Український журналіст Олександр Купний виграв Апеляційний суд за позовом керівництва Чорнобильської АЕС. Про це «Детектор медіа» дізналася під час прес-конференції за участі пана Купного, засновниці Atomnews.info Ілони Заєць, представника відповідача, члена НСЖУ Володимира Коркодима та директора з питань інформації та зв'язків з громадськістю «»Українського ядерного форуму» Ольги Кошарної.

Раніше Славутицький міський суд Київської області ухвалив рішення відмовити у задоволенні позову генерального директора ЧАЕС Ігоря Грамоткіна до журналіста Олександра Купного й власника інтернет-сайту «Агентство атомных новостей». Про це йдеться у рішенні суду від 8 серпня.

Нагадаємо, гендиректор ЧАЕС Ігор Грамоткін вимагав спростувати недостовірну, на його думку, інформацію в матеріалі «Объект «Укрытие»: 12.02.2013 - ничего магического, просто разгильдяйство», опублікованому на сайті «Агентства атомных новостей».

Згідно з позовною заявою, відповідач мав сплатити в якості судового збору 458,80 грн.  Після того, як у серпні журналіст виграв суд, він постановив стягнути з ЧАЕС суму за понесені паном Купним витрати на правову допомогу у розмірі 2 тис. грн.

Тепер, за словами Олександра Купного, ЧАЕС може подати касацію на апеляцію у 20-денний термін. «Рішення суду першої і другої інстанції вступили в законну силу. Керівництво ЧАЕС має сплатити мені 3 тис. грн., компенсувавши витрати на правовий супровід», - додав він.

Нагадаємо, на думку журналіста, який співпрацює з «Агентством атомних новостей» як автор, перший позов в історії ЧАЕС проти журналіста був спрямований проти нього самого.

«Я вважаю, що це не ДСП ЧАЕС судилася з нами, бо значна частина колективу станції підтримують нашу позицію і поділяють тези статті. У даному випадку директор позивався проти журналістаі колишнього співробітника», - сказав він. Пан Купний припускає, що особливе невдоволення керівництва викликало слово «разгильдяйство».

Ілона Заєць каже, що такий акцент у статті мав би спонукати керівництва ЧАЕС опублікувати свою точку зору, аргументувавши, чому вони не згодні з цією оцінкою їхньої роботи. «До того ж, "Агентство атомных новостей" не ЗМІ, а платформа для дискусій. І отримати відповідь ЧАЕС я була зацікавлена. Можливо, їм відомо що аудиторія ЗМІ настроєна проти них, і через те замість публічної відповіді вони пішли на позов проти автора публікації Олександра Купного», - сказала вона.

На прес-коференцію щодо процесу проти пана Купного не прийшов жодний журналіст за виключенням кореспондента «Детектор медіа». Як зазначає пані Заєць, ЗМІ неохоче писали про позов пана Грамоткіна, а загалом мало і коротко висвітлюють теми екології та атомної енергетики.

«Акценти змістилися. ЗМІ пишуть про корупцію: те, який олігарх і скільки заробив, де що хто в кого вкрав, причому бажано без висновків. Журналістів не цікавить ні те, яким повітрям ми дихаємо, ні те, яку воду ми п'ємо. Знайти автора, в якого мені, як заступнику "Вісника екологічної безпеки", можна замовити публікацію, важко. Пулу журналістів нема, у редакціях це незатребувана тема. А кореспонденти, які вболівають за ці теми - Ольга Веснянка, Роман Іванченко - мають можливість  писати лише для громадських організацій», - каже пані Заєць.

Також вона відзначає, що гідної заміни журналістам, які висвітлювали теми паливно-енергетичного комплексу 2-4 роки тому, не знайшлося. Ті ж зі ЗМІ перейшли працювати до інших сфер, у тому числі, й до прес-служб.

Ольга Кошарна відзначає, що ЗМІ ігнорують теми щодо проблем ЧАЕС. Вона вважає, що з часу, коли вона очолювала відділ зняття з експлуатації об`єкта «Укриття» у  Держатомрегулюванні, проблеми у ЧАЕС виникали і до того, як директором станції став пан Грамоткін. «Зокрема, щодопроектів, у тому числі щодо конфаймента об`єкту «Укриття», що реалізується із залученням міжнародних коштів. Це серйозна проблема, тому що відставання у графіках реалізації проекту, тендери на який проводилися ще 1998 року, призводить до перерозходу грошей не лише західних донорів, Фонду об'єкту укриття, який фінансується ЄБРР, а й бюджету України. В кінці 1990-х років було кілька перевірок прокурорських. Зараз такі аудити проходять рідко», - сказала пані Кошарна.

Як виняток пан Купний наводить приклад міжнародного  аудиту Чорнобильського фонду в червні 2008 року. «Рекомендації щодо проведення таких аудитів регулярно до чого не призвели. Представники банку (ЄБРР. - ТК) аргументують це тим, що вони самі ж проводять аудит», - додає він.

«Детектор медіа»