобы войти в Нацраду, им пришлось таки заручиться поддержкой не только гражданского общества, но и политических сил. Парламент и в 2014-ом оказался не готовым поддержать выдвиженцев СЦ - Тараса Шевченко и Татьяну Котюжинскую. Опытных медиа-юристов, НЕЗАВИСИМЫХ от политической поддержки и от политических договоренностей кандидатов. И это для меня является лакмусом, что старые схемы продолжают жить и при новой власти. Это еще один сигнал, что парламент надо точно переизбирать, хотя и до этого у меня не было насчет этого сомнений.

Конечно, состав парламентской четверки Нацрады в этот раз куда качественней, чем это было в 2010-ом. Тогда депутаты провели в независимый:):) регуляторный орган лоббистов бизнес и политических групп, не только весьма далеких от медиа, но даже тех, в отношении которых были сомнения о наличии у них высшего образования. В 2014-ом по крайней мере все 4-ре кандидата - известные медийщики, крепкие профессионалы. И это радует.

Но вот сам процесс, явное нарушение процедуры голосования... Увы, увы...

Тетяна Котюжинська, юрист Національної спілки журналістів України, кандидат у члени Нацради, пост у Facebook:

- Щодо призначень у Нацраду. Найгірше, що могло статися - це перенесення конкурсу, бо тоді Нацрада була б недієздатна ще довгий час. В даному випадку призначення відбулося з порушенням двох законів «Про Нацраду» та «Про регламент ВР» - це дає можливість «тримати» парламентську четвірку в тонусі, оскільки дозволяє оскаржити рішення ВР. Крім того, вже у лютому 2015 року Нацрада має подати ВР і Президенту річний звіт, неприйняття якого має наслідком переобрання Нацради.

Але найважливіше, що перед цим складом Нацради стоять надзавдання. Індикаторами для Нацради будуть: 1 - запуск Суспільного мовлення на 1 січня 2015 року, та 2 - запуск цифрового мовлення на 17 червня 2015 року, найближче 3 - рішення по трансляції/ не трансляції телеканалів РФ, а ще до того ж - відновлення трансляції українських каналів у Донецькій, Луганській обл., і в Криму. Після перерахування найперших завдань і можливостей судового оскарження або неприйняття ВР річного звіту в лютому-березні 2015 року, навіть не знаю, чи вітати з обранням :).