- У кого ви вчилися журналістській майстерності, кого вважаєте своїм вчителем?

- Моїм вчителем для мене назавжди залишиться покійний Олександр Кривенко. Він був першим головним редактором на „Вікнах”, першим, хто вчив нас чесним правилам гри в журналістиці. Взагалі, є кілька людей, завдяки яким я потрапила на телебачення. Це – Микола Княжицький (генеральний директор компанії “Медіа-Дім”), Ольга Кисла (виконавчий продюсер СТБ), Сергій Соловйов (головний оператор Ай-Сі-Ті-Ві). Ці люди свого часу дали мені, студентці Києв-Могилянки, шанс спробувати себе в новинах, підтримували й давали корисні поради. Я вдячна їм за це.

- Пані Ірино, ви вже не новачок на телебаченні, кілька років працюєте в інформаційній програмі, а чи встигаєте самі дивитися телевізор? Яким новинам віддаєте перевагу?

- По можливості я намагаюся дивитися і слухати випуски новин усіх телекомпаній і радіо. Очевидно, що це вимога професії. Зранку дивлюся "1+1" та 5 канал. Вони – найбільш оперативні й мобільні. Дорогою на роботу слухаю радіо. Удень, відповідно, працюю сама, мимохідь переглядаю Інтер для порівняння зі своїми випусками. Увечері моніторю по черзі всі канали. Активно переглядаю новини російських каналів – НТВ та РТР. Їхні новини дуже фахові, але часто вони подають подію у ракурсі, перпендикулярному українським новинам. Дивлюся закордонні новини – Євроньюз, Бі-Бі-Сі.

- Саме собою напрошується запитання: на якому з цих каналів вам хотілося б працювати? Але оскільки нещодавно ви змінили місце роботи, то відповідь, мабуть, на нього ви вже дали. Що стало причиною вашого переходу з СТБ, де ви були ведучою протягом тривалого часу, на "1+1"?

- Рішення піти з СТБ далося мені важко. Дуже важко. Десять років, відданих „Вікнам” - це ціле життя. 10 років – це взагалі символічна дата для мене. Наступні 10 років я вирішила почати новим етапом у своєму житті. На СТБ у мене були комфортні умови існування – повага, розуміння в колективі, мене цінував менеджмент телекомпанії. Насправді, у мене про ці десять років дуже теплі спогади. Проблема в іншому – мій внутрішній ресурс на СТБ вичерпався, мій час там минув. На каналі, де новини виходять двічі зранку і основний випуск - о 22 годині, я не маю простору для дії. Я не бачила своєї перспективи на цьому каналі далі. Мене, людину “новинну від народження”, установка керівництва СТБ “Новини – важлива для каналу історія, але не основна” не може влаштовувати. На СТБ новини затиснуті у вузькі рамки. Новини ж – це безперервний серіал. Новинний жанр передбачає присутність новин на каналі протягом цілого дня. Розумієте, новини будуються за принципами класичної драми. Ранок – це експозиція, день – зав’язка, розвиток дії, вечір – кульмінація, ніч – фінал. І якщо немає випусків денних або ж ранкових, новини, в принципі, втрачають сенс, тому що порушується структура “новинного серіалу”. Я дуже чітко відчуваю драматургічний розвиток новини, тому пішла на канал, де новини є одним з пріоритетів програмної політики, і де можу проявити себе сповна.

- На „1+1 ви з’явились вже не в звичних вечірніх новинах, а в денних, які мають нижчий рейтинг. Чи не ображає вас цей факт? Чи не є це кроком назад? Якими є перспективи кар’єрного росту на „1+1”?

- Про образи не може бути й мови. Це моє свідоме, продумане рішення. Зрозуміло, що у денному форматі задіяний далеко не увесь мій професійний потенціал. Ми говорили про це на зустрічах з генеральним продюсером „1+1” Ольгою Герасим’юк. Мова йшла, зокрема, про інші перспективні плани. На першому етапі моє завдання – посилити денний ефір. У керівництва компанії є бажання і конкретні плани змінювати, модернізувати ТСН. Так що роботи вистачить усім.

- Порівняйте, будь ласка, структури новинних редакцій, технічний бік новин на обох каналах.

- Щодо структури редакцій – кардинальних відмінностей немає. Розумієте, є класичні, перевірені часом схеми роботи новинних редакцій. За ними і працюємо. Щодо технічного боку – у "Вікнах" ньюз-рум працює у програмі під назвою “Фабрика новин”, на ТСН ми вивчаємо новітню програму “AUTO Q”. Одна відмінність є точно: на СТБ під час ефіру телесуфлер крутила спеціально навчена людина. На „1+1” суфлером керує сам ведучий. До телескрипту приєднана спеціальна педалька, яку ведучий натискає під час ефіру. Одразу мені було незручно. Складалося враження, що я керую автомобілем і читаю газету одночасно. Тепер уже звикла.

- Який варіант новин - з одним чи двома ведучими у студії - є оптимальним?

- Після появи “Страна и мир” на НТВ всі захоплюються парним веденням. До речі, ця програма тримає дуже високі рейтинги. Навіть, такого безумовного авторитета новин Михайла Осокіна перевели на нічні ефіри, бо формат “Страны и мира” бере хороші рейтинги. Звісно, є нюанси. Там справа не просто у парному конферансі, а стилістиці і подачі матеріалів. Там, якщо ви пам’ятаєте, дуже динамічна драматургія випуску. Часто незвична верстка, нові ракурси, здавалося б, добре знайомих персонажів і тем. У студії може бути хоч п’ять ведучих, або взагалі новини без ведучого. Є новини ноу-коментс, які дивляться багато людей. Справа не у кількості ведучих, а в якості новин.

- Чи є якісь вправи для ведучих новин, на зразок розспівування для співаків чи розминки для спортсменів?

- Аякже. Є спеціальна зарядка для розігрівання губних м’язів.

- Чи різняться підходи до розкрутки ведучих, збільшення їх популярності на різних каналах? Які саме заходи проводяться для збільшення рейтингу програми і її обличчя?

- У виразі “короля робить його оточення” - дуже велика частка правди. З іншого боку, екран – це як потужний рентген, “дабы глупость каждого была видна”. Якщо в ефірі сидить необтяжений думками персонаж, ви не будете дивитися телевізор. Тут і промо-заходи безсилі.

- А які зараз вимоги до ведучого новин?

- Ведучий новин – це людина освічена, компетентна в усіх сферах: і в політиці, і в культурі, і в останніх досягненнях високих технологій, і в архітектурі. Ведучий фільтрує потік новин, пропускає через себе всю інформацію. І саме від нього залежить, як виглядатиме новина. Ведучий – і актор, і журналіст в одній особі. У той момент, коли вмикається червоний сигнал “прямий ефір”, ведучий стає єдиним господарем свого випуску. Є ще один нюанс. Для багатьох глядачів ведучий новин - людина, яку звикли бачити щодня у себе вдома. Це як друг, родич, співрозмовник, і ні в якому разі не ментор. Я з дитинства пам’ятаю, як мій дідусь, вмикаючи телевізор, бачив там Тетяну Цимбал і казав: “О, Тетянка новини читає. Треба послухати”. Він сприймав її, як близьку родичку. І це правильно. Тетяна Василівна завжди була приязна, усміхнена, вона так дивилася в екран, ніби розповідала тільки для тебе. Вже через багато років Тетяна Василівна відкрила мені один психологічний прийом. Але – це професійний секрет.

- Зараз існує велика конкуренція серед ведучих новин - плідно працюють метри цього жанру, щорічно на кожному каналі з’являються нові цікаві, привабливі обличчя. Як вам вдається витримувати цю конкуренцію?

- Конкуренцію не тільки на телебаченні, a й в будь-якій іншій сфері можна витримати лише одним шляхом – і вдень, і вночі хворіти своєю роботою. Дивитися інші новини, думати, порівнювати, аналізувати, робити висновки, читати розумні книжки. Це – цілодобова розумова робота. Знаєте, мене в школі муштрувала вчителька математики. Вона казала мені: якщо тебе розбудять вночі, і ти з заплющеними очима напам’ять розкажеш формулу, ти знаєш алгебру на “5”. Так і в роботі. Тут іспит щодня.

- Чи змінилися обов’язки ведучого за час вашої роботи в новинах?

- Обов’язок ведучого – завжди бути готовим сісти і провести ефір. Навіть якщо тобі повідомляють про це за 15 хвилин. Навіть якщо немає підводок і підказчика. Професійна вимога до новинного ведучого – вміння орієнтуватися в будь-якій ситуації миттєво. Ситуації бувають різні – від сюжету “з коліс” до кішки, яку забули в студії і котра пригрілася у тебе в ногах. Тут паніка не має права на існування. Ведучий повинен працювати, як швейцарський годинник – спокійно і впевнено. Я прийшла на канал, де уперше в Україні в кадр посадили журналістів, а не дикторів. 10 років мої функції незмінні – це формування новин, пошук головної події дня, цікавих фактів, незвичного ракурсу на звичайні речі, а не читання текстів. Так це відбувається і по сьогоднішній день.

- Що є новиною сьогодні? Чи часто змінюються критерії її відбору?

- Новина - це, те, що цікаво в першу чергу людині. Новина йде від інтересів громадянина. Наприклад, Кабмін приймає рішення втричі підвищити пенсію. Тема цікава людям, але буде нефахово давати абстрактні цифри і засідання уряду. По-перше, як це показати? Набридлі плани Кабміну, стільці, портфелі, таблиці – нецікаво. Тут цікаво буде показати історію конкретно взятого пенсіонера – скажімо, його життя до і після підвищення, куди він витратить свої гроші, емоції цієї людини і т.д. До речі, у британських новинах (я їх намагаюся дивитися регулярно) я майже не бачила політиків. Всі події – через призму сприйняття їх людьми.

- Якими мають бути новини, щоб їм довіряли люди?

- Як мінімум “чесними”, і як максимум – “головними”. Якщо серйозно, в новинах постійно виникають питання, на які немає готових відповідей. Тому, на сьогоднішній день є проблеми, над вирішенням котрих б’ються працівники усіх новинних служб світу. Скажімо, висвітлення терактів. Зараз в суспільстві точаться серйозні дискусії, яким чином регламентувати діяльність журналістів під час надзвичайних подій. Чи обмежувати доступ журналістів до місця інциденту, чи дати їм свободу у висвітленні спецоперацій, чи має право влада контролювати та керувати потоками інформації в таких ситуаціях. Одна з основних проблема для преси полягає в тому, що вона не зможе висвітлювати драматичні події, якщо не буде чітко уявляти, яких заходів має намір вжити влада для рішення проблеми. Постає питання: як координувати дії влади та преси під час теракту. Насправді ці питання потребують серйозного осмислення, розуміння та обговорення.

Читайте також:

Володимир Ар'єв: «У програмі «Закрита зона» розслідування робляться у стилі “хардкор”

Владимир Арьев: «Говорить правду — это кайф»

Вахтанг Кіпіані: „Я особисто не бачу жодних причин для закриття «Подвійного доказу», крім цензурних».

Савик Шустер: «Взаимодействуя с властью, не давать этой власти делать все, что ей вздумается»

Евгения Ткаченко: «Наше телевидение - социально ответственное»