Бесіда з Олександром Богуцьким, генеральним директором телеканалу ICTV, в цьому ряді цікава тим, що вона, як і два роки тому, коли «ТК» востаннє робила розлоге інтерв’ю з Олександром, дуже випукло відображає ті зміни, які відбуваються у свідомості та діяльності медіа-бізнесменів та телевізійних топ-менеджерів під впливом політичних і економічних обставин, а також під впливом діянь державної влади.

І, чесно кажучи, цього разу нам ці зміни симпатичні, а також здаються симптоматичними щодо питання, чи може сприяти влада більшій соціальній відповідальності ЗМІ чи, мовляв, від неї в цій справі нічого не залежить. Дві розмови з Олександром Богуцьким – 2003 і 2005 року - найкрасномовніше свідчать, наскільки багато, насправді, залежить від влади у тому, що зветься атмосферою в країні, у формуванні цією атмосферою суспільних очікувань і у бажанні бізнесу ці суспільні очікування враховувати. Дуже радимо нашим читачам прочитати саме ці два інтерв’ю – вони того, на наш погляд, варті.

І маленьке уточнення: на самому початку розмови Олександр відмовився говорити в якості керівника умовного медіа-холдингу Віктора Пінчука, ким, за неофіційною інформацією, він є. Саме тому мова в інтерв’ю йде виключно про канал ICTV.

- Пане Олександре, перше запитання - зрозуміло, про всі ті чутки навколо, начебто, бажання Віктора Пінчука звільнитися від своїх медіа активів. Тo продає Віктор Михайлович якийсь з чотирьох своїх каналів – чи ні? - Насамперед, я прошу утриматися від дивних тверджень і говорити про ICTV. Я обіцяю натомість, що дуже багато речей ви почуєте першими. Отже, якщо про ICTV, то ніхто нічого, наскільки мені відомо, не продає. Водночас, як говорять наші акціонери, ми всі пробуємо ставитися до телебачення як до бізнесу. Більше того, я вважаю, що ми навчилися робити доволі успішний бізнес. У цьому році виповниться 5 років оновленню ICTV… 18 вересня 2000 року вийшли новини „Факти”, до цього на каналі, фактично, не було власних новин. І для нас це дуже важливі 5 років, тому що доля телеканалу з того часу виросла втричі, але, водночас, це дуже хороший привід для того, щоб, можливо, зібратися з зусиллями і зробити ще низку чогось нового. Ми точно узгоджували годинники і напрямки розвитку з акціонерами, і ми точно розуміємо, що цей бізнес – ICTV – залишається бізнесом наших акціонерів.

- Тоді що буде нового? Нове виробництво? Новий погляд?

- Ми обіцяли цілому ряду дуже поважних людей, що цей рік буде роком виробництва на нашому телевізійному каналі і роком українського виробництва. Мені дуже приємно, якщо не сказати – ми гордимося – що перший україномовний серіал „Леся + Рома” став насправді успішним проектом, а не просто проектом. У нього видатні рейтинги, тобто, він збирає долю більшу, ніж збирає телеканал, і це важливо для місцевого виробництва, для виробництва власне каналу. Актори, які грають головні ролі, я знаю, вже стали повноцінними національними зірками, отримують дуже багато привабливих пропозицій. І я ще раз повторюю: це перший україномовний сітком на українському ринку за 13 років української незалежності. І я радий, що ми таким чином якось продовжили традиції «Альфа» - цього найбільш знаменитого сіткому, який йшов саме на ICTV і найбільш знаменитого українського перекладу цього серіалу. Ми спробуємо зробити в новому сезоні не менше п’яти нових програм і, звичайно, мені трохи шкода, що в цьому сезоні ми ще не зможемо зробити власний серіал, але в наступному році ми обов’язково його зробимо.

- А є вже якісь більш конкретніші плани щодо серіалу?

- От зараз ми дивимось сценарій кіно який приніс Ігор Моляр, і Моляр так само хотів би спробувати себе, можливо, як телевізійний продюсер, і якраз це – одна з характеристик цього часу. Ми хочемо співпрацювати з незалежними виробниками. Можливо, от якраз в 2006 році трапиться таке, що багато телевізійної продукції будуть виробляти саме сторонні телевізійні компанії. Я нещодавно був у Польщі, і там узагалі на законодавчому рівні є вимога до телевізійних компаній: мінімум 10% свого телевізійного часу надавати продукції незалежних телевізійних виробників.

- Тобто, навколо каналу будуть компанії-продакшн?

- Не навколо каналу, а в країні. Вони зараз утворюються, а я більше, ніж впевнений, що прийде такий час, що продакшн будуть знімати дуже багато і телевізійні компанії будуть стояти в черзі за цим продуктом.

- Але в продакшнах бізнес більш ризиковий?

- Звичайно. Але зараз в Росії в продакшн – величезні інвестиції, там у продакшн-бізнесі мінімум – три великі структури, таким чином, там просто буде продакшн-бум.

- Продакшни будуть ваші?

- Ні, навпаки. Для того, щоб створити продакшн, має бути лише ідея, вміння, бажання, голова. А інша справа – що технічна база, можливо, потребує великих інвестицій. Водночас досвід свідчить, що сама технічна база нічого не вирішує. Тобто, якщо є достатньо дорогих камер, а немає ідей, - нічого й не буде.

- Ось ви пишаєтесь «Леся + Рома». А от «Кулінарного бестселлера», я так розумію, у новому сезоні вже на каналі не буде… - Він виконав свою функцію, і в новому сезоні йому на зміну прийде нова кулінарна програма. Кулінарні програми подобаються людям. І, скажімо, є країни, де дуже люблять готувати. От, наприклад, в Італії. Там дуже багато кулінарних програм взагалі ідуть у праймі.

- Стосовно серіалу «Леся + Рома». Можна вже відкрити комерційну таємницю: наскільки вигідне це виробництво? Наскільки воно окуповується?

- Наразі будь-яке власне виробництво програє закупному російському. Але ми ж говоримо про те, що ми патріоти своєї країни, і це однозначно дуже правильне економічне вкладення грошей. Не треба бути каналами другого показу, треба старатися боротися за якісь ексклюзивні речі, речі, які притаманні твоєму каналу. Якраз „Леся + Рома” – наш перший проект, це був дуже великий ризик, на який ми пішли, але, слава Богу, він є успішним. Хоча про окупність у прямолінійному сенсі річ не йде. Але, враховуючи, що це наш перший україномовний проект і, крім того, якщо врахувати, що для нас дуже важливим є зробити україномовний проект з сучасною українською мовою, стильний проект, якісний український проект - це однозначно переважає якісь фінансові втрати.

- А які, все ж таки, цифри? - Сформулюю таким чином: аналогічний проект російського виробництва ми купували в 5 разів дешевше.

- Тобто, вкладено було грошей багато. Заради іміджу? - У тому числі. Насправді, ми не живемо у вакуумі. Існує реальна система координат, вимоги уряду, Нацради, врешті-решт, Президента. І, оскільки ми менеджери, які звикли відповідати за свої слова, ми постійно будемо збільшувати кількість україномовного продукту, і наші акціонери згодні витрачати на це гроші.

- А що ще буде з нового?

- Ну, мінімум, п’ять програм розважальних, і дуже велика, дуже амбітна програма „Свобода слова” Савіка Шустера. Савік вчить українську мову, і, я думаю, що він в цьому просунеться достатньо успішно. Він зараз знає шість мов і, судячи з усього, має феноменальні здібності до вивчення мов, зі мною він вже може говорити українською, роблячи, звичайно, помилки і маючи акцент. Але чи буде він готовий вести таку складну програму, як „Свобода слова”, відразу в вересні українською мовою, я не знаю. Але те, що він буде готовий до такого ведення, наприклад, в найближчий час, я цього не виключаю.

Це буде ток-шоу, у новій сучасній студії, яка буде з супертехнологіями, у якій ми спробуємо реалізувати модель щотижневого соціологічного репрезентативного опитування українських громадян. І це, безумовно, буде сенсаційним рішенням для українського телебачення. Це опитування вперше в історії українського телебачення буде відбуватися в прямому ефірі. Ми працюємо над цим дуже непростим рішенням, і разом з нами працюють одні з найкращих соціологів нашої країни. Ми сподіваємося, що це нам вдасться.

- Але починається новий політичний сезон, йдуть вибори… А у вас будуть опитування з претензією на репрезентативність… Вас будуть звинувачувати, що ви маніпулюєте суспільною думкою…

- Ви знаєте, в нас от є такий міф про маніпулювання. І вибір гостей – це маніпулювання, і верстка – маніпулювання, і навіть колір краватки – маніпулювання… Я не вірю в маніпуляції. Сформулюємо таким чином: я вірю в політиків, які чітко і якісно вміють доносити свою точку зору до людей. Які вміють запалювати очі або які говорять правду і тому, можливо, запалюють очі. Інша справа – те, що журналісти не завжди готові йти до кінця, розбираючись з безвідповідальними заявами, популістськими заявами. А є якісь речі, які нам всім відверто хочеться чути, ніколи не задумуючись про те, наскільки є правдою те, що ти чуєш. Тому, для мене, маніпуляції макрорівня – це чийсь намір видати бажане (уявне) за дійсне.

- Савік Шустер приходить на зміну Дмитру Кисельову?

- Савік Шустер приходить сам по собі. Ми хотіли зробити справжнє велике ток-шоу. На українському телебаченні, з моєї точки зору, дуже мало ток-шоу, де б можна було говорити прямо, один на один, де б можна було в дискусії відстоювати свою точку зору

- Скільки буде гостей у програмі?

- Головних – два, а разом з командами – 16. Це буде година (мінімум) дискусії з глядачами в студії.

- І це буде прямий ефір?

- Прямий ефір. Конфлікт в прямому ефірі.

- Про Кисельова ми так і не договорили…

- Я вважаю, що Кисельов – один з найкращих інтерв’юерів всього пострадянського простору, і ми б дуже хотіли на новий сезон зробити достатньо жорстку програму, побудовану на інтерв’ю. З прямими, чіткими питаннями. Можливо, щось наближене до хард-ток на Бі-Бі-Сі. Таку програму ми зараз розробляємо. Я вважаю, що публічні ток-шоу, відкриті ток-шоу зміцнюють українське суспільство. Люди хочуть бачити процес прийняття рішення, люди хочуть чути мотивацію прийняття рішення, їх не влаштовує „Нам треба прийняти ці закони” – вони хочуть розуміти „Чому?” Рівно, як і розуміти, чому ти не голосуєш за те чи інше рішення.

- Можна запитати: відчуття свободи – коли воно у вас з’явилося? Чи воно завжди у вас було?

- Ви не забувайте, хто наші акціонери. Ми завжди мали свободи більше.

- І, все ж таки, як у топ-менеджера каналу, у вас є відчуття якихось змін у загальній атмосфері? - Якщо ви хочете запитати, чи активно нові державні чиновники реалізують тезу „відкритість влади”, моя відповідь – ні. Вважаю, що найбільш відкритим українським політиком залишається Віктор Андрійович Ющенко. На жаль, дуже мало людей з влади беруть з нього приклад. Якщо до заяв окремих політиків ще додати відповідальність, було би краще.

- Виступаючи 9 липня на з’їзді НСНУ, Віктор Ющенко сказав, що "жулики скоро покинуть українське телебачення, що там буде наведений державний порядок". Як ви вважаєте, кому був посланий цей меседж? - Як ви знаєте, на початку червня відбулась зустріч Президента з телевізійними менеджерами, а також з керівниками інших медіа. І це була така відверта й чесна розмова. Було озвучено Президентом якісь конкретні речі, ми, в свою чергу, висловили готовність їх сприйняти. Скорше за все, нас об’єднує розуміння того, що в Україні телевізійний, як і інший медійний бізнес, міг би стати основою незалежності для журналістів. Ми вітаємо також прозорість цього бізнесу, яка включає не лише розуміння того, хто є акціонером у цьому бізнесі, але й легальність прибутків людей, які працюють у цьому бізнесі.

- А ви вже готові демонструвати свій прибуток?

- На телеканалі ICTV всі журналісти отримують легальну заробітну плату і це одне з непростих рішень. Це рішення було на цій конференції озвучено, і Президент закликав і інші медіа України брати з нас приклад. В Україні нормальне трудове законодавство і нормальна заробітна плата є дуже важливою – вона відкриває дорогу до кредитів, до впевненості в завтрашньому дні, до неможливості звільнити з роботи, не виплативши заробітну плату. Сама процедура звільнення – досить марудна в нашій країні і, в принципі, з каналу ICTV не було звільнено керівництвом жодного працівника, хоча останнім часом у нас багато людей пішло з каналу. Адже легалізація потребувала від нас залучення додаткових коштів і, звичайно, на якомусь етапі зарплата на ICTV, хоч і легальна, стала меншою, ніж на інших телеканалах.

- Тобто, люди втратили внаслідок легалізації гроші?

- Не втратили, - хоча в Україні досить великі нарахування на заробітну плату, на жаль… Просто десь платять в конверті і більше. Але на інших каналах те, що пропонують людям – то є не-бізнес-пропозиція, тобто, це пропозиція, позбавлена бізнес-логіки. Якщо розглядати її в короткотерміновій перспективі, то, може, це є більш вигідним. Але якщо дивитися на перспективу, на втрату престижного місця праці… - Тобто, ви кажете зараз про нові канали, які зараз створюються… Вони стали для вас серйозною проблемою?

- Я б не назвав це серйозною проблемою. Це просто неприємно, тому що це руйнує індустрію, це позбавлено здорового глузду…

- Конкуренція?

- Ні, ця пропозиція, позбавлена здорового глузду. Тому що будь-які інвестиції повинні бути націленими на окупність, а все те, що зараз відбувається - це просто інвестиції заради чогось. Тобто, цілі цих інвестицій не є економічними.

- А ви не готові якийсь контраргумент представити журналістам? Збільшити зарплатню?

- Кістяк редакції зберігається. Але я вважаю, що легальна заробітна плата на українському ринку є дуже важливою позицією, яка дозволяє журналістам, в тому числі, дивитися в очі цілому ряду політиків, які говорять про чесність, насправді отримуючи зарплатню все в той же непрозорий спосіб…

- Як ви збираєтеся випереджати Новий канал? В травні, червні - я дивилася рейтинги – його доля вищa. Що будете робити?

- Ви знаєте, що в „Нового каналу” в червні найкращі показники за всю історію цього телевізійного каналу. Це телевізійний бізнес, кожен менеджер хоче бачити свій канал успішним. Інша справа – як це реалізувати. Наприклад, тенденцією 2005 року є однозначна перемога „Інтера” над студією „1+1”. І складові цієї перемоги – це серіал „Исцеление любовью”, який зняв телеканал „Інтер”. І це – суперуспішний серіал, найбільш успішний український продукт, який приносить фантастичний результат на російському ринку, на телевізійному каналі „Росія”, який, дякуючи і цьому серіалу, так само став лідером російського ринку, обійшовши телеканал «Первый». Тепер там, кажуть, модний такий жарт, що „Первый уже не первый”. Це правда. Тому успіх „Нового” - це, скорше, ілюстрація того, наскільки вдалий серіал може змінити позиції каналу, рівно, як і програш студії „1+1”. Неуспіх „Талісмана кохання”, на противагу успіху «Исцеления любовью» - привів до зміни лідера українського телевізійного ринку. Тому треба дбати про успішні продукти.

- У вас, все-таки, є конкуренція?

- На українському ринку дуже жорстка конкуренція.

- Всередині каналів ваших?

- Немає каналів ні ваших, ні наших. І попри всі дружні стосунки між мною, Ряшиним, Лисенко, Бородянським, кожен з нас готовий боротися за конкурентний продукт, незважаючи на 10-12 років дружби, розуміючи, що це є його професійний обов’язок. Тому що ми працюємо на наших акціонерів, наша головна мета – робити успішний телевізійний канал, кожному свій, робити успішний телевізійний бізнес. Для цього треба або купувати, або створювати успішні телевізійні проекти.

- А що, все-таки, з позиціюнуванням? Чи будуть на ICTV новини чи не будуть? Чула, що ви маєте стати розважальним каналом, а потім, що не маєте…

- Я вважаю, що „Факти” – це наше обличчя. Вони звичайно будуть розвиватися. Можливо, ми всі трохи постарішали, бо п’ять років тому, коли все починалося мені було 28. Зараз 33, і я думаю, що в нас на каналі багато таких хлопців, яким 33-35 років. Ми якраз є тим поколінням, в житті якого щось зміцнювалось і, можливо, ми першими зрозуміли, що означає незалежний вибір. Ми, можливо, перші, хто мав можливість його здійснити в достатньо молодому віці – в 88-му році, наприклад, вступаючи в вузи, чи в 93-му, коли ми ці вузи закінчували. Тому, я думаю, що ми будемо будувати канал сучасний, яскравий, для людей, які розуміють, що таке свобода, і з повагою ставляться до свого часу, який можуть приділити „теледивленню”. Ми будемо старатися робити дуже хороші, якісні новини і постачати цим людям якісні розваги для того, щоб після важкого робочого дня, або коли ти можеш відпочити, ти отримав задоволення, переглядаючи телевізор. Не роздратування, не переляк, а задоволення.

Головне - розуміти, що телеканал – це не тільки те, що ти хочеш з нього зробити, але, водночас, ти повинен прийняти те, що люди про цей канал думають. Це бізнес, це наука, це маркетинг. Тому, можна, звичайно, хотіти бути суперяскравим, але дуже багато речей зобов’язують. Тому ми, напевно, станемо трошки серйознішими, і для нас дуже важливими будуть такі речі, як свобода вибору, незалежність.

- Тобто, ви не розважальний канал?

- Зараз усе телебачення розважальне.

- Так. Але розваги бувають різними. Інтелектуальними, наприклад…

- Знаєте, чистих продуктів навіть у природі немає. Тому це ніби боротьба за якісну суміш або за суміш, яка буде мати свого лояльного глядача. 9% аудиторії, яку має канал ICTV - це достатньо великий сегмент, щоб бути сильно ризиковими.

- Ви задоволені тією кількістю грошей, яку заробляє для вас «Інтер-реклама»?

- Як ви знаєте, ми працювали з різними компаніями в різні проміжки часу. За останні три роки ми поміняли всі три можливих варіанти на українському ринку. Все залежить від конкретної ситуації на ринку. Я завжди вважав, що ми розділяємо якісь важливі стратегічні засади, такі, як розвиток українського ринку, як робота для українського ринку, орієнтація на українські інтереси. Нам, мені в тому числі, не подобається, і я би не хотів, щоб прийшов той час, коли рекламу на українському ринку будуть визначати в столиці іншої країни, наприклад. І тому, в принципі, партнерство з „Інтер-рекламою” – один з двох прийнятних для нас варіантів.

- А чим вас не влаштувала компанія „Медіа-лайт”?

- Самостійні продажі винятково привабливі для телевізійних каналів, і ми готові до їх відкриття у будь-який момент. В минулому році ми продавалися, по суті, через власне агентство.

- А чому ж зв’язки були розірвані? Грошей було мало?

- Припинення стосунків – це вибір найкращої конфігурації. Ви знаєте, український ринок настільки мобільний, що перебування когось в одному місці не означає неможливості його з’яви в іншому місці. Якщо повернутися до історії створення „Медіа-лайту”, то в червні минулого року всі були на зовсім інших місцях, ніж, скажімо, в листопаді.

- Але ваші колишні конкуренти з «Відео-интернешнл» говорять, что насправді там були невдалі продажі…

- Ви знаєте, поганий той продавець, який не хвалить власну геніальність і не наговорює на конкурента. Те, що я точно розумію - що амбітні цілі, які стоять перед нами, не можуть бути реалізовані в умовах деградації ринку. Якщо ми хочемо українського телевізійного продукту за умови відсутності державної підтримки, так, як це є в Росії (адже не треба забувати що і „Первый”, і „Россия”, які є лідерами по виробництву російської продукції - крім грошей, які вони заробляють на ринку - що є в 7 разів більше, ніж в Україні - вони ще отримують стале фінансування у вигляді державного замовлення), то ми мусимо всіма силами боротися за зміцнення українського ринку.

- А ви б хотіли працювати так само, як працює «Первый» російський?

-Ви знаєте, я вважаю, що українська держава повинна мати міцне українське телебачення, і мені трохи дивна ця дискусія про Суспільне чи державне телебачення і, більше того, я вважаю, що таких каналів повинно бути два, як, наприклад, у Польщі. Але впливати на щось ці телевізійні канали можуть тільки тоді, коли, наприклад, вони представляють більше, ніж половину глядачів у країні. В Польщі це приблизно 56 чи під 60%. У Росії – це майже 50%. Доля ж телеканалу УТ-1, як ми знаємо, це – 2%. В принципі, говорити про вплив УТ-1 на будь-які процеси в нашій країні було б великим перебільшенням. І в цьому, я вважаю, є дуже велика проблема державної інформаційної політики, хоча з формальної точки зору, її не існує як такої в принципі.

Тож якщо говорити про розбудову українського телевізійного ринку, почати треба було б з формулювання державного інтересу на інформаційному ринку загалом. І в цьому випадку, напевно, найкращим виходом із ситуації є те, про що свого часу говорили, знову ж таки, Президент, віце-прем’єр Томенко: що в цих умовах кожен з телевізійних каналів повинен бути частково суспільним і дбати про промоцію суспільних ідеалів.

В цьому аспекті, мабуть, першим своєрідним випробуванням було свято 9 травня цього року, і я знаю, що кожен з телевізійних каналів першої п’ятірки підготував свою програму цього свята. Ми на каналі транслювали багато дуже хороших роликів, у яких головними героями були ветерани Великої Вітчизняної війни та ветерани української повстанської армії. І ці ролики закликали до примирення, адже в нас всіх там одна перемога. Наступним таким важливим святом стане День незалежності, і наш телеканал готуватиме якісь спеціальні ролики до цього свята, бо це ж День народження твоєї Батьківщини…

- Головне, щоб там у кінці не була спонсором горілка „Хортиця” чи ще щось таке... Чесно кажучи, на СТБ були дуже хороші, душевні ролики, які переривались якоюсь горілкою „Мiрною”, і виглядало це як знущання. Чи можна сумістити бізнес і духовність чи сприяння якимось цінностям, про які ви говорите?.. Зрозуміло, що хтось має це спонсорувати, але й так, як є зараз - це жахливо...

- Я не розділяю цієї оцінки, але я вважаю, що наші акціонери дадуть можливість зробити цю компанію до Дня незалежності за свої гроші.

- Тобто, ви не згодні з оцінкою, що спонсорування горілчаними виробниками соціальних якихось речей на ТБ – це нерідко виглядає дико?

- Знаєте, я точно розумію, що будь-яке українське підприємство, яке легально платить податки, а серед горілчаних брендів таких немало, є більші патріоти України, ніж супер- якісь великі інші підприємства, які мають не публічний бізнес і податки не платять. І тут теж не треба себе обманювати: горілка – це теж величезна торгівельна група, окрім того, я ще точно пам’ятаю ті часи, коли комуністична партія боролася з алкоголізмом, і це привело до поганих наслідків.

- Але справа не в тому, можна ж не боротися з алкоголізмом…

- Ви ставитесь до алкогольних брендів як до зла, але не має нічого гіршого, як вживання низькопробних, нікому не відомих напоїв.

- Тобто, якщо люди будуть інформовані про дорогу горілку, вони не будуть пити дешеву?

- Я ще раз повторюю, що будь-який легальний продукт кращий за невідомий.

- Я згодна, але ми нібито ідемо в Європу, там вже заборонено...

- В цілому ряді країн алкоголь на телебаченні, звичайно, заборонений, в цілому ряді країн - обмежений. Я би хотів нагадати, що у нашій країні реклама алкоголю є суттєво обмеженою, водночас спонсорування торговими марками відкриті у цілому ряді країн, точно як і у нас. І не можна бути святішим папи Римського, а, на жаль, у нас дуже часто під гаслом, що ми йдемо в Європу, приймаються якісь необдумані рішення, особливо стосовно національного виробника. А водночас починати рух у Європу було б доречніше з чогось іншого, наприклад, з вимоги прозорості та відповідальності влади.

Українське телевізійне виробництво без алкогольних бюджетів станом на зараз неможливе. Це дуже складне питання. Можна бути суперрозумним хлопцем, особливо це зрозуміло у велосипедних перегонах чи в будь-якому іншому технологічному виді спорту, можна бути супертренованим, на голову вище інших супротивників, але якщо твій велосипед не найсучаснішої моделі, ти все одно програєш ці тисячні секунди. Так само і в телебаченні, дуже важливо зміцнювати український ринок і якось стати на захист його.

І унікальність українського ринку полягає в тому, що всі на Україні добре розуміють, дуже багато людей взагалі говорить російською мовою. Це означає, що продукція Росії є прямо для них доступна. Але будь-яке ток-шоу в Росії має бюджет в 7-8 раз більший від аналогічного ток-шоу в Україні. В Росії живуть всім відомі зірки, гонорари яких в 7-8 разів більші, ніж в українських зірок. Для нас не складає конкуренції польський ринок, тому що польську мову розуміють у кращому разі відсотків 20 у Львові. Тобто, ми маємо розуміти, що у нас є пряма конкуренція з Росією, особливо на ринку телевізійних продуктів. Тож нам, дбаючи про розвиток українського ринку, треба зробити все, щоб принаймні кількість грошей на українському ринку була не менше, ніж пропорційно в Росії. Тоді як природна різниця, напевно, є у три рази. А як можна збільшити кількість грошей? Тільки лібералізацію певних речей - на противагу Росії. Попереду рік виборів і дуже багато людей будуть боротися за голоси, і я боюсь, що в цій боротьбі в черговий раз інтереси телевізійної індустрії будуть покладені в жертву якимось популістським закликам.

- А ви готові до нового передвиборчого року?

- Як до нього можна бути готовим? Україна справді дуже відкрита країна, і перемога Віктора Ющенка пов’язана з цілим рядом обіцянок, які всі чітко зафіксовані. Одна з них - свобода ЗМІ, друга - уважне ставлення до приватної власності. І ясно, що існує бажання, особливо у збуджених революціонерів, розділити приватну власність на «правильну» та приватну власність - «неправильну». І медіа – це завжди досить делікатний сегмент. Крім того, якщо говорити про нашу телевізійну компанію, то у вересні нам буде 5 років, як я працюю на ICTV, і все, що у нас є – це заслуга команди і наших акціонерів. І нічого нового в порівнянні з тим всім, що пройшли, ці вибори не принесуть.

Я не знаю гірше чи краще, але факт в тому, що нічого нового не буде.

- Отримуєте якісь вказівки?

- Ми і не отримували. За всю мою історію директора телеканалу, був тільки один чоловік, який приїхав з візиткою, розказав, що він десь там працює, і через то ми маємо з повагою ставитись до якоїсь історії. Це був точно «космонавт». Бо ми таким чином завжди мали можливість звернутися до якихось людей з проханням не турбувати нас по якимось речам, не сумісним з якимись нашими принципами.

- А космонавт – це хто?

- Ну, космонавт – відірваний від Землі.

І, знаєте, я вважаю, що після нашого спілкування з Президентом Ющенком дуже багато помінялося і в ставленні якихось інших людей. До цього, можливо, думали, що нова влада теж поступово буде здійснювати непрозорі методи роботи з медіа. А от якщо ти розумієш, що Президент доступний, відкритий і готовий відстоювати речі, які для нього виглядають достатньо важливими, такі, як забезпечення унеможливлення тиску на медіа, то я не уявляю, як в цих умовах можна щось комусь розказувати.

- Ви в нього не просили пробачення за якісь речі? Я читала його відкритий лист до вас...

- Я публічно вибачився за інтонацію Дмитра Кисельова. І при зустрічі з Віктором Андрійовичем, з Катериною Михайлівною, з Ліною, з Андрієм я казав те саме. Тобто, ці вибачення є публічними і відкритими, безпосередніми і так само відкритими. Водночас, я хотів би, щоб ми пам’ятали, що в ефірі новин нашої телекомпанії було озвучено вперше на українському телебаченні підтвердження про отруєння Віктора Андрійовича… Це дуже резонансна і серйозна тема, і мені прикро, що нам доводиться вибачатися за окремі речі. І, водночас, треба розуміти, що є люди, які готові робити висновки і, можливо, ставати сильнішими і бути готовими до випробувань. А є люди, які навіть не можуть дати оцінку своїм діям. І є люди, які однаково легковажно відносяться до всього, до будь-яких цінностей, не роблячи собі проблеми в тому, з ким ти, і що ти. І в цьому випадку мені здається, що для нас завжди були важливими цінності. Кожен, мабуть, має право на якусь помилку, рівно як і кожен має право вибачити або не вибачити. І кожен для себе робить вибір: чи йти далі, чи назавжди залишитися в минулому. Це непроста історія, і я все-таки вважаю, що і ми, і всі люди, які були задіяні в цій історії, зможемо зробити певні висновки і йти далі разом.

- На які рейтинги ви розраховуєте у новому сезоні? - Доля 10% - це наш план на наступний рік, можливо, 9-10%.

Великою перемогою буде не втратити її з ростом пропозиції на ринку.

Читайте також:

Влад Ряшин: «На международном телерынке позиция только покупателя – ущербна. Мы должны и продавать»

Владимир Бородянский: «Я считаю, что менеджер должен быть универсальным»

В 2008 году украинский рынок рекламы достигнет объема $1 млрд

Вячеслав Булавин: "Если мы торгуем рейтингами, то можно смело сказать: "У вас монополия". Однако мы не торгуем рейтингами…"

Юрий Когутяк: «Если решение о передаче продаж в «Интер-рекламу» в 2005 году было политическим, то мне об этом ничего не известно»

"Интер-Реклама" стала монополистом?

ICTV спростовує повідомлення і про відсторонення Дмитра Кисельова, і про суттєві зміни в інформаційній політиці каналу

Олександр Семирядченко: "Цінності, які сповідуються у нас в компанії, були результатом нашого внутрішнього рішення"

Керівником медіа-холдингу Віктора Пінчука став Олександр Богуцький?

Запитання «Детектор медіа»: – Як ви вважаєте, завдяки чому більшість наших загальнонаціональних телеканалів за кілька останніх років стали прибутковими або, принаймні, декларують це? Чи були б вони прибутковими, якщо б медіаринок в Україні розвивався у виключно правових та прозорих рамках?

Олександр Богуцький: „Росіяни скуплять українські телеканали. Це тільки питання часу”

Киселев лжет?

Синдром Гулливера

Мердок по-украински

Спасибо Джорджу Соросу

Ющенко замість спілкування з Кисельовим обмежиться відеокасетою

Наталія Катеринчук, головний редактор телеканалу НТН: „Ми не беремо участі ні в чиїх піар-акціях і ні в чиїх ньюзмейкерських ходах”

Евгения Ткаченко: «Наше телевидение - социально ответственное»